Удобрення пшениці твердої ярої

Основний регіон поширення пшениці ярої у світі — Казахстан і Росія. В Україні вирощують в основному пшеницю озиму, а яра займає невеликі площі (1–5%). Пшениця яра дає нижчі (на 10–15%) врожаї, ніж озима. Це цінна страхова культура для пересіву загиблих посівів пшениці озимої. Пшеницю м’яку яру вирощують в Україні переважно в правобережних районах Лісостепу і Полісся, тверду в південних і східних Степових районах.

 

В Україні останнім часом пшениця тверда майже не вирощувалась. В цілому її вирощування можна охарактеризувати як любительську справу. І це попри те, що майже в кожній області наявні макаронні фабрики, які працюють тільки на привозній сировині. При цьому макаронні вироби виготовляються із додаванням борошна пшениці м’якої, та якість готової продукції залишає бажати кращого, в той час, коли ґрунтово-кліматичні умови східних і південних областей України дозволяють отримувати високоякісне зерно.

 

Сучасні сорти пшениці твердої ярої вітчизняної селекції мають високий потенціал урожайності та можуть в умовах виробництва забезпечити 4,5–5,0 т/га. Але в структурі посівних площ господарств пшениця яра відсутня, і тому висівають її без дотримання агротехнічних вимог.

 

Вирощування пшениці твердої ярої є економічно виправданим, оскільки виключає необхідність імпорту доброякісного зерна і забезпечення сировиною потреб макаронної промисловості України.

 

Зерно пшениці твердої є єдиним і незамінним джерелом сировини для виробництва макаронних виробів, які у порівнянні з іншими мають свої оригінальні переваги, а саме:

 

 

Для вирощування високого врожаю пшениці твердої ярої неодмінним є забезпечення рослин протягом усього періоду росту та розвитку достатньою кількістю поживних речовин. Для пшениці ярої має винятково важливе значення застосування добрив в усіх зонах вирощування культури. У зв’язку із слаборозвиненою кореневою системою пшениця яра потребує наявності у ґрунті достатньої кількості поживних речовин у легкозасвоюваній формі, та вона досить чутлива до застосування добрив. Урожай твердих пшениць при оптимізації умов живлення збільшується переважно завдяки кращому розвитку головного колоса.

 

Пшениця тверда яра добре використовує добрива, які вносилися під попередню культуру. В Україні в більшості вирощують пшеницю після удобрених просапних культур. Щоб забезпечити рослини поживними речовинами відповідно до біологічних особливостей пшениці твердої ярої, важливе значення мають способи та норми внесення добрив.

 

Володимир Лихочвор вважає, що на формування 1 т/га зерна пшениця тверда яра в середньому споживає 35–45 кг азоту, 8–12 кг фосфору і 17–27 кг калію.

 

Умови азотного живлення мають найбільший вплив на ріст і розвиток рослин. Пшениця починає поглинати азот з перших днів після проростання, і висока потреба в ньому зберігається до фази молочного стану зерна. Азот — основний елемент росту і розвитку рослини. Він забезпечує ріст кореневої системи і надземної маси, збільшує вегетаційний період і тривалість активної фотосинтетичної діяльності, покращує якість зерна.

 

За даними В. Є. Дмитрієва, дози азотних добрив для одержання врожаю пшениці ярої на рівні 3,5–4,0 т/га становлять 30–70 кг/га д. р. при вмісті в орному шарі ґрунту нітратного азоту 12–16 мг/100 г.

 

У Степових районах азотний режим для пшениці твердої ярої більш сприятливий, ніж у Лісостепових та Поліських. Це обумовлено більш високою біологічною активністю ґрунтів та меншою потребою пшениці в азоті в зв’язку з недостатньою вологозабезпеченістю.

 

Азотне та фосфорне живлення між собою тісно пов’язані. Фосфорні добрива не ефективні, якщо азот знаходиться у мінімумі, в той же час і засвоюваність азоту підвищується в присутності фосфору. Деякі дослідники вважають, що на чорноземних ґрунтах більш ефективні азотно-фосфорні добрива, при незначній перевазі азоту.

 

Для нормального темпу проходження фаз розвитку необхідна добра забезпеченість фосфором. Фосфор підвищує біологічну активність ґрунту та сприяє розвитку ґрунтових мікроорганізмів, він впливає на рівномірність сходів, активізує розвиток кореневої системи, посилюючи процес укорінення.

 

За даними Ф. М. Перекальського, пшениця яра добре споживає калій, однак потреба в ньому набагато менша, ніж у фосфорних та азотних добривах. Калій підвищує стійкість соломини до вилягання, зменшує ураження кореневими гнилями і прискорює рух вуглеводів із стебел і листків у колос.

 

Застосування мінеральних добрив сприяє покращенню основних елементів структури врожаю. Існує думка, що пшениця м’яка більшою мірою реагує на добрива, ніж тверда. Інші дослідники відмічають, що пшениця тверда яра як найбільш вибаглива до родючості ґрунту краще реагує на внесення мінеральних добрив.

 

П. К. Іванов у своїх дослідах приділяє велику увагу сортовій реакції на добрива. Знаючи специфіку сортів при формуванні урожаю, можливо підбором агротехнічних прийомів у поєднанні з добривами створити найбільш сприятливі умови для реалізації максимальної урожайності.

 

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що добрива є вагомим чинником для формування високих і якісних урожаїв зерна пшениці твердої ярої.

 

Реакція сортів пшениці твердої ярої на добрива в умовах України вивчена недостатньо. Дослідження проводилися в основному на старих сортах. Разом з тим, вони вказують на наявність сортової специфічності дії мінеральних добрив.

 

Дослідження проводилися у 40-річній паро-зерно-просапній сівозміні лабораторії рослинництва і сортовивчення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН по попереднику буряки цукрові на ділянках першого порядку — застосування добрив: 1) без внесення добрив; 2) внесення мінеральних добрив у дозі N₃₀P₃₀K₃₀; 4) внесення мінеральних добрив у дозі N₆₀P₆₀K₆₀.

 

 

На ділянках другого порядку вивчалися сорти селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН — Спадщина, Нащадок, Харківська 39.

 

Сорт Спадщина занесений до Реєстру сортів рослин України з 2006 року для вирощування у Степу України. З 2010 року сорт є національним стандартом Державної служби з охорони прав на сорти рослин, що характеризує його високу екологічну пластичність.

 

Нащадок — занесений до Реєстру сортів рослин України з 2008 року для вирощування на інтенсивному фоні для умов Лісостепу України.

 

Харківська 39 — степового екотипу. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2002 року для зони Степу.

 

Ґрунт дослідної ділянки чорнозем типовий глибокий слабовилугований на пилувато-суглинковому лесі, який характеризується зернисто-грудкуватою структурою, добрими фізико-механічними властивостями. Гумусовий горизонт характеризується такими показниками: вміст гумусу (за Тюріним) — 5,8%; рН — 5,8; гідролітична кислотність — 3,29 мг-екв на 100 г ґрунту.

 

Клімат помірно-континентальний із нестійким зволоженням. Погодні умови за роки досліджень відрізнялись великою контрастністю, в результаті чого змінювалась урожайність пшениці твердої ярої.

 

При вирощуванні сортів пшениці твердої ярої протягом трьох років на сівозмінному фоні без добрив усі сорти забезпечили урожайність в середньому 2,04 т/га (табл. 1). Найвища урожайність отримана у національного стандарту сорту Спадщина і становила 2,21 т/га. Сорт Нащадок забезпечив урожайність на рівні 2,11 т/га, а Харківська 39 сформував найнижчу — 1,79 т/га. На фоні застосування мінеральних добрив у дозі N₃₀P₃₀K₃₀ середня врожайність по сортах становила 2,52 т/га, що на 0,48 т/га вище у порівнянні з контролем. Найвищий рівень урожайності на цьому фоні отримано у сорту Спадщина — 2,74 т/га. Тоді як у сортів Нащадок і Харківська 39 вона становила відповідно 2,62 т/га та 2,21 т/га. При застосуванні мінеральних добрив в основне внесення у дозі N₆₀P₆₀K₆₀ найвищу прибавку врожайності забезпечив сорт Нащадок — 0,57 т/га у порівнянні з контролем без добрив.

 

 

Дослідження показали, що застосування добрив позитивно впливало на урожайність сортів пшениці твердої ярої і забезпечило прибавку урожаю зерна. Найвища прибавка урожайності зерна отримана на фоні застосування мінеральних добрив в дозі N₃₀P₃₀K₃₀ та становила 0,48 т/га, але вона суттєво не відрізнялася від прибавки урожайності зерна на фоні внесення добрив N₆₀P₆₀K₆₀ (0,46 т/га).

 

За результатами досліджень сорт Харківська 39 по всіх фонах мінерального живлення сформував урожайність в середньому 2,10 т/га, що менше на 0,39 т/га порівняно із сортом Спадщина та на 0,37 т/га менше, ніж у сорту Нащадок.

 

Найвища урожайність в досліді сформувалась у 2012 р. при взаємодії таких факторів: у сорту Нащадок на фоні внесення мінеральних добрив у дозі N₃₀P₃₀K₃₀, яка сягає 4,00 т/га.

 

Факторіальний аналіз впливу факторів на урожайність сортів пшениці твердої ярої за методикою Літуна П. П., Костромітіна В. М., Бондаренка Л. В. свідчить, що найвагоміший вплив на формування урожайності зерна пшениці твердої ярої має фактор «Рік» — 85,95%. Частку впливу на рівні 3,98% мав фактор «Фон живлення». Найменше впливав на формування урожайності зерна фактор «Сорт», який становив 2,97%.

 

Таким чином, правильний вибір таких факторів, як сорт та застосування необхідної кількості мінеральних добрив у сприятливих умовах дає можливість знизити негативний вплив погодних умов на формування урожайності зерна і найбільш повно реалізувати потенціал продуктивності та отримати високу врожайність на рівні 4,00 т/га зерна пшениці твердої ярої.