Поширення та види
Рослина поширена практично по всій помірній зоні північної півкулі, росте у Північній і Південній Африці та на Канарських островах. Також є компонентом флори у багатьох районах Північної Америки, Канади та Європи через її сильну регенеративну здатність. Рослина здатна поширюватися як за допомогою кореневищ, так і спор. З невідомих причин інвазії хвоща стають все більш поширеними в штаті Вісконсин.
Хвощі трапляються від тропіків до полярних районів, за винятком Австралії, і ростуть як у болотистих, так і в посушливих місцевостях. Деякі види містять в епідермісі силіцій, елемент, який надає стеблу жорсткості й міцності.
Хвощі представлені переважно викопними формами. Ця рослина є однією з небагатьох з родини Equisetum, що росли на землі в еру динозаврів. Багато доісторичних попередників хвоща виростали до розмірів дерев, і завдяки їм були сформовані вугільні пласти. Доісторичні попередники хвоща з’явилися у девонському періоді і досягли свого розквіту в кам’яновугільному, утворивши найрізноманітніші форми — навіть гігантів заввишки близько 13 м. Сучасні хвощі налічують близько 32 видів і представлені дрібними формами — не більш як 40 см заввишки, з них 9 ростуть в Україні. Найпоширенішими на території нашої країни є хвощ польовий, хвощ лучний, хвощ болотяний. Хвощ польовий поширений майже по всій території України, у степових районах країни зустрічається лише у долинах річок, ярах та балках.
Хвощ польовий належить до тих бур’янів, які є шкідливими об’єктами, поширення їх у посівах культур призводить до зменшення урожайності як на полях, так і на присадибних ділянках. Він має дуже шкідливу здатність до «захоплення території» — швидкого розселення й поширення. Надміру особливо добре себе почуває у вологих місцях, на кислих грунтах, болотах, вологих луках, берегах річок і різних водойм. Слід зазначити, що поля і пасовища, які незадовільно або взагалі не осушуються, є осередками для його поширення, а також місця з піщаним грунтом і посипані гравієм, такі як узбіччя пляжів, залізничних шляхів тощо. Найкращими умовами для вегетування хвоща і розповсюдження, крім вологості, є також і кисла реакція рH грунту.
Необхідно відмітити, що на більшій частині України поширений отруйний для худоби хвощ болотний, який відрізняється від хвоща польового наявністю часто-галузистих, глибоковиїмчастих із 4–12 надто опуклими реберцями стебел завдовжки 15–50 см з вузькою центральною порожниною.
Хвощ польовий — це багаторічна трав’яниста рослина родини хвощевих (Equisetaceae) висотою 15–40 см із бурувато-чорним розгалуженим кореневищем, у вузлах якого утворююся кулясті бульбочки. Кореневища ростуть як вертикально, так і горизонтально. Вертикально кореневища заглиблюються на глибину до 1,8 м, а по горизонталі залягають на глибині від 25 до 50 см. На горизонтальних галуженнях кореневища утворюються численні пагони і кулясті бульбочки близько 1,25 см у діаметрі поодинці або парами.
Перезимівля та
розмноження
Хвощ польовий у зимовий період зберігається у грунті вегетаційними підземними стеблами — кореневищами, з яких рано з’являються плодоносні пагони зі спорангіями. Спорофіт у хвощів складається із горизонтально розміщеного підземного стебла — кореневища, від якого відходять тонкі галузисті корені і членисті надземні стебла. Бічні гілки кореневища утворюють невеликі бульбочки з запасом поживних речовин. Стебло містить численні судинні пучки, розміщені навколо центральної порожнини. На стеблах, як і на кореневищі є чітко виражені вузли, що надає їм членистої будови. Від кожного вузла відходить кільце вторинних гілок. Листки дрібні, клиноподібні, розміщені кільчастим способом, обхоплюючи стебло у вигляді трубочки. Фотосинтез відбувається в стеблі.
Крім асиміляційних стебел, хвощ польовий утворює нерозгалужені спороносні пагони бурого кольору, на кінцях яких розвиваються спорангії, зібрані у колоски, у яких утворюються спори. Спори хвоща мають стрічкоподібні вирости (елатери), якими вони чіпляються одна до одної, а тому проростають групами, утворюючи хлорофілоносні гаметофіти. Одні з них — чоловічі заростки з антеридіями, другі — жіночі з архегоніями. Після запліднення за допомогою води розвивається новий організм. По закінченню висипання спор пагони відмирають, а на їх місці виростають зелені галузисті (вегетативні, літні) пагони. Вегетативне розмноження відбувається завдяки пагонам, які проростають з кореневищ, і продовжується до пізньої осені. Пагони здатні утворювати навіть відрізки кореневищ завдовжки 1 см.
Рослини утворюють стебла двох типів: спороносні і безплідні. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, нерозгалужені, членисті, листки розміщені кільцями, зростаються між собою, утворюючи дзвоникоподібні потовщені піхви, що мають 8–10 чорно-бурих зубців (рис. 1В). Спороносні пагони утворюються рано навесні і несуть на верхівках яйцеподібно-циліндричні колоски з спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після дозрівання спор спороносні пагони відмирають, і рослина розвиває безплідні зелені пагони (7–50 см заввишки). Останні прості або розгалужені, з 6–12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними гілочками. Верхівки стебел без гілочок (рис. 1а). Піхви вузько-дзвоникуваті, знизу ясно-зелені, зверху з темно-бурими трикутно-ланцетними зубцями і білою облямівкою на них. Стебла і гілки оточені невеликою, зубчастою оболонкою (рис. 1d) у кожному вузлі. Світлолюбна рослина. Спороносить у березні-квітні. Глибина проростання — не більше 50 см.Хвощ польовий не утворює квіток і насіння, рослина розмножується спорами, горизонтальними кореневищами і бульбочками. Спороносні стебла розвиваються на початку весни, один колосок продукує мільйони найдрібніших спор (0,1 мм у діаметрі). Вони життєздатні протягом приблизно 48 годин після вивільнення з колоска, для їх проростання необхідною умовою є наяність вологого середовища. Враховуючи те, що спори надто малі, тому під час проведення агротехнічних або хімічних заходів на цьому етапі знищується їх більшість, якщо не всі потенційні рослини хвощу. Вчені дослідили, що спори не доцільно відносити до одного з шляхів поширення хвоща, зокрема на полях, на яких проводяться агротехнічні заходи.
Хвощ розмножується, як зазначалося вище, спорами, утвореними на спороносних пагонах, а також він поширюється за допомогою кореневищ. За повідомленням іноземних дослідників встановлено, що половина кореневищ, а саме 50%, зосереджена на глибині 25 см грунтового профілю, а решта 50% розподілилася порівну на глибину до 50 см відповідно по 25% кореневищ на кожні 25 см грунту в глибину.
За певних умов рослина розмножується бульбочками, які ростуть з вузлів кореневищ і які відокремлюються від нього, і відповідно за допомогою таких пропагул відбувається вегетативне розмноження хвоща.
Необхідно враховувати, що рослини хвоща мають здатність досягати поверхні грунту з великої глибини залягання кореневищ. Наприклад, поодинокі сегменти кореневищ довжиною 1,25 см, які висаджували на глибину 15,24 см, легко продукували нові пагони. Також хвощ польовий може витримувати затінок протягом коротких періодів, навіть за умов відсутності у кореневищах необхідної кількості вуглеводів, які виробляються і зберігаються у них, для росту і розвитку рослин. Сонячне світло напряму впливає на формування бульбочок. Так, утворення бульбочок швидко зменшується за умов затінення рослин і навпаки, продукування їх збільшується, коли рослини ростуть в умовах повного сонячного освітлення.
Однією з особливостей біології хвоща польового є його повільний ріст. Пагони, що проросли з кореневищ у березні, досягають свого максимального росту у липні, найбільшої висоти — у серпні, а максимальна кількість пагонів утворюється у вересні, суха речовина у кореневищах не накопичується до жовтня. Сформовані у кінці літа бульбочки ростуть у розмірах і збільшуються у кількості до листопада.
Завдяки тому, що кореневища досягають у глибину кількох метрів, рослинам хвоща польового властиво без ускладнень для їх росту і розвитку витримувати тривалі періоди без опадів. Така властивість значною мірою обмежує ефективність його контролю як за допомогою агротехнічних, так і хімічних заходів. Також органи зберігання і регенерації, бульбочки слугують і засобом поширення бур’яну. Величина бульбочок збільшується, залежно від глибини залягання кореневища, що сприяє сильній регенеративній здатності рослини. Встановлено, що рослини хвоща польового після повені проростали через мулові шари завтовшки до 1 м. За умов систематичного обробітку грунту встановлено, що спороносні стебла не утворювалися.
Хвощ може бути
і корисним
Разом з тим, хвощ польовий має і корисні властивості. Зокрема, спороносні колоски і молоді соковиті стебла використовують в їжу, з них готують супи, запіканки і начинку для пиріжків. Враховуючи те, що стебла містять кремнієву, аскорбінову і органічні кислоти, алкалоїди, сапоніни, каротин, мінеральні солі, смоли, дубильні речовини, жирну олію і гіркоти, препарати з хвоща мають протизапальну, протимікробну, кровоспинну, сечогінну, протиглистову і ранозагоювальну дії, підсилюють імунні властивості організму. Завдяки колоїдним властивостям вони попереджають утворення сечових каменів. Траву використовують як сечогінний засіб для усунення набряків на тлі захворювань серця і легенів. Сечогінний ефект розвивається швидко і зберігається тривалий час. Хвощ використовують для лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів. Для посилення протизапального та сечогінного ефектів його вживають у суміші з листям мучниці і берези.
Завдяки жорсткості стебел, які у складі містять кремнезем, хвощі використовують для шліфування меблів, чищення посуду.
Заходи контролю
хвоща польового.
Міжнародний досвід
Основні заходи контролю хвоща польового орієнтовані на його виснаження, з цією метою проводять глибоке підрізування кореневої системи безвідвальними знаряддями. Хімічні засоби контролю повинні базуватися на забезпеченні проникнення препаратів системної дії безпосередньо у кореневу систему.
Під час досліджень впливу гербіцидів на обмеження чисельності хвоща польового впродовж 50 років виявлено, що застосування гербіцидів для контролю однорічних широколистих бур’янів призводило до того, що бур’ян ставав домінуючим видом серед бур’янів у посівах сільськогосподарських культур. У результаті проведених досліджень зроблено висновок, що хвощ надто чутливий до конкуренції за світло як основний фактор.
Масштабне дослідження, проведене у Фінляндії, показало, що популяція бур’яну значно зменшувалася у посівах ярих зернових культур, починаючи з 1960-х до 1980-х років. Дослідники припустили, що такі позитивні результати отримані в результаті поліпшення методів вирощування і впровадження нових конкурентоспроможних сортів сільськогосподарських культур. Отримані дані під час довгострокового експерименту показали, що хвощ польовий ставав домінуючим видом бур’яну у посівах низькоконкурентної культури, яка культивувалася за умов внесення малих доз азотних добрив або їх повної відсутності. Дослідниками встановлено, що бур’ян мав слабку реакцію на наявність азотних добрив, під час внесення яких дотримувалися доз, рекомендованих для мінерального підживлення сільськогосподарських культур.
Встановлено також, що обробіток грунту виснажував великі підземні запаси вуглеводів бур’яну. Проте рослини хвоща польового були надто стійкими завдяки його великій підземній кореневій і кореневищній системам. Ущільнення грунту і тривалі зернові сівозміни, тобто культивування монокультури, сприяли збільшенню чисельності хвоща. Повторне розпушування грунту впродовж одного сезону мало незначний вплив на розвиток бур’яну, але мінімальний обробіток грунту в монокультурі через кілька років стимулював ріст і поширення хвоща польового.
Крім того, під час досліджень виявлено окремі закономірності, що впливали на зменшення чисельності хвоща польового на фоні без внесення азотних добрив та одночасного внесення калійних добрив. Встановлено, що під впливом калійних добрив обмежувався ріст і розвиток хвоща навіть за відсутності внесення азотних добрив, у результаті пришвидшення темпів росту культури і збільшення її можливостей до перехоплення світла, що відповідно пригнічувало бур’ян. Таким чином, відсутні підстави для того, щоб вважати азотні добрива одним із факторів, що стимулюють ріст і розвиток хвоща польового.
Враховуючи складну біологію бур’яну, на сьогодні вчені продовжують досліджувати ефективні заходи контролю хвоща польового, у тому числі і хімічні.
Розвиток хвоща, починаючи з девонського періоду, дав можливість рослині ефективно пристосуватися і розвинути такі форми розмноження, завдяки яким забезпечується його максимальне виживання у навколишньому середовищі. Таким чином, через те, що вегетативні органи розмноження і поширення залягають глибоко у грунті та мають захисні механізми до довготривалого зберігання за несприятливих умов, застосування селективних контактних гербіцидів не забезпечує вираженого довгострокового ефекту обмеження шкідливості хвоща. Препарати на основі діючих речовин гліфосат, МЦПА, діхлорпроп і мекопроп мали обмежений вплив на ріст і розвиток хвоща польового після їх застосування. Крім того, відмічено, що у результаті недостатньої ефективності препаратів відбувалася суттєва зміна фізіологічної активності бур’яну.
Встановлено, що навіть ефективність препарату суцільної дії, гліфосату, під час контролю хвоща була незадовільною. Сільськогосподарськими виробниками констатовано те, що після внесення гліфосату тричі впродовж одного сезону для обмеження шкідливості хвоща, у наступному році поширення його на цих полях відбувалося без будь-яких ознак зменшення.
Разом з тим, препарати суцільної дії на основі гліфосату, завдяки системній дії контролювати сегетальну рослинність як на поверхні грунту, так і в грунті, залишаються одними з ефективних у контролі хвоща польового.
З метою отримання максимальної технічної ефективності гербіцидів, на час обприскування необхідно врахувати наявність таких факторів, як біологічна активність бур’яну й оптимальні погодні умови для його розвитку протягом всього періоду дії препаратів. Однією з вимог, що напряму впливає на ефективність препаратів, які застосовують для обприскування, є активна вегетація хвоща польового. Разом з тим, не доцільно вносити препарати за умов сильної посухи, під час якої уповільнюватиметься схожість бур’яну та відмічатиметься водний стрес у рослин. Рекомендовано обприскування здійснити після опадів. У разі, якщо найближчим часом очікуються опади (4–5 годин), обприскування краще перенести, тому що діюча речовина гербіцидів за цей час не буде повністю поглинута бур’яном.
Беручи до уваги, що у липні-жовтні відбуваються такі зміни у рослині, як активний ріст кореневища, утворення бульбочок і стійке зберігання асимілятів у підземній системі, то застосування гліфосату у серпні забезпечувало послідовно кращий контроль у порівнянні з тими обприскуваннями, які раніше проводилися у цьому сезоні. Посилений рух асимілятів у кінці літа в органи активного росту (верхівки кореневищ, вузли і бульбочки) сприяв кращій транслокації препарату.
За інформацією іноземних дослідників, поширення і контроль хвоща стає все більш поширеним явищем на землях несільськогосподарського призначення, таких як узбіччя, квітники, газони, декоративні посадки і піщані пляжі тощо. Відмічено, що контроль бур’яну є складною проблемою, яка не вирішується навіть повторними обробітками грунту. Розвинута система кореневищ не дає можливості знищити хвощ повністю, під час обприскування у бур’яну знищується тільки надземна частина рослини й уповільнюється його відновлення. Проведений експеримент вченими в Канаді показав, що ручне прополювання ділянок, забур’янених хвощем, 16 разів протягом одного літа не забезпечило достатнього контролю. Наступного року на цих площах хвощ був поширений як і до початку проведення досліджень.
Для максимально ефективного управління хвощем польовим рекомендовано тільки два гербіциди для застосування на землях несільськогосподарського призначення. У розсадниках декоративних рослин, ягідників і плодових дерев рекомендовано діклобеніл (торгова назва Casoron), застосування якого також доцільно і в посівах зернових культур. Другим гербіцидом є хлорсульфурон (торгова назва Telar) або сульфометурон (торгова назва Oust).Разом з тим, зазначаємо, що впродовж 2013–2014 років на різних фермах Онтаріо в посівах кукурудзи проведено шість польових випробувань в умовах сильної інвазії хвоща польового, з метою визначення ефективності різних післясходових (POST) гербіцидів для контролю цього бур’яну. Встановлено, що після застосування препаратів на основі нікосульфурону, римсульфурону або флуметсуламу, римсульфурону у поєднанні з флуметсуламом фітотоксичність кукурудзи була мінімальною та короткочасною і становила 3% або навіть менше. На противагу цьому застосування MЦПA, нікосульфурону, римсульфурону у поєднанні з MCPA, флуметсуламу з MЦПA, римсульфурону з флуметсуламом та у поєднанні з МЦПА викликало фітотоксичність кукурудзи у межах 6%.
Застосовування післясходових гербіцидів нікосульфурону, римсульфурону, флуметсуламу, МЦПА, нікосульфурону, римсульфурону у з флуметсуламом і римсульфурон у поєднанні з МЦПА забезпечували технічну ефективність щодо обмеження чисельності хвоща польового від 22 до 68% і знижували щільність бур’яну на 27–64% та біомасу на 38–77%. Обприскування посівів кукурудзи препаратами на основі флуметсуламу з МЦПА і нікосульфуроном, римсульфурону у поєднанні з флуметсуламом і з МЦПА контролювало хвощ польовий на рівні 69–83% і знижувало щільність й біомасу бур’яну, яка відмічалася на рівні 87%.
На підставі цих результатів зроблено висновок, що флуметсулам у поєднанні з МЦПА і нікосульфуроном, римсульфурон разом із флуметсуламом та МЦПА забезпечували найкращий і найбільш послідовний контроль хвоща польового у посівах кукурудзи серед післясходових гербіцидів, ефективність яких досліджувалися під час проведення їх випробувань.
За рекомендаціями вітчизняних вчених ефективними препаратами, передбаченими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», є на основі таких діючих речовин:
- 2,4-Д 500, в. р. — 0,9–1,7 л/га, 2,4-Д 700, в. р. — 0,8–1,0 л/га, 2,4-Д, в. р. (685 г/л) — 0,7–1,0 л/га (препарати на основі діючої речовини 2,4-Д у формі диметиламінної солі або інші гербіцидні препарати на основі 2,4-Д) — обприскування вегетуючих бур’янів у посівах зернових колосових і злакових трав під час етапу органогенезу кущіння, кукурудзи — на етапі 3–5 листків;
- Агрітокс, в.р (МЦПА у формі солей диметиламіну натрію, калію, 500 г/л) — 1,0–1,5 л/га, 2М-4Х 750, в. к. (МЦПА у формі диметиламінної солі, 750 г/л) — 0,9–1,5 л/га (або інші гербіциди на основі 2М-4Х) — обприскування вегетуючих бур’янів у посівах зернових колосових і злакових трав під час етапу органогенезу кущіння;
- Діален Супер 464 SL, в. р. к. (2,4-Д, 344 г/л у кислотному еквіваленті + дикамба, 120 г/л у формі диметиламінної солі) — 0,8 л/га (пшениця озима), 0,5–0,7 л/га (ярі пшениця та ячмінь), 1,0–1,25 л/га (кукурудза) — обприскування вегетуючих бур’янів у посівах зернових колосових під час етапу органогенезу кущіння, кукурудзи — на етапі 3–5 листків;
- Естерон 60, к. е. (2-етилгексиловий ефір 2,4-Д, 850 г/л) — 0,6–0,8 л/га (ячмінь, пшениця), 0,7–0,8 л/га (кукурудза) — обприскування вегетуючих бур’янів у посівах ячменю, пшениці під час етапу органогенезу кущіння, кукурудзи — на етапі 3–5 листків;
- Пріма, с. е. (2-етилгексиловий ефір 2,4-Д, 452,2 г/л у поєднанні з флорасуламом, 6,25 г/л) — 0,6 л/га — обприскування вегетуючих бур’янів у посівах зернових колосових під час етапу органогенезу кущіння, сорго та кукурудзи — на етапі 3–5 листків.
В умовах Італії для обмеження чисельності бур’яну вздовж залізничних шляхів вносили препарати на основі похідних сульфонілсечовини з низькими нормами витрати. У результаті проведено порівняльну оцінку застосування препаратів та визначено декілька важливих складових регламенту їх застосування.
Діючі речовини препаратів вносили окремо та у поєднанні між собою з різними нормами витрати та з різними термінами застосування. За результатами досліджень встановлено, що ефективність хлорсульфурону під час його застосування восени з нормою витрати 15 г/га забезпечувала відмінний короткостроковий контроль інвазії (99,3% на 213 день після обробки), а ефективність суміші хлорсульфурону (15 г/га) у поєднанні з гліфозатом (1080 г/га) не залежала від терміну її застосування чи кількості обприскувань. Крім того, визначено, що кращою була ефективність під час внесення в осінній період, у той час, як загальна кількість обприскувань не впливала на ефективність контролю хвоща польового.
Як відмічалося, вологе середовище сприяє поширенню хвоща польового. Тому результати контролю цього бур’яну на полях, що осушуються, є надзвичайно важливими для забезпечення отримання високих урожаїв культур, які на них вирощуються. Для таких випадків будуть цінними результати досліджень щодо ефективності контролю поширення хвоща польового, отримані литовськими науковцями в районах Литви, які осушуються.
Водночас необхідно зазначити, науковці відмічають, що коріння хвоща призводить до закупорювання дренажних труб, яке є однією з причин неефективної роботи дренажних систем у Литві.
Тому за таких умов обмеження шкідливості хвоща польового є гострою проблемою. Однією з причин, які впливали на його поширення, був агрохімічний склад грунту на полях. Для контролю хвоща в областях, що осушуються, рекомендовано застосовувати як механічні, так і хімічні заходи. З цією метою було досліджено ефективність прополювання, вапнування грунтів і застосування гербіцидів (Раундап класік і Діален 400 SL). За результатами досліджень було встановлено, що обмеження росту і розвитку бур’яну було максимальним за умов вапнування ґрунтів та інтенсивного прополювання. Вапнування ґрунтів знижує їх кислотність. За допомогою внесення гербіцидів знижувалася щільність інвазії в середньому на 38%.
Боротися з хвощем
можна не тільки хімією
Під час ціленаправленого контролю хвоща польового необхідно проводити всі можливі заходи. Не винятком є укривання міжрядь тощо чорною поліетиленовою плівкою, або мульчувати грунт. Для мульчування застосовують різні матеріали як органічні (подрібнена кора, деревна стружка, хвоя, обрізки гілок, підсушена газонна трава, скошене сіно тощо), так і інертні (гравій, річкова галька). Рекомендовано під час мульчування укладати мульчуючий матеріал на спанбонд або геотекстиль. Перезволожені ділянки доцільно осушувати.
Кислотність грунтів знижуть вапнуванням, для цього застосовують кальцит, доломіт, вапняк, відходи цукрового виробництва, гашене вапно тощо з чітким дотриманням рекомендацій щодо виконання цього заходу.
Хвощ польовий негативно реагує на сусідство з рослинами виду «хрестоцвіті», такими як ріпак озимий, редька олійна, гірчиця біла, рукола та інші. Кореневі виділення цих рослин мають здатність пригнічувати бур’ян. Тому як один з елементів контролю може бути засівання полів після збирання врожаю культури цими хрестоцвітими культурами. Необхідно відмітити, що алелопатичні властивості має і жито озиме — культуру також можливо висівати для обмеження чисельності хвоща польового.
На сьогодні не знайшли широкого застосування у виробництві біологічні методи контролю, але недооцінювати їх важливість і перспективність не варто. До біологічних агентів, які заселяють і призводять до ураження бур’яну, належать такі види патогенних організмів: Fusarium semitectum (на Алясці, США), Leptosphaeria hiemalis (в Канаді), Mycosphaerella tassiana (в Гренландії), Phoma equiseti (у Новій Шотландії, Канаді) і Gloeosporium equiseti (в Онтаріо, Канада).
Одним із можливих заходів контролю хвоща закордонні вчені рекомендують залучати птахів, зокрема качок, які споживають цей вид бур’яну. Також окремі види комах, живлячись хвощем, порушують його нормальний ріст і розвиток, зокрема Dolerus spp., Grypidus equiseti, Grypus spp. та Hippuriphila spp.
Підсумовуючи викладене вище, встановлено, що забезпечити надійний контроль хвоща польового неможливо. Разом з тим, для досягнення абсолютного контролю необхідно розробляти і реалізовувати довгострокові програми, які включають агротехнічні та хімічні заходи. Поряд з цим, рекомендовані заходи необхідно реалізовувати з дотриманням усіх встановлених рекомендацій і вимог, з метою не допущення відновлення забур’янення посівних площ цим шкідливим бур’яном. Необхідно враховувати, що осушування та вапнування грунтів є одними із ключових елементів у системі контролю бур’яну. Також вирощування культур в умовах високої культури землеробства, впровадження сортів, які мають конкурентні властивості щодо обмеження росту і розвитку хвоща польового, є незамінними заходами з контролю його чисельності. Потрібно мати на увазі, що багаторічним бур’янам властива надзвичайна продуктивність, якщо не забезпечувати їх надійний контроль за допомогою меліоративних, агротехнічних і хімічних заходів, втрати врожаю культур будуть суттєвими.
І. М. СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
