Фактори кореляції
строків сівби
Продуктивність рослин зменшується як за ранніх, так і за пізніх строків сівби. За ранніх строків сівби озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість, схильні до випрівання. Такі посіви зазвичай більше пошкоджуються хворобами і шкідниками.
Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу. Вони формують переважно одностебловий морфотип рослини. Внаслідок цього їх урожайність теж зменшується.
На строки сівби впливає багато чинників. Вони залежать від родючості ґрунту. На бідних ґрунтах необхідно сіяти раніше, на родючих — пізніше, щоб до зими рослини не переростали. Оптимальні строки сівби на удобрених полях зміщуються на 7–10 днів пізніше, порівняно з сівбою на менш удобреному фоні.
Строки сівби змінюються залежно від біологічних особливостей сорту. Для пластичних сортів інтервал оптимальних строків сівби довший. Календарні строки сівби сортів інтенсивного типу помітно змістились, порівняно з раніше вирощуваними сортами, на другу половину оптимальних строків.
Рис. 1. Строки сівби озимої пшениці
Сприятливі умови для проведення сівби озимої пшениці настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14–15 °C, а осіння вегетація триває 40–50 днів.
За останні 25 років відбулися значні кліматичні зміни, насамперед це стосується температурного режиму, тому оптимальні строки сівби змістилися на більш пізні практично у всіх грунтово-кліматичних зонах. Для прикладу, до 1990 року для умов західного Лісостепу більшість дослідників оптимальними календарними строками сівби вважали 10–25 вересня, а для зони Полісся — 5–25 вересня. Зараз, за даними багатьох наукових установ і наших власних досліджень, оптимальні строки сівби змістилися на пізніші.
Оптимальні строки сівби.
Дослідження
З метою уточнення строків сівби були проведені польові дослідження на темно-сірому ґрунті на дослідному полі Львівського національного аграрного університету.
Основні елементи технології вирощування були такими. Норма висіву 3,0 млн/га, або 165 кг/га. Насіння протруєне фунгіцидно-інсектицидним протруйником Селест Топ (1 л/т). Норма внесення мінеральних добрив становила N180Р90К120. Фосфорні та калійні добрива вносились під оранку, азотні в три підживлення навесні. Перше підживлення провели по таломерзлому ґрунті (N60), друге на початку виходу рослин у трубку (N80), третє — у фазі колосіння (N40). Для забезпечення високоефективного використання добрив, знищення бур’янів-конкурентів за елементи живлення на початкових фазах росту, восени посіви обробили гербіцидом Марафон (4 л/га). Навесні у фазі кущіння для захисту від вилягання, інтенсифікації процесу весняного кущіння і синхронного розвитку стебел внесли морфорегулятор хлормекватхлорид (1,5 л/ га). Для захисту від хвороб посіви тричі обприскували фунгіцидами: вперше на початку виходу в трубку внесли Флексіті (0,25 л/ га), вдруге по прапорцевому листку Абакус (1,25 л/га), втретє у фазі цвітіння Осіріс Стар (1,5 л/га). Для боротьби з шкідниками (трипс, п’явиця) використовували інсектицид Фастак.
Результати досліджень показали, що найкращі умови для росту та розвитку озимої пшениці сорту Золотоколоса у середньому за 2012–2014 рр. були за сівби 30 вересня (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив строків сівби на формування густоти
рослин і стеблостою озимої пшениці сорту
Золотоколоса* (середнє за 2012–2014рр.)
*Норма висіву — 3,0 млн/га
Висока якість насіння та підготовки ґрунту до сівби дозволили підняти рівень польової схожості до 87,1–90,8%. Строки сівби майже не впливали на цей показник, незначне зниження відбулось лише за сівби 10 та 20 жовтня.
Зимостійкість рослин найвищою була за сівби 30 вересня, де вона становила 97,8%. Найменша зимостійкість (93,6%) була на першому варіанті, що пояснюється зменшенням стійкості до низьких температур і несприятливих умов зимівлі у рослин ранніх строків сівби.
Під час весняно-літньої вегетації випадання рослин було мінімальним, про що свідчать показники виживання рослин за період від сходів до збирання. Вищим цей показник (94,0% та 93,2%) був за пізніших строків сівби, відповідно 30 вересня та 10 жовтня.
Внаслідок кращої перезимівлі та виживання рослин вищою густота рослин перед збиранням була на варіанті з сівбою 30 вересня, де вона становила 252 рослини на м².
Одним з найголовніших показників у структурі врожаю є густота продуктивного стеблостою. Кращі умови для кущіння рослин складаються за ранніх строків сівби. Проте в наших дослідженнях вищою густота колосся (588 шт./м²) перед збиранням була за сівби 30 вересня. Це можна пояснити кращим виживанням бокових стебел, зменшенням їх відмирання під час стебловідбору порівняно з варіантами з ранньою сівбою. Нижчою густота колосся була за жовтневих строків сівби — 550 та 522 шт./м². Необхідно зазначити, що на цих двох варіантах бокові продуктивні пагони сформувались уже аж навесні за рахунок весняного кущіння. Інтенсифікація весняного кущіння зумовлена як достатніми запасами вологи, так і внесенням рано навесні N60 та морфорегулятора.
Під впливом строків сівби змінювались також елементи продуктивності колоса (табл. 2). Довжина колоса була більшою за сівби 1 та 10 вересня. Кількість колосків на першому варіанті теж найвища — 18,2 шт. Проте у формуванні урожайності більше значення мають кількість зерен у колосі та маса зерна з нього. Ці показники були більшими за сівби 30 вересня. Так, кількість зерен за сівби 1 вересня становила 41 шт., а за сівби 30 вересня зросла до 47 шт. Маса зерна з колоса на варіантах з сівбою 20 вересня і 10 жовтня становила 1,47 г, а за сівби 30 вересня зросла до 1,51 г. Найменшою (1,34 г) вона виявилась за сівби 20 жовтня.
Таблиця 2. Елементи продуктивності колоса озимої пшениці
сорту Золотоколоса залежно від строку сівби
(середнє за 2012–2014 рр.)
Строки сівби мали істотний вплив на врожайність зерна озимої пшениці сорту Золотоколоса (табл. 3). У середньому за три роки найвища врожайність (83,1 ц/га) озимої пшениці формувалась за сівби 30 вересня. Це пояснюється тим, що на цьому варіанті були найвищі показники густоти продуктивного стеблостою та маси зерна з колоса.
Таблиця 3. Урожайність озимої пшениці сорту
Золотоколоса залежно від строків сівби
Найменше зниження врожайності було при відхиленні строку сівби на 10 днів у бік ранніх. За сівби 20 вересня урожайність знизилась до 80,3 ц/га, що лише на 2,8 ц/га (3,7%) менше порівняно з сівбою 30 вересня.
Зміщення строків сівби на 10 днів у бік пізніх, і сівба 10 жовтня призвели до різкішого падіння врожайності (78,4 ц/га) порівняно з відхиленням на такий же термін у бік ранніх. Так, урожайність зменшилась на 4,7 ц/га (5,7%) порівняно з 30 вересня та на 1,9 ц/га порівняно з 20 вересня.
Майже на такому ж рівні (77,1 ц/га) була врожайність за сівби 10 вересня, тобто при зміщенні строку сівби у бік ранніх на 20 днів. Різниця між варіантами з сівбою 10 жовтня та 10 вересня становить лише 1,3 ц/га, вона нижча за найменшу істотну різницю.
Відхилення на першому варіанті від оптимального строку на 30 днів у бік ранніх спричинило зниження врожайності на 10,7 ц/га (12,9%). Порівняно з 10 вересня надрання сівба 1 вересня призвела до зниження врожайності на 4,7 ц/га.
Найменша врожайність одержана, як і очікувалось, за сівби у найпізніші строки 20 жовтня — 66,8 ц/га. За зміщення від оптимального строку лише на 20 днів у бік пізніх урожайність різко впала на 16,3 ц/га (19,6%). Порівняння надраннього (1 вересня) та надпізнього (20 жовтня) строків показує, що перенесення сівби на 30 днів раніше від оптимального строку не призводить до такого зниження врожайності (10,7 ц/га), як зміщення строку сівби лише на 20 днів у бік пізніх (16,3 ц/га).
Урожайність змінювалась також по роках, але залежність від строків сівби була аналогічна.
Отже оптимальними строками сівби озимої пшениці є період з 20 по 30 вересня, допустимими — 10 вересня — 10 жовтня.
Надранні строки сівби
Виходячи з результатів досліджень є потреба додатково зупинитись над доцільністю сівби у надранні строки у період з 1 по 10 вересня, оскільки вони в наших дослідженнях були урожайніші за пізні. Необхідно зазначити, що в минулому є значний практичний досвід сівби в ці строки озимої пшениці на зелений корм. Залишивши такі посіви на зерно, вони забезпечували добрі результати. Про можливість надранніх посівів свідчить той факт, що падалиця пшениці у посівах озимого ріпаку (рівноцінно серпневим строкам сівби озимої пшениці) не випадає взимку, і доводиться знищувати її за допомогою грамініцидів.
Тепер навіть в умовах Західної України в окремі роки (наприклад, восени 2011 р.) запаси вологи в ґрунті можуть бути недостатні для одержання сходів за сівби в оптимальні строки. Якщо попередник звільнив поле (ріпак — один з найкращих попередників під озиму пшеницю), і в першій декаді вересня чи навіть у кінці серпня є достатньо вологи для гарантованого одержання сходів — можна сіяти в ці строки. Проте до технології вирощування, особливо в осінній період, потрібно внести корективи, а саме:- норма висіву насіння не повинна перевищувати 2,5–3,0 млн/га;
- необхідно забезпечити якісне протруювання насіння фунгіцидним та інсектицидним протруйниками, наприклад Кінто Дуо (2,5 л/т) + Круїзер (0,5 л/т) або комбінованим протруйником Юнта Квадро (1,6 л/т) чи ін.;
- обов’язковим елементом технології стає осіннє внесення гербіцидів — Марафон (4 л/ га) та ін.;
- попри якісне протруювання насіння може виникнути потреба в додатковому осінньому внесенні фунгіцидів (мають добре працювати за низьких температур — Таліус, Ліндер, Тілт Турбо тощо) та інсектицидів (Нурел Д, Пірінекс Супер та ін.);
- для запобігання загущення посівів під час саморегуляції стеблостою внаслідок стебловідбору необхідно коригувати норми азоту для першого підживлення у бік зменшення, особливо після добрих попередників;
- потрібні додаткові витрати, проте одержуємо гарантовані сходи.
Крім того, для запобігання переростання є рекомендації восени посіви обробляти морфорегуляторами. Вважаємо такі рекомендації досить суперечливими, вони потребують додаткового вивчення. Озима пшениця восени не буде переростати, не ростиме у висоту, не формуватиме стебла (вузлів та міжвузлів), оскільки не пройшла стадію яровизації. Рослини до входу в зиму перебуватимуть у фазі кущіння, якщо ми посіємо озиму пшеницю навіть у липні (падалиця!). Тобто за ранніх строків сівби і так є проблема надмірного кущіння. Внесення морфорегуляторів восени у фазі кущіння спричинить додаткове формування бокових пагонів і ще більш підсилить процес кущіння.
Отже, якщо в ґрунті достатньо вологи, ми маємо можливість сіяти в оптимальні строки. А якщо вологи немає? Взагалі вибір строку сівби не такий легкий, як здається на перший погляд. Виробникам щороку доводиться приймати непрості рішення — коли сіяти. У багатьох областях строки сівби прив’язані не до календарних дат, а до наявності вологи. І це правильне рішення. Вище розглянуто можливість надранніх строків сівби. А як щодо надпізніх?
Надпізні строки сівби
Внаслідок пізнього звільнення площ від попередника (соя, цукровий буряк, кукурудза) та організаційно-господарських проблем сівба озимої пшениці триває, поки не випаде сніг, і замерзне ґрунт. Взагалі, враховуючи тривалість яровизації, можна сіяти озиму пшеницю навіть у зимові вікна у січні та лютому. Особливо це актуально, коли залишилося в складі невисіяне протруєне насіння.
За жовтневих-листопадових строків сівби теж необхідно вносити корективи у технологію вирощування, а саме:
- підбір сортів — для пізніх строків найбільш придатні сорти-дворучки: Зимоярка та ін.;
- норму висіву необхідно збільшити до 5,0–7,0 млн /га (з урахуванням можливої польової схожості), оскільки в більшості областей відсутнє весняне кущіння, а рослини будуть одностеблові;
- обов’язковим є ранньовесняне підживлення посівів вищими нормами азотних добрив;
- в ґрунтово-кліматичних умовах, де можливе весняне кущіння (тривалість цієї фази навесні може становити 30–60 днів) на початку фази кущіння для підвищення продуктивності бокових пагонів внести морфорегулятори (не вносити до початку фази кущіння).
