Площа кісточкових культур у промисловому секторі України становить близько 54 тис. га, а зерняткових — 304,7 тис. га. В особистих підсобних господарствах населення та фермерів — близько 80 тис. га і 54,9 тис. га відповідно.
Основними культурами є: яблуня, груша, вишня, черешня, слива, персик, алича, абрикос.
Особливістю захисту кісточкових та зерняткових культур є те, що, як правило, продукція використовується для споживання у свіжому вигляді або для подальшої переробки на соки, джеми, компоти та ін.
На продуктивність садів останніми роками істотно впливає зміна клімату — малосніжні зими з різкими перепадами температур (від відлиги до сильних морозів), приморозки в період цвітіння, а в період росту і достигання плодів — ґрунтові і повітряні посухи. Глобальне потепління та невчасне виконання захисних заходів сприяє розвитку хвороб, збільшенню чисельності та шкідливості комах і кліщів. Потенційно небезпечними для садів є близько 150 видів шкідників і 70 видів збудників хвороб. За відсутності захисних заходів та порушення технології їх застосування пошкодженість урожаю сягає 60–80%.
Одним із важливих резервів забезпечення продуктивності плодових насаджень, підвищення урожайності і поліпшення якості продукції є захист від шкідників і хвороб. В сучасних умовах у садівництві системи захисту базуються на багаторазовому застосуванні хімічних засобів, що потребує посилення уваги до оцінки фітосанітарного стану агроценозу та раціонального застосування захисних заходів.
Фаза «набрякання бруньок-зелений конус»
У цій фазі оглядають кору штамбів та скелетних гілок не менш ніж у 30 дерев. Коригують план захисних заходів, уточнюють доцільність обробок, визначають оптимальні строки проведення обприскувань.
За високої чисельності — на початку обособлення бутонів, у період виходу гусениць з місць зимівлі. За середньої чисельності — фазі рожевого бутону шкодять листокрутки, що зимують у фазі гусениць 1–2-го віку. Гусениці в білих павутинних коконах у тріщинах кори на штамбах та в розгалуженні скелетних гілок, на гілках, бруньок, одно- та дворічних гілок.
Вишневі пильщики поширені по всій Україні. Найбільшої шкоди завдають вишневим садам. Комахи чорні зі світлими ногами, личинки ясно-зелені, з коричневою головою. Перетворюються у лялечку навесні, і дорослі личинки з’являються під час розпускання листків. Самки відкладають до 10 яєць у тканину листків з нижнього боку вздовж центральної жилки. Виплодженні через 8–9 днів личинки виїдають м’якуш з нижнього боку листків.
Вишневий довгоносик — бронзово-зелений жук довжиною близько 1 мм. Живиться бруньками, листям, бутонами і зав’яззю. Яйця відкладає у кісточки плодів. Через деякий час після появи личинки прогризають плід, після чого він обпадає.
Фруктова смугаста міль поширена в Степовій зоні та на Закарпатті. Пошкоджує переважно абрикос, персик та яблуню. Передні крила метелика загострені, буро-сірі, з чорними штрихами вздовж крил. Навесні вгризаються у молоді пагони, де в центрі утворюють хід до верхівки. Пошкоджені гілочки всихають. У травні вилітають метелики та відкладають яйця на пагони, листки і плоди. Живуть гусениці у молодих зелених пагонах або в плодах, де вигризають кісточку.
Білан жилкуватий пошкоджує плодові дерева найбільше в Лісостепу та північних районах Степової зони. Масовий вихід припадає на період розпускання бруньок. Живиться шкідник листками плодових дерев. Заляльковування відбувається вже у фазі цвітіння.
Фаза «рожевий бутон»
Розанова та строкато-золотиста листокрутки шкодять у фазі «рожевий бутон» або відразу після цвітіння. Яйцекладки із 15–150 яєць у вигляді плоских щитків до 10 мм упоперек. Спочатку брудно-зелені, потім сірого кольору на корі штамбів та скелетних гілок. У цій фазі також шкодить глодова листокрутка. Яйцекладки у вигляді овальних плоских щитків розміром 0–0,5 см білого кольору на штамбі та скелетних гілках у заглибинах кори.
Одразу після цвітіння, в період відродження личинок, з’являються червоний плодовий, глодовий та павутинні кліщі.
Зелена яблунева попелиця поширена повсюдно. Завдає шкоди яблуні, груші, айві, кизилу.
Найбільше шкодить молодим і плодовим насадженням. Рано навесні виплоджуються личинки, які висмоктують соки із бруньок, що набрякають, а після їх розпускання — з листків та молодих пагонів. На пошкоджених рослинах відбувається дуже швидке наростання чисельності шкідника, який часто суцільною масою вкриває пагони, бруньки, листки. Пагони зупиняються у рості й викривляються, часто всихають.
Масова поява букарки з родини довгоносиків трубковертів припадає на період висування суцвіть яблуні. Поширена на Поліссі та в Лісостепу. Пошкоджує яблуню, грушу, рідше сливу. Під час цвітіння відкладають яйця в черешки листків у місця з’єднання їх з пластинкою. За прохолодної погоди і вночі жуки ховаються у щілинах кори, під лишайниками, в теплу — зосереджуються на бруньках, часто групами та пошкоджують їх значними проколами, з яких потім виступають дрібні краплі та застигають. Такі бруньки засихають та обпадають. Схожі пошкодження спостерігаються й на бутонах та молодих листках.
Яблуневий квіткоїд навесні пробуджується дуже рано, коли температура сягає + 6°С. Жуки піднімаються в крону та живляться бруньками, роблячи в них невеликі круглі отвори. Личинки живляться всередині бутонів, виїдаючи тичинки, маточку й склеюють пелюстки своїми виділеннями. Пошкоджені бутони буріють та всихають. За масового розмноження шкідник знищує значну частину бутонів. Всередині бутона личинка заляльковується, і перед скиданням надлишкової зав’язі з лялечок виходять молоді жуки, які протягом 1–2 тижнів живляться молодими листками, або роблять невеличкі проколи на плодах.
Імаго яблуневого квіткоїда видовжене — овальне, сіро-коричневе, з двома білими лінями на надкрилах, у кроні дерева. Яйця округлі, білі, безногі, з маленькою головою. Знаходяться у бутонах. Місце яйцекладки має вигляд рожевої плями.
Листкова звійниця пошкоджує всі плодові культури по всій Україні. Передні крила метелика сірі з чорними штрихами. Вигризають квітки із середини, пошкоджують листки, стягуючи їх павутинкою у пучки. Після цвітіння гусениці переходять на молоді пагони, пошкоджують верхівкові листки.
Вишневий слизистий пильщик поширений в Україні повсюдно. Комахи мають чорне, блискуче забарвлення. Личинки з маленькою головою, зеленувато-жовті, покриті чорним слизом. Пізно навесні виплоджені через личинки переповзають на верхній бік листків, де спочатку вигризають м’якуш, а потім скелетують їх, залишаючи лише жилки і сліди, покриті слизом. Пошкоджені листки буріють, всихають. Через 2–3 дні вони покриваються чорним слизом і стають схожі на жирні коми.
Непарний шовкопряд поширений в Україні повсюдно та пошкоджує всі плодові дерева. Гусениці бурувато-сірі з трьома вузькими жовтими смужками та червоними бородавками, об’їдають листки, залишаючи черешки та центральні жилки.
Кільчастий шовкопряд також повсюдно поширений на території нашої країни. Завдає значної шкоди усім плодовим деревам. Із місць зимівлі виходить перед цвітінням плодових дерев. Гусениці живуть колоніями, об’їдаючи листя вночі.
Плодова плоскотілка, що пошкоджує яблуню, грушу, сливу, абрикос, черешню, виходить із місць зимівлі у фенофазі «рожевий бутон», переселяючись на бруньки, а потім і на листки.
Фаза «рожевий бутон-початок цвітіння»
Одним із вирішальних періодів для проведення захисних заходів проти комплексу шкідників є фаза «рожевий бутон-початок цвітіння». Обстежують по 100 розеток на 10 деревах.
Комплекс листокруток, що зимують у стадії гусениць та яєць. Гусениці різного забарвлення. Мешкають у розетках бутонів та листків по 4–5 гусениць/100 розеток.
Яблуневий плодовий трач значної шкоди завдає у Степовій зоні.
У період відокремлення бутонів починають вилітати дорослі комахи, які незабаром відкладаються яйця в квітколоже квіток. Шкідник прогризає ходи (міни) під шкіркою квітколожа до плодоніжки.
Грушева плодова галиця зовні нагадує комара темно-сірого кольору. Дорослі мухи з’являються у кроні дерев під час відокремлення бутонів. Яйця відкладають у бутони, де через 4–6 днів відроджуються личинки, які ще до розкриття квітки вже встигають зануритись у зав’язь. Уражені зав’язі спочатку швидко ростуть і завдяки великому розміру легко виявляються на деревах через два тижні після цвітіння. Внутрішня частина молодих плодів може бути повністю з’їдена, всихає, зморщується, розтріскується і падає на землю.
Гусениці білана жилкуватого сірі з трьома чорними та двома оранжевими смужками. Знаходяться на листках та бруньках по 8 гусениць/100 розеток.
П’ядун-шовкопряд бурополосий концентрується у середині крони на листкових та квіткових розетках по 5 гусениць/100 розеток. Гусениці мають бархатисто-чорне забарвлення, черевця вкриті білими плямами.
Не менш шкідливими є листомінуючі молі. Дрібні метелики (8–10 мм) із золотисто-жовтими або сріблясто-білими передніми крилами. Місцезнаходження листомінуючих молей припадає на штамби та на крони дерев, а також на листках.
Чотириногі кліщі (еріофіїди) пошкоджують яблуню, грушу, сливу, персик, чорну смородину. Наявність еріофіїд на рослинах можна визначити за деформацією листків, ненормальним розростанням або відмиранням бруньок, зміною кольору листків і плодів, а також за утворення галів на пагонах.
Жуки сірого брунькового довгоносика піднімаються з крони дерев і приступають до живлення спочатку бруньками, а потім бутонами і листками. Бруньки з’їдають цілком або вигризають в них отвори, внаслідок чого листки, що розпускаються, мають пошкоджену пластинку. На молодих саджанцях жуки можуть знищити всі бруньки. Після розпускання бруньок пошкоджують листки і бутони.
Фаза «цвітіння»
У фазі «цвітіння» розвішують феромонні пастки, які необхідно оглядати щотижня. Провести обстеження по 100 квіткових розеток/10 дерев для встановлення доцільності та обсягу обприскувань насаджень відразу після цвітіння.
У цій фазі досить шкідливими є комплекс листогризучих шкідників (шовкопряди, п’ядуни, білан жилкуватий, золотогуз). Листокрутки, що зимують у стадії гусениць. Концентруються частіше всередині крони, іноді й на листках. По 5–7 гусениць/100 розеток.
Американський білий метелик поширений у Закарпатській області та Степовій зоні. Пошкоджує всі плодові культури. Тіло та крила білі або з чорними дрібними плямами, черевце в білих густих волосках. Гусениці скелетують листки або грубо об’їдають листя групами, що облітають цілі гілки великою кількістю павутини.
Казарка поширена в Степу та в центральній частині Лісостепу. Пошкоджує всі плодові культури. Навесні пошкоджують листки і плоди. Жуки живляться спочатку бруньками, листками, а згодом м’якушем плодів, вигризаючи в них вузькі ямки. Вихід личинок закінчується до цвітіння яблуні. Через 10–12 днів після цвітіння дерев самки відкладають у плоди яйця, при цьому ці плоди уражуються спорами гриба монілії та загнивають.
Червонокрилий глодовий трубковерт в Україні пошкоджує повсюдно. Масово жуки в кронах дерев з’являються на початку цвітіння яблуні. Завдають проколів брунькам і бутонам, а пізніше і плодам.
Фаза «кінець цвітіння»
Коли настає фаза «кінець цвітіння», відбувається обсипання 75% пелюсток.
У цій фазі небезпечними для плодових дерев є чорний, жовтий сливовий пильщики. Яйцекладка (3 личинки/100 зав’язей) відбувається у рихлих бутонах слив, які помітні з зовнішнього боку у вигляді темної плями. Їх яйця округлі, білуваті, а личинки мають жовтувате забарвлення.
Сливова еуритома пошкоджує плодові дерева, такі як: слива, алича, абрикос, вишня, черешня по всій Україні, але найбільше шкодить у східній частині Лісостепу та Степу. В саду дорослі комахи з’являються наприкінці періоду цвітіння. Самки відкладають яйця у кісточки до їх затвердіння. Пошкодженні плоди передчасно забарвлюються і недозрілими осипаються.
Великий яблуневий насіннєїд пошкоджує яблуню і грушу, поширений повсюдно. Дорослі комахи вилітають після цвітіння яблуні. Самки проколюють м’якуш плодів і відкладають яйця всередину ще м’якої насінини. Найбільшої шкоди завдає дрібноплідним сортам. Личинка з’їдає ядро і залишається в оболонці насінини.
Розанова листовійка. Початок виплоджування гусениць припадає на фазу «кінець цвітіння». Шкідник проникає у бруньки, скелетує молоді листки, виїдаючи в них округлі отвори, або проникає у бутони, де знищує пелюстки, тичинки і маточки.
Брунькова листовійка поширена повсюдно та шкодить квіткам і плодам яблуні, груші, сливи, вишні. Навесні, за температури 8° С і вище виходить із коконів та проникає у бруньки. Після їх розпускання живиться листками і бутонами, стягуючи їх павутиною у щільний клубок. Після цвітіння дерев гусениці заляльковуються.
Чорний і жовтий сливові пильщики поширені в Україні повсюдно, але чорний найчастіше шкодить на Поліссі та в Лісостепу, а жовтий — в Степу.
У чорного пильщика тіло блискучо-чорне, з жовтими ногами, а жовтий пильщик жовто-бурий, блискучий. Навесні перетворюються у лялечку і перед початком цвітіння вилітають дорослі пильщики, самки яких відкладають яйця у надрізі бутонів або квіток. Плодючість однієї самки до 60 яєць, з яких у період утворення зав’язі виплоджуються личинки, живлячись спочатку м’якушем плодів, а потім пошкоджують кісточку.
Фаза «обсипання надлишкової зав’язі»
У фазі «обсипання надлишкової зав’язі» необхідно оглянути по 100 зав’язей на 10 деревах для визначення осередків пильщиків та визначення об’єму обприскувань, а також по 100 листків з метою визначення кліщів та листогризучих шкідників для встановлення доцільності обробок влітку.
В цій фазі шкоду завдають саду плодові пильщики. Їх личинки глибоко занурюються у плід, де живляться їх тканиною, так і кісточкою плода. Вихідний отвір розташований біля плодоніжки. З отворів витікають темні екскременти.
Золотогуз поширений по всій Україні та пошкоджує всі плодові культури. Метелик має білі крила, черевце самки потовщене, на кінці з пучком густих рудих волосків. З’їдає листки, залишаючи лише жилки.
Небезпечні хвороби плодового саду
Парша яблуні — хвороба, що уражує плоди, листки, молоді пагони. Симптоми помітні вже через 10–12 днів після розпускання бруньок. На молодих листках і на зав’язі плодів з’являється темно-зелені плями зі скупченням спор гриба.
Парша груші — одна з найпоширеніших і найнебезпечніших хвороб цієї культури. В окремі роки на деяких сортах груші врожай знищується майже повністю. Уражуються квітки, листки, плоди, пагони. Рано навесні спори з сумок у міру достигання останніх викидаються і розносяться по саду. Це відбувається здебільшого після дощу. Масове викидання спор із сумок зазвичай збігається із цвітінням, а в окремі роки і з початком розпускання листків.
За допомогою вітру та краплин дощу спори потрапляють на квітки, молоді листки та зав’язі й уражують їх — це первинне ураження. Спори можуть проростати й уражувати різні органи груші лише при наявності крапель води. Найчастіше її появу можна помітити на молодих листках у вигляді невеликих кутастих бурих плям, які згодом збільшуються в розмірі. Поверхня їх вкривається темно-зеленим бархатистим нальотом літніх спор — конідій гриба. За допомогою конідій відбувається вторинне ураження листків і плодів, а також поширення хвороби на груші. Сприяють поширенню хвороби дощі. Сильно уражені листки обпадають.
Плоди уражуються паршею, починаючи з утворення зав’язі, можуть уражуватись і зовсім сформовані плоди. На них з’являються темні, майже чорні округлі плями, які розростаючись, часто зливаються і охоплюють значну частину плода. Уражені плоди набувають спотвореної форми, припиняють ріст, м’якоть їх твердіє, стає за смаком непридатною до споживання. На уражених плодах у місцях плям часто з’являються глибокі тріщини. Сильно уражені плоди обпадають. Пагони уражуються поки вони ще молоді. В уражених пагонах розвивається міцелій гриба, який також може зимувати. Навесні міцелій починає розвиватись й утворює конідії, які розлітаються по саду й уражують листки та зав’язі груші.
Борошниста роса яблуні — хвороба, що уражує листки, пагони, квітки, іноді й плоди. Симптоми захворювання проявляються у вигляді сірувато-бурого борошнистого нальоту, що спочатку з’являється на молодих листках, а потім на поверхні пагонів. На квітках ураження з’являється вже у стадії бутона. Борошнистий наліт — це грибниця і спори-конідії гриба. Уражені листки скручуються, твердіють і передчасно обпадають. Пагони не ростуть, викривляються і поступово відмирають.
Моніліоз, або плодова гниль є дуже небезпечною хворобою. У насадженнях яблуні може проявлятися у двох формах: наприкінці або одразу після цвітіння у формі моніліального опіку.
Найінтенсивніше хвороба розповсюджується навесні, у фазі «відокремлення бутонів і цвітіння дерев». Цьому сприяють тривалі дощі і прохолодна погода. Видимі ознаки захворювання проявляються вже наприкінці цвітіння: спочатку буріють і всихають квітки, потім листки, зав’язі, плодові гілочки. Уражені листки мають зморшкуватий вигляд, на них утворюються червонуваті плями, бутони при сильному уражені буріють і не розкриваються. Плоди починають уражуватись у період обпадання надлишкової зав’язі, а в дощову погоду — раніше.
Чорний рак яблуні — одна з найшкідливіших хвороб, що уражує яблуню, рідше грушу та кісточкові. Поширена повсюдно. Найчастіше зустрічається у старих садах, де дерева ослаблені внаслідок недостатнього догляду за ними, пошкоджені морозами, сонячними опіками.
Уражуються листки, квітки, зав’язь та плоди. На молодих пагонах хвороба часто проявляється у вигляді відстаючої кори. На уражених листках утворюються червонувато-коричневі плями, що поступово розростаються і часто зливаються. Уражені квітки буріють, чорніють, всихають і не обпадають. Уражена зав’язь чорніє, зморщується, всихає і залишається на деревах.
Буруватість листків, або бура плямистість груші — хвороба поширена, головним чином, у розсадниках на сіянцях груші.
Уражуються листки, іноді молоді пагони груші. Листки вкриваються численними округлими або неправильної форми бурими плямами, які поступово збільшуються в розмірі, зливаються і вкривають всю поверхню листків. Уражені листки засихають і обпадають. На молодих пагонах іноді також можна помітити бурі, злегка вдавлені плями, але розвиток хвороби на них буває незначним, і великої шкоди не завдає.
Грушева листоблішка поширена в Лісостеповій та Степовій зонах України. У період розпускання бруньок відкладає яйця на тонкі гілки біля бруньок. Личинки скупчуються колоніями біля молодих листків і на верхівках пагонів. Незабаром після цвітіння самки відкладають яйця на листках вздовж центральної жилки. Личинки цього і наступного поколінь оселяються не лише на листках і пагонах, але й на плодах.
Велика грушева листоблішка поширена по всій країні, окрім Полісся. Найбільша з листоблішок, що пошкоджують грушу. Відбувається спарювання та відкладання яєць біля бруньок і на нижньому боці листків, що розпускаються, переважно вздовж центральної жилки, ланцюжками в 1–3 ряди. Бутони, на яких відкладені яйця, недорозвиваються і відпадають.
Червона плямистість листя масово поширена у всіх зонах вирощування сливи. Весняні дощі є оптимальними умовами для розвитку хвороби. На листках утворюються помаранчеві або червоні плями.
Вертицельозним в’яненням найбільше уражуються молоді деревця сливи. Хвороба масово поширена на Півдні України. У ґрунт збудник захворювання потрапляє разом з ураженими рослинними рештками. Після зараження гриб розповсюджується по всій рослині: від коренів до приросту. Токсини, які виділяє збудник, спричинюють в’янення та відмирання гілок і дерева. Хвороба проявляється у двох формах — гострій і хронічній. При гострій листя скручується, в’яне, буріє і всихає. За короткий проміжок часу (10 днів) відмирають гілки, або гине все дерево. За хронічної форми патологічний процес розтягується більш ніж на рік.
Карликовість сливи — вірусне захворювання, яке поширюється соком комах, котрі харчуються, кліщами, що поїдають рослини, а також при щепленні хворим матеріалом. Карликовість проявляється як слабке зростання і передчасне відмирання уражених рослин. Листки хворої сливи ростуть вузькими, дрібними і нерівними. При цьому лист потовщений і крихкий. Хворе дерево потрібно як можна швидше викорчувати і спалити.
Сірий бруньковий довгоносик пошкоджує всі плодові дерева, кущові ягідники, лісові листяні дерева та кущі. Початок виходу жуків із місць зимівлі збігається із фенофазою сливи зелений конус, а масовий їхній вихід — із початком розпускання бруньок. За появи листків і в теплу погоду вони забираються по штамбу в крону, де живляться молодими листочками, грубо об’їдаючи їх із країв, потім переходять на бутони, виїдаючи в них пелюстки, пиляки та маточку.
Сливовий чорний плодовий пильщик шкодить сливі, аличі, терену, менше абрикосу та черешні. Навесні за температури ґрунту понад 8 °C відбувається реактивація личинок, вони починають заляльковуватися. Відроджуються імаго до цвітіння сливи. Самиці відкладають яйця в чашечку бутонів або в наполовину відкриті квітки. Залежно від температури повітря, личинки відроджуються з яєць наприкінці цвітіння, закінчують впродовж короткого періоду — три-п’ять днів після обпадання пелюсток. Личинки першого віку живляться м’якоттю зав’язі, а старші — центральною частиною, пошкоджуючи кісточку.
Сливова товстоніжка найбільше пошкоджує сливу, аличу, терен, менше абрикос і ще менше — черешню та вишню. Навесні за середньодобової температури ґрунту понад 10 °C розпочинається розвиток личинок, вони заляльковуються. Перші особини вилітають через два-три дні після квітування, масово — через шість-сім днів. Імаго товстоніжки, так само як і пильщика, активні за температури понад 16 °C. Самиці відкладають яйця в незатверділі кісточки через 10–12 днів після цвітіння сливи й роблять це протягом 14 днів. Після відродження личинки живляться ядром кісточки. Пошкоджені плоди передчасно забарвлюються у колір, характерний для помологічного сорту, та осипаються.
Сливова запилена попелиця паразитує на всіх кісточкових культурах. На початку розпускання бруньок ранньою весною виплоджуються личинки, які спочатку живляться на верхівках бруньок, а потім з нижнього боку молодих листків і на молодих пагонах.
Кокомікоз — це грибкове захворювання, що вражає листя і плоди. Розпізнати кокомікоз можна по дрібних яскравих або світлих червонуватих плямах, які утворилися на листовій пластині. На нижньому боці листа з’являються біло-рожеві спори. Заражене листя жовтіє і обпадає. Гриб добре переносить зиму в опалому листі. Навесні у період цвітіння спори гриба активізуються. Кокомікоз знижує зимостійкість рослини і в деяких випадках призводить до його загибелі. Боротьба з цим шкідником полягає у проведенні щорічної профілактики. Опале листя обов’язково знищують, восени і навесні перекопують ґрунт.
Клястероспоріоз, або його ще називають дірчастою плямистістю вражає бруньки і листя черешні. Спочатку вони покриваються невеликими коричневими цятками. Далі листова тканина в уражених хворобою місцях відмирає, й утворюються дірочки. Листя відмирає, дерева не можуть здійснювати фотосинтез. На бруньках уражені місця розтріскуються, з них починає текти клейка речовина.
Захист плодових культур від шкідників та хвороб
