Володимир РИБКА,
Усіх нагодувати
Загальновідомо, що для інтенсифікації розвитку тваринництва в сучасних умовах господарювання важливо розв’язати проблему рослинного білка і поповнити раціони тварин високоенергетичними кормами, а саме забезпечити їх достатньою кількістю збалансованими за протеїном.
Для досягнення визначених цілей необхідне збільшення площі бобових культур, а також підвищення продуктивності при вирощуванні їх у спеціалізованих короткоротаційних кукурудзо-соєвих сівозмінах. Доведено, що соя є однією з основних зернобобових культур, яка визначає надійний рівень виробництва рослинного білка. Ця культура за рахунок біологічної фіксації азоту з повітря не тільки себе забезпечує ним на 80%, а ще й залишає в ґрунті до 150 кг/га посіву цього елемента живлення рослин, тому є відмінним попередником для кукурудзи, пшениці, ячменю та багатьох інших сільськогосподарських культур.
Соєвий білок насичений важливими амінокислотами, характеризується високим рівнем перетравності та засвоєння і є високофункціональним. Додавання сої до фуражного зерна в кількості 10–20% від раціону поліпшує поживні властивості корму в 1,5–2 разів.
З огляду на це заслуговують на увагу результати комплексних агроекономічних досліджень, проведених у 2008–2015 рр. на базі Ерастівської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони, метою яких є обґрунтування не тільки агротехнічних, але й економічних аспектів доцільності застосування різних способів основного обробітку ґрунту, систем удобрення у сівозмінах короткої ротації з вирощуванням сої та кукурудзи в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах північного Степу.
Умови досліду
Дослід було закладено на фоні двох способів основного обробітку ґрунту: полицева оранка плугом ПЛН-5–35 і чизельний обробіток по типу «Параплау» плугом-розпушувачем зі стійками ПРН-31000 на глибину 25–27 см. Схемою досліду було передбачено вивчення насиченості сівозмін соєю: у двопільній — 50%, трипільній — 33%, чотирипільній — 25% і 50% та кукурудзою відповідно у двопільній — 50%, трипільній — 33%, чотирипільній — 25 і 50%. У три- і чотирипільній сівозмінах з метою зменшення гербіцидного навантаження передбачено переривання чергування сої та кукурудзи одним полем ячменю. Висівали насіння ячменю в оптимальні строки у вологий шар ґрунту. Кукурудзу та сою сіяли в третій декаді квітня при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 10 ºС. Глибина загортання насіння сої — 5–6 см, кукурудзи — 6–8 см. В дослідах вирощували сорт ячменю ярого Галактик — норма висіву 4,5 млн схожих насінин/га, гібрид кукурудзи Солонянський 298 СВ з густотою 45 тис./га і сорт сої Аннушка — 500 тис./га схожого насіння.
У сівозмінах на фоні двох систем основного обробітку ґрунту вивчали системи удобрення за схемою: контроль — без добрив; внесення добрив під запланований урожай згідно з результатами діагностики ґрунту: кукурудза — N90Р60К30, ячмінь — N60Р50К30, соя — N30Р60К20; внесення добрив у рекомендованих дозах: під кукурудзу — N60Р45К30, ячмінь — N40Р40К30, сою — N40Р60. Добрива вносили восени під основний обробіток ґрунту. Перед основним обробітком хімічні речовини заробляли в ґрунт важкими дисковими боронами.
Для боротьби з бур’янами застосовували комплекс заходів, перш за все агротехнічних (сівозміна, система основного обробітку ґрунту, допосівні, післясходові прийоми боротьби з бур’янами), а з хімічних — вносили гербіцид Харнес (2 л/га) під кукурудзу і сою, а при необхідності страхові, рекомендовані для цих культур.
Характеризуючи погодні умови за період проведених досліджень слід відмітити, що 2008 і 2011 роки були досить сприятливими стосовно зволоження, а 2009, 2010, 2013, 2014, 2015 різною мірою посушливими, вкрай посушливим виявився 2012-й. Тому цей період досліджень більш об’єктивно характеризує умови вирощування цієї культури.
Економічна оцінка одержаних результатів досліду при вирощуванні кукурудзи після таких попередників, як соя, ячмінь та кукурудза в сівозмінах короткої ротації проведена відповідно до наявних методичних рекомендацій, що розроблені в ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН та ННЦ «Інститут аграрної економіки». Основні критерії економічної ефективності: виробничі витрати, собівартість одиниці продукції, прибуток, рентабельність. Виробничі витрати обчислювали на основі технологічних карт вирощування кукурудзи після сої, ячменю та кукурудзи. Розрахунки проводили за нормативами та розцінками, які діють у господарствах степової зони станом на початок поточного року. Вартість вирощеної зернової продукції визначали за ринковими цінами. Чистий прибуток розрахований як різниця між вартістю врожаю і виробничими витратами.
Економічна оцінка ефективності вирощування кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах на основі одержаних експериментальних даних наведена у таблиці.
Продуктивність та економічна ефективність
виробництва кукурудзи на фоні різних моделей
короткоротаційних сівозмін, залежно від способу
основного обробітку ґрунту та системи удобрення
(середнє 2008–2015 рр.)
Отримані результати
Проведений аналіз економічної ефективності вирощування сої та кукурудзи на основі одержаних експериментальних даних дає підстави констатувати, що в усіх короткоротаційних сівозмінах більш конкурентоспроможною була рекомендована система удобрення. Тут було підвищення урожайності зерна при менших витратах добрив. Чизельний обробіток ґрунту в усіх варіантах був економічно вигіднішим порівняно з оранкою, що зумовлено нижчими витратами на паливно-мастильні матеріали.
Простежувалась стійка закономірність щодо зростання витрат при полицевому обробітку в кожній короткоротаційній сівозміні порівняно з чизельним розпушуванням.
Застосування мінеральних добрив у двопільній сівозміні відповідно до рекомендацій під кукурудзу після оранки забезпечило зростання врожаю на 7,0%, а на запланований урожай за діагностикою ґрунту на — 12,2% порівняно з контролем. На ділянках, де проводився чизельний обробіток та використовували рекомендовані дози добрив, у цій сівозміні зернова продуктивність кукурудзи зросла на 5,6%, а за підвищених доз добрив на запланований урожай відповідно діагностики ґрунту — на 9,2%.
Високі ціни на хімічні речовини в двопільній сівозміні при внесенні їх під кукурудзу в рекомендованих дозах зумовили зростання виробничих витрат в 1,59–1,62 разів, при використанні добрив за результатами діагностики ґрунту та їх внесення під запланований урожай — в 1,61–1,69 разів. У трипільних та чотирипільних сівозмінах виявлено аналогічне зростання виробничих витрат.
Аналіз отриманих результатів свідчить, що найкращі показники продуктивності та економічної ефективності були у варіантах із використанням сої як попередника та підвищенням доз мінеральних добрив відповідно діагностики ґрунту.
Ячмінь як попередник під кукурудзу не забезпечував таку зернову продуктивність, як соя. Значне зниження зернової продуктивності кукурудзи, незалежно від способу основного обробітку ґрунту, спостерігалось у трипільній сівозміні при співвідношенні кукурудзи 33,3%, де попередником був ячмінь, при чергуванні культур соя — ячмінь — кукурудза. Ще нижчі показники продуктивності та економічної ефективності були отримані при вирощуванні кукурудзи в чотирипільній сівозміні, де насичення соєю становило лише 25%.
Характеризуючи зернову продуктивність кукурудзи в чотирипільній сівозміні з насиченням сої до 50% у структурі посівної площі, необхідно відзначити, що урожайність кукурудзи була найвищою як по оранці, так і за чизельного обробітку і перевищувала показники трипільної сівозміни, де соя була попередником. У цій сівозміні на ділянках із використанням рекомендованих норм добрив урожайність кукурудзи по оранці зросла на 6,9%, а застосування добрив стосовно ґрунтової діагностики на запланований урожай обумовили підвищення зернової продуктивності на 9,1% порівняно з контролем. На ділянках із безполицевим чизельним обробітком при застосуванні рекомендованих доз добрив урожайність кукурудзи зросла на 5,0%, а за використання добрив відповідно ґрунтової діагностики на запланований урожай — на 10,3%. При цьому прибуток, одержаний з 1 га посівів кукурудзи по попереднику соя як на контролі, так і на фоні внесення рекомендованих доз добрив та за використання добрив відповідно ґрунтової діагностики на запланований урожай, у цій моделі сівозміни з насиченням соєю 50% був найвищим.
Позитивна дія застосованих мінеральних добрив зумовила зростання валового збору зерна і скоротила рівень зниження зернової продуктивності кукурудзи після попередника ячменю. Найвищі показники врожаю зерна кукурудзи було одержано в сівозмінах із застосуванням добрив за діагностикою ґрунту. Дещо менший урожай зерна сформували рослини кукурудзи при внесенні рекомендованих доз добрив. Узагальненими восьмирічними дослідженнями встановлено, що збільшення норми внесення добрив відповідно до діагностики ґрунту на запланований урожай забезпечувало зростання продуктивності кукурудзи в сівозмінах короткої ротації, проте незначне збільшення продуктивності кукурудзи в сівозмінах давало рівень рентабельності в межах 52–84%.
Висновки
Результати проведених досліджень дають підставу констатувати, що збільшення виробництва зерна кукурудзи в умовах зони Степу можливе при її вирощуванні в короткоротаційних сівозмінах із використанням сої як попередника. Реалізація цього завдання передбачає не тільки поліпшення збалансованості кормів за протеїном, але й підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна кукурудзи.
