Вибір стратегії контролю бур’янів у посівах кукурудзи

Кукурудза є однією з найбільш слабких конкурентів бур’янів в агрофітоценозах, а тому варто відповідально вживати заходи для її захисту. Одним із факторів, який забезпечує отримання сталого урожаю, є догляд за посівами кукурудзи, а саме створення оптимальних умов для проростання насіння й одержання дружніх сходів, захист їх від бур’янів, хвороб та шкідників, а також забезпечення вологою і поживними речовинами на всіх етапах органогенезу.

 

Стратегія захисту сільськогосподарських культур, зокрема й кукурудзи, повинна передбачати завчасне планування заходів. Обґрунтований підхід до захисту кукурудзи від комплексу бур’янів потрібен як на початку вегетації, так і під час усіх періодів росту і розвитку культури. Гострою проблемою є обмеження чисельності односім’ядольних (злакових), двосім’ядольних (дводольних) та особливо спеціалізованих видів бур’янів, особливо у разі вирощування кукурудзи в короткоротаційній сівозміні. Надзвичайно важливим є контроль рівня забур’яненості посівів, особливо контроль сегетальної рослинності під час появи сходів кукурудзи.

 

На сьогодні висока забур’яненість посівів кукурудзи є однією з головних проблем її низької продуктивності. В останні роки через наявність об’єктивних (брак коштів на купівлю пального та засобів захисту рослин), а також інших (ігнорування застосування на виробництві науково обгрунтованих сівозмін, спрощення системи обробітку грунту та інше) причин, в усіх зонах України відмічається зростання банку насіння у грунті різних біологічних груп бур’янів.

 

За різними оцінками науковців, посіви кукурудзи забур’янені майже на всіх площах її культивування від 90 до 98%. Залежно від грунтово-кліматичної зони, в якій вирощують культуру, видовий склад бур’янів на полях відрізняється. Чисельність видового складу бур’янів у посівах може варіювати від 10 до 15 видів. Цієї кількості достатньо для того, щоб суттєво зменшити продуктивність культури.

 

Шкідливими бур’янами і найбільш економічно значимими для урожайності культури, відмічені такі види сегетальної рослинності, залежно від грунтово-кліматичної зони.

 

У Поліській грунтово-кліматичній зоні переважають просо куряче (Echinochloa crus-galli L.), редька дика (Raphanus raphanistrum L.), гірчиця польова (Sinapisarvensis L.), капуста польова (Brassica campestris L.), лобода біла (Chenopodium album L.), а з багаторічних — пирій повзучий (Elymus repens (L.) Gould), хвощ польовий (Equisetum arvense L.) та інші.

 

У зоні Лісостепу домінуючими є осоти рожевий (Cirsium arvense L.), жовтий (Sonchus asper L.), берізка польова (Convolvulus arvensis L.), молочай верболистий (Euphorbia stricta L.), дескуренія Софії (Descurainia sophia (L.) Webb ex Prantl), мишій сизий (Setaria glauca L.) та зелений (Setaria viridis L.), просо куряче, лобода біла, гірчиця польова, редька дика, щириця біла (Amaranthus albus L.), звичайна (Amaranthus retroflexus L.) та жминдоподібна (Amarantchus blitum L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), галінсога дрібноквіткова (Gailinsoga parviflora L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), гірчак шорсткий (Polygonum lapathifolium L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris L.), злинка канадська (Erigeron canadensis L.),, фіалка польова (Viola arvensis Murr.), ромашка непахуча (Matricaria perforata merat.) та інші.

 

У Степовому регіоні та на зрошуваних землях найбільш шкідливими є осоти — рожевий та жовтий, гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.), хрінниця круповидна (Cardaria draba (L.) Desv.), гречка татарська (Polygonum tataricum L.) просо куряче, лобода біла, щириця звичайна і біла, пасльон чорний (Solanumnigrum L.), дурман звичайний (Datuta stramonium L.), амброзія полинолиста та інші.

 

В усіх грунтово-кліматичних зонах найбільше впливають на урожайність кукурудзи такі бур’яни, як амброзія полинолиста, осоти рожевий та жовтий, берізка польова, гірчиця польова, лобода біла, щириця біла і звичайна, пирій повзучий. Такі однорічні злакові бур’яни, як просо куряче, мишії поширені в усіх регіонах вирощування кукурудзи і є домінантними в її посівах. Порушення технології вирощування або зволікання із заходами захисту культури від вказаних вище бур’янів призводить до втрат її урожаю на рівні від 30 до 50%.

 

Характерними фізіологічними особливостями рослин кукурудзи є те, що на початкових фазах (до 5 листків) культура повільно росте і розвивається. У зв’язку з цим відсутня конкуренція з її сторони, що створює сприятливі умови для росту і розвитку бур’янів як у рядках, так і в міжряддях.

 

Але конкурентноспроможність кукурудзи до бур’янів різна та залежить безпосередньо від певного етапу органогенезу. Так, до фази 2–3 справжніх листків вона малочутлива до негативного впливу бур’янів. Засміченість посівів під час фази від 4 до 8 листків уже може бути причиною різкого зниження врожаю кукурудзи. Тому до цього критичного періоду у посівах кукурудзи необхідно провести заходи з контролю бур’янів. Недотримання цих вимог, тобто невнесення гербіцидів або непроведення агротехнічних заходів, бур’яни здатні поглинути з грунту таку кількість води і поживних речовин, яких було б достатньо для формування 5,5–6,5 т її зерна.

 

Основними факторами, які зумовлюють забур’яненість полів, переважно є недотримання також таких заходів: чергування культур у сівозміні, способів обробітку грунту, строків сівби, а також підживлення добривами (особливо органічними, внесеними під попередні культури).

 

На сьогодні ринок хімічних засобів захисту рослин пропонує великий вибір препаратів для контролю бур’янів у посівах кукурудзи.

 

Ґрунтові гербіциди на основі діючих речовин та їх поєднання, а саме ізоксафлютолу, пендиметаліну, диметенаміду, метолахлору, S-метолахлору, S-метолахлору + атразину, S-метолахлору + тербутилазину, S-метолахлору + тербутилазину + мезотріону забезпечують практично повний захист посівів на ранніх етапах росту та розвитку культури від шкідливості однорічних тонконогових і широкого спектру дводольних бур’янів. Обприскування посівів кукурудзи препаратами на основі вказаних вище діючих речовин ефективно контролює як сходи, так і на бур’яни, які проростають з насіння. Поглинаючись бур’янами через кореневу систему і транслокуючись у перші листки, які формуються, створюються умови, за яких проростки деформуються і відмирають.

 

Завдяки великому асортименту засобів захисту рослин виробничник має можливість вибрати найдоцільніший і найефективніший препарат чи їх суміш.

 

Препарати, до складу яких входять діючі речовини або їх поєднання, зокрема дикамба, 2,4-Д + дикамба, нікосульфурон, мезотріон, просульфурон, римсульфурон, клопіралід, бентазон, S-метолахлор + тербутилазин + мезотріон та інші, відповідають сучасним вимогам ведення сільськогосподарської діяльності, у них відсутня фітотоксична дія на культуру, подовжений період застосування, практично мінімальна залежність від погодних умов (системна дія).

 

Гербіциди, які належать до групи сульфонілсечовини (римсульфурон, тифенсульфурон-метил, амідосульфурон, просульфурон, нікосульфурон) можна застосовувати під час фази розвитку культури 3–7 листків. У разі змішаного типу і високого рівня забур’яненості необхідно використовувати гербіциди, до складу яких входять щонайменше дві діючі речовини — 2,4-Д у поєнанні з дикамба, римсульфурон у поєнанні з тифенсульфурон-метил, форамсульфурон разом із йодсульфурон-метилом натрію з додаванням антидоту — ізоксадифенетилу, нікосульфурон у поєнанні з тифенсульфурон-метилом, хлорсульфурон разом із хлорсульфоксимом, бентазон з атразином, або бакові сумішки препаратів, наприклад римсульфурон у поєнанні з 2,4-Д та дикамбою, римсульфурон із тифенсульфуронметилом, клопіралід із 2,4-Д.

 

Обмеження чисельності та шкідливості бур’янів за допомогою застосування гербіцидів є обов’язковим елементом переважної більшості інтенсивних технологій вирощування кукурудзи.

 

За термінами застосування гербіцидів у посівах усіх сільськогосподарських культур, зокрема і на кукурудзі, можна розрізнити два етапи: перед або після висіву сільськогосподарських культур, але до появи сходів культурних рослин (досходовий період); після появи сходів культурних рослин (післясходовий).

 

Для забезпечення найкращих умов на ранніх і початкових етапах органогенезу культури застосовують препарати як грунтової, так і післясходової дії. Але застосування гербіцидів із порушенням регламентів та рекомендацій призводить до токсикації культурних рослин, а іноді і до значних втрат урожаю. Тому необхідно враховувати фітотоксичність препаратів щодо культурних рослин.

 

Відповідно до терміну застосування розділяють і візуалізацію симптомів токсикації культурних рослин (якщо порушення їх росту та розвитку дійсно обумовлене лише впливом гербіциду): відразу під час появи сходів або через деякий час після застосування препарату під час вегетації рослин.

 

Застосування досходових грунтових гербіцидів у посівах кукурудзи спричиняє фітотоксичність у випадку внесення гербіциду з перевищенням максимально рекомендованої норми витрати препарату на одиницю посівної площі, внесення гербіциду з перекриттям, що опосередковано призводить до збільшення хімічного навантаження на культурні рослини і, як наслідок, до їх токсикації, внесення гербіциду безпосередньо перед появою сходів культурних рослин. Як наслідок, паростки, а також дорослі рослини кукурудзи можуть мати деформовані листки, пагони, спостерігається порушення нормального росту та розвитку як надземної частини, так і кореневої системи. Як правило, цього легко уникнути, необхідно дотримуватися регламенту та рекомендацій щодо застосування препаратів.

 

Застосування післясходових гербіцидів у посівах кукурудзи забезпечує технічну ефективність контролю бур’янів у тих випадках, коли ефективність дії грунтових (базових) гербіцидів була зменшена внаслідок певних причин (погодні умови, порушення регламенту застосування) або у випадках високої забур’яненості поля. Слід пам’ятати, що для застосування післясходових гербіцидів найбільш оптимальною фазою розвитку рослин кукурудзи є фаза 3–5 листків. У випадках, коли згідно з рекомендаціями можливе застосування гербіциду на більш ранніх (до фази 3 листків) або на пізніших (фаза 6–7 листків) етапах росту й розвитку культури, необхідно особливу увагу звернути на наявні обмеження застосування препарату, залежно від погодних умов, норми витрати препарату на одиницю посівної площі, або навіть цільового призначення посіву. Порушення регламенту і рекомендацій застосування препарату призводить до токсикації рослин культури, а в окремих випадках і до істотного зниження її урожайності.

 

Контроль бур’янів у посівах кукурудзи — один із найважливіших заходів технологічного циклу вирощування цієї культури. І, що раніше буде знищено бур’яни, то більший потенціал урожайності культури буде забезпечено.

 

У сфері захисту культур від бур’янів у сучасних умовах ведення сільськогосподарського виробництва запровадження інноваційного підходу до вирішення цього питання повинно бути першочерговим. Повинно враховувати рекомендації наукових досліджень щодо вибору максимально ефективної стратегії захисту кукурудзи від шкідливих організмів, залежно від термінів внесення гербіцидів тільки до сходів, чи тільки після сходів або до, а потім після сходів.

 

Для сучасного сільськогосподарського виробництва стратегія, яка передбачала б не більше одноєї обробки гербіцидами, є на сьогодні надто привабливою. Тому що це суттєво економічно вигідно. Хоча така стратегія може бути здійснена лише за певних умов, однією з яких є поширеність у посівах культури тільки типових однорічних бур’янів.

 

Для стратегії, що передбачатиме дві обробки, характерним є те, що за рахунок поєднання обробок до, а потім після сходів контролюється широкий видовий спектр бур’янів та обмежуються наступні поетапні сходи сегетальної рослинності у посівах.

 

Домінуючою тенденцією під час вибору стратегії є врахування співвідношення проведення кількості обробок з конкретним видовим складом бур’янів і часом появи їх сходів, з метою кращого контролю популяцій (особливо у разі появи у складі сегетальної рослинності нових проблемних видів). При цьому обов’язково необхідно брати до уваги економічну ефективність системи.

 

Подібний підхід особливо є актуальним на сьогодні, тому що у посівах кукурудзи з’являються нові види бур’янів, а вартість гербіцидів постійно зростає.

 

Одноразове післясходове обприскування гербіцидами дає нестабільний результат. Через те, що на час проведення такої обробки, як правило, бур’яни надміру вегетують. Для того щоб отримати високу продуктивність кукурудзи, не варто зволікати з термінами внесення гербіцидів.

 

В умовах наявності надмірної кількості злакових бур’янів у складі сегетальної рослинності у посіві культури, стратегія до- у поєднанні з проведенням післясходової обробки найбільш дієва. Вона найбільш підходить для контролю, зокрема трьох основних видів злакових бур’янів, що домінують у посівах кукурудзи: куряче просо, пальчатка криваво-червона (Digitaria sanguinalis) і види мишіїв. На сьогодні вона за рівнем ефективності повною мірою відповідає вимогам ведення сільськогосподарського виробництва.

 

Для досягнення високої ефективності післясходову обробку гербіцидами необхідно проводити на ранніх етапах сходів бур’янів.

 

Стратегія поєднання до- і післясходової обробок виправдовує себе і забезпечує високий рівень контролю бур’янів у тому випадку, коли застосовується на полях зі змішаним видовим складом бур’янів, зокрема дво- і однодольних.

 

Під час запровадження всіх цих стратегій необхідно враховувати, що середня норма внесення гербіциду завжди більш ефективна, ніж менша.

 

Кукурудза належить до культур пізнього строку сівби, а відповідно має тривалий допосівний період (у середньому майже 30 днів). Для цього періоду характерно активне проростання бур’янів з насіння, сходи яких під час традиційної системи обробітку ґрунту знищують за допомогою заходів передпосівного обробітку ґрунту, а за відмови від механічного обробітку ґрунту в системі землеробства No-till — загальновинищувальними гербіцидами.

 

Але необхідно враховувати те, що захист культури повинен базуватися на біології об’єкта, рівень поширеності якого необхідно контролювати. Основою для прийняття рішення щодо контролю забур’яненості в посівах кукурудзи є видовий склад і динаміка появи сходів бур’янів у до- та післяпосівний періоди.

 

Слід додати, що негативний вплив на кукурудзу бур’янів і її конкурентоспроможність на різних етапах її розвитку неоднакова. Наприклад, до фази 2–3 листків кукурудза слабо чутлива до бур’янів. Від фази трьох і до появи восьми листків забур’яненість посівів є причиною різкого зниження врожайності культури. Тому необхідно, щоб до, а також під час цього періоду (20–30 днів) посіви кукурудзи були чистими від бур’янів.

 

Для результативного контролю бур’янів важливо провести обробку в оптимальні терміни, які для післясходового знищення бур’янів більш обмежені, ніж для досходового. Однак, на відміну від досходового, під час післясходового обприскування забезпечується обмеження чисельності не тільки однорічних, а й багаторічних бур’янів, ефективність обробки меншою мірою залежить від якості обробки грунту. Разом з цим, попри можливість цілеспрямованого знищення шкідливих об’єктів одного післясходового обприскування посівів буває не достатньо. Також одна післясходова обробка дає дуже нестабільний результат. За наявності великих площ під посівами культури і відсутності можливості постійного ретельного їх моніторингу необхідно віддавати перевагу поєднанню до- і післясходових обприскувань. Але, як свідчать дані, і навіть дворазова післясходова обробка часто буває менш ефективною, ніж до- і післясходова.

 

При цьому необхідно враховувати те, що кількість бур’янів на одиницю площі має менш важливе значення, ніж фаза розвитку кукурудзи, в яку вони з’явилися.

 

Таким чином, попри те, що за допомогою післясходового обприскування можна планувати контроль бур’янів у посівах кукурудзи, залежно від їх кількості і виду поширених шкідливих об’єктів, така обробка не завжди забезпечує отримання бажаного результату.

 

Через великий запас насіння бур’янів у ґрунті існує проблема «другої хвилі» бур’янів. Тому постає завдання максимального зниження її інтенсивності. Для запобігання формуванню цієї «другої хвилі» бур’янів дієвою є обробка посівів на етапі досходового періоду, а така властивість, як пролонгованість дії забезпечує надійне вирішення цієї проблеми.

 

Застосовуючи стратегію щодо контролю бур’янів на післясходовому етапі розвитку кукурудзи, слід враховувати такі важливі критерії, які понижують ефективність обробки, а саме: стадію стійкості культури, фазу росту бур’янів, їх чутливість до обробки, а також чітко дотримуватися норми витрати препарату і робочої рідини, враховувати погодні умови.

 

Таким чином, урожайність культури та обмеження чисельності шкідливих об’єктів є найбільшими за умов їх контролю на етапі до появи сходів культури, що підтверджує доцільність й істотну ефективність для максимального контролю однорічних дводольних і злакових бур’янів під час їх знищення саме на цьому етапі.

 

Однією з умов, які повинні впливати на вибір стратегії захисту культури, є кількість зерен у качані, яка безпосередньо залежить від засміченості посівів на ранніх етапах розвитку кукурудзи. Під час обрання для контролю бур’янів післясходового етапу розвитку культури необхідно мати на увазі, що бур’яни ще протягом 8–9 днів продовжуватимуть негативно впливати на культуру. Тому, контролюючи сегетальну рослинність на досходовому етапі, умови для максимальної появи її сходів і відростання мінімальні. Крім того, з різних причин регламент застосування препаратів в оптимальні терміни може порушуватися. Проведення обприскування посівів у пізніші терміни призводить до скручування листя, ламкості стебел й опорних коренів кукурудзи, що в результаті істотно знижує урожай.

 

Таким чином, на сьогодні агровиробник має можливість правильно оцінити і вибрати стратегію контролю бур’янів у посівах кукурудзи, базуючись на таких характеристиках, як технічна ефективність, широкий спектр контролю різних стійких і проблемних бур’янів, фітотоксичність, пролонгованість дії, висока окупність та інші.