І. Л. МАРКОВ, професорРозробка основних елементів технології вирощування нових культур буде неможливою без з’ясування видового складу фітопатогенів, що уражують ці культури, без всебічного вивчення їх біології й екології, особливостей розвитку патогенезу, ролі агротехнічних заходів в обмежені поширення хвороб. Вивчення цих питань дасть можливість розробити ефективні заходи захисту досліджуваних культур, важливе значення серед яких буде відведене вирощуванню стійких сортів, пошуку нових джерел стійкості з метою їх залучення до селекційного процесу.
До завдання наших досліджень входило вивчення стійкості нових інтродукованих культур проти найбільш поширених хвороб з метою розробки захисних заходів як складової інтенсивних технологій їх вирощування в умовах північного Лісостепу України.
Мікологічні та фітопатологічні дослідження з діагностики хвороб на досліджуваних культурах проводили в лабораторії мікології і фітопатології кафедри фітопатології ім. академіка В. Ф. Пересипкіна згідно із загальноприйнятими методами. Польові дослідження з вивчення поширення та розвитку хвороб на рослинах виконувалися на ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» (ВП НУБіП «АДС»).
В досліді з визначення стійкості нових інтродукованих видів рослин до хвороб застосовувалися сільфій пронизанолистний, козлятник східний, сіда багаторічна, мальва мелюка й мальва кучерява, амарант гібридний.
В кожній ділянці обстежували по 5 рослин підряд у рядку в 5-ти різних місцях, які визначались методом рендомізації, тобто в кожній ділянці детально обстежували 25 рослин. Дослідження проводили в 4-кратній повторності.
Поширення хвороби визначали відношенням кількості хворих рослин (або окремих його органів) до загальної кількості облікованих рослин. Обраховували цей показник у відсотках і визначали його за формулою:
де: П — поширення хвороби (або ураженість рослин хворобою), %;
n — кількість хворих рослин (окремих органів) у пробі;
N — загальна кількість облікованих рослин.
Розвиток хвороб, які проявлялись на рослинах у вигляді плямистостей, нальотів, пустул, вираховували за допомогою умовної шкали з визначенням у балах або відсотках площі, ураженої поверхні листової пластики, стебла чи іншого органу. Для визначення розвитку хвороби використовували загальноприйняту бальну шкалу:
Бал 0 — здорові рослини;
Бал 1 — уражено (покрито плямами) до 5% поверхні листової пластинки, стебла чи іншого органу;
Бал 2 — уражено (покрито плямами) від 5,1 до 25% поверхні листової пластинки, стебла чи іншого органу;
Бал 3 — уражено (покрито плямами) від 25,1 до 50% поверхні листової пластинки, стебла чи іншого органу;
Бал 4 — уражено (покрито плямами) від 50,1 до 75% поверхні листової пластинки, стебла чи іншого органу;
Бал 5 — уражено (покрито плямами) більше 75% поверхні листової пластинки, стебла чи іншого органу.
Розвиток хвороб на рослинах, або середню ступінь їх ураження хворобою на ділянці обчислювали за формулою:
де: 
— сума добутків числа уражених рослин (n) на відповідний бал ураженого органа (a);
— сума добутків числа уражених рослин (n) на відповідний бал ураженого органа (a);
— сума облікованих рослин (здорових і хворих);К — найвищий бал бальної шкали обліку.
Отримані цифрові дані з дослідів були статистично опрацьовані згідно із загальноприйнятими методами у захисті рослин.
Серед нових інтродукованих видів рослин із родини амарантових були три сорти амаранта: Кармін, Кремовий ранній і Стерх, які досліджувались на стійкість до хвороб. Результати досліджень наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Ураженість амаранта хворобами (ВП НУБіПУ «АДС», 2012–2013 рр.)
Дані таблиці 1 свідчать, що всі сорти в однаковій мірі уражуються білою іржею, поширення якої становило 18–26% за її розвитку 1,9–2,7%. До септоріозу більш сприйнятливим виявився сорт Кремовий ранній, на якому розповсюдження дорівнювало 44% за розвитку 6,2%. На сортах Кармін і Стерх септоріоз був поширений у межах 19–32%, а його розвиток дорівнював 2,6–2,8% (рис. 1.1).
Обстеження насаджень козлятника східного показало, що найбільш поширеними хворобами на рослинах в умовах Агрономічної дослідної станції були рамуляріоз, церкоспороз, філостиктоз, іржа та бактеріальний опік (табл. 2).
Таблиця 2. Поширення і розвиток хвороб на козлятнику східному (сорт Кавказький бранець)
Дані таблиці 2 свідчать, що найбільш поширеною хворобою на цій культурі є бактеріальний опік, розповсюдження якого дорівнювало 100% за розвитку хвороби 37,4%.
Менш поширеною хворобою на козлятнику східному була іржа — 36% за її розвитку 3,9% (рис. 2.1–2.2). Незначне ураження рослин відзначено рамуляріозом, філостиктозом і церкоспорозом.
Дані про розповсюдження і розвиток хвороб на мальві наведені в таблиці 3.
Таблиця 3. Ураженість мальви хворобами (ВП НУБіПУ «АДС», 2012–2013 рр.)
Найбільш поширеними захворюваннями на мальві мелюка і мальві кучерявій була іржа, поширення якої становило 100 і 86%, за розвитку хвороби 26,5 і 13,9%, фомоз, розповсюдження якого дорівнювало на цих видах мальви 77 і 56%, за його розвитку 8,1 і 7,3%; церкоспороз — 44 і 61 та 5,7 і 9,6% відповідно, альтернаріоз — 39 і 64 та 3,7–9,1% (рис. 3.1–3.3; 4.1). Менш поширеними хворобами на цих видах мальви виявилися рамуляріоз, септоріоз, антракноз і диплопленодом.
Обстеження рослин сіди багаторічної на предмет їх ураження хворобами показало, що цей вид уражується септоріозом і жовтяницею (табл. 4).
Таблиця 4. Поширення і розвиток хвороб на сіді багаторічній
(сорт Вірджинія, ВП НУБіПУ «АДС», 2013–2014 рр.)
Розповсюдження септоріозу на сіді багаторічній дорівнювало 47%, а його розвиток становив 13,2% (рис. 5.1).
Поширення жовтяниці на рослинах сягало 100%. Хвороба проявлялась у вигляді пожовтіння листків, яке починалось із верхівок, а згодом поширювалось вздовж їхніх країв і поміж центральними жилками. Тканина вздовж жилок і біля основи листків тривалий час залишалась зеленою. Етіологія цієї хвороби вивчається. Уражені листки пізніше некротизувалися і відмирали (рис. 5.2).
Сільвій пронизанолистний в умовах ВП НУБіПУ «АДС» уражувався бурою плямистістю і бронзовістю (рис. 6.1–6.4), етіологія останньої також не вивчена (табл. 5).
Таблиця 5. Ураженість сільвія пронизанолистого хворобами
(сорт Канадчанка, ВП НУБіПУ «АДС», 2013–2014 рр.)
Поширення бурої плямистості на сорті Канадчанка дорівнювало 78% за її розвитку 24,4%. Розповсюдження бронзовості на рослинах становило 23%.
Таким чином, експериментальні дані про ураженість нових інтродукційних видів енергетичних рослин хворобами свідчать про те, що всі вони потребують профілактичних агротехнічних і хімічних заходів захисту. Враховуючи, що основним джерелом інфекції переважної більшості збудників хвороб є уражені рештки рослин, заражені саджанці і насіння, при розробці основних елементів технології вирощування цих культур значну увагу необхідно приділити пошуку ефективних протруйників і фунгіцидів.
Найбільш радикальним, економічно вигідним та екологічно чистим заходом захисту цих рослин від хвороб буде виведення і впровадження у виробництво стійких сортів.
