Для проведення ефективного профілактичного захисту посівів ріпаку важливо знати перш за все очікуваний рівень поширення окремих хвороб на рослинах протягом їх вегетації. Цю інформацію отримують за допомогою моніторингу хвороб у посівах ріпаку. Враховуючи наявний фітосанітарний стан посівів і дані прогнозу розвитку хвороб на наступний рік, спеціалісти господарств мають змогу завчасно планувати і цілеспрямовано проводити ряд агротехнічних і профілактичних захисних заходів, які суттєво будуть обмежувати поширення захворювань і знижувати їх шкоду.
Всі профілактичні прийоми обробки посівів ріпаку будуть ефективними і рентабельними лише за умов, коли враховані біологічні особливості сортів і гібридів, які вирощуються у господарстві, всі чинники погоди, за яких проходить вегетація рослин, наявності поживних речовин у ґрунті та інфекційного навантаження збудників хвороб. Тільки сукупний аналіз цих даних стосовно кожного посіву дозволить визначити доцільність та строки проведення захисних заходів.
Фітосантарний стан посівів ріпаків озимого і ярого у 2015 році і прогноз розвитку хвороб у 2016-му складений на основі даних обласних державних фітосанітарних інспекцій захисту рослин і власних спостережень.
Бактеріоз коренів проявився на 25,5% обстежених площ ріпаку озимого. Хвороба поширилася у Тернопільській, Житомирській та Київській областях на 5,1–12,0% рослин. Загибель рослин не перевищувала 0,2%. У господарствах Дніпропетровської, Харківської, Чернівецької, Волинської, Вінницької та Рівненської областях хвороба уразила 1–3% рослин. В інших регіонах бактеріоз виявлявся на поодиноких рослинах.
Розповсюдження бактеріозу коренів у 2016 році ймовірне повсюди у разі неякісного передпосівного обробітку ґрунту під ріпак озимий, що спричинятиме оголення кореневої шийки; за ранніх строків сівби, що призводить до переростання рослин, а за пізніх на недорозвинених рослинах; низьких температур взимку за відсутності сталого снігового покриву; утворення тривалої льодової кірки на полях; частих відлиг взимку, які провокують відновлення вегетації рослин. Через вказані чинники знижується стійкість рослин ріпаку озимого до інфекційних хвороб та спричиняється інтенсивний розвиток бактеріозу коренів.
Чорна ніжка на ріпаку озимому восени минулого року виявлялася на 0,08% обстежених площ. Поширення хвороби мало місце в господарствах Полтавської, Київської та Тернопільської областей за ураження 1–3% рослин за інтенсивності розвитку 0,5–1,0%.
Тривала засуха в серпні-вересні не сприяла розвитку та поширенню чорної ніжки на сходах озимого ріпаку. Через недостатню вологість ґрунту хвороба проявилася у вигляді окремих осередків на 15% площ в господарствах Тернопільської області з ураженням 1,5–2,0% рослин.
Цьогоріч розвиток чорної ніжки в осередках ріпакосійних областей прогнозується від слабкого до помірного за прохолодної дощової погоди та невчасного знищення ґрунтової кірки, передусім на ущільнених, бідних на поживні елементи ґрунтах. Через тривалу відсутність опадів до і після сівби навесні можливе випадання уражених чорною ніжкою рослин ріпаку озимого та значне зрідження густоти, подекуди загибель посівів.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) восени 2015 року виявлялась на розеткових листках, здебільшого у західних і центральних областях, де було уражено 1,5–3,0% рослин із розвитком хвороби 0,8–1,0%.
Впродовж зими спостерігались мінливі погодні умови, з надходженням теплих як для зимового періоду повітряних мас, які іноді чергувались з більш прохолодними. За таких умов спостерігалось відновлення вегетації ріпаку озимого вже у третій декаді лютого-першій декаді березня, що майже на 2–3 тижні раніше середніх багаторічних строків. У цей же час спостерігалось відновлення розвитку несправжньої борошнистої роси на рослинах.
У весняний період несправжня борошниста роса не набула масового поширення у посівах ріпаку озимого в зв’язку з тривалою засухою у більшості областей. Поширення і розвиток хвороби на рослинах ріпаку озимого почав відновилося у фазі бутонізації-цвітіння рослин, коли було уражено 7–16% рослин за розвитку 2,5–4,0% (Львівська, Закарпатська, Рівненська, Чернігівська, Житомирська області). На ріпакових полях інших регіонів хвороба охопила 2–6% рослин за інтенсивності розвитку — 1–2%. Інтенсивне ураження стручків ріпаку озимого (8–21%) спостерігалось лише у господарствах Львівської області.
На ріпаку ярому перші ознаки несправжньої борошнистої роси виявлялися на розеткових листках. Інтенсивні дощі, які були в кінці травня-протягом червня на фоні помірних температур повітря сприяли поширенню хвороби в північних та західних областях. Найбільш інтенсивне ураження рослин спостерігалось у фазі бутонізації рослин, у яких здебільшого були уражені листки нижнього ярусу. Несправжня борошниста роса виявлялась на 41% площ ріпаку ярого, де було уражено 3–7% рослин за розвитку хвороби 1,2%.
Черезу суху жарку погоду у серпні і на початку вересня 2015 року у більшості ріпакосійних районів сівбу ріпаку озимого проводили з великим запізненням. Сходи культури появилися в кінці третьої декади вересня-другій декаді жовтня. Наявність достатнього тепла і вологи в ґрунті протягом жовтня-першої декади грудня сприяли росту і розвитку рослин ріпаку озимого, а також і поширенню несправжньої борошнистої роси. Хвороба виявлялась у Львівській, Тернопільській, Чернігівській та Черкаській областях, де уражено 2,5–7% рослин.
Враховуючи наявний запас інфекції у посівах озимого ріпаку, рослинних рештках, насінні, а також короткий інкубаційний період розвитку хвороби, в 2016 році за прохолодної дощової погоди навесні та в першій половині літа ймовірний інтенсивний розвиток несправжньої борошнистої роси, насамперед у посівах озимого ріпаку.
Альтернаріоз (чорна плямистість) у посівах ріпаку озимого Львівської, Рівненської, Івано-Франківської областей у 2015 році виявлявся на 60–70% площ за ураження 13–15%, макс. 21–28% рослин та 1,2–3,5% стручків з інтенсивністю розвитку 1,6–5,3% на листках і 0,2–1,6% на стручках. У посівах ріпаку ярого хвороба поширювалася у фазі цвітіння рослин, коли нею було охоплено 2–8, макс. 14% листків та 0,5–2% стручків за розвитку хвороби 0,8–4,0% і 0,02–1,2% відповідно. В господарствах центральних, східних і південних областей альтернаріозом уражено рослин ріпаку озимого 1–5, макс. 9% та ярого — 1,2–3,0% з інтенсивністю розвитку відповідно 0,2–3,0% і 0,1–4,0%.
Восени 2015 року альтернаріоз виявлявся у всіх ріпакосіючих районах на поодиноких рослинах ріпаку озимого.
Враховуючи наявний запас інфекції у посівах ріпаку озимого, рослинних рештках та ураженому насінні капустяних культур, у 2016 році ймовірність епіфітотійного розвитку альтернаріозу буде реальною за високої вологості повітря у період наливу і дозрівання насіння (зливи з вітрами після посушливих періодів, за температури не нижче 220С, випадання рясних рос у нічні години, загущені посіви), за внесення високих доз органічних і азотних добрив у забур’янених, загущених, з полеглими рослинами посівах та в разі тривалого перебування їх у валках за роздільного збирання урожаю.
Фомоз (рак стебла, некроз кореневої шийки) у 2015 році виявлявся на 39% площ ріпаку озимого переважно в Рівненській, Львівській, Тернопільській, Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Запорізькій, Миколаївській областях за ураження 4–10%, макс. 22% рослин з інтенсивністю розвитку хвороби 1–4%. В інших регіонах хвороба проявилася на 0,5–3% рослин за інтенсивності розвитку 0,1–1,5%. Рослин ріпаку ярого фомозом уражено 2,0–5% за розвитку хвороби 0,2–1%.
У 2016 році за наявного запасу інфекції у посівах ріпаку озимого, рослинних рештках і в насінні капустяних культур інтенсивний розвиток хвороби на ріпаках озимого і ярого найвірогідніше відбуватиметься за умов випадання частих рясних опадів і високої вологості повітря у період цвітіння-формування зеленого стручка, температури повітря 16–260С, короткої ротації культури в сівозміні, внесенні надмірних доз азотних добрив, загущених, забур’янених посівах, за наявності механічних пошкоджень рослин.
Біла гниль (білостеблість, склеротініоз) уражувала у посівах ріпаку озимого північних, західних, центральних областей 1–2% рослин з інтенсивністю розвитку 0,2–3%, а в ріпаку ярого, переважно центральних і південних областей, білою гниллю хворіло 0,3–1% рослин за інтенсивності розвитку гнилі 0,1–0,5%. В господарствах Кіровоградської області 1% рослин випав у результаті їх ураження білою гниллю. Ураження хворобою 0,5% стручків зареєстровано в господарствах Тернопільської області. Хвороба слабко поширювалася та розвивалася у результаті несприятливих погодних умов, які склалися в період вегетації рослин.
У 2016 році біла гниль за умов прохолодної дощової погоди протягом вегетації ріпаку може набути широкого поширення і нанести відчутної шкоди, якщо сільгоспвиробники не виконуватимуть вимоги щодо сівозміни, попередників, просторової ізоляції, внесення збалансованих доз добрив, гербіцидів, інших технологічних прийомів вирощування.
Сіра гниль (ботрідіоз) у господарствах Львівської, Тернопільської, Волинської, Кіровоградської, Черкаської, Дніпропетровської областей торік виявлялась на 20% площ ріпаку озимого за ураження 1–2% рослин з інтенсивністю розвитку хвороби 0,1–0,5%. В господарствах Кіровоградщини 1% рослин випав у результаті ураження рослин сірою гниллю. На Львівщині сіра гниль уразила 3–5% стручків рослин.
У посівах ріпаку ярого переважно центральних і південних областей сірою гниллю хворіло 0,5–1% рослин за інтенсивності розвитку 0,1–0,3%.
У 2016 році ймовірність поширення і розвитку сірої гнилі на ріпаку озимому прогнозується за умов прохолодної дощової погоди протягом вегетації рослин, зокрема, в загущених посівах.
Світла плямистість (циліндроспороз) поширювалась у посівах ріпаку озимого у фазі стеблування рослин в Тернопільській та Черкаській областях, де нею було охоплено 2–3% рослин із розвитком хвороби 1,2–2%. В інших ріпакосійних регіонах захворювання виявлялось спародично на окремих рослинах. Восени 2015 року світла плямистість виявлена в посівах ріпаку озимого в Тернопільській області на 11% площ з ураженням розеткових листків 2,5–5%. В інших областях вона спостерігалась рідко на окремих рослинах.
Цьогоріч для розвитку світлої плямистості за сприятливих умов протягом вегетації рослин ріпаку озимого (висока насиченість повітря вологою, часті мрячні дощі, тумани, вітряна погода, тривала температура повітря у межах 10–150С) і наявного запасу інфекції в ріпаку озимого, рослинних рештках і насінні прогнозується ураження рослин та розвиток хвороби від слабкого до помірного.
Біла плямистість (кільцева плямистість, або сіростеблість) охопила 5–7% площ ріпаку озимого в господарствах Миколаївської та Кіровоградської областей і розвивалась на 4–10% рослин за інтенсивності розвитку 3–4%. В інших областях у період вегетації ріпаку озимого хвороба виявлялася дуже рідко на окремих рослинах. Доведено (дані НУБіПУ), що основною причиною поширення хвороби в посівах ріпаку озимого в осінній період є використання недоброякісного, зараженого збудником хвороби, насіннєвого матеріалу.
Враховуючи запас інфекції у ґрунті, рослинних рештках, на рослинах ріпаку озимого, що зимують, інтенсивний розвиток білої плямистості ймовірний за умов прохолодної (14–200С) весни у фази бутонізації-цвітіння рослин, вологості повітря вище 80% впродовж декількох діб, частих дощів з вітром, довготривалого утримання роси на листках ріпаку (9–14 год.).
Вертицильозне і фузаріозне в’янення (дані НУБіПУ) виявлялися у всіх ріпакосійних областях у фазі зеленого стручка у вигляді передчасного дозрівання 1–3% рослин ріпаків озимого і ярого.
Враховуючи наявний запас інфекції на рослинних рештках, у ґрунті, а також за насичення сівозміни капустяними культурами, сівба ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, конопель, які уражуються збудниками цих захворювань, у 2016 році ймовірне істотне зростання ураження рослин ріпаків озимого вертицильозним і фузаріозним в’яненням.
Заходи щодо обмеження
розповсюдження хвороб ріпаку
Найбільш радикальним, економічно ефективним та екологічно-безпечним заходом є виведення і впровадження у виробництво сортів і гібридів ріпаку з високою польовою стійкістю до хвороб, на яких відпадає необхідність застосування хімічного захисту рослин у період вегетації, або кратність хімічних обробок у роки епіфітотійного розвитку хвороб суттєво скорочується.
Значне місце в інтегрованому захисті ріпаку проти хвороб відводиться агротехнічним, організаційно-господарським, селекційно-насіннєвим заходам (дотримання сівозміни, використання кращих попередників, дотримання просторової ізоляції між насінниками і товарними посівами ріпаку та інших капустяних культур, своєчасний, якісний основний і передпосівний обробіток ґрунту, збалансоване живлення рослин, висока якість насіння, строки сівби, норми висіву насіння, своєчасне підживлення рослин). Насичення сівозміни буряко-капустяними культурами повинно бути не більше 25%, вирощування ріпаку після цих та інших культур через 4–5 років, кращі попередники — одно- і багаторічні бобові трави, зернові колосові, чистий і зайнятий пар, відстань від минулорічних полів капустяних культур 1 км, підготовка поля до сівби за типовою для зони системи обробітку ґрунту, внесення збалансованих доз добрив, гербіцидів.
Ефективним проти чорної ніжки ріпаку є дотримання оптимальної глибину загортання, своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку, оптимальне живлення рослин.
Проти снігової плісняви і бактеріозу коренів найбільш ефективними заходами, які обмежують поширення та знижують шкідливість хвороб, є сівба озимого ріпаку в оптимальні строки (рослини ріпаку повинні вегетувати до входу в зиму 100–105 днів), ранньовесняне підживлення рослин азотними добривами (найкраще аміачною селітрою).
Проти альтернаріозу, пероноспорозу, фомозу, світлої та білої плямистостей, борошнистої роси різних видів в’янення є дотримання сівозміни, збалансоване внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування кислих ґрунтів (особливо в районах розповсюдження кили, в’янення рослин), дотримання просторової ізоляції між капустяними культурами, оптимальних строків сівби і норм висіву насіння і не допущення надмірного удобрення рослин азотними добривами з осені (стримує розвиток бактеріозу коренів, снігової плісені), своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку, оптимальне живлення рослин (чорна ніжка, кореневі гнилі), обов’язкове інкрустування або протруєння насіння перед сівбою дозволеними протруйниками (направлене проти всіх збудників хвороб, які передаються насінням). В роки інтенсивного розповсюдження та розвитку хвороб обприскування рослин рекомендованими фунгіцидами з дотриманням санітарних строків останньої обробки до збирання врожаю.
З метою недопущення зараження рослин фомозом, за умов механічних пошкоджень рослин ранньовесняне боронування посівів озимого ріпаку слід проводити лише при крайній необхідності і обґрунтованій доцільності. Своєчасне проведення захисних заходів проти шкідників і бур’янів, знищення падалиці ріпаку.
Забороняється сівба насінням ріпаку з домішками склероціїв збудників білої, сірої гнилей, ретельне очищення насіння, доведення його до посівних і товарних кондицій.
Хімічні заходи на ріпаку проти хвороб застосовують лише за крайньої необхідності і обґрунтованої доцільності. Проте обов’язковим заходом проти хвороб ріпаку, збудники яких передаються насінням, є знезараження останнього проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій, дозволеними до використання на Україні фунгіцидами-протруйниками (табл. 1).
Таблиця 1. Препарати для протруювання насіння ріпаку
проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій
З метою підвищення стійкості рослин проти хвороб і покращення насіннєвої продуктивності протруєння насіння поєднують з обробкою одним із рекомендованих для застосування на цій культурі регуляторів росту рослин.
Для вчасного виявлення початкової стадії розвитку хвороб на рослинах ріпаку та вжиття ефективних захисних заходів щодо обмеження їх шкідливості необхідно систематично проводити моніторинг хвороб у посівах ріпаку. Оскільки більшість хвороб розвиваються одночасно, то обстеження ріпакових полів слід проводити у відповідні періоди вегетації рослин.
Проти хвороб, які розвиваються на рослинах ріпаку в період вегетації, в кожному конкретному випадку, на кожному конкретному полі слід приймати обгрунтоване рішення, виходячи з його фітосанітарного стану та доцільності проведення профілактичних обприскувань посівів ріпаку фунгіцидами (табл. 2).
З метою підвищення технічної ефективності фунгіцидів і насіннєвої продуктивності рослин до робочих суспензій чи емульсій слід добавляти один із біостимуляторів росту рослин.
На забур’янених посівах за неодночасного дозрівання рослин, з метою зниження ураження насіння збудниками альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу, сірої і білої гнилей, передзбирального підсушування рослин і збирання врожаю при базовій вологості насіння 8–10%, за можливості проведення прямого комбайнування посівів застосовують десиканти. Посіви ріпаку обприскують десикантами до початку збирання врожаю при пожовтінні та побурінні 70–75% стручків у культури одним із рекомендованих препаратів на цій культурі.
Догляд за посівами ріпаку включає коткування поля після сівби. Боронування посівів ріпаку слід проводити за крайньої необхідності, лише за утворення щільної поверхневої кірки, тому що при цьому рослинам наносяться механічні пошкодження зубами борін, що сприяє масовому зараженні рослин фомозом. До- і післясходове боронування здійснюють легкими боронами у сонячну погоду за зниження тургору рослин. Його проведення ефективне проти бур’янів у фазі білої нитки, суттєво обмежує розвиток чорної ніжки, кореневих гнилей.
За ранніх строків сівби ріпаку озимого, коли виникає небезпека переростання рослин і пов’язане з цим зниження їхньої зимостійкості, а також за прогнозу розвитку альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу, проводять профілактичні обприскування рослин фунгіцидами, які мають ретардантні властивості, на основі діючих речовин: метконазолу, тебуконазолу, дифеноконазолу, паклобутразолу, пропіконазолу, протіоконазолу та їх сумішей (табл. 2). Ці препарати не лише ефективно стримують поширення і розвиток хвороб на рослинах, але й інгібують ріст рослин, запобігають їхньому витягуванню й одночасно стимулюють розвиток кореневої системи, активізують формування додаткових кореневих волосків, сприяють активному нагромадженню у коренях органічних пластичних речовин, знижують вміст вологи в тканинах кореня, що в цілому суттєво підвищує зимостійкість рослин. У результаті такого оброблення рослин утворюються вкорочені і потовщені стебла, закладається стійка біологічна основа їх високої стійкості до хвороб і високої продуктивності.
Обробляти посіви ріпаку озимого фунгіцидами-ретардантами рекомендується за умов наявності у рослин 4–6 розвинутих розеткових листків, діаметр кореневої шийки у яких сягає понад 5 мм і за умов прогнозування на найближчу декаду сприятливих погодних умов для росту і розвитку рослин ріпаку. Рослини ріпаку рекомендується обробляти фунтіцидами-ретардантами лише в сонячну суху і теплу погоду. За використання фунгіцидів — ретардантів на ріпаку слід суворо дотримуватися регламентів їх застосування. Використання завищених норм витрат препаратів проти рекомендованих призводить до сильного пригнічення рослин і суттєвого зниження їх продуктивності.
Обробку рослин фунгіцидами-ретардантами слід поєднувати з позакореневим підживленням, використовуючи для цього одне із рекомендованих добрив, один із біопрепаратів — Біокомплекс-БТУ, р. (0,3–3,0 л/ га), Мікробіологічне добриво «Ембіонік», р. (1–5 л/ га) і один із дозволених регуляторів росту рослин.
Ранньою весною, у разі виявлення на посівах ріпаку озимого снігової плісняви і бактеріозу коренів, підживлюють рослини азотними добривами (найкраще аміачною селітрою). За встановлення середньодобової температури 70С позакореневе підживлення рослин азотом за необхідності можна поєднувати з проведенням захисних заходів на посівах ріпаку проти шкідників і хвороб.
Для проведення цього заходу готують бакову суміш з одного із рекомендованих азотних добрив, фунгіциду, інсектициду, біопрепарату, регулятора росту рослин і мікроелементів (особливо борних). Слід пам’ятати, що за дефіциту бору в ґрунті знижується стійкість рослин до інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.
Проведення позакореневого підживлення посівів ріпаку у фази: розетка, стеблування або бутонізація рослин одним із комбінованих макро- і мікроелементів.
Проти пліснявіння насіння, білої і сірої гнилей ефективним заходом є своєчасне збирання врожаю, за необхідності проведення десикації посівів, ретельне очищення і сушіння насіння.
Проти псування насіння, у результаті розвитку хвороб (пліснявіння, біла і сіра гнилі), вологість товарного насіння перед закладанням на зберігання доводять до 7–8%, насіннєвого — до 8–10% і зберігають за температури не вище 10–150С. Заорювання або приорювання післязбиральних рослинних решток суттєво знижує запас інфекції у ґрунті.
Своєчасне і якісне виконання цих заходів істотно обмежує поширення і розвиток захворювань, зводить до мінімуму використання на ріпаку хімічних засобів захисту, знижує собівартість отриманої продукції, оздоровлює довкілля.
