Іван МАРКОВ,
Шкодочинність хвороб
Шкідливість вугільної (попелястої) гнилі виявляється у передчасному відмиранні рослин, ламкості та поляганні уражених рослин, зменшенні розміру кошика, зниженні виповненості сім’янок і вмісту в них олії. Хворі рослини практично не дають урожаю. Залежно від фази зараження рослин, недобір урожаю насіння сягає 20–60%, знижуються його насіннєві і технологічні якості, вміст олії зменшується до 10%, а кислотне число збільшується в 10–100 разів, що робить його непридатним для вживання в їжу.
Розвиток несправжньої борошнистої роси спричиняє зрідження посівів соняшнику в результаті випадання дифузно уражених рослин, суттєве зниження асиміляційної поверхні внаслідок передчасного відмирання уражених листків, зниження продуктивності рослин, числа сім’янок у кошику, їх маси, посівних і технологічних якостей насіння. Недобір урожаю, залежно від інтенсивності ураження рослин, може становити 2–10 ц/га.
Альтернаріоз викликає зрідження густоти посівів, передчасне відмирання уражених рослин. У хворих рослин суттєво знижується вміст олії у насінні, погіршується жирнокислотний її склад, різко знижуються посівні якості насіння. Особливо шкідлива хвороба на перших етапах розвитку рослин, спричиняючи загибель проростків та сходів. Недобір урожаю може становити 20% і більше.
Внаслідок ураження рослин фомозом відбувається випадання сходів, істотно зменшується асиміляційна поверхня рослин у результаті відмирання уражених листків. Недобір урожаю насіння може сягати до 10% і більше.
Шкідливість фомопсису полягає у в’яненні й передчасному відмиранні молодих рослин, внаслідок закупорки патогеном судинної системи, виділення токсинів і блокуванні водного транспорту. Розвиток хвороби на рослинах у фазі бутонізації може обумовлювати недобір урожаю 50% і більше, під час цвітіння — 20–30%, у фазі молочної стиглості — 10–20%. При уражені рослин у період цвітіння кошики не збільшуються в розмірах, насіння в них залишається невиповненим, маса 1000 насінин у декілька разів менша, ніж у здорових рослин, знижується олійність ураженого насіння і вміст у ньому олеїнової кислоти.
Розвиток іржі обумовлює зменшення асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, недорозвинутість кошиків, щуплість насіння, зниження вмісту олії в сім’янках. Залежно від інтенсивності розвитку хвороби, недобір урожаю насіння сягає 10–40%.
Шкідливість септоріозу, аскохітозу, філостиктозу, церкоспорозу виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, що суттєво знижує продуктивність рослин і вміст олії у насінні.
За ураження кошиків рослин бурою сухою гниллю уражені ділянки викришуються разом із комірками й ураженим насінням. Насінини злипаються і не достигають, ядра в них, як правило, гіркі на смак. В суху жарку погоду, яка настає після тривалої вітряної дощової погоди, ураженість корзинок інколи сягає до 100%, а недобір урожаю становить 50% і більше.
Шкідливість вертицильозного, фузаріозного і бактеріального в’янення значною мірою залежить від фази ураження рослин. Рослини, які уразилися у фазі сходи-бутонізація, як правило, гинуть. Розвиток хвороб у більш пізні фази розвитку обумовлює зменшення розміру кошика та врожаю насіння до 50%, збільшується лушпиність зернівок, зменшується вміст олії у ядрах, знижуються посівні якості насіння.
Вовчок соняшниковий є надзвичайно шкідливим паразитом культури. Проростаючи на коренях соняшнику, вовчок відбирає у нього воду та поживні речовини. Уражені рослини пригнічені і слабко розвиваються, утворюючи значно менші корзинки. Це, своєю чергою, призводить до утворення щуплого насіння з низьким вмістом жиру. Урожай насіння з таких рослин може знизитись на 30–70%, залежно від ступеня ураженості. Уражені рослини вовчком стають більш сприйнятливими до хвороб, зокрема до білої і сірої гнилей та іржі.
Агрокліматичні умови вегетації соняшнику у 2015 р. були несприятливими для розвитку та поширення основних хвороб на соняшнику (у другій половині вегетації культури спостерігалась спекотна та посушлива погода).
Ймовірні ураження соняшнику
у цьому сезоні
Білу гниль соняшнику у 2015 р. виявляли в усіх зонах вирощування на 1–15% площ культури за ураження 1–4% рослин. Найбільше поширення хвороби (на 62% площ, 6% уражених рослин) зареєстровано в Сумській області (особливо в господарствах Лебединського, Путивлівського, Білопільського і Шосткинського районів, де було уражено 10–15% рослин), Кіровоградській (на 47% площ, 4% уражених рослин, у господарствах Гайворонського, Компаніївського, Новоукраїнського районів уражено 6–12% рослин), Донецькій (на 20% площ з ураженням 1–6% рослин), Черкаській (на 16% площ з ураженням 4–8% рослин). Протягом вегетації рослин біла гниль проявлялась переважно у вигляді прикореневої, рідше — стеблової форми, а під час дозрівання — у вигляді кошикової форми.
У 2016 році біла гниль може набути широкого поширення за умов прохолодної дощової погоди протягом вегетації соняшнику і завдати відчутної шкоди у вигляді випадання уражених рослин, ламкості стебел, передчасного дозрівання рослин, ураження кошиків і насіння, якщо сільгоспвиробники не виконуватимуть вимоги щодо сівозміни, попередників, просторової ізоляції, внесення збалансованих доз добрив, гербіцидів, інших технологічних прийомів вирощування.
Сіра гниль в 2015 р. в посівах соняшнику в основному розвивалася у вигляді кошикової форми, на поодиноких рослинах — прикореневої і стеблової форм. Хвороба виявлялась у господарствах Чернівецької, Львівської, Запорізької, Донецької, Кіровоградської, Черкаської і Сумської областей на 28–59% площ культури, за ураження 2–5%, максимально 15% рослин. Розвиток хвороби на кошиках дорівнював 1–4%. У всіх інших областях поширення захворювання було незначним і знаходилося у межах 0,2–4% на 0,3–12% площ культури, з розвитком на кошиках — 0,5–2,5% .
У 2016 р. поширення сірої гнилі значною мірою залежатиме від агрокліматичних умов вегетації, передусім під час дозрівання соняшнику за температури 16–280С і вологості повітря 80–100%. За визначеного поєднання температури і вологості повітря, коли гідротермічний коефіцієнт (ГТК) буде більше трьох впродовж декількох днів, розвиток сірої гнилі буде надзвичайно інтенсивним. Сильне ураження рослин гниллю відбуватиметься, якщо за вегетаційний період культури середній показник ГТК сягатиме величини 1. Якщо ГТК буде знаходитись у межах величин 0,9–0,8, то розвиток хвороби буде ймовірним від помірного до слабкого.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) у 2015 р. широкого поширення не мала через стримувальні розвиток хвороби посушливі та жаркі погодні умови впродовж вегетаційного періоду соняшнику. Більш інтенсивне ураження рослин спостерігалося у західних, північних та центральних областях, де хвороба охопила 8–36% площ з ураженням 2–5% рослин з розвитком хвороби 0,2–3%. Максимальне поширення несправжньої борошнистої роси мало місце в господарствах Тернопільської обл., де нею було охоплено 48,2% площ з ураженням 13%, осередками 25% рослин з розвитком хвороби 1,5–6,3%; Кіровоградської (охоплено 43% площ з ураженням 2–5% з розвитком хвороби 3–5%, а у Бобринецькому, Компанієвському та Онуфрієвському районах було уражено 10–18% рослин з розвитком хвороби 8–9%), Сумської охоплено 35% площ з ураженням 7%, осередками 13–17% рослин з розвитком хвороби 3%, осередками 9–10%. У східних та південних областях хвороба виявлялась на 7–8% площ (26% у Донецькій обл.) з ураженням 2–4% рослин з розвитком хвороби 0,7–4,4%.
Враховуючи наявний запас інфекції у посівах соняшнику, рослинних рештках, насінні, а також короткий інкубаційний період розвитку хвороби, у 2016 р. за помірної температури і прохолодної дощової погоди насамперед навесні та в першій половині літа ймовірний інтенсивний розвиток несправжньої борошнистої роси у вигляді дифузної та місцевої форм.
Фомоз найбільше поширення мав у Лісостепу, де виявлявся на 12–100% площ культури, уразивши 3–25% рослин з розвитком хвороби 0,9–6%. Найбільшого ураження фомозом зазнали посіви соняшнику у Кіровоградській обл. Маловисківському районі, де ураженими виявилися 70% рослин із середнім розвитком хвороби 30%.
На Поліссі фомоз охоплював 17–44% площ з ураженням 5–6% (максимально 21%) рослин із розвитком захворювання 0,5–5%. У Степу хвороба була менш поширеною і охоплювала 10–12% площ культури з ураженням 2–3% рослин за інтенсивністю розвитку 1%. У господарствах Миколаївської області у фазі цвітіння рослин вона охопила близько 60% обстежених площ та уразила 20–30% рослин.
У 2016 р. інтенсивний розвиток фомозу прогнозується за недотримання сівозмін та агротехніки вирощування культури, за оптимальних гідротермічних умов у період вегетації соняшнику (високої відносної вологості повітря і температури 20–280С, вологості ґрунту вище 60%, тривалого знаходження краплинно-рідкої вологи на рослинах), необхідних для первинного зараження рослин і подальшого поширення хвороби, та накопичена інфекція у ґрунті, рослинних рештках, насінні, яка створює передумови для розвитку хвороби. Ураженість рослин захворюванням інтенсивно зростатиме при вирощуванні сприйнятливих гібридів і сортів соняшнику.
Іржа була поширена у всіх зонах вирощування культури. У господарствах Закарпатської, Полтавської, Кіровоградської, Чернігівської, Житомирської областей хвороба виявлялась на 20–65% площ культури з ураженням 2–11%, максимум 18% рослин із розвитком хвороби 1–10% (осередками 15–20%). Максимальне 100% ураження рослин іржею мало місце в Першотравневому районі Донецької області з інтенсивністю розвитку хвороби 30% та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, де було уражено 70% рослин з розвитком хвороби 18%. В інших областях поширення захворювання знаходилося у межах 1,5–5% (осередками 7%) з розвитком хвороби 0,5–3%. В Львівській, Рівненській, Волинській, Тернопільській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій, Сумській, Луганській та Одеській областях хвороба в посівах соняшнику не була виявлена.
У 2016 році поширення іржі в посівах соняшнику прогнозується за умов частих атмосферних опадів, високої вологості повітря за температури 18–200С протягом вегетаційного періоду.
Фомопсис у 2015 році був виявлений лише в 3-х областях України. В господарствах Кіровоградської обл. у фазі дозрівання соняшнику хвороба охопила 8% площ, уражуючи 2% рослин із середнім розвитком захворювання 2%. Максимальне ураження фомопсисом відмічено у Кіровоградському районі, де наприкінці вегетації хворіло 5% рослин з розвитком хвороби 3%. Осередковий розвиток захворювання відбувався у Братському, Врадіївському та Очаківському районах Миколаївської області на 1,7–6% рослин з розвитком 1–5%. У Рівненській обл. (Дубенський, Гощанський райони) у фазі цвітіння рослин фомопсис охопив 15–20% площ культури, уразивши 11–19% рослин з розвитком 1,4–2,4%. Надалі посушливі умови призупинили розвиток хвороби, і сорти ранньої і середньої груп стиглості уникли захворювання фомопсисом.
У 2016 році ширше поширення фомопсису ймовірне за недотримання карантинних заходів, за умов випадання частих атмосферних опадів у другій половині вегетації соняшнику, вологості повітря 60–90%, температури повітря 18–270С, надмірного азотного живлення рослин.
Септоріоз був найбільш поширеним у західних і північних областях. Так, в Тернопільській обл. було охоплено хворобою 6,4% площ соняшнику, на яких уражено 7,0–10,0% рослин. У господарствах Волинської, Львівської, Рівненської, Івано-Франківської, Чернігівської обл. поширення септоріозу становило 4–6% (в осередках 12%) рослин із розвитком захворювання 0,4–3,8% (в осередках 5–8%). В Київській обл. септоріозом було охоплено 20% обстежених площ за ураженості 1,5% рослин і розвитку хвороби 0,5%, Харківській — на 14% площ за ураження 5,0% рослин із розвитком хвороби 2,3%. В інших регіонах хвороба в посівах соняшнику не виявлялась.
У 2016 році при оптимальному ГТК (висока вологість повітря і температура в межах 22–280C) впродовж літнього періоду накопичений запас інфекції на рослинних рештках достатній для прояву та інтенсивного поширення септоріозу в посівах соняшнику.
Альтернаріоз виявлявся лише в господарствах Кіровоградської обл. на 10% обстежених площ культури (5% уражених рослин із середнім розвитком хвороби 2%), Івано-Франківській (Галицький район на 29% площ), де було уражено 10% (максимум 25%) рослин із середнім розвитком хвороби 2%.
У 2016 році поширення і розвиток хвороби прогнозується від незначного до помірного за умов випадання частих атмосферних опадів, рясних рос у період наливу та дозрівання сім’янок у кошиках рослин.
Вертицильозне в’янення у 2015 році було поширене в посівах соняшнику лише в Тернопільській обл., де було охоплено 16,2% площ з ураженням 4,2–9,0% рослин, 0,1–0,5% уражених рослин передчасно загинуло, та Кіровоградській (Новомиргородський район), де хвороба осередково виявлялась на 0,7% обстежених площ, на яких ураження рослин сягало 15% з розвитком хвороби 6%.
У 2016 році вертицильозне в’янення ймовірно набуватиме ширшого поширення за умов порушення сівозмін, частого повернення соняшнику на попереднє поле у разі сухої та жаркої погоди, низької вологості повітря і ґрунту у фазі цвітіння-формування насіння в кошиках, враховуючи наявний запас інфекції у рослинних рештках та ґрунті.
Аскохітоз виявлявся у посівах соняшнику в господарствах Львівської обл. на 5,5% площ культури, де було уражено 8–12% рослин з розвитком хвороби 2,0%; Хмельницької (Полонський р-н, де хвороба охопила 50% площ з ураженням 1% рослин із розвитком 0,2%), Київської (П.-Хмельницький р-н, хвороба охопила 20% площ з ураженням 1,5% рослин з розвитком хвороби 0,5%), Чернігівської (Ніжинський, Прилуцький, Чернігівський р-ни, де було уражено в середньому 10% рослин із розвитком хвороби 5–10%), Черкаській (Городищенський, Смілянський р-ни, де було уражено в осередках в середньому 12,4% рослин з розвитком 0,8–1,4%), Дніпропетровській уражено 10% площ, в середньому 2%, максимально 4%, з розвитком хвороби 2%, Харківській, де охоплено 14% площ з ураженням 5% рослин із розвиток хвороби 2,3%; Чернівецькій областях (Хотинський р-н) хвороба епізодично виявлялась на поодиноких рослинах.
У 2016 р. інтенсивне поширення і помірний розвиток хвороби прогнозується за умов вологості повітря вище 60% і температури в межах 22–280C впродовж літнього періоду, наявного запасу інфекції на рослинних рештках.
Бура суха гниль кошиків вперше була виявлена в господарствах Тернопільської обл. Передзбиральне обстеження посівів соняшнику показало, що хвороба охопила 11,7% площ культури з ураженням 0,7–2,0% кошиків рослин. В уражених рослин кошики засохли, а насіння стало щуплим та гірким на смак. Спостерігалося зниження врожаю соняшнику і якості насіння.
У 2016 році за наявності інфекції в уражених рослинних рештках та насінні помірне поширення хвороби прогнозується за умов вітряної погоди і тривалих густих туманів під час дозрівання рослин, яка змінюється на жарку суху погоду; за короткої ротації культури в сівозміні, внесенні надмірних доз азотних добрив, на загущених, забур’янених посівах, наявності падалиці соняшнику в посівах сільськогосподарських культур, вирощуванні сприйнятливих до хвороби сортів і гібридів соняшнику.
Вовчок соняшниковий в осередках Донецької обл. (Слов’янський, Добропільський і Першотравневий р-ни) уразив 6–8% рослин на 16–20% площ за щільності 4,6–7 квітки паразита на кожну; в Херсонській вовчок паразитував на 1–5% площ соняшнику майже у всіх районах області, уразивши 1–5% рослин за щільності 1,0–1,2 квітки паразита на кожну.
Враховуючи наявний запас насіння паразита в ґрунті і його життєздатність протягом 8–12 років, за недотримання сівозмін і за сприятливих умов у 2016 році слід очікувати значне поширення вовчка соняшникового, насамперед там, де виявлявся він у минулі роки.
Інтегрований захист
соняшнику від хвороб
Інтегрований захист соняшнику від хвороб є важливою складовою інтенсивної технології вирощування культури, яка відповідає соціальній та екологічній безпеці, ресурсо- та енергозбереженню, а також економічній доцільності. Інтегрований захист спрямований на обмеження та запобігання розвитку хвороб. Він включає комплекс заходів профілактичного характеру та активної дії.
Вирощування стійких до хвороб сортів та гібридів соняшнику. Високою польовою стійкістю до більшості захворювань характеризуються гібриди: Арена ПР, Бонд, Голдсан, Дарій, Джазі, ЗУ Кларіса, Тамара КЛ, ЕС Бамбіна, ЕС Бесана, ЕС Муза, КВС Драгон, Заклик, Капрал, Курсор, Ларісса, ЛГ 5550, НК Армоні, НК Делфі, НК Долбі, НК Камен, НК Конді, НК Ферті, Опера ПР, ПР64Г34, ПР64Г46, Рембо, Український F1, Суперсол, Трубіж, Тутті, Федот, Форвард, Фушія КЛ та ін. Сучасні гібриди соняшнику з комплексною стійкістю проти хвороб здатні реалізувати свою потенційну продуктивність не менше як на 70–80%.
Серед іноземних гібридів до 7 рас вовчка стійкими є: Аракар, ЕС Бамбіна, ЕС Белла, ЕС Бесанеа, ЕС Муза, ЕС Петунія, Естрада, ЛГ 5550, ЛГ 5580, Mas 81.C, П64ЛЕ 20, П64ЛЛ 05, ПР 64Е 71, ПР64А71, ПР64Г34, ПР64Г46, ПР64Ф66, СІ Купава, СІ Ласкала; до 6 рас — Босфора, Голдсан, Дюрбан, ЕС Вениція, ЕС Флориміс, ЕС Шерпа, ЗУ Кларіса, Тунка та ін.; до 5 рас — Арена ПР, Армоні, Велком, Джазі, Конді, Імператор, КВС Гелія 06, КВС Драгон, КВС Мондео, Конгрес, Кресідія, Лейіла, Марбелія КЛ, НК Бріо, НК Долбі, НС Сумо 2017, НС–Х-6042, Опера ПР, Румбасол ОР, Санай, Термінатор, Трансол, Хімікалія КЛ та ін.
Серед районованих вітчизняних гібридів соняшнику до всіх поширених в Україні рас вовчка стійкими є Армагедон, Артур, Дозор, Кусор, Надійний F1, Початок, Регіон, Український F1, Хазар, Ягуар, Ясон та ін.
Вирощування імунних проти вовчка гібридів соняшнику сприяє знищенню інфекційного початку, відбувається суттєве очищення ґрунту від паразита. Дослідженнями встановлено, що імунні до вовчка гібриди соняшнику за густоти стояння 40 тис. рослин на 1 га можуть спровокувати до проростання близько 25–32 млн насіння цього паразита. В імунних генотипів соняшнику при проникненню гаусторію вовчка в корінь рослини відбувається прискорений поділ камбію з утворенням шару лігніну, який перешкоджає подальшому проникненню вовчка, і він гине.
З метою запобігання епіфітотійного розвитку бурої та рожевої сухої гнилей кошика, кошикової форми білої і сірої гнилей, бактеріозу стебел і кошиків, інших хвороб слід вирощувати не менше двох-трьох гібридів соняшнику з різною тривалістю вегетаційного періоду, що дасть змогу уникнути напруги під час збирання урожаю та суттєво знизити шкідливість хвороб. Практика показує, що найбільш оптимальним співвідношенням у південних районах частка середньостиглих гібридів повинна становити понад 60%, решта — ранньостиглі гібриди; у північних районах частка скоростиглих гібридів повинна займати не більше 30–40%, ранньостиглих — 60–70%.
Дотримання науково обгрунтованої сівозміни. Кращими попередниками є озимі та ярі зернові культури; в зонах достатнього зволоження — кукурудза на зерно і силос, після яких ураження рослин фомозом, фомопсисом та іншими хворобами є незначним порівняно з іншими попередниками.
Оптимізація структури посівних площ культур, у якій соняшник займає не більше 10% площ. Це дає змогу повертати його на попереднє місце через 8–10 років, що суттєво зменшує ураження рослин вовчком, несправжньою борошнистою росою, різними гнилями. В разі насичення сівозміни соняшником понад 10% необхідно використовувати сорти і гібриди з високою стійкістю передусім проти вовчка. Після ріпаку, сої, гречки, льону та інших культур, які уражуються збудниками білої і сірої гнилей, в’яненням рослин різної етіології, соняшник висівають через 3–4 роки.
Дотримання просторової ізоляції не менше ніж 1 км між товарними і насіннєвими посівами соняшнику та полями минулорічних посівів культури стримує поширення аерогенної інфекції збудників несправжньої борошнистої роси, фомозу, фомопсису та інших хвороб. Потрібно уникати розміщення соняшнику поруч із зернобобовими культурами, багаторічними бобовими травами, щоб запобігти міграції з них на посіви культури різних видів трав’яних клопів, попелиць, цикад — переносників збудників вірусних хвороб.
Основний і передпосівний обробіток ґрунту спрямований на накопичення вологи та поживних речовин у ґрунті, розпушування і вирівнювання його поверхні, знищення бур’янів — резерваторів інфекцій багатьох збудників хвороб, створення сприятливих умов для швидкого проростання насіння, появу дружніх та рівномірних сходів, що підвищує їх стійкість до пліснявіння, білої і сірої гнилей.
Збалансоване живлення рослин є гарантом високої стійкості рослин до хвороб та інших несприятливих погодних чинників. Одностороннє внесення високих доз азоту викликає інтенсивне ураження рослин соняшнику несправжньою борошнистою росою, іржею, фомозом та іншими хворобами.
Проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій альтернаріозу, білої та сірої гнилей, несправжньої борошнистої роси, фомопсису та інших хвороб проводять зволожене протруєння або інкрустацію насіння з використанням одного з протруйників на основі діючих речовин: диметоморфу, з. п. (Акробат, 2 кг/т); карбендазиму, в. с. (Колфуго Супер, 2,0 л/т); карбендазиму, к. с. (Дерозал; Дерозал 500 SC– 1,5 л/т; Форсаж 500 SC, Хілтон 500 SC — 0,8 л/т); металаксилу-М, т. к.с. (Апрон XL; Металакс FS, тн — 3,0 л/т); металаксилу +імазалілу + тебуконазолу, ме (Бенефіс, 0,6–0,8 л/т); тираму, в. с.к. (Роялфло, 2,5–3,0 л/т); тираму, к. с. (ТМТД, 4,0–5,0 л/т); тираму + металаксилу-М + тіабендазолу, тн (Фаер, 2,5–3,0 л/т); флудиоксонілу + металаксилу- М, т. к.с. (Максим XL 035 FS — 6,0 л/т; Ямб –1,0 л/т); флутриафолу + тіабендазолу, к. с. (Вінцит 050 CS, 2,0 л/т). Вибір протруйника проводиться на основі даних фітоекспертизи насіннєвого матеріалу.
Сіють соняшник, коли температура ґрунту на глибині 8–10 см прогріється до 10–120С. Сівба соняшнику в холодний ґрунт спричиняє масове ураження насіння і проростків пліснявінням, фузаріозом і є причиною суттєвого зрідження посівів. Під час сівби слід дотримуватися оптимальної норми висіву і глибини загортання насіння, що стримує ураження проростків, поширення і розвиток хвороб на дорослих рослинах.
Ділянки гібридізації фітопрочищають не менше трьох разів (у фазі 3–4 пар справжніх листків, перед цвітінням і перед збиранням урожаю). Всі виявлені уражені рослини несправжньою борошнистою росою, білою і сірою гнилями, в’яненням різної етіології видаляють з поля і знищують.
Після проведення першої фітопрочистки ділянки гібридизації соняшнику (фаза 3–4 пари справжніх листків) профілактично обприскують проти хвороб одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксістробіну + ципроконазолу, к. с. (Амістар Екстра 280 SC — 0,75–1,0 л/га); карбендазиму, к. с. (Абсолют; Альфа Стандарт; Голдазім 500; Дерозал; Карбен; Композит SC — 1,5 л/ га; Дерозал 500 SC — 0,5 л/ га; Колфуго Супер, в. с. — 2,0 л/га); дімоксістробіну + боскаліду, к. с. (Піктор — 0,5 л/га); пікосістробіну + ципроконазолу, к. с. (Аканто Плюс 28–0,5–1,0 л/га); пропіконазолу + прохлоразу, к.е (Бампер Супер 490–1,0–1,5 л/ га); протіоконазолу + флуопіраму, с. е. (Пропульс 250 SE — 0,8–0,9 л/ га); піраклостробіну, к. е. (Ретенго — 0,5–0,75 л/га); тебуконазолу + трифлоксістробіну, к. с. (Коронет 300 SC — 0,6–0,8 л/ га); тебуконазолу + прохлоразу, ве (Замір 400–1,0–1,5 л/га); фенамідону + пропамокарб гідрохлориду, к. с. (Консенто 450 SC — 1,7–2,0 л/ га); тіофанат-метилу, к. с. (Топсін-М 500–1,2–1,4 л/ га); флутріафолу + карбендазиму, к. с. (Імпакт К — 0,8–1,0 л/га); фосетил алюмінію, з. п. (Ефатол — 2,0 кг/га); ципродинілу, в. г. (Хорус 75 WG — 0,75 кг/ га); цимоксанілу + фамоксадону, в. г. (Тайтл 50, Танос 50–0,4–0,6 кг/ га). Вибір фунгіциду проводиться за даними моніторингу фітосанітарного стану посівів і спектра захисної дії препарату. У зонах високої шкідливості білої та сірої гнилей, несправжньої борошнистої роси, фомозу, фомопсису, альтернаріозу ефективним заходом проти хвороб є проведення двох профілактичних обприскувань посівів соняшнику фунгіцидами: перше — у фазі 4–6 листків або за висоти рослин 60–80 см, друге — на початку бутонізації.
У разі прогнозу епіфітотійного розвитку білої і сірої гнилей, для обмеження інфекції в осередках виявлених хвороб і запобігання їх подальшого поширення на початку цвітіння рослин посіви соняшнику обприскують одним із фунгіцидів: Дерозал 500 SC, 0,5 л/га та аналогами; Аканто Плюс 28, 0,5–1,0 л/ га; Пропульс 250 SE, 0,8–0,9 л/ га; Консенто 450 SC, 2,0 л/ га; Тайтл 50, 0,4–0,6 кг/га та аналогами. За необхідності через два тижні обприскування посівів фунгіцидами повторюють.
Потрібно своєчасно знищувати падалицю соняшнику — резерватора інфекції багатьох збудників хвороб. На засмічених вовчком полях доцільно вирощувати рослини-провокатори: кукурудзу, сою, які своїми кореневими виділеннями стимулюють проростання близько 10–15% насіння паразита, але самі вони не уражуються фітопатогеном, тому проростки гинуть. Доцільно також вирощувати суміш кукурудзи і соняшнику на силос з подальшим раннім їх збиранням до утворення насіння на рослинах вовчка.
Вирощування соняшнику за технологією Clearfield® (у перекладі з англійської — «чисте поле») проти вовчка використовують гербіцид Євро-Лайтінг, в. р. (імазамокс, 33 г/л + імазапір, 15 г/л) в дозі 1,2 л/га у фазі 3–4 пари справжніх листків, який знищує всі наявні раси в польовій популяції паразита. За цією технологією вирощують лише гібриди соняшнику, які є стійкими до гербіциду Євро-Лайтінг (Армагедон, Рімісол, Санфлора КЛ, ЛГ 5654 КЛ, ЛГ 5543 КЛ, ЛГ 5451 ХО КЛ, ЛГ 5668 КЛ, Імперія КС, ЛГ 5663 КЛ, НК Фортімі та ін.); за технологією Clearfield Plus (гібриди Маs 91.IR, Маs 95.IR, Параізо 1000 КЛ ПЛЮС та ін.). Вирощування цих гібридів дає можливість контролювати поширення бур’янів та вовчка в посівах соняшнику на ранніх етапах вегетації і отримувати високі врожаї культури.
Проти вовчка застосовують біологічний метод контролю у період цвітіння паразита — розкладають у посівах соняшнику заготовлені стебла з лялечками мухи фітомізи, яка живиться виключно насінням паразита, з розрахунку 500–1000 лялечок на 1 га.
Для прискорення достигання насіння, зменшення ураження кошиків і насіння різними гнилями застосовують десикацію посівів. На полях, де виявлено фомопсис, збирати соняшник необхідно на низькому зрізі, післязбиральні рештки ретельно подрібнювати і загортати в ґрунт.
Свіжозібране насіння соняшнику повинно бити відділено від решток і насіння бур’янів, для тривалого зберігання його вологість доводять до 7%, а товарного — до 12%, що унеможливлює його ураження пліснявінням. Після збирання соняшнику потрібно ретельно подрібнювати і загортати післяжнивні рештки, що сприяє швидкій їх мінералізації і суттєво обмежує джерело інфекції багатьох збудників хвороб.
Якість отриманої продукції повинна відповідати вимогам чинних стандартів: ДСТУ 6068:2008; ДСТУ 4694: 2006; ДСТУ 4138–2002; ДСТУ 4180–2003; ДСТУ 4709:2006; ІSO 17025 (ДСТУ ISO 17025).
При розробці цього прогнозу розвитку
хвороб соняшнику у 2016 році автор використав
матеріали річної (2015 р.) звітності обласних державних
фітосанітарних інспекцій Департаменту
фітосанітарної безпеки Держфітослужби України
