Для організації правильного догляду та отримання високих урожаїв важливо знати, що уражує цибулю.
Біла гниль розвивається на кислих ґрунтах, тому їх на ділянці потрібно вапнувати. Крім того, розвитку хвороби сприяє надлишок азоту в ґрунті. Хворі рослини необхідно з грядки видаляти, а перед закладкою цибулин на зберігання їх із профілактичною метою опудрюють крейдою.
Сіра гниль. Поширенню хвороби сприяє волога і дощова погода. Хворі цибулини потрібно видаляти, а як профілактику потрібно неухильно дотримуватися агротехнічних умов і весняна обробка цибулі розчином мідного купоросу.
Жовтяниця цибулі — вірусне захворювання, що деформує квітки й утворює на листках хлоротичні плями. Позбутися вірусної хвороби неможливо, тому необхідно негайно не тільки видалити з ділянки рослини з її симптомами, а й утримувати грядки з цибулею та міжряддя у чистоті, видаляючи бур’ян, як тільки він з’являється, та дотримуватися сівозміни.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) проявляється на листках і стеблах світлими плямами подовженої форми з сірим нальотом, які поступово чорніють. Цибулини, уражені пероноспорозом, при зберіганні починають рано проростати, хворі рослини не утворюють насіння. Щоби знищити збудників пероноспорозу, зібрані цибулини перед закладанням на зберігання прогрівають протягом 10 годин за температури 40°C. Для запобігання захворювання посадка цибулі не має бути надто загущеною.
Фузаріоз проявляється пожовтінням кінчиків пір’я, оскільки в районі денця цибулини розвивається гниль і відбувається відмирання тканин. Це грибкове захворювання, яке особливо активно проявляється у спекотні сезони. Причиною фузаріозу може бути ураження рослини цибулевою мухою. Перед посадкою використовують прогрівання посівного матеріалу.
Трахеомікоз є наслідком фузаріозу: гниль починається із нижніх тканин цибулини, поступово піднімаючись вище і поширюючись на всю цибулину, викликаючи відмирання коренів і пожовтіння пір’я цибулі. Треба видалити рослини з симптомами трахеомікозу та дотримуватись правил агротехніки і сівозміни.
Симптоми сажки виглядають як опуклі напівпрозорі темно-сірі смуги, на яких із часом тріскаються тканини, випускаючи назовні спори грибка, кінчики листя сохнуть. Щоб захистити від хвороби цибулини, які укладаються на зберігання, потрібно прогрівати їх перед закладкою за температури 45 ºC протягом 18 годин. Як профілактику доцільно своєчасно видалити бур’яни, і не сіяти різні сорти цибулі на одній ділянці.
Іржа проявляється буро-червоними здуттями на листі цибулі, що містять спори грибка. Як профілактичний захід можна використовувати прогрівання зібраних цибулин за температури 40 ºC протягом 10 годин перед закладанням на зберігання. Також необхідно стежити за густотою грядок і своєчасно видаляти з них екземпляри з симптомами хвороби.
Шийкова гниль цибулі проявляється сірим щільним нальотом цвілі на зовнішніх лусках, що з часом перетворюється на чорні плями. Виявляється хвороба після збирання цибулин, а наступні симптоми виникають через два місяці. Пізні сорти особливо схильні до зараження. Розвивається захворювання при вирощуванні цибулі в несприятливих умовах, тому головним правилом має стати дотримання агротехнічних умов, а також прогрівання сіянки перед посадкою і зібраних цибулин перед закладанням на зберігання при 45 ºC.
Мозаїка — це вірусне захворювання, яке перетворює листя цибулі на плоскі, гофровані клапті з жовтими смугами. Суцвіття цибулі дрібнішають, насіння стає менше, рослина відстає у рості.
Цибулева муха (Delia antiqua) пошкоджує цибулю, рідше часник. Муха розміром 5,5–7 мм, жовтувато-сірого кольору, середньоспинка та черевце з більш менш розвинутою поздовжньою смугою; ноги чорні. Виліт імаго розпочинається наприкінці квітня-на початку травня і в часі збігається з початком цвітіння кульбаби, вишні, яблуні, суниці, бузини, клену. Літ розтягнутий і триває 50 діб. Для відкладання яєць імаго потрібне додаткове живлення нектаром та пилком дикорослої рослинності. Дорослі мухи активні у сутінках і на світанку, удень перебувають у стані спокою на прилеглій до полів рослинності. Яйця відкладають на сухі луски, рідше у пазухи листків, на пір’я цибулі та на землю поблизу цибулин. Плодючість самки становить 40–60 яєць. Розвиток яєць залежно від температури триває 3–8 діб, личинкова стадія — 12–20 діб, лялечки — 10–20 діб. Личинки проникають у цибулину знизу в приземній частині або з боку денця. Виїдають цибулину зсередини.
Найбільших пошкоджень завдають личинки цибулевої мухи першого покоління. У польових умовах цибулева муха віддає перевагу живленню ріпчастою цибулею; на часнику, порею та інших видах цибулі трапляється рідко і в невеликій кількості. Пошкоджує цибулю-сіянку, цибулю, яку вирощують на ріпку та насінники. У пошкоджених рослин цибулини гниють, листки в’януть і жовтіють. В Україні розвивається два покоління.
Заходи захисту. Вирощування цибулі та часнику в сівозміні з поверненням на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки. Кращі попередники: рання капуста, огірок, помідор. Оптимально ранні строки сівби та висаджування цибулі. Глибока зяблева оранка. Прибирання з поля та знищення пошкоджених цибулин. За чисельності шкідника 3–4 яйця на одну рослину (із заселенням 10% рослин) — обприскування рослин дозволеними інсектицидами. Не допускається застосування інсектицидів при вирощуванні цибулі на перо.
Цибулева дзюрчала — Eumerus strigatus Fll. В Україні шкідник поширений повсюдно. Найбільшої шкоди завдають рослинам із родин лілійних та цибулевих, проте відомі випадки, коли личинки мух пошкоджували томати, картоплю, насінники моркви, цукрових буряків. Цибулеві дзюрчалки виявляються серйозними шкідниками цибулі, часнику, квіткових декоративних культур з родин лілійні та півникові. Імаго середнього розміру (5–10 мм), кремезні, з потовщеними задніми стегнами, тіло бронзово-зелене, з металічним блиском, зверху на черевці три пари білуватих півмісяцевих плям. Навесні розвиток личинок відновлюється, коли середньодобова температура ґрунту на глибині 5 см досягає +7…+8 °C. Виліт мух розпочинається наприкінці квітня-на початку травня, у Лісостепу та Степу України літ починається у І–ІІ декадах травня. Одна самка здатна відкласти до 100 яєць. Личинки розвиваються, живлячись тканинами цибулин, внаслідок чого цибулини гниють, листя жовтіє, в’яне; частіше трапляються групи до 30 личинок на цибулину. Заселяють, як правило, пошкоджені іншими шкідниками або уражені хворобами рослини. Залежно від температури, яйце розвивається 5–10 діб, личинка — 14–22, лялечка в середньому 10 діб. Для розвитку одного покоління за сприятливих умов потрібно 30 діб.
В Україні за вегетаційний період цибулеві дзюрчалки дають два покоління, личинки другого покоління наприкінці серпня впадають у діапаузу і в такому стані зимують. У Криму розвивається два повних покоління, личинки третього йдуть на зимівлю. Іноді з цибулинами потрапляють у зимові сховища, а звідти навесні — на поля цибулі.
Заходи захисту. Такі самі, як і для цибулевої мухи.
Цибулевий прихованохоботник — Ceuthorrhynchus Jakovlevi Sch. В Україні трапляється повсюдно. Пошкоджує переважно цибулю-ріпку та насінники. Дорослі жуки, крім цибулі, завдають шкоди і часнику.
Жук завдовжки 2–2,5 мм, тіло овальної форми, головотрубка тонка, довга, підігнута під тіло; надкрила одноколірні, темно-бурі, лусочки на пришовному проміжку утворюють брудно-жовту переривчасту смугу.
Дорослі жуки мають сутінково-світанкову активність. Навесні живляться пророслими минулорічними цибулинами, пізніше переселяються на нові сходи. Пошкодження виглядають як дрібні погризи, розміщені близько в ряд, пошкоджені листки викривлюються у бік цих погризів. Самка відкладає яйця поодинці, розміщуючи їх на внутрішній поверхні трубчастих листків. Плодючість — 50–70 яєць. Яйце розвивається 5–16, личинка — 15–20 діб. Личинка виїдає м’якуш листків, скелетує їх, не зачіпаючи зовнішню кутикулу. На пошкоджених листках утворюються поздовжні білуваті смужки та невеликі плями. У разі значного заселення всередині одного листка знаходиться 10–20 личинок, при цьому листки жовтіють і засихають. Заляльковуються у ґрунті на глибині 3–6 см у земляній колисочці. Наприкінці червня виходять імаго, які живляться тканинами листків та суцвіттями. Генерація однорічна.
Заходи захисту. Ретельне прибирання цибулі та знищення рослинних решток. Розпушування та культивація міжрядь у період переходу личинок у ґрунт та їх заляльковування. Просторова ізоляція нових посівів цибулі від минулорічного. При чисельності понад 2–4 імаго на 1 м2 або 5–10 личинок на 1 рослину допускається застосування інсектицидів на насінниках та товарних посівах цибулі. Для отримання достовірних відомостей про чисельність імаго на полях слід проводити облік у вечерні чи ранкові години, оскільки цибулевий прихованохоботник має сутінково-світанкову активність. При вирощуванні цибулі на перо застосування інсектицидів не допускається.
Цибулева міль (Acrolepiopsis assectella Zell.) в Україні трапляється повсюдно. Пошкоджує цибулю, часник, рідше інші рослини родини цибулевих.
Невеликий метелик, розмах крил 13–16 мм; передні крила темно-коричневі, сірі з дещо контрастним білим малюнком та з різкою світлою клиноподібною плямою поперед середини заднього краю крила; задні — однотонні, світло-сірі. Метелики починають літати у квітні-травні, активні в нічний час доби. Самки відкладають яйця поодинці на зовнішній бік листків, шийку цибулини, квіткові стрілки. Плодючість — 50–75 яєць. Через 5–7 діб з яєць з’являються гусениці. Роблячи вузький звивистий хід у м’якуші листка, вони проникають на внутрішній бік трубчастих листків або стрілок.
Заходи захисту. Знищення післязбиральних решток, боротьба з бур’янами, глибока зяблева оранка, розпушування ґрунту, дотримання сівозміни. На насіннєвих ділянках у разі небезпечної чисельності шкідника (понад 2 гусениці на рослину при 10% заселенні) — обробка посівів інсектицидами на початку відродження гусениць.
Стеблова нематода цибулі — Detilenchus allii Beij. належить до числа вкрай небезпечних шкідників. Стеблова нематода — невеликий, ниткоподібний черв’як білого кольору, близько 1–1,5 мм завдовжки і 0,04 мм завширшки.
При зберіганні цибулі у вологих умовах нематоди можуть переповзати із заражених цибулин на сусідні здорові. Цибуля, заражена нематодою, відрізняється зниженою цукристістю, дещо меншим вмістом азотистих речовин. Якщо на боці цибулини під час зберігання з’являється яскраво-біла пляма, то це місце розмноження нематод. Луски спочатку набухають, потім стають пухкими, денце розтріскується і відпадає. Пошкоджені цибулини загнивають або висихають. Уражені нематодою рослини цибулі значно сильніше пошкоджують інші шкідники — цибулева муха, кліщі.
Заходи захисту. Чергування культур, повернення цибулі та часнику на попереднє поле через 4–5 років. Відбір посівного (садивного) матеріалу, одержаного від здорових рослин із незаражених ділянок, ретельне збирання з поля і знищення заражених цибулин. Очищення овочесховищ, підтримання у них вологості не вище 70%. Термічне знезараження цибулі-сіянки в гарячій воді за температури 45–46°С протягом 10–15 хв.
