Вища температура — довша осіння вегетація
Протягом 2003-2014 рр. порівняно з середніми багаторічними показниками відбувалося стабільне за роками підвищення середньодобової температури повітря в осінній (посівний) період та тенденція до збільшення кількості опадів, завдяки чому тривалість осіннього вегетаційного періоду для озимих зернових культур збільшилася. Час припинення осінньої вегетації рослин за роками вирощування в основному коливався від першої (2006-2009 рр.) до третьої декади листопада (2003-2005 рр., 2013-2014 рр.).
В окремі роки озимі продовжували вегетацію до першої декади грудня (2010 р., 2012 р.), а до кінця 2011 р. у зв’язку з тривалим безморозним періодом припинення вегетації не відбулося взагалі, її припинення настало лише у другій декаді січня 2012 р. Істотні зміни погоди восени сприяли певним корисним для сільськогосподарського виробництва тенденціям: розширенню діапазону сівби, кращому загартуванню, засвоєнню поживних речовин та в цілому росту й розвитку озимих зернових культур. Разом з тим, зміни погоди сприяли більшому поширенню шкідливих організмів у посівах, що спонукало перегляду підходів щодо інтегрованого захисту посівів.
Також відбувалася тенденція до підвищення середньодобової температури повітря порівняно з середньою багаторічною нормою протягом зимового та ранньовесняного періоду. Разом з тим, різкі коливання температури, як за місяцями так і за роками досліджень свідчать про підсилення континентальності клімату, а разом з тим — до збільшення ризиків перезимівлі озимих зернових культур.
Таким чином, клімат нашої країни з помірно-континентального поступово перетворюється на різкоконтинентальний. Весняний період все частіше супроводжується ґрунтовою та повітряною посухою, з нерівномірним випадінням опадів. Літні місяці характеризуються жорсткою посухою, яка нерідко припадає на фазу наливу зерна.
Режим зволоження ґрунту змінився
За даними Харківського гідрометцентру останні 20 років виявилися найбільш спекотними за весь час спостережень. На фоні підвищення температури також змінюється режим зволоження ґрунту. Так, опади взимку часто випадають у вигляді дощу і мокрого снігу, які за мерзлого стану ґрунту не проникають у більш глибокі його шари. Опади ж у літній період частіше випадають у вигляді злив, які також здебільшого є непродуктивними.
На відміну від попередніх років, погодні умови другої половини літа та осені 2015 р. характеризувалися підвищеною сумою ефективних температур та більшим періодом відсутності продуктивних опадів, що зумовило дефіцит вологи в посівному та орному шарах ґрунту в період сівби озимих культур незалежно від попередника.
Станом на 20 вересня запаси продуктивної вологи у більшості регіонів були дуже малими і складали в посівному шарі ґрунту 3-4 мм за норми 10-15 мм, а в орному — 6-12 мм за норми 20-30 мм. Надалі відсутність опадів призвела до зменшення запасів вологи по всьому метровому горизонту та практично повної відсутності продуктивної вологи (за винятком парових попередників) в орному та підорному шарах ґрунту.
За даними Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН станом на І декаду жовтня запаси продуктивної вологи в посівах пшениці озимої в стаціонарній сівозміні після чорного пару у шарах ґрунту 0-10 см, 0-20 см, 0-30 см, 0-60 см та 0-100 см склали відповідно 3 мм, 18 мм, 31 мм, 58 мм та 104 мм, або 23 %, 47 %, 52 %, 57 % та 72 % до норми (табл. 1). Після гороху на зерно ці показники дорівнювали відповідно 0 мм, 3 мм, 13 мм та 37 мм, або 0-25 % до норми.
Таблиця 1. Вологість ґрунту (мм) залежно від попередника
в стаціонарній сівозміні Інституту рослинництва
ім. В. Я. Юр’єва НААН станом на 5 жовтня 2015 р.
Таким чином, повна відсутність опадів призвела до пересушування ґрунту на глибину до 40-60 см, тому в умовах осіннього періоду 2015 р. процес проростання і появи сходів озимих зернових культур був порушений, адже для набухання насіння потрібно 50-55% води від сухої маси насіння.
На площах озимини, де вологи вистачило лише для набухання і проростання насіння, відмічено інтенсивні втрати запасних речовин насінням у процесі дихання, що послабило ріст проростка, затримало появу сходів і знизило польову схожість насіння.
Таким чином, через нестачу вологи у посівному шарі ґрунту та відсутність дощів у післяпосівний період на більшості посівних площ сходи не отримано, а на решті вони нерівномірні за густотою і розвитком (від стадії шилець до фази кущіння). На переважній частині площ посіви мають строкатий вигляд, спостерігається ярусна нерівномірність сходів, частина із яких перебуває в ґрунті у стані проростків, а рослини за розвитком знаходяться на першому — початку другого етапу органогенезу. В умовах цього року навіть такі попередники, як зайняті пари та горох, не забезпечили отримання повноцінних сходів озимини.
Збереження вологи в шарі ґрунту (0-10 см) забезпечили тільки чорні пари, до того ж, лише за умови правильного їх утримання та обробітку. В посушливих умовах передпосівного періоду недопустимо було застосовувати традиційний пошаровий обробіток ґрунту парових площ, оскільки він призвів до пересушування поверхні ґрунту та ускладнив боротьбу з бур’янами, насіння яких в сухому ґрунті теж не проростало. Тому збереження вологи та одержання сходів на таких полях забезпечив мілкий обробіток на глибину 4-5 см (особливо за умови, коли у червні після випадання дощів культивація чергувалася з боронуванням). Для усунення пересихання шарів ґрунту найбільш ефективним було застосування поверхневого обробітку ґрунту та прямої сівби. Тому, за посушливих умов осені, чітко проявилася перевага поверхневого обробітку ґрунту, а також елементів у системі обробітку ґрунту, які забезпечують збереження капілярності і, таким чином, можливість підняття вологи з нижніх шарів у верхній (сучасні системи Mini-till та No-till).
Оперативні дані щодо стану озимини
Згідно з обстеженнями та оперативними даними з регіонів посіви пшениці озимої можна поділити на такі основні категорії:
І категорія — задовільні посіви, до якої віднесені найбільш розвинені посіви на окремих полях за сівби після вересневих дощів та (або) продуктивних опадів у жовтні (які мали локальний характер — випало від 16 до 30 мм). Сходи рівномірні, густота рослин — 3,2-4,0 млн/га. Рослини перебувають у фазі кущіння, мають 1-2 пагони та 2-3 корінці вторинної кореневої системи, висота рослин складає 10-15 см, первинні корені перебувають у напівсухому ґрунті. Схожість насіння — 60-70 %.
ІІ категорія — відносно задовільні посіви, які зріджені за густотою (2,5-3,0 млн/га) та не вирівняні за фазами розвитку — від 1 листка до початку кущіння, первинні корені перебувають у сухому ґрунті, слабо розвинені, вторинні корені мають вигляд кореневих горбиків розміром 2-4 мм. Схожість насіння — 50-60 %.
ІІІ категорія — слабкі посіви з рівномірними сходами — мають густоту рослин 2,0-2,5 млн/га (схожість насіння — 40-50 %). Рослини витягнуті, перебувають у стані 2-3 листків, їхня висота 10-15 см, але вони мають полеглий вигляд, кущення відсутнє. Первинні корені перебувають у напівсухому ґрунті, слаборозвинені, вторинні корені не утворилися, хоча вузол кущення на частині рослин утворився.
ІV категорія — незадовільні посіви з нерівномірними сходами мають строкатий вигляд, густота сходів — від 0,5 до 1,0 млн/га (схожість насіння — 10-20 %). Рослини перебувають у стані від проростків до 1-2 листків, їх висота — від 1-2 см до 15 см. Кущіння відсутнє, первинні корені перебувають переважно у сухому ґрунті, не розвиваються.
До цієї категорії можна віднести посіви у фазі кущення, які утворили 1-2 пагони, але мають зріджену густоту рослин до 1,5 млн шт/га, а решта насіння знаходиться в ґрунті у стані проростків або набухло і не проросло. Ймовірність втрати життєздатності такого насіння дуже висока (навіть за умов зволоження ґрунту), тому через недостатню густоту рослин такі посіви підлягатимуть пересіву.
V категорія — незадовільні посіви без сходів, насіння перебуває у ґрунті частково у вигляді проростків, частково набубнявіле (10-20 %), та переважно в сухому непророслому стані (80-90 %). Частина недорозвинених сходів загинула. Ймовірне в подальшому випадання недорозвинених та ослаблених проростків.
VI категорія — незадовільні посіви з непророслим насінням, яке лежить в сухому ґрунті, що складає 60 % посівів від засіяних площ.
За таких несприятливих умов у аграріїв виникає питання про подальшу долю озимих зернових культур та можливі заходи їх реабілітації.
Як бути далі?
За умови випадання дощів та збереження плюсових температур (вище +5 °С) можливе отримання сходів з непророслого насіння, але їх зимівля буде проходити у фазі одного-двох листків або «шильця». За відсутності опадів восени насіння може прорости у лютневі «вікна» або ж на початку весни. Як свідчить виробнича практика, за теплої зими посіви у фазі «шилець» інколи краще перезимовують, ніж рослини у фазах від одного до трьох листків, а формування їх продуктивності буде визначатися часом відновлення весняної вегетації, яка в середньому по області припадає на 1 квітня.
Моніторинг життєздатності рослин надасть можливість ще до початку польових робіт визначитись з обсягами пересіву ослаблених посівів та відкоригувати структуру посівних площ ярих культур. Особливе значення набуває внесення азотних добрив у ранні строки та своєчасний захист зріджених посівів озимини.
Як свідчать дані досліджень Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, в посушливих умовах 2011 р. протруєне насіння пшениці озимої після сівби пролежало в сухому ґрунті 47 днів і після дощів у кінці жовтня забезпечило нормальні сходи, які увійшли в зиму у фазі «шилець» і в подальшому сформували задовільний урожай. В умовах жорсткої осінньої посухи 2012 р. протруєне насіння пролежало в сухому ґрунті більше місяця, і проросло лише в третій декаді жовтня і забезпечило схожість (залежно від протруйника) на рівні 62-78 %, що на 12-16 % вище порівняно з контролем (без обробки насіння).
В Україні протяжність періоду початок — кінець сходів в окремі роки може сягати 45-60 днів. У виробничих умовах нерідко бувають випадки, коли сходи озимини починали з’являтися восени, а закінчували весною. Розтягнутість періоду початок — кінець сходів призводить до нерівномірного розвитку рослин в посівах та зменшення їх продуктивності.
Тому, у районах нестійкого зволоження, де посухи трапляються один раз на три роки, найвідповідальнішим завданням є проведення відповідних агротехнічних заходів для забезпечення максимального накопичення і збереження вологи у ґрунті з метою отримання своєчасних дружних сходів, доброго розвитку та укорінення рослин з осені та подальшого їх росту й розвитку у весняно-літній період. Основна стратегія цього періоду полягає у максимальному збереженні вологи, що залишилась у ґрунті після збирання попередника, та недопущенні її втрат у подальшому.
Отже, за ситуації, що склалася з озимими зерновими у 2016 році, особливу увагу протягом весняно-літнього періоду слід приділити оптимізації системи удобрення, насамперед азотного. Також слід застосовувати мікродобрива та регулятори росту рослин. У зв’язку зі зрідженістю продуктивного стеблостою з’явиться необхідність інтенсифікації системи захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів.
