Якість сівби в глибині загортання

Від глибини загортання насіння залежить польова схожість, своєчасність і дружність сходів, місце залягання вузла кущіння, коефіцієнт кущіння, зимостійкість рослин, стійкість їх до вилягання, ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці.

 

Насіння озимої пшениці може проростати з шару грунту 0–20 см. Біологічно допустимою максимальною глибиною сівби є 20 см. З такої глибини з’являються тільки поодинокі сходи рослин (В. М. Ремесло). На практиці користуються господарсько допустимою глибиною, тобто межею, глибше якої настає різке зниження схожості і сильне запізнення у появі сходів.

 

Якщо верхній шар грунту пересушений, а глибше є достатньо вологи, на думку окремих дослідників, допустимою глибиною сівби в таких випадках може бути 7–8 см. Заглиблювати насіння більше не можна, бо це призведе до різкого зниження польової схожості, сильного ослаблення рослин і недобору врожаю. Глибоко загорнене насіння нераціонально витрачає запасні поживні речовини ендосперму для виходу колеоптиле на поверхню грунту під час проростання.

 

Глибиною загортання регулюється морозо- і зимостійкість. Глибоке загортання насіння сприяє дещо глибшому (декілька мм) заляганню вузла кущіння, а чим глибше розташований вузол кущіння, тим менша ймовірність його вимерзання. Відомо, що у верхніх шарах грунту температура зимою підвищується приблизно на 3 °C на кожний сантиметр заглиблення. Проте дуже глибоке загортання не сприяє перезимівлі, бо сходи з’являються із запізненням і ослаблені. Сіяти глибше 6–7 см недоцільно і з тієї причини, що збільшення глибини не супроводжується істотним поглибленням залягання вузла кущіння. В дослідах Миронівського інституту пшениці при загортанні насіння на 3 см вузол кущіння залягав на глибині 1,5 см, а при загортанні на 7 см — на глибині 2,9 см. Як глибоко ми б не сіяли, вузол кущіння утворюється в приповерхневому (1–3 см) шарі грунту. Тому за сприятливих умов зволоження глибина сівби не повинна перевищувати глибину залягання вузла кущіння, яка в більшості випадків становить 2,5–3,5 см.

 

Згідно з численними дослідженнями, проведеними у 60–70-ті роки, глибина сівби озимої пшениці у західному Лісостепу України рекомендувалась в межах 3–5 см. Для одержання сходів культури при глибині загортання насіння на 2 см сума температур повинна становити 150 °C. При заглибленні насіння на кожний сантиметр необхідна сума температури має зростати на 10 °C. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні.

 

Впровадження на початку 80-х років минулого століття у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці докорінно змінило погляди на оптимальну глибину сівби. Замість концепції глибокої сівби на 4–10 см та її обґрунтування, розроблено теоретичні і практичні основи мілкішого загортання насіння — не більше як на 2–3 см. Таку глибину сівби рекомендують застосовувати більшість дослідників.

 

На початку окультурення зернових первісною людиною вони поширювались самовисівом на полях без найменшого загортання у грунт. Тисячоліттями пшеницю сіяли вручну і загортали на незначну глибину. Рослина внаслідок тривалого еволюційного процесу пристосувала свій розвиток до мілкої сівби — не глибше 2–3 см. Збільшення її стало можливим тільки після появи сівалок, тобто відносно недавно. Причому перші сівалки були з анкерними сошниками і формували ущільнену борозенку для насіння. Тому можна припустити, що приріст урожаю значною мірою відбувався внаслідок якіснішої сівби, а не в результаті збільшення глибини загортання. Розміщення всього насіння з допомогою сівалки на однаковій глибині забезпечувало дружній і рівновеликий розвиток рослин, зменшувало внутрівидову конкуренцію і значно підвищувало врожай.

 

Сівалки з дисковими сошниками дали можливість вийти зі складної ситуації у випадку нестачі вологи, оскільки дозволяли розмістити насіння значно глибше (4–10 см) у вологоємкому шарі грунту. Але знову ж таки, приріст урожаю обумовлювався у цьому випадку не безпосередньо таким чинником, як глибина сівби, а рівнем забезпеченості вологою. Адже при наявності вологи у верхньому шарі грунту урожайнішими могли бути посіви з меншою глибиною.

 

Особливо важливе це питання для умов Західної України, де достатньо вологи, і немає суворих зим, які б призводили до пошкодження вузла кущіння (гине при –17–19 °C у зоні вузла). Тому сіяти тут при інтенсивній технології необхідно на 2–3 см.

 

У зв’язку з тим, що рослини переходять на автотрофний тип живлення тільки з фази третього справжнього листка, розтягування базальної зони у рослини відбувається за рахунок енергетичних ресурсів насінини. Обмеженість цих ресурсів призводить до зріджених, ослаблених сходів. Видовження підземного стебла на 1 см зменшує урожай зернових на 3–5%.

 

За сівби на глибину 2–3 см поживні речовини ендосперму витрачаються на ріст коренів і листків, завдяки чому у рослин формується міцний вузол кущіння, має місце інтенсивне пагоно- і коренеутворення, що сприяє підвищенню рівня потенціалу їх продуктивності. За сівби на глибину 6 см значна частина запасних поживних речовин витрачається на ріст епікотиля, рослина виходить на поверхню грунту пізніше, ослаблена, менше кущиться. Подальше збільшення глибини загортання насіння призводить до формування ослабленого вузла кущіння, такий тип рослин практично не формує бокових пагонів. Рослини не стійкі до стресових ситуацій, малопродуктивні.

 

За глибокого загортання насіння збільшується ризик вилягання, ураження хворобами, формується низькопродуктивний тип рослин. Глибина загортання змінюється також у випадку обробки насіння хімічними препаратами. Деякі з них мають інгібуючу дію і затримують проростання насіння, тому глибина сівби не повинна перевищувати 2–3 см.

 

При мілкій сівбі необхідно висівати на ущільнене насіннєве ложе. Глибина загортання має бути однаковою у всіх насінин, інакше зросте внутрівидова конкуренція.

 

За даними Львівського національного аграрного університету, довжина коренеподібного міжвузля (відстань від первинної кореневої системи до вузла кущіння) при сівбі сівалкою «Саксонія» з анкерними сошниками зростала при збільшенні глибини загортання насіння (табл. 1). На ріст цієї підземної частини стебла витрачались поживні речовини ендосперму, тому рослина на поверхню грунту виходить ослаблена, а формування кореневої системи сповільнюється. Погіршується доступ кисню до насіння. Значно втрачається потенціал продуктивності. На перших трьох варіантах вузол кущіння формувався безпосередньо біля первинної (зародкової) кореневої системи, довжина коренеподібного міжвузля була мінімальною. При сівбі на глибину 2–3 см конус наростання міститься на глибині, яка відповідає біологічним вимогам озимої пшениці. Підземні міжвузля зближені, рослина формує найсильнішу компактну кореневу систему, яка забезпечує найкращі можливості для розвитку фотосинтетичного апарату. Поживні речовини зернівки використовуються не для росту підземної частини стебла, а для утворення коренів і листя. У варіанті, де насіння розміщене на глибині 1 см, коренева система була слаборозвинутою.

 

Таблиця 1. Структура та врожайність озимої пшениці

залежно від глибини загортання насіння

 

 

Найвищі показники польової схожості, коефіцієнта кущіння, густоти продуктивного стеблостою були у варіантах з глибиною загортання насіння 2–3 см. При збільшенні глибини сівби утворити бічний пагін може практично тільки головний. Бічний, своєю чергою, формує власний вузол кущіння і дає пагони другого порядку. Це призводить до асинхронного кущіння, пізніше багато слабших пагонів відмирають, причому зі своїми вузловими коренями, використавши для свого росту багато поживних речовин.

 

Необхідно зазначити, що різниця у продуктивності колосів І-го і ІІІ-го порядків була найменшою у варіантах із глибиною загортання 2 і 3 см, де вона становила відповідно 0,07 і 0,11 г. При розміщенні насіння на глибині 6 см різниця між продуктивністю колосів І-го і ІІІ-го порядків становить 0,44 г. Незначне зменшення середньої продуктивності колоса при сівбі на 2–3 см пояснюється ростом густоти продуктивного стеблостою і більшою питомою вагою цього показника в структурі врожаю. Отже, загортання насіння на глибину 2–3 см створює найкращі умови для кущіння, а бокові пагони за продуктивністю мало відстають від головного. Це пояснюється тим, що формується рослина з розвинутим вузлом кущіння. Створюється можливість практично синхронного розвитку головного і бокових пагонів. Такий тип розвитку дає найбільш продуктивні форми рослин з високою життєздатністю і стійкістю проти несприятливих чинників. Посіви менш уражуються хворобами і шкідниками, стійкіші до вилягання та екстремальних умов росту. Тому у цих варіантах найвищою була також урожайність зерна 58,5–58,4 ц/га.

 

Заглиблення насіння більше 4 см призводило до неістотного зменшення врожайності. Натомість збільшення глибини сівби понад 6 см суттєво її знижувало. Так, при сівбі на глибину 3 см урожайність становить 58,4 ц/га, при сівбі на 6 см — зменшується до 55,6 см, або на 2,8 ц/га. На варіанті із загортанням насіння на глибину 7 см урожайність зерна озимої пшениці знижується до 51,2 ц/га, що менше порівняно з глибиною сівби на 3 см на 7,2 ц/га.

 

Таким чином, найкращі умови для росту і розвитку рослин озимої пшениці і формування високої урожайності зерна створюються за глибини сівби 2–3 см. Це підтверджується також нашими дослідженнями з вивчення глибини і строків сівби (табл. 2).

 

Продуктивність озимої пшениці при всіх строках сівби найвища на варіантах із глибиною загортання насіння на 2–4 см. У середньому вона становить при сівбі на глибину 2 см — 61,6 ц/га, на 3 см — 62,3 ц/га, а на 4 см — 61,5 ц/га (табл. 2).

 

Таблиця 2. Урожайність озимої пшениці сорту Подолянка

залежно від строку сівби та глибини загортання насіння, ц/га

 

 

Збільшення глибини загортання понад 4 см веде до значного зменшення урожайності, особливо за пізніх строків сівби. Так, на варіанті із сівбою 10 вересня різниця між найвищою (59,1 ц/га) і найменшою (55,8 ц/га) урожайністю становить 3,3 ц/га, при сівбі 20 вересня — 5,0 ц/га, 30 вересня — 6,7 ц/га, 10 жовтня — 7,7 ц/га. Рослини пізніших строків сівби внаслідок зниження температури повільніше сходять і ростуть, тому глибоке загортання насіння негативно відбивається на урожайності.

 

Урожайність зменшувалась при відхиленні строків сівби у той чи інший бік. Найменшу урожайність одержали при сівбі 10 вересня і 10 жовтня. Причому за мілкого загортання (2–4 см) перевагу мали пізні строки сівби, а при загортанні насіння на 5–7 см вища урожайність була при сівбі 10 вересня.

 

Отже, найкращі умови для реалізації генетичного потенціалу врожайності озимої пшениці складаються при загортанні насіння на глибину 2–3см. Найвища врожайність зерна формується при сівбі 30 вересня.