Володимир РИБКА,
Виробництво зерна кукурудзи є важливою складовою усього зернового господарства України, і зокрема Дніпропетровщини. Її сучасне значення і забезпечення надійного зернофуражного балансу не має альтернативи. Ця культура значною мірою визначає не тільки економічний стан тваринництва, але й зернової галузі в цілому.
Дніпропетровщина належить до тих областей, де традиційно вирощують кукурудзу, зокрема, близько 7% її посівів.
За останні роки у господарствах області спостерігалося значне розширення площ, зайнятих під зерновою кукурудзою: із 192,9 тис. га у 2000 р. до 296,6 тис. га у 2015 році. При цьому, завдяки запровадженню у виробництво високопродуктивних гібридів та активізації інноваційної діяльності в технологіях вирощування цієї культури, в Дніпропетровській області вперше одержано рекордний валовий збір її зерна — понад 1 млн т. Зокрема, в 2011 р. цей показник становив 1314 тис. т, а в 2013-му зібрано абсолютний максимум — більше 1315,5 тис. т. Такі показники підтверджують реальні можливості нарощування обсягів виробництва цієї важливої зернофуражної культури в конкретному регіоні України (рис. 1).
Рисунок 1. Динаміка виробництва кукурудзи на зерно в господарствах області, тис. т
Урожайність характеризує технологію
Динамічним фактором, що визначає рівень ефективності галузі кукурудзівництва, є врожайність. Цей показник характеризує не тільки рівень культури землеробства, а й відображає результат інтенсифікації виробництва та її економічної доцільності. Останнє підтверджують результати групувань 1523 сільськогосподарських підприємств зони Степу за величиною урожайності кукурудзи.
Зокрема, як свідчить детальний аналіз, у господарствах першої і другої груп при найнижчій урожайності собівартість виробництва зерна кукурудзи була найвищою і, як наслідок, у 789 сільськогосподарських підприємствах її виробництво було збитковим. У більш вигідній ситуації виявились 135 господарств шостої та 59 сьомої груп, де завдяки значно вищій урожайності (67,3 та 95,7 ц/га) собівартість відповідно знижувалась. При цьому навіть при виробничих витратах, що зростають, на одиницю площі тут була досягнута найвища прибутковість виробництва зерна цієї культури.
Захист окуповується врожаєм
Сучасні інноваційні технології вирощування кукурудзи формують найвищу продуктивність цієї культури. Зокрема, експериментальними дослідженнями доведено, що такі технології, як правило, повною мірою залежать від своєчасного виконання всього комплексу заходів як організаційних (забезпеченість паливно-мастильними матеріалами, спеціальною технікою, високоякісним насінням районованих гібридів, укомплектованість кадрами), так і агротехнічних (якість підготовки ґрунту, дотримання строків посіву, внесення достатньої кількості добрив та своєчасний обробіток посівів тощо). У цьому плані необхідно виділити раціональне застосування добрив, яке є одним із важливих складових системи заходів підвищення продуктивності та ефективності при вирощуванні кукурудзи на зерно. На їх частку припадає майже половина отримуваних приростів урожайності.
Проте на сьогодні проблема раціонального і достатнього застосування добрив у технології вирощування кукурудзи не розв’язана. Так, за даними статистики, під урожай 2015 року сільськогосподарськими підприємствами було удобрено мінеральними 71,2% посівів зернової кукурудзи, органічними — лише 1,0%. В розрахунку на 1 га посівної площі було внесено по 56 кг міндобрив у перерахунку на поживні речовини, а органічних — всього лише 0,3 т, що значно менше науково обґрунтованих норм (відповідно 150–180 кг та 30–40 т в розрахунку на 1 га посіву).
З метою найбільшої економічної і господарської окупності від мінеральних добрив, дози добрив необхідно оптимізувати, залежно від агрохімічного стану ґрунтів та біологічного строку розвитку кукурудзи, генетичного потенціалу гібридів цієї культури залежно від скоростиглості тощо. Наприклад, у підвищенні економічної ефективності використання мінеральних добрив надзвичайно важливим є спосіб їх внесення. Серед способів використання добрив кращим є локальний, із заробкою у ґрунт на 8–12 см за допомогою придатних для цього знарядь. Локалізація добрив дозволяє підвищити коефіцієнт використання елементів живлення рослинами. Цей спосіб дає змогу при одних і тих самих дозах отримувати прирости врожаю на 20–25% вище, ніж при розкидному в той самий строк. При цьому, залежно від рівня приросту врожайності, собівартість кукурудзи відповідно знижується на 7,5–8,0%.
Водночас одним із головних чинників зниження урожайності та ефективності вирощування кукурудзи залишаються бур’яни, які призводять до непродуктивних втрат вологи та поживних речовин, ускладнюють дотримання необхідних технологічних операцій і спричиняють зростання енергоємності агротехнології. Останнім часом проблема забур’яненості посівів набула надзвичайної вагомості.
На сьогодні у сільськогосподарському виробництві 70–80% полів належить до категорії високого ступеня засміченості, а необроблені ділянки ріллі стають джерелом інтенсивного розповсюдження бур’янів. Як свідчать результати експериментальних досліджень ДУ ІІСГСЗ, на цих землях одним із радикальних прийомів досягнення позитивної динаміки є застосування гербіцидів, які здатні за своїми фітотоксичними властивостями знищувати 80–95% різних видів бур’янів. Попри те, що гербіциди в сучасних агротехнологіях є досить дорогим елементом витрат, результати економічної оцінки свідчать, що вартісна величина приросту врожаю і оплата одиниці виробничих витрат додатковим прибутком, як правило, окуповуються. А це на фоні занепаду зерновиробництва дуже важливо, оскільки дія вказаного фактору в технологічному регламенті вирощування кукурудзи є безпосередньою і забезпечує позитивний підсумок уже сьогодні.
Правильно підібраний гібрид
забезпечить економію на сушінні
В комплексі агротехнологічних і організаційно-економічних заходів, які створюють умови для стабілізації обсягів виробництва зерна кукурудзи та підвищення її конкурентоспроможності, важливе місце посідає раціональне використання генетичного потенціалу її сортових ресурсів. Доведено, що процес інтенсифікації виробництва цієї культури тісно пов’язаний із використанням новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва. Впровадження нових продуктивніших, стійких до несприятливих природно-кліматичних умов і хвороб сортів та гібридів кукурудзи, оновлення асортименту насіння високих репродукцій дає змогу збільшити врожайність виробництва зерна цієї культури на 20–25%.
Загалом доведено, що для забезпечення надійного зернофуражного балансу раціональне використання генетичного потенціалу гібридів кукурудзи потребує особливої уваги. На жаль, товаровиробник реалізує цей потенціал лише наполовину. За даними Державної служби з охорони прав на сорти рослин і даними сортовипробування, кращі гібриди ранньостиглих форм здатні забезпечити 85–95 ц/га зерна, а середньостиглі і середньопізні прості гібриди інтенсивного типу — 100–120 ц/га. Водночас гібриди різних груп стиглості відрізняються не тільки за потенціалом урожайності, а й вмістом вологи у зерні під час збирання: у ранньостиглих вона нижче в 1,5–2 разів від середньо- та пізньостиглих, що зменшує витрати на сушіння і доробку зерна.
Залежно від режиму сушіння, вологості та призначення зерна, витрати становлять 1,6–3,4 кг рідкого палива на видалення 1% вологи в розрахунку на 1 т зерна. Наприклад, на сушіння зерна до базисної кондиції при врожайності 7–8 т/га (збиральна вологість 25–35%) необхідно додатково витратити від 140–160 до 300–330 кг палива, в той час як на саме вирощування культури кукурудза (обробіток ґрунту, внесення добрив, сівбу, догляд за посівами, збирання і транспортування врожаю) його витрачається у межах на рівні 110–120 кг/га.
Аналіз експериментальних даних відділів технології вирощування та селекції кукурудзи ДУ Інститут сільського господарства степової зони показав, що в середньому за останні роки найменш вологе зерно одержали при вирощуванні ранньостиглого гібриду Заліщицький 191 СВ (ФАО 200), тоді як вологість зерна і середньостиглого гібриду Солонянський 298 СВ (ФАО 300) та середньопізнього Соколов 407 МВ (ФАО 400) у період збирання становила, відповідно, 27,2% та 32,8%, що в 1,2–1,4 разів більше, ніж при вирощуванні скоростиглого гібриду. І, як наслідок, перевитрати матеріальних ресурсів на сушіння спричинили підвищення собівартості зерна на 5,7%.
В цьому контексті особливої уваги заслуговує раціональний підбір співвідношення гібридів з урахуванням їх скоростиглості та зональних умов вирощування кукурудзи є також одним із радикальних заходів для надійного вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва зерна цієї культури в Дніпропетровському регіоні. Дослідженнями доведено, що в структурі гібридного складу доцільно мати до 55% скоростиглих форм і 45% середньо- та пізньостиглих. Безумовно, таке співвідношення є орієнтовним і може змінюватись залежно від спеціалізації господарств, їх маркетингової спрямованості й економічної ситуації. Тим більше, що цей агрозахід носить організаційно-господарський характер, його можна здійснити без залучення додаткових капіталовкладень і вже в поточному році одержати відповідну віддачу.
Зрошування стане перевагою
Одним із резервів вирішення проблеми гарантованого виробництва кукурудзи в Дніпропетровській області є відновлення її посівів в умовах зрошення. Ця культура досить ефективно використовує потенціал зрошувальних земель. Результати дослідів Інституту зернового господарства (нині Інститут сільського господарства степової зони) та Інституту зрошувального землеробства доводять безперечну перевагу ефективності виробництва зерна цієї культури практично при всіх режимах поливу (табл. 1) . Найбільш ефективним в умовах Дніпропетровської області є варіант при поливі в критичний період розвитку цієї культури з поливною нормою 1000 м3/ га. Цей режим забезпечив найвищі економічні та енергетичні показники.
Таблиця 1. Урожайність кукурудзи та економіко-енергетична
ефективність її вирощування, залежно від режимів зрошення
Примітка. *Економіко-енергетична оцінка виконана згідно
з урожайними даними агротехнологічних досліджень
Інституту зрошуваного землеробства на опорному пункті
Фрунзенської зрошувальної системи Дніпропетровської області.
Виходячи з цього, в Дніпропетровській області необхідно провести поступове відновлення площ вирощування кукурудзи на зрошуваних землях. Наприклад, розмістивши кукурудзу на площі 20–25 тис. га (20–21% від площі зрошувальних земель), ми маємо можливість при урожайності 10–11 т/га щорічно реально виробляти 200–220 тис. т зерна цієї цінної зернофуражної культури. З цією метою, на наш погляд, необхідно передбачити раціональні зміни в структурі посівів зернових культур на зрошуваних землях і, можливо, за рахунок скорочення посівів озимої пшениці та ряду ярих зернових культур розширити занадто обмежені на сьогодні посіви кукурудзи.
Економіка прибутку
Узагальнення агротехнологічних, економічних досліджень та прогнозних розрахунків, проведених в ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН України та його дослідних станцій станом на початок 2016 року, дозволяє прогнозувати виробничу собівартість тонни зерна кукурудзи при урожайності від 30 до 60 ц/га в межах від 2662 до 1919 грн/т (табл. 2). Виходячи з цього, як свідчить аналіз результатів рівня рентабельності (збитковості), беззбитковий рівень виробництва кукурудзи повинен становити при реалізації її зерна не нижче 2500–3000 грн/т. При підвищенні урожайності до рівня 55–60 ц/га рентабельність її виробництва може зрости до 36,0–42,1% і, як наслідок, будуть створені більш сприятливі умови для розширеного відтворення виробництва.
Таблиця 2. Залежність ефективності виробництва зерна
кукурудзи від рівня виробничих витрат,
урожайності та ціни реалізації
Отже, одержані результати комплексних агротехнологічних та економіко-енергетичних досліджень свідчать, що в сучасних умовах господарювання раціональне застосування інтенсивних енергоощадних технологій та оптимізація гібридного складу при вирощуванні кукурудзи на зерно в умовах Дніпропетровської області є одними з резервів підвищення продуктивності та конкурентоспроможності виробництва зерна цієї культури.
Природно-економічні умови Дніпропетровської області дозволяють не тільки забезпечити внутрішні потреби в зерні кукурудзи, а й значно наростити її експортний потенціал. Разом з тим, відмітимо і той факт, що подальший розвиток виробництва зерна кукурудзи буде також сприяти зміцненню енергетичної безпеки країни. Як джерело відновлюваної енергії та економічно вигідний сировинний ресурс кукурудза посідає особливе місце у вирішенні проблеми забезпечення держави альтернативними видами паливно-енергетичних ресурсів власного виробництва, зокрема біоетанолом.
