Для розквіту
«Чингіс-Хана»
Про своє господарство у 22 тис. га Акмагамбет Казимбек Галиханули говорить як про невеличке, як на масштаби Казахстану. А от щодо назви я одразу і не повірила, вважаючи, що гість жартує. Добродій Акмагамбет — надзвичайно шанована людина в Казахстані й очолює Товариство «Чингіс-Хан». Насправді, господарство, яке йому ввірили, мало нормальну радянську назву «Маяковське». Та районне керівництво настійливо радило перейменувати. «Нічого проти російського поета я не мав, тому навіть не думав про іншу назву, не до того було, — посміхається Казимбек. — А коли вже дуже дістали, саме читав книжку про Чингіс-Хана, тому й сказав перше, що спало на думку. Молодий ще був, гарячий у 1998-му році. Тепер розумію, що переборщив. Але така історія».
Фермер зізнається, приїхав втілити ще свою дитячу мрію — побувати на українській землі. Всім цікавився, найприскіпливіше випитував деталі, пробував навіть вже сторгуватися. «Мене ж недарма знайомі хохлом кличуть. У перекладі з нашої мови «хохол» означає син неба», — говорить.
Поїздку Україною казахським аграріям організували молоді спеціалісти обох країн, які професійно стажувалися у Європі, там познайомилися і зрозуміли, що можуть бути корисними обміну досвідом між країнами.
До фермера —
на мед і ноу-тіл
А от назва господарства «Дослідне» для полтавського фермера Володимира Мокляка дуже органічна. Господар не раз повторює, що має досвід наукового співробітника і наукову ступінь, тож науки, експериментів на його полях дуже багато. Навіть пасіку, своє давнє хобі, теж використовує за наукою: вивозить бджіл «пастися» на посіви гречки, соняшнику, спеціально посіяних медоносів. На природу, говорить, покладайся, але не зайве їй і допомогти.
Так само науково прораховано у цьому господарстві застосування нульового обробітку ґрунту, стійким прихильником якого давно став Володимир Мокляк. Навіть не визнає компромісів у вигляді міні- чи стрип-тілу. «Ноу-тіл, — каже, — або є, або нема». Захопленим казахам везе показувати уже впродовж 5 років неоране поле, де нещодавно взяли рекордний, у 72 ц/га урожай озимого ячменю. Зараз тут вже пробивається гречка, яку зберуть другим урожаєм восени. Володимир Якович не натішиться шаром мульчі і величезною кількістю черв’яків. Він переконаний, що такий обробіток ґрунту буде корисним і у Казахстані. Охоче розповідає про усі нюанси технології, котра, звісно, потребує глибокого вивчення, грамотності і терпіння. Показує спеціальну аргентинську сівалку, обрану за конкретними вимогами: разом із посівом вносять різні види добрив, прискіпливо розраховують тиск на землю та інші параметри.
Казахські гості вражені великою кількістю фунгіцидних обробок (від 3 до 5), мовляв, недосяжно для їх економіки, розоряться. У Мокляка інше трактування: «Усе це капітал. Я не в банку гроші тримаю, а вклав у фунгіцид — і вже знаю, скільки конкретно виграю на кожній тонні». Не приховує, що має достатньо коштів, щоб оновлювати техніку — придбав один із найкращих обприскувачів, новий комбайн, потужні трактори. У колег з далекого сходу запитання дуже конкретні, ринкові: які конкурентні культури і за якими технологіями сіяти, аби гарно заробляти, менше ризикувати збитками. На прохання гостей Володимир Якович показує і ноутілівську сою.
Насіннєвий завод — близька мрія
Чуємо життєву історію про те, як побував Володимир Мокляк на відкритті крутого насіннєвого заводу з імпортним начинням, навіть виступав, підсумувавши: «Гарне у вас обладнання. Але насіння на виході — негодяще». Сказав і дістав для порівняння зразки власного матеріалу, підготовленого на лінії обробки насіння талановитого харківського конструктора Леоніда Фадєєва, яким користується уже 5 років. Показує і казахським відвідувачам обладнання для калібрування, спеціальні так звані фадєєвські решета, пневмовібростіл, де насіння сортується за щільністю. Розповідає, як розділив насіння на різні фракції з великою і середньою масою тисячі зерен. Тож крупний, виповнений посівний матеріал одного розміру одразу ж дав йому дружні гарні сходи, широке листя. Поряд — біг-беги з насінням різних культур, відібраних за фракціями, розміром, об’ємом, навіть кислотності! — тобто за будь-якими параметрами, потрібними господарю. Роздивляються насіння наші гості з різних мішків, порівнюють, зважують, фотографують напам’ять і, звісно, захоплюються побаченим.
Володимир Мокляк не приховує, що мріє невдовзі побудувати власний великий насіннєвий завод. Навіть проект вже затвердив, бізнес-план. «От доведу процес до досконалості, тоді зможу не тільки собі, а й на замовлення готувати насіння», — відповідає фермер на запитання гостей. Разом їдемо у господарство, де лінія Фадєєва монтується і невдовзі буде запущена вже на великих потужностях. Тобто мрія Мокляка ніби одразу ж оживає.
Органічні амбіції «Арніки»
Тут же у Глобинському районі Полтавщини на гігантському госпдворі зустрічає нас виконавчий директор бізнес-групи «Арніка» Олег Максак. Говорить про тенденції, які, скажімо, для казахів поки що зовсім у новинку. Компанія має амбіцію стати одним із крупніших агрохолдингів Європи, який зробив ставку на органічне виробництво. Нині з 20 тис. га майже половину площ віддали саме під цей напрям. Мають власний селекційний інститут.
Досі для підготовки насіння традиційно використовували обладнання визнаних світових лідерів. «Але наші колеги з Харківського заводу, об’єднані відомим винахідником Леонідом Фадєєвим, змогли поставити на відповідний рівень виробництво насіннєвих машин, які на сьогодні ми вважаємо кращими за те обладнання, що пропонує та ж Німеччина чи Америка, — переконує Олег Максак. — Тому зараз як раз готується до пуску чи не найбільший в Україні комплекс за технологічними розробками вченого Леоніда Фадєєва з обробки насіння. І ми покладаємо на нього обґрунтовані очікування, що насіннєвий матеріал буде найвищої якості».
Казахська делегація довго обдивлялася комплекс — від засипних ям, системи норій унікальної конструкції, зроблених за індивідуальним замовленням, і до унікальних решіт у формі бджолиних сотів. Мали можливість розпитувати, власне, в автора винаходу Леоніда Фадєєва про глибинні основи його винаходу. До речі, підраховано, що лінія Фадєєва обходиться господарствам утричі, а то й учетверо дешевше за імпортне обладнання.
Винахідник поділився із гостями і ще однією новинкою, яку також вже встигли випробувати в компанії «Арніка». Тут фадєєвськими решетами доповнюють вже працюючі німецькі лінії. «Багато хто витратив шалені гроші на імпортне обладнання, але недоотримує на ньому належної якості. Ми замінюємо наявні решета з рамами на свої і у такий спосіб доводимо якість обробки до значно вищих показників, — пояснює Леонід Фадєєв. — Коштує така модернізація недорого і втілюється просто». Маємо поєднання європейської досконалості з українською кмітливістю.
Переглядаючи спеціальні склади для зберігання органічної продукції, розпитуючи про нюанси сертифікації, гості переконуються, що потрібно поступово змінювати ціле сприйняття, філософію виробництва, врешті пережити кількарічний перехідний період. «Ми теж приходили до такого розуміння не одразу, — визнають менеджери «Арніки». — Але ж тепер усвідомлюємо, що йдеться про якісно інший рівень економіки, вигідне виробництво принципово нових продуктів здорового майбутнього, потреба яких є і у Європі, і на Сході, в різних країнах. Нас чекають і нові ринки».
Похвалимося ТЕП-соєю
Заступник директора виробничої компанії «Біопрепарат» Анатолій Марченко та президент Української асоціації виробників та переробників сої Віктор Тимченко доповнили враження казахської делегації відвідинами надсучасної технологічної лінії з виробництва ТЕП-сої. Це єдиний в Україні завод із переробки соєвих бобів без виділення жирів й отримання так званого тостованого еспандованого повножирового продукту (ТЕП-сої) для потреб птахівництва і тваринництва.
Яскраво-жовта піраміда солодко пахне кормом, який нам теж хочеться нюхати і навіть спробувати на смак. Зрозуміло, чого його залюбки вминають і тварини та птаство.
ТЕП-сою виробляють при полегшеному температурному режимі 90–105 градусів. Подрібнені боби проходять гідротермічну обробку під тиском, що дозволяє отримати продукт зі справді унікальними властивостями. Окрім чудових смакових якостей й зменшення антипоживних речовин, у ТЕП-сої збережені всі вітаміни, амінокислоти, поліненасичені жирні кислоти, вона має високий вміст протеїну, а тому й високу енергетичну цінність.Усю сировину, яку переробляє завод у Глобиному, вирощують на власних полях компанії «Арніка» без використання ГМО-насіння. Такий корм активно застосовують у розвинених країнах, віддаючи перевагу повножировій сої порівняно зі шротом та жмихом цієї культури. Тому й свійські тварини там ростуть значно швидше і за менших витрат. Тепер така продукція глибокої переробки є і в Україні.
Здається, вразити гостей із далекої східної країни нам вдалося.
