Л. Ю. КУЧЕР,
Як отримати два врожаї сої на рік?
Важливим чинником у зростанні врожаїв сої є технологія вирощування, а також сортовий склад, що визначається ґрунтово-кліматичними умовами. Через зміну клімату, зокрема зростання температурного режиму, спостерігається поширення вирощування сої у тих природних зонах, де ще десятиліття тому про це не могло навіть бути й мови. Вирішенням проблеми стали ультраранні сорти сої, використання яких нині можливе навіть на пожнивних посівах. Особливістю пожнивних посівів сої є те, що вони дають змогу одержувати два врожаї на рік, тобто основної озимої культури та, власне, сої як пожнивної.
Найкраще для цього підходять сорти з періодом вегетації до 85 днів. Зі слів І. Обабича, можливості вирощування двох урожаїв на рік визначаються ґрунтово-кліматичними умовами зони, біологічними особливостями рослин і господарським призначенням посівів. Кліматичні умови України дозволяють одержати додатковий урожай цієї цінної культури: до настання перших осінніх заморозків після збирання озимих культур на зелений корм залишається 150-160 днів, а після збирання озимого ячменю — 110-115 днів. Сума активних температур за цей період становить близько 1800°С, що достатньо для повного визрівання ультраскоростиглих сортів сої. За сівби наприкінці червня соя достигає й готова до збирання у вересні — на початку жовтня. Нині створено сорти сої, які є стійкими до розтріскування бобів після достигання, що максимально знижує ризики втрати врожаю.
Вигідно чи невигідно?
У зв’язку із зазначеним нами здійснено спробу розрахувати економічну ефективність проекту вирощування ультрараннього сорту сої як пожнивної культури. На першому етапі визначено витрати на вирощування озимого ячменю як основної культури та сої як пожнивної, що наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Орієнтовний кошторис витрат на вирощування
пожнивної сої та озимого ячменю як попередника на 2016 р.
Згідно з прогнозними розрахунками, витрати на 1 га вирощування озимого ячменю становитимуть 9351,3 грн, при цьому орієнтовні витрати на вирощування пожнивної сої після озимого ячменю дорівнюватимуть 4788,6 грн/га (відносно нижчі витрати пов’язані з тим, що за вирощування пожнивних посівів сої деякі статті витрат, як-то оренда землі, єдиний податок, узагалі відсутні, бо віднесені на основну культуру). При цьому витрати з розрахунку на 1 ц продукції становитимуть відповідно 233,78 грн та 319,24 грн, що відповідає економічним реаліям сьогодення. Найбільшу питому вагу в структурі вирощування пожнивної сої займають витрати на насіння, пально-мастильні матеріали та інокуляцію.
Для пожнивних посівів за своїми біологічними характеристиками найкраще підходить ультраранній сорт сої Танаїс. За даними ТОВ «Науково-дослідний інститут сої», період дозрівання цього сорту становить 85 днів, за пожнивних посівів додатково можна одержати 15-20 ц/га зерна сої, крім того, він є стійким до ураження хворобами та шкідниками. Обов’язковою умовою при сівбі є обробка насіння інокулянтами. Страхові гербіциди не вносяться. При появі шкідників необхідно вносити інсектициди. Припинення активної вегетації сої (перехід середньодобової температури повітря через 10°С у бік зниження) припадає на першу декаду жовтня. При вологості 16-18 % можна приступати до збирання врожаю. Головне, що за цей період сорт Танаїс набирає кількість теплових одиниць — 2300 СНU, а це дає змогу сформувати врожай у межах 12-16 ц/га.
На основі наведених вище орієнтовних виробничих витрат визначимо економічну ефективність вирощування основної культури (озимого ячменю) та пожнивної сої ультрараннього сорту Танаїс (табл. 2).
Таблиця 2. Прогнозний розрахунок економічної ефективності
вирощування основної культури (озимий ячмінь)
і пожнивної сої ультрараннього сорту Танаїс на 2016 р.
Розрахунки свідчать про те, що вирощування пожнивної сої ультраранніх сортів після озимого ячменю є доволі прибутковим проектом. Незважаючи на те, що урожайність пожнивної сої у середньому на 5 ц/га нижча за її вирощування як основної культури, завдяки зменшенню величини витрат, зокрема на оренду землі, порівняно з основною культурою, проектна технологія може бути прибутковою.
За планової ціни реалізації сої на рівні 720 грн/ц, яка відповідає нинішнім ринковим реаліям, при 100 % рівні товарності рівень рентабельності становитиме 114,8 %. Варто зазначити, що проект є привабливим тим, що для вирощування сої не потрібно відводити окрему земельну ділянку, її посів відразу після збирання озимого ячменю як пожнивної культури дозволить виробнику додатково отримати 3848 грн/га прибутку. Однією з переваг вирощування поукісної сої порівняно з її вирощуванням як основної культури є те, що за поукісної технології відпадає потреба у проведенні багатьох агротехнічних прийомів, що зумовлює економію значної кількості матеріальних витрат, а це в сучасних умовах господарювання є надзвичайно актуальним.
Точка беззбитковості
Наступним етапом нашого дослідження є аналіз точки беззбитковості вирощування ультрараннього сорту сої Танаїс як пожнивної культури, що дасть змогу дослідити взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва й прибутку. Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами масштабу виробництва й змінами сукупного прибутку від продажів, витрат і чистого прибутку. Зазвичай під точкою беззбитковості розуміють таку точку обсягу продажу, за якої витрати дорівнюють виручці від реалізації всієї продукції, тобто немає ані прибутку, ані збитку. Важливим управлінським рішенням є правильне обґрунтування виробничої потужності підприємства і встановлення, за якого обсягу випуску виробництво буде рентабельним, а за якого воно не даватиму прибуток. У табл. 3 визначено точку беззбитковості вирощування ультрараннього сорту сої Танаїс як пожнивної культури.
Таблиця 3. Визначення беззбиткового обсягу виробництва
та реалізації ультрараннього сорту сої Танаїс як пожнивної культури
На основі одержаних даних можна зазначити, що беззбитковий обсяг реалізації сої за проектом у 2016 р. становитиме 698,3 ц за умови 100 % рівня товарності. При плановій посівній площі на рівні 100 га беззбиткова урожайність сої становить 7 ц/га, а при плановій урожайності на рівні 15 ц/га її беззбиткова посівна площа становить 46,6 га. Беззбиткова ціна реалізації пожнивної сої дорівнює 335,2 грн/ц, тому виручка за беззбиткового обсягу реалізації цієї продукції дорівнюватиме 502,8 тис. грн, що удвічі менше від планової виручки за проектом. За показником зони економічної безпеки (114,8 %) видно, що проект має достатній запас міцності стосовно потенційних виробничих ризиків (зменшення обсягу виробництва, а й звідси й обсягу реалізації) і ймовірних змін на ринку (зниження цін, зменшення попиту), на якому підприємство планує реалізовувати свою продукцію.
Прорахунок ризиків
Як відомо, сільськогосподарське виробництво вирізняється високим ступенем ризиковості. Це пов’язано з тим, що воно є сферою діяльності, на успішність якої значною мірою позначаються різноманітні погодні та кліматичні фактори, на дію яких впливати неможливо. Крім того, ринковим умовам господарювання властиві такі ризики, як коливання цін, несподіваність державної політики тощо, результатом яких є значні коливання доходів за роками. У зв’язку з цим нами здійснено спробу виконати аналіз ризиковості запропонованого проекту.
Опосередковано врахувати невизначеність ринкової ситуації дозволяє аналіз норми беззбитковості, яка слугує індикатором ризику виробництва (табл. 4).
Таблиця 4. Аналіз ризиковості виробництва та реалізації
ультрараннього сорту сої Танаїс як пожнивної культури
за допомогою норми беззбитковості
Норму беззбитковості розраховано за допомогою формули:
Нб = ПВ : ((Ц — ЗВо) • q) • 100,
де ПВ — загальна сума постійних витрат;
ЗВ — змінні витрати на виробництво 1 ц продукції;
Ц — планова ціна реалізації 1 ц продукції;
q — плановий обсяг реалізації, ц.
Норма беззбитковості формується під впливом таких факторів, як: плановий обсяг реалізації продукції, планова урожайність, загальна сума постійних витрат, змінні витрати на виробництво 1 ц продукції та планова ціна реалізації 1 ц сої. У результаті розрахунків з’ясовано, що за очікуваним варіантом норма беззбитковості становить 144 %, що дає змогу виробнику через виникнення несприятливої ситуації знизити обсяг виробництва в 1,4 разу, не зазнаючи при цьому збитку.
За песимістичного варіанту розрахунків найвагомішими факторами впливу будуть зміни: планової ціни реалізації 1 ц сої (Нб = 170,2 %) і планової урожайності (Нб = 160 %). Що стосується оптимістичного варіанта, то на норму беззбитковості найвагоміший вплив справлятиме зміна загальної суми постійних витрат (Нб = 158,4%). Загалом зазначимо, що проект має високий ступінь надійності, оскільки навіть у разі зміни основних факторів, норма беззбитковості має високий рівень (понад 120 %).
Отже, розрахунки свідчать про те, що проект є відносно надійним, економічно ефективним і таким, що може бути впровадженим у практику виробництва. Разом із цим, слід мати на увазі, що одним із найголовніших чинників успішного вирощування пожнивної сої є рівень компетентності суб’єктів виробничого менеджменту, які мають забезпечувати належний науково-технологічний супровід і гнучко реагувати на будь-які зміни зовнішнього середовища для прийняття виважених управлінських рішень.
