Чим загрожують зріджені
та загущені посіви
Як за зріджених, так і за надзвичайно загущених посівів урожайність та якість зерна культури істотно знижуються. Так, за низької норми висіяного насіння, попри деяке збільшення урожайності окремої рослини, збір зерна з одиниці площі знижуються, оскільки зріджені посіви не повністю використовують запаси поживних речовин у ґрунті і вологу, утворюють велику кількість підгону, що викликає різноякісність насіння за ступенем зрілості, крупності і маси. Зріджений стеблостій сильніше заростає бур’янами, більш уражується хворобами і пошкоджується шкідниками.
Загущені посіви страждають від нестачі світла, мають менш розвинену кореневу систему, слабке загартування, дають багато слаборозвиненого колосся зі щуплим зерном, швидше і сильніше вилягають. Такі посіви більш чутливо реагують на посушливі погодні умови в період вегетації та інші несприятливі фактори.
Важливо відмітити, що норми висіву насіння пшениці озимої та інших зернових культур не є постійними: вони залежать від культури землеробства в господарстві.
Відомо, що оптимальна густота рослин і достатня кількість поживних речовин у ґрунті — найголовніші умови, від яких залежить продуктивність посіву. Тому важливо вивчити, як різні норми висіву впливають на густоту та продуктивність стеблостою, а також на процеси формування елементів урожайності та якості зерна.
Визначення оптимальних
параметрів висіву. Дослідження
Оптимальна густота стеблостою перед збиранням є критерієм правильності встановлення норми висіву під час сівби, що визначається шляхом постановки відповідних дослідів.
У наших дослідженнях вивчали вплив норми висіву насіння пшениці озимої на формування урожайності, залежно від системи удобрення після різних попередників. Метою досліджень було встановити оптимальні параметри норми висіву, за яких було б забезпечено не лише формування максимальної урожайності, але й найбільшу її стабілізацію в роки вирощування після різних попередників.
Результатами досліджень у період 2011–2015 рр. було встановлено, що після попередника чорний пар оптимізація норми висіву пшениці озимої залежала від системи удобрення. Так, на фоні без добрив та за органічної системи удобрення у двох із трьох досліджуваних років (2012 р., 2013 р.) найбільшу врожайність пшениці озимої було одержано за норми 5,0 млн/га та 5,5 млн/га схожого насіння. За цих же норм висіву врожайність була найбільш стабільною за роки вирощування і становила в середньому 4,89–5,02 т/га на фоні без добрив та 5,42–5,48 т/га за органічної системи удобрення (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми
висіву насіння за різних систем удобрення після попередника чорний пар,
т/га, 2012–2014 рр.
За органо-мінеральної системи удобрення (післядія гною 30 т/га + N30P30K30) найбільшу врожайність було одержано за норм висіву 5,5 млн/га та 6,0 млн/га, яка в середньому за роки досліджень становила відповідно 4,79 т/га та 4,71 т/га.
За інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення (післядія гною 30 т/га + N90P60K60) у двох із трьох досліджуваних років (2012 р., 2013 р.) вирощування найбільшу врожайність пшениці озимої було одержано за норми 5,5 млн/га та 6,0 млн/га схожого насіння, яка становила відповідно 3,82–6,23 т/га та 3,80–6,11 т/га. За цих же норм висіву формування урожайності відбувалося найбільш стабільно за роки вирощування.
В середньому після попередника чорний пар найбільшу врожайність (5,31 т/га), а також найбільшу стабілізацію урожайності за роками вирощування пшениця озима забезпечила за органічної системи удобрення (післядія гною).
Таким чином, після попередника чорний пар за оптимізації норми висіву пшениці озимої потрібно враховувати систему удобрення, за якої буде вирощуватися культура. Результатами проведених у 2011–2014 рр. досліджень було встановлено, що на сівозмінному фоні (без добрив), а також за органічної системи удобрення (післядія гною) найбільш оптимальною нормою висіву пшениці озимої, за якої забезпечується максимальна врожайність та найбільша її стабілізація за роками вирощування, є 5,0–5,5 млн/га, а за органо-мінеральної та інтенсивної органо-мінеральної систем удобрення найкращі показники забезпечувалися за норми 5,5–6,0 млн/га.
Після попередника горох у блоці без добрив найкращою нормою висіву пшениці озимої була 5,0–6,0 млн/га, за якої було забезпечено максимальне поєднання високої урожайності (в середньому 4,88–5,06 т/га) з найбільшою її стабілізацією у роки вирощування.
За органічної системи удобрення (післядія гною) найбільшу врожайність (в середньому 5,94 т/га) пшениці озимої було одержано за норми 5,5 млн/га, але її формування за роками вирощування було найменш стабільним серед інших досліджуваних норм (показник стабільності становив 4,97 т/га). Найбільшу стабільність урожайності за роки досліджень було одержано за норми 6,0 млн/га, при цьому середня за роками також була на високому рівні — 5,72 т/га.
За органо-мінеральної та інтенсивної органо-мінеральної систем удобрення найкращою нормою висіву для пшениці озимої після гороху була 5,0–6,0 млн/га, за якої забезпечувалося поєднання високої урожайності (в середньому відповідно 6,12–6,18 т/га та 6,32–6,37 т/га) та найбільшої її стабілізації у роки вирощування (табл. 2).
Таблиця 2. Урожайність пшениці озимої, залежно від норми
висіву насіння за різних систем удобрення після
попередника горох, т/га, 2012–2015 рр.
Після гороху врожайність пшениці озимої пропорційно збільшувалася у міру інтенсифікації системи удобрення і була найбільшою (в середньому 6,27 т/га) за інтенсивної органо-мінеральної системи, яка включала післядію гною 30 т/га + N90P60K60.
Отримані результати
Таким чином, результатами досліджень, проведеними у 2011–2015 рр., було встановлено, що після попередника горох оптимізація норми висіву пшениці озимої не залежала від системи удобрення. При цьому найбільш оптимальною нормою висіву, за якої забезпечувалася максимальна та найбільш стабільна за роки вирощування врожайність, була 5,0–6,0 млн/га.
У досліджуваному 2013–2014 рр., де показники ГТК за осінній та весняно-літній періоди вегетації озимих зернових культур були найбільшими за роки досліджень (становили відповідно 6,3 та 1,3) , після обох попередників відбувалося формування високої урожайності пшениці озимої не лише за високих, але й за знижених норм висіву.
Так, після чорного пару на фоні без добрив найбільшу врожайність було одержано у варіантах із нормами висіву 3,5 млн/га, 4,0 млн/га та 6,0 млн/га, яка становила відповідно 7,23 т/га, 7,22 т/га та 7,29 т/га. За органічної системи удобрення найбільшу врожайність одержано за норм 4,5 млн/га та 6,0 млн/га — відповідно 7,49 т/га та 7,54 т/га. За інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення у 2014 р. найбільше зібрали (відповідно 7,98 т/га та 7,96 т/га) за сівби з нормами відповідно 3,5 млн/га та 4,0 млн/га. Після попередника горох у вологому 2014 р. на фоні без добрив висока врожайність (від 7,09 т/га до 7,29 т/га) формувалася за діапазону норми висіву від 4,5 млн/га до 6,0 млн/га. За органічної системи удобрення найбільші показники врожайності — 8,52 т/га, 8,27 т/га та 8,26 т/га було одержано за норм висіву відповідно 5,5 млн/га, 5,0 млн/га та 4,0 млн/га. За органо-мінеральної та інтенсивної органо-мінеральної систем удобрення найбільшу врожайність (відповідно від 9,04 т/га до 9,19 т/га та від 8,87 т/га до 9,13 т/га) було одержано за діапазону норми висіву від 3,0 млн/га до 4,0 млн/га.
Таким чином, за оптимізації норми висіву пшениці озимої після попередника чорний пар потрібно враховувати систему удобрення, за якої ця культура буде вирощуватися. На сівозмінному фоні (без добрив), а також за органічної системи удобрення (післядія гною) найбільш оптимальною нормою висіву є 5,0–5,5 млн/га, а за органо-мінеральної та інтенсивної органо-мінеральної систем удобрення — 5,5–6,0 млн/га.
Після попередника горох система удобрення не впливає на оптимізацію норми висіву пшениці озимої. Найбільш оптимальною нормою її висіву після цього попередника є 5,0 млн/га схожого насіння.
