Іван МАРКОВ,
Раннє ураження хворобами
завдає нищівних наслідків
Шкідливість пліснявіння насіння кукурудзи є причиною уповільнення росту рослин, більшість їх випадає, спричиняючи суттєве зрідження посівів.
Розвиток кореневих і стеблових гнилей у фазі сходів провокує зрідження посівів культури в результаті випадання уражених рослин. Зараження рослин у фазі активного листоутворення-цвітіння є причиною формування щуплих качанів. Ураження рослин у пізніші фази розвитку зумовлює значні недобори врожаю в результаті їх вилягання, ламкості, загнивання качанів. Стеблові і кореневі гнилі ускладнюють механізоване збирання врожаю, внаслідок чого підвищується вартість збиральних робіт.
Пухирчаста сажка різко знижує урожай зерна і зеленої маси. При цьому найбільш шкідливим є ураження рослин у молодому віці, оскільки вони часто гинуть. Уражені стебла й коренева шийка втрачають міцність, ламаються від вітру. Розміри втрат урожаю значною мірою визначаються строками початку розвитку захворювання. Інфіковані рослини в молодому віці часто гинуть, спричиняючи зрідження посівів кукурудзи. За умов, коли пухирчаста сажка інтенсивно розвивається на листках рослин до початку викидання волоті або й трохи пізніше, урожай зерна може знизитися до 50% і більше. У частини уражених рослин спостерігається стерильність качанів за раннього їх зараження. Величина недобору врожаю залежать від часу зараження, місця прояву захворювання на рослині, кількості пухирів і їх розмірів. Недобір урожаю зерна за ураження качанів може становити 50–100%, стебел — 25–50%.
Шкідливість летючої сажки проявляється як у суттєвому недоборі врожаю зерна, так і у прихованих втратах, пов’язаних із випаданням окремих проростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів. Потенційні втрати від летючої сажки значно більші, ніж від пухирчастої.
При зараженні рослин іржею збудник хвороби, формуючи уредінії і телії, розриває епідерміс і у такий спосіб завдає рослині численні рани, на зарубцювання яких вона витрачає значний запас енергетичних і пластичних речовин. У результаті виснаження суттєво знижується продуктивність рослини, качани формуються недорозвиненими, зерно в них щупле, з низькою схожістю. Найбільш шкідлива хвороба за ураження листків, які розташовані вище місця прикріплення качанів.
Бура плямистість (північний гельмінтоспоріоз) здатна завдавати кукурудзі великої шкоди. Вона є причиною передчасного відмирання уражених листків і суттєвого зменшення асиміляційної поверхні рослин. Чим раніше вона проявляється на рослинах, тим вища її шкідливість. Дифузно уражені рослини не плодоносять. Залежно від гібриду кукурудзи та інтенсивності розвитку хвороби, втрати зерна з качана становлять 17–27%, маса 1000 зерен знижується на 14–21%, кількість зерен у качані — на 4–10% (Баннікова, 2011).
Шкідливість септоріозу полягає у зниженні асиміляційної поверхні, суттєвих змінах фізіолого-біохімічних процесів у рослині, передчасному відмиранні уражених листків, зниженні продуктивності рослин. Під впливом хвороби у рослин погіршуються основні показники структури врожаю.
За розвитку цефалоспоріозу дифузно уражені рослини не плодоносять. У разі зараження рослин до викидання волотей насіння у качанах утворюється щупле, часто втрачає схожість. Шкідливість хвороби зростає під час посухи та за умов дефіциту фосфору в ґрунті.
Фузаріоз качанів є надзвичайно шкідливою хворобою. Уражене насіння кукурудзи втрачає схожість, а насіння зі здоровим зародком дає слабкі ростки, які зазавичай гинуть, не досягнувши поверхні ґрунту. Збудник хвороби виділяє в уражені тканини мікотоксини — фумонізіни, які є канцерогенними для людини і тварин. За розвитку червоної гниллі уражені зернівки не дають сходів, уражені качани погано зберігаються, вони мають велику гігроскопічність і швидко пліснявіють.
Фітосанітарний прогноз на 2016 рік
Шкідливість хвороб можна звести до невідчутного економічного рівня запровадженням інтегрованого захисту культури, який базується на науково обґрунтованому управлінні фітосанітарним станом кукурудзяних полів за максимального використання природних регулюючих факторів агроценозу посівів. При плануванні та організації проведення профілактичних заходів проти хвороб у всіх ланках технології вирощування культури керуються даними фітосанітарного стану посівів кукурудзи в минулому році і даними прогнозу ймовірного розвитку хвороб у поточному році.
Вегетація кукурудзи у квітні-червні 2015 р. у більшості областей проходила переважно за умов задовільних запасів продуктивної вологи в орному шарі ґрунту, підвищеного температурного режиму та коливанням декадних показників середньої відносної вологості повітря у діапазоні 45 до 70%. За таких умов інтенсивність ураження рослин кукурудзи хворобами була слабкою. З настанням календарного літа утримувалась аномально спекотна та посушлива погода. У другій половині липня, протягом серпня і першої половини вересня у більшості областей були перевищені абсолютні максимуми температури повітря, поверхня ґрунту подекуди прогрівалась до 45–60°С. Такі погодні умови стримували поширення і розвиток хвороб кукурудзи.
Пліснявіння насіння і сходів, що проростають, у 2015 р. виявлялось в усіх зонах кукурудзосіяння, але економічного значення хвороба не мала. У західних і північних областях попри те, що сівбу кукурудзи проводили в добре прогрітий вологий ґрунт, проростання насіння уповільнювалось через настання похолодання, коли поверхня ґрунту охолоджувалась до 4–2°С, і створювалися сприятливі умови для розвитку пліснявіння насіння і сходів. Найбільш інтенсивний прояв захворювання спостерігався у Тернопільській області, де його виявлено на 75,0% обстеженої площі, уражено 2,0% рослин, що нижче рівня минулого року. Переважав фузаріозний тип пліснявіння.
У 2016 році пліснявіння насіння і сходів насамперед розвиватиметься на кислих ґрунтах, за умов затяжної холодної вологої весни, значних коливань вологості і низької температури ґрунту, за неякісно підготовленого до посіву насіння та ґрунту: глибокого загортання насіння у ґрунт, наявності на зернівках макро- і мікротравм, завданих під час обмолоту качанів, різних пошкоджень, спричинених птахами, гризунами, градом, фізіологічно ослаблених, погано інкрустованих. Шкідливість пліснявіння залежатиме від виду збудника хвороби, інфіковані рослини відставатимуть у рості, більшість їх випадатиме, спричиняючи суттєве зрідження посівів.
Кореневі і стеблові гнилі у періоди сходи-2–3 пари справжніх листків кукурудзи виявлялися у вигляді загнивання коренів проростків у зоні Степу (Херсонська обл.) на 0,5% обстежених площ, у зоні Лісостепу (Черкаська обл.) на 0,16% площ. Найбільший осередок 1,3% уражених рослин гниллю фузаріозного типу охопив господарства Лисянського району. На Луганщині хвороба уразила 0,6% проростків рослин на 3,1% площі.
Поширення кореневих і стеблових гнилей спостерігалось у травні-червні, їх розвитку сприяли різкі перепади температури, та в кінці вегетації кукурудзи, коли за тривалого утримання високих температур відбувалось прискорене дозрівання і засихання рослин у господарствах Харківської обл., де захворювання було виявлене на 0,5% обстежених площ з ураженістю 6,9–12% рослин, Тернопільської обл., де було уражено 2,4% рослин на 19,2% площ; Закарпатської, Вінницької, Київської, Миколаївської, Донецької областей з ураженістю 0,1–2% рослин на 3–4% площ культури.
Стеблові гнилі у вигляді загнивання нижньої частини стебла і міжвузль (фузаріозний тип) під час дозрівання кукурудзи виявлялися у господарствах Кіровоградської обл. (Долинський р-н), де хвороба охопила 2% обстежених площ і досягла максимального розвитку у фазі молочної стиглості культури, уразивши в середньому 5% рослин. Інтенсивний розвиток хвороби спостерігався на пошкоджених стебловим кукурудзяним метеликом рослинах.
У 2016 р. розвиток кореневих і стеблових гнилей прогнозується за умов вирощування ранньостиглих гібридів кукурудзи у беззмінних посівах та мінімізованого обробітку ґрунту, у посівах ослаблених перепадами температур нижче 9–12°С і короткочасних дощів під час утворення листків, у фазі цвітіння та перед завершенням вегетації, наявності на рослинах механічних пошкоджень, спричинених стебловим (кукурудзяним) метеликом, нематодами, градом, робочими органами машин під час догляду за рослинами, порушення технології вирощування культури, внесення надмірних доз азотних добрив.
Поширення хвороби обмежуватимуть вирощування гібридів, стійких до хвороб, шкідників та вилягання; знищення рослинних решток минулорічної кукурудзи; сівба якісним інкрустованим насінням в оптимальні строки, внесення збалансованих доз мінеральних добрив; дотримання оптимального водного режиму на зрошенні, знищення ґрунтової кірки в досходовий період; правильне застосування страхових гербіцидів; захист посівів від шкідників; вчасне збирання врожаю.
Пухирчаста сажка за матеріалами обстежень, проведених спеціалістами державних обласних фітосанітарних інспекцій і обласних фітосанітарних лабораторій у 2015 р., перші ознаки хвороби виявлені в першій половині липня на окремих листках і стеблах рослин, масового розвитку хвороби не набула у зв’язку з жаркою посушливою погодою та низькою відносною вологістю повітря у липні-серпні. Хвороба виявлена на 29830 га, або 15,4% обстежених посівів кукурудзи.
У західних областях найбільш поширеною (60% обстежених площ) була у Волинській обл., уразивши 0,65% рослин і 0,25% качанів. В господарствах Івано-Франківської, Тернопільської областей хвороба охопила 16,2–26,5% посівів з ураженням 2,6–3,6% рослин та 1,2–3% качанів. Висока ураженість (7–14%) рослин і 6,9–10% качанів пухирчастою сажкою виявлено на 3,4% обстежених посівах кукурудзи у Львівській обл. Мінімальне поширення хвороби (4% площ культури) мало місце в Рівненській обл., де її ознаки виявлялися лише на 0,1% качанів, на вегетативних органах і волоті вони були відсутні.
В північних областях захворювання було виявлене на 24–50% площах посіву кукурудзи з ураженням 2–5% рослин і 1,2–5% качанів. Найменш поширеною (8,3% площ) пухирчаста сажка виявилася у Чернігівській обл., де було уражено 4% рослин і 3% качанів.
У центральному Лісостепу найпоширенішою хвороба була у Полтавській обл., де виявлялась на 73% обстежених площ кукурудзи, що на рівні минулого року. Ураженість рослин становила 1,0%, качанів 1%. На 50% площ посіву хвороба була поширена в Хмельницькій обл. з ураженням 3% рослин і 2% качанів. У господарствах Черкаської, Кіровоградської, Вінницької областей захворювання охопило 18,6–29,6% площ посівів, де було уражено 0,4–3% рослин і 0,2–1,4% качанів.
В східних областях пухирчаста сажка виявлялась на 5,3–24,2% посівів культури з ураженням 0,25–2% (максимально 4%) рослин і 0,25–2,0% качанів. Найменш поширеною хвороба була в Степовій зоні. В господарствах Одеської і Херсонської областей вона охопила 1,33–2% площ культури, уразивши 0,2–2,0% рослин та 0,2–2,6% качанів. Більш поширеною (10–20% посівів) хвороба була в Миколаївській обл., де уразила 6% (максимум в осередках 15%) рослин та 2–3% качанів.
За наявного запасу інфекції на кукурудзяних полях, на рослинних рештках і насінні у 2016 р. інтенсивний розвиток хвороби найвірогідніше буде відбуватися повсюдно за умов коливання помірних температур повітря та короткочасних опадів, загальної посухи в кінці фази листоутворення та цвітіння культури, вирощуванні сприятливих гібридів, низької якості інкрустації насіння, наявності механічних пошкоджень на рослинах, нанесених стебловим (кукурудзяним) метеликом, шведською мухою, градом, робочими органами машин під час догляду за рослинами, обриванням волотей на насіннєвих ділянках, страховими гербіцидами; на загущених посівах, на полях пізніх строків сівби, випадання рясних опадів під час розвитку хвороби, а також при внесенні великих доз азотних добрив. Інтенсивне зараження рослин відбувається за умов суттєвого зниження тургору. Епіфітотійний розвиток хвороби буде відбуватися, коли вищезазначені чинники співпадуть з фазами найбільшої сприйнятливості рослин до захворювання (період викидання волоті-настання молочної стиглості).
Розвиток хвороби обмежуватимуть дотримання агротехнічних вимог вирощування цієї культури, уникнення повторних посівів кукурудзи, використання стійких до хвороби гібридів, дотримання регламентів застосування страхових гербіцидів, захист посівів від шведських мух, стеблового (кукурудзяного) метелика та інших шкідників.
Летюча сажка виявлена на 15310 га, або 8,65% посівів кукурудзи. Перші ознаки хвороби стали з’являтися у фазі цвітіння рослин. Осередки найбільшого поширення виявлені в Полтавській (на 66,7% площ), Сумській (30,1%), Кіровоградській (29%), Черкаській (22,5%), Хмельницькій (16,7%) областях, де було уражено 0,9–2,0% рослин та 1,0% качанів. Менш поширеною вона (5,8–0,4% обстежених площ культури) була в Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській областях з ураженням 0,5–2% рослин та 0,3–2% качанів. У господарствах Київської та Житомирської обл. хвороба виявлялась лише на 1,1–2,3% площ культури, де було уражено 1–2% рослин та 1–2% качанів.
У східних областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська) хвороба охопила 1,6–9,5% площ посівів кукурудзи з ураженням 0,1–1,2% (в осередках 4%) рослин та 0,2–1% качанів. На півдні вона була поширена в господарствах Одеської та Херсонської обл., де виявлялась на 1–1,3% обстежених площ культури з ураженням 0,2–2% рослин та 0,2% качанів.
Не виявлено летючої сажки в Львівській, Рівненській, Волинській, Чернігівській, Запорізькій та Миколаївській областях.
У 2016 році поширення і розвиток летючої сажки інтенсивно зростатиме за умов теплої весни, підвищеної температури і помірної вологості ґрунту в період проростання насіння й посушливого спекотного літа в період вегетації рослин, на полях повторних посівів культури, де в ґрунті інфекційне навантаження на рослину зросло в десятки разів, за сівби непротруєного насіння, одержаного з минулорічних уражених ділянок; на полях зі значним ущільненням ґрунту, на полях пізніх строків сівби.
Для запобігання поширення хвороби слід вирощувати стійкі гібриди, відмовитися від повторних посівів культури, для протруювання насіння використовувати лише протруйники системної дії.
Бура плямистість (північний гельмінтоспоріоз) у 2015 році виявлялась в усіх зонах кукурудзосіяння. У західному регіоні найбільш поширеною була в Тернопільській, Львівській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Хмельницькій областях, де виявлялась на 25–50% площ культури з ураженням 3,8–11% (максимально в осередках 20–31%) рослин. У господарствах Івано-Франківської і Львівської областях, крім листків і стебел, хвороба уразила 6,9–12% качанів. У Рівненській і Волинській областях вона охопила 17–20% площ посівів з ураженням 4–7% рослин.
У центральних, північних і східних областях Лісостепової зони гельмінтоспоріоз був найбільш поширеним у Житомирській, Сумській, Чернігівській і Полтавській областях, який виявлявся на 24–93% обстежених площ з ураженням 3–7% (в Чернігівській обл. — 15%) рослин. У Київській, Кіровоградській, Вінницькій, Дніпропетровській областях хворобою було охоплено 2,2–13,4% посівів кукурудзи з ураженням 0,5–6,0% рослин. У господарствах Донеччини хвороба виявлялась на 9% обстежених площ культури з ураженням 3% рослин. На Харківщині вона охопила 4,8% площ кукурудзи за середнього рівня ураження (листків і стебел) рослин — 1,1% з коливанням у межах 1–6% та 0,6–1% ураження качанів.
На півдні більш поширеною хвороба була в Миколаївській обл., де виявлялась на 26,7% посівів культури з ураженням 5–8% рослин. Незначне поширення захворювання (на 6% площ) було на Херсонщині, де уразило в середньому 2% рослин.
Гельмінтоспоріоз не виявлений у посівах кукурудзи в Одеській, Запорізькій і Луганській областях.
У 2016 р., враховуючи значний запас інфекції у ґрунті на рослинних рештках і насінні, високу стійкість конідій збудника хвороби як до дії низьких, так і до високих температур прогнозується значне поширення й інтенсивний розвиток гельмінтоспоріозу в посівах кукурудзи за недотримання сівозміни, за умов теплої погоди (23–30°С), достатнього зволоження ґрунту, високої вологості повітря (понад 90%) насамперед у фази інтенсивного листоутворення-формування качанів, на полях пізніх строків сівби.
Розвиток хвороби обмежуватиме своєчасне подрібнення і ретельне загортання у ґрунт післязбиральних решток кукурудзи, уникнення повторних посівів, вирощування стійких гібридів, знищення бур’янів, сівба в оптимальні строки протруєним насінням, збалансоване живлення рослин, за необхідності — обприскування посівів фунгіцидами.
Іржа в 2015 р. переважно через посушливу спекотну погоду інтенсивного розвитку не мала. Хвороба виявлена в п’яти областях різних ґрунтово-кліматичних зон. Найбільш поширеною була в господарствах Тернопільської обл. Захворювання проявилось у другій половині вегетації рослин — у фазі формування зерна. У фазі молочної стиглості уражених нараховувалося 18,0% рослин за розвитку хвороби 4,8% на 22% посівів; в кінці воскової стиглості — 26,2% рослин за розвитку хвороби 6,7% на 33,3% посівів, максимально 38,0% рослин за розвитку хвороби 9,5% на 44,0% посівів (окремий осередок у Борщівському районі).
У Київській обл. хвороба була поширена на 4,5% обстежених площ культури з ураженням 5% рослин. У Долинському районі Кіровоградської обл. захворювання охопило 3% посівів і досягло максимального розвитку у фазі молочної стиглості, уразивши 5% рослин. Незначне поширення хвороби зареєстровано в Чернігівській обл., де вона виявлялась на поодиноких рослинах. У степовій зоні була поширена в Херсонській обл. на 0,2% обстежених площ культури, де уразила 0,5% рослин.
За наявного запасу інфекції на кукурудзяних полях (рослинних рештках і насінні) у 2016 р. поширення й інтенсивний розвиток захворювання прогнозується насамперед у господарствах, де було воно виявлене, за умов вологої погоди (уредініоспори гриба Puccinia sorghi Schw. проростають за наявності краплинної вологи), помірної температури (оптимум 17–18°С) у фази листоутворення-молочної стиглості, наявності в посівах кукурудзи бур’янів — різних видів квасенцевих (Oxalis sp.), на полях повторних посівів культури.
Поширення і розвиток хвороби обмежуватиме вирощування стійких гібридів, дотримання сівозміни, своєчасне знищення бур’янів, за обґрунтованої доцільності — обприскування насіннєвих посівів фунгіцидами, ретельне загортання у ґрунт післяжнивних решток.
Септоріоз виявлявся у 8 областях. Обмеженість поширення хвороби викликана посушливими та спекотними умовами періоду вегетації культури. Найпоширенішою була в Київській обл., виявлена на 19,3% площ культури з ураженням 6% рослин. У господарствах Житомирської обл. хвороба охоплювала 7,1% посівів, на яких було уражено 3% рослин. На Чернігівщині ознаки захворювання виявлялися на поодиноких рослинах.
У центральному Лісостепу хвороба була поширена в Полтавській на 6,7% посівів з ураженням 1% рослин, у Черкаській осередково виявлена на 2,4% посівів у Шполянському районі; в Харківській обл. на 1% площ культури з ураженням 2% (в осередках — 6%) рослин.
На півдні хворобою було охоплено 7,8% посівів у Миколаївській обл., де уражено 8% рослин та 0,4% посівів на Херсонщині, де уражено 0,5% рослин.
Цьогоріч поширення і розвиток хвороби ймовірний за умов високої вологості повітря, частих і рясних опадів у вигляді дощу, тривалого періоду густих туманів, випадання рясних рос і помірної температури повітря (оптимум 20–23°С) у фази листоутворення-молочної стиглості.
Обмежуватиме як поширення, так і розвиток септоріозу вирощування стійких до хвороби гібридів, дотримання технології вирощування культури, збалансоване живлення рослин, ретельне загортання рослинних решток у грунт.
Альтернаріоз торік був поширеним у посівах кукурудзи Тернопільської області. За даними обстежень спеціалістів державної фітосанітарної інспекції області, хвороба виявлялась на листках рослин спочатку у вигляді жовтих штрихів, які згодом підсихали, набували соломистого або світло-бурого забарвлення. На сухих тканинах у центрі плям при високій вологості утворювався чорний або оливково-чорний наліт конідіального спороношення гриба Alternaria alternata (Fr.: Fr.) Keissl. Прояву хвороби в період вегетації кукурудзи сприяли підвищена температура повітря та тривалі періоди сильної роси. Підвищені температури повітря та тривалі періоди сильної роси у час достигання впливали на розвиток та поширення хвороби. Уражених рослин виявлено в середньому 5,1–8,0%, максимально — 12,0% на 28,0% площ культури.
Хвороба була поширена і в інших областях. За результатами лабораторних аналізів зразків кукурудзи, відібраних у господарствах Київської та Чернігівської областей, спеціалістами обласних фітосанітарних лабораторій в більшості зразків були виявлені рослини уражені альтернаріозом.
У 2016 році, враховуючи наявний запас інфекції на рослинних рештках і насінні, за вітряної дощової погоди у фазі листоутворення, пошкоджень рослин, нанесених шведською мухою, бавовниковою совкою, знаряддями догляду за рослинами, підвищеної температури повітря (оптимум 24–26°С) та достатньої кількості вологи (тривалий період випадання рясних рос) у фази цвітіння-воскова стиглість прогнозується значне поширення альтернаріозу з ураженням як листків, так і качанів кукурудзи.
Цефалоспоріоз (почорніння судинних пучків) виявлений у посівах кукурудзи в північних областях (Житомирська, Чернігівська обл.). За даними співробітників НУБіП України, хвороба проявлялася на поодиноких рослинах у фазі молочної стиглості зерна спочатку на верхніх, а згодом і на листках середнього і нижнього ярусів, листкові піхви набували червоно-бурого забарвлення спочатку вздовж центральної жилки, а згодом поширювалось на інші частини листкової пластинки. Найтиповішою ознакою хвороби було почорніння судинних пучків, які чітко виявлялися на навкісному зрізі ураженого стебла. Хвороба частіше виявлялася на рослинах пошкоджених стебловим (кукурудзяним) метеликом.
Поширення і розвиток цефалоспоріозу у 2016 р. ймовірний за полях повторних посівів культури, на яких накопичений достатній запас інфекції на рослинних рештках, надмірного зволоження ґрунту в період проростання насіння, посушливі умови вегетаційного періоду, висока чисельність шкідників, які пошкоджують стебла рослин, дефіциту фосфору в ґрунті.
Обмежуватиме поширення хвороби дотримання сівозмін, використання якісного протруєного насіннєвого матеріалу, зібраного з незаражених насінницьких посівів, збалансоване живлення рослин, захист посівів від шкідників, глибоке загортання рослинних решток.
Захворювання качанів. Найпоширенішою хворобою качанів був фузаріоз, проте значного розвитку він не набув у зв’язку з тривалою посухою під час достигання кукурудзи і коротким терміном збирання. Захворювання переважно проявлялося на качанах, пошкоджених бавовниковою совкою та стебловим (кукурудзяним) метеликом. У Лісостепу (Вінницька, Полтавська обл.) фузаріоз качанів виявлявся на 10–53% посівів з ураженням 0,6–1% качанів, Поліссі (Львівська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська обл.) — на 1,5–12% посівів, де пошкоджено 0,7–3% (осередками 4%) качанів; Степу (Дніпропетровська, Донецька) — на 25–39% посівів з ураженням 2–5% качанів. В Івано-Франківській області на 50% посівів виявлялось пліснявіння 0,6% качанів. У Кіровоградській обл. відмічені осередки на 3% посівів сірої гнилі з ураженням 4% качанів. Бактеріоз виявлявся на 7–25% посівів культури у Волинській, Івано-Франківській, Дніпропетровській обл. з ураженням 0,3–2% качанів. В Івано-Франківській області на 0,1% качанів виявлялась осередками біль на 10% посівів кукурудзи.
За наявного запасу інфекції у 2016 році прогнозується інтенсивне поширення на качанах фузаріозної гнилі за умов випадання великої кількості опадів, тривалого знаходження краплинної вологи на рослинах, високої вологості повітря у фазі молочно-воскової стиглості, пошкодження рослин стебловим (кукурудзяним) метеликом, бавовниковою совкою. За наявності вищезазначених чинників слід очікувати зростання ураження качанів пліснявінням, сірою гниллю та іншими хворобами. Різкі зміни вологості ґрунту під час дозрівання будуть спричиняти прояву біллі.
Обмежуватимуть поширення і розвиток хвороб качанів ретельне загортання рослинних решток у ґрунт, що суттєво знижує джерело інфекції численних хвороб, своєчасний захист посівів від стеблового (кукурудзяного) метелика, бавовняної совки та інших шкідників, дотримання технології вирощування культури, на зрошувальних ділянках не допускати різких змін вологості ґрунту під час формування і дозрівання зернівок, вчасне і в стислі строки збирання врожаю, очищення зерна на зерноочисних агрегатах або на майданчиках активного вентилювання і доведення його вологості до 14%.
Система інтегрованого захисту
кукурудзи від хвороб
Інтегрований захист кукурудзи від хвороб базується на забезпеченні культури сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами місця вирощування, дотриманні науково обґрунтованої сівозміни, впровадженні вологоощадних технологій обробітку ґрунту, збалансованому мінеральному живленні рослин, використанні придатних для певної ґрунтово-кліматичної зони вирощування гібридів кукурудзи, стійких проти хвороб, шкідників та інших стресових чинників; протруюванні або інкрустації насіння; дотриманні оптимальних строків сівби, глибини і норм висіву насіння; проведенні хімічного або біологічного захисту культури.
Більшість нових гібридів і сортів кукурудзи характеризується груповою стійкістю до хвороб. У районах із високою вологістю ґрунту і недостатнім його прогріванням особливу увагу приділяють стійкості до пліснявіння насіння і хвороб сходів. Для районів із підвищеною вологістю у період дозрівання і збирання кукурудзи передусім приділяють увагу стійкості до хвороб качанів.
Суворе дотримання сівозміни для кожної еколого-географічної зони. У степовій зоні найкращими попередниками кукурудзи є озимі зернові по чорному і зайнятому парах, зернобобові культури, які забезпечують не тільки максимальну продуктивність рослин, але й при цьому суттєво знижується ураженість рослин кореневими і стебловими гнилями, пухирчастою та летючою сажками. Посів кукурудзи після кукурудзи в Степовій зоні можливий, але за суворого дотримання заходів проти сажкових хвороб, пліснявіння насіння, кореневих гнилей і нігроспорозу. У зоні Лісостепу кращими попередниками є озимі, зернобобові, кукурудза, картопля. За достатнього зволоження, крім перелічених культур, кукурудзу можна сіяти і після цукрових буряків. У зоні Полісся кращі попередники — це озимі, зернобобові, картопля, цукрові і кормові буряки, овочеві культури.
За умов сильного розвитку вугільної, білої, сірої, бактеріальної кореневої та стеблової гнилей повертати кукурудзу на попереднє поле слід через 4–5 років. Збільшення площ посіву кукурудзи понад 30% у полях сівозміни призводить до інтенсивного ураження рослин кореневими і стебловими гнилями, сажкою, іржею, плямистостями і знижує їх продуктивність.
Вирощування кукурудзи після кукурудзи протягом 3–4 років на удобрених полях у більшості господарств різних ґрунтово-кліматичних зон часто не поступається врожаю цієї культури після задовільних попередників, однак за сприятливих погодних умов для розвитку збудників пухирчастої та летючої сажки, стеблових гнилей, фузаріозу, нігроспорозу качанів ураженість рослин хворобами інтенсивно зростає і суттєво знижує якість вирощеного врожаю. Тому беззмінне вирощування кукурудзи слід переривати хоча б один раз на 3–4 роки посівом озимої пшениці або ячменю, кореневі виділення рослин яких сприяють біологічному очищенню ґрунту від спочилих структур багатьох збудників хвороб культури.
Для усунення небезпеки ураження рослин хворобами слід дотримуватися просторової ізоляції насіннєвих ділянок. Поля у сівозміні необхідно розміщувати так, щоб посіви кукурудзи поточного року не були поруч із полями, де її вирощували минулого року. Відстань між такими площами повинна бути не менше одного кілометра. Не рекомендується розташовувати посіви соняшнику, ріпаку, льону, рицини, суданки, могару по сусідству з полями зернової кукурудзи, оскільки вони уражуються багатьма збудниками кореневих і стеблових гнилей і сприяють розмноженню та розселенню шкідників — переносників вірусної і бактеріальної інфекцій.
Своєчасний і високоякісний основний та передпосівний обробітки ґрунту підвищують стійкість рослин до хвороб і покращують якість отриманої продукції. Внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив на підставі результатів агрохімічного аналізу ґрунту і розрахунків на запланований урожай підвищує стійкість рослин до багатьох хвороб, підвищує урожайність кукурудзи. Провідна роль у підвищенні стійкості рослин до хвороб належить фосфорним і калійним добривам. Азотні добрива в помірних дозах також сприяють зниженню розвитку хвороб. Проти кореневих і стеблових гнилей більш ефективним є використання нітратної форми азоту. У разі загрози пліснявіння насіння і проростків внесення азотних добрив слід обмежити або використовувати для цього амонійну їх форму.
Кукурудза для свого росту й розвитку потребує достатньої кількості доступних для живлення мікроелементів у ґрунті — цинку, марганцю, міді і бору, які підвищують стійкість рослин до інфекційних хвороб. Вапнування кислих ґрунтів суттєво обмежує розвиток пліснявіння насіння у ґрунті й ураження сходів фузаріозом.
Ураженість кукурудзи більшістю хвороб залежить від густоти стояння рослин. Оптимальна густота стояння рослин нових гібридів кукурудзи зазвичай паспортизується селекціонерами, як і інші елементи сортової агротехніки. Слід пам’ятати, що в більш загущених посівах зростає кількість полеглих рослин, що сприяє розвитку кореневих і стеблових гнилей, спостерігається гірше визрівання насіння у качанах, що призводить до його зараження пліснявінням.
Після сівби слід здійснювати комплекс агротехнічних заходів, які сприяють швидкому проростанню насіння і кращому розвитку рослин: до- і післясходове боронування. У районах із недостатнім зволоженням після посіву кукурудзи рекомендується проводити коткування кільчасто-шпоровими котками, що покращує проростання насіння, стримує розвиток пліснявіння й ураження збудниками пухирчастої сажки, кореневих і стеблових гнилей.
За період вегетації насіннєвої кукурудзи необхідно провести 1–2 фітопрочищення із видаленням і знищенням уражених рослин білою, сірою, фузаріозною, вугільною та бактеріальною гнилями. Проти бурої плямистості ефективним заходом є позакореневе підживлення рослин мікроелементами: 0,5% розчином сірчанокислим цинку або йодистого калію.
У разі прогнозу інтенсивного розвитку іржі, гельмінтоспоріозу, фузаріозу у фазі викидання волоті-молочна стиглість зерна насіннєві посіви обприскують одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: піраклостробіну, к. е. (Ретенго, 0,5 л/ га); піраклостробіну + епоксіконазолу, мк.е. (Абакус, 1,5–1,75 л/га); пікосістробіну+ ципроконазолу, к. с. (Аканто плюс 28, 0,75–1,0 л/ га), тебуконазолу + трифлоксістробіну, кс. (Коронет 300 SC, 0,6–0,8 л/га).
Збирати урожай кукурудзи в качанах слід починати на початку повної стиглості зерна за його вологості 35–37%. Збирання проводять у стислі строки. Зібране зерно висушують на зерноочисних агрегатах або на майданчиках активного вентилювання і доводять до вологості 14%, що дозволяє його зберігати тривалий час й уникнути розвитку хвороб. Запізнення зі збиранням врожаю посилює на качанах розвиток нігроспорозу, фузаріозу, білої гнилі та ін. Не можна допускати завчасного збирання, особливо насіннєвих посівів, оскільки недорозвинені зернівки в період зберігання сильніше уражуються пліснявими грибами і втрачають схожість.
Рослинні рештки є резерваторами збудників багатьох хвороб кукурудзи. Тому їх видалення або ретельне загортання у ґрунт є обов’язковим заходом щодо оздоровлення ґрунту.
Для оздоровлення ґрунту, нормалізації мікрофлори та прискорення розкладання пожнивних решток у ґрунті, обмеження джерел інфекції багатьох хвороб, підвищення урожайності, рослинні рештки обробляють перед дискуванням, лущенням, оранкою поля одним із біопрепаратів: ДЦ (деструктор целюлози), п., 1,0 кг/га; Біокомплекс-БТУ, р. (1,0–5,0 л/га), Біодеструктор — БТУ (2,0–3,0 л/га), Біодеструктор Екостерн (1,0–2,0 л), Органік-баланс (0,25–1,5 л/га) та ін. Норма витрати робочого розчину становить 250–300 л.
При розробці прогнозу розвитку хвороб
кукурудзи автор використав дані річних
звітів державних фітосанітарних інспекцій областей
Департаменту фітосанітарної безпеки
Держветфітослужби України
