Диверсифікація як антикризовий інструмент
В умовах цінової невизначеності, логістичної кризи та досить складної ринкової кон’юнктури одним із найкращих інструментів для агробізнесу може стати розумна диверсифікація видів діяльності. Зазвичай як традиційні страхові сільськогосподарські культури впродовж останніх років виступають окремі зернові круп’яні культури універсального призначення. Зокрема, до цієї групи можуть належати найпоширеніші ярий ячмінь, горох, гречка, просо. По просу і гречці на ринку насіннєвого матеріалу нині домінують здебільшого сорти вітчизняної селекції, яких відповідно налічується 21 та 18 (рис. 1).
Рис. 1. Розподілення сортів основних ярих сільськогосподарських культур за походженням селекції станом на 2023 рік
Джерело. Складено за даними досліджень Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення
По гороху і ячменю ситуація діаметрально протилежна. На ринку представлено досить значу кількість сортів іноземної селекції, які адаптовані до вітчизняних умов або перебувають на цій стадії. Середньозважена ціна імпорту ячменю насіннєвого нині становить 2,16 дол. США за 1 кг, а максимальна досягає 5,98 дол. США за 1 кг.
Ринок гороху
Протягом 2019–2021 рр. виробництво гороху стабілізувалося на рівні близько півмільйона тонн. Однак, 2022 року, за даними аналізу оперативної звітності, виробництво гороху зменшилося майже вдвічі.
Останніми роками завдяки удосконаленню технології та впровадженню нових стійких до вилягання сортів середня врожайність вирощування гороху тримається на рівні вищому за 2 т/га. Варто розуміти, що сучасні сорти гороху насамперед у процесі збирання придатні для прямого комбайнування, а також стійкі до вилягання та одночасно достигають. Тому потенціал їх урожайності за умов поєднання сприятливих кліматичних і технологічних чинників може сягати щонайменше 4 т/га. Крім того, слід знати, що горох залічують до найкращих агрономічних попередників сільськогосподарських культур, і зокрема, для пшениці озимої. Суть цього полягає в тому, що горох як зернобобова культура дозволяє раніше звільнити поле під наступний обробіток. Також завжди варто пам’ятати, що горох накопичує багато азоту, але встигає використати порівняно небагато цього елемента, тим самим забезпечуючи позитивний азотний баланс у ґрунті.
На внутрішньому ринку, згідно з аналізом оновлених даних Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення, станом на 2023 рік налічувалося близько 164 сорти гороху вітчизняної та іноземної селекції зернового, кормового й універсального напряму використання.
Ринок проса
Нині на ринку насіння проса налічується 39 сортів. Сучасні сорти останніми роками забезпечили середню врожайність загалом вищу за 2,2 т/га, і це не межа для її подальшого підвищення.
Відомо, що генетичний потенціал урожайності проса, який закладено сучасною селекційною наукою, досягає 6–7 т/га. І за кордоном у передових за аграрними технологіями країнах на практиці це звичайна для фермерів урожайність. До того ж, що особливо важливо в умовах кліматичних змін, до вологи ця культура невибаглива. Також просо характеризується високою стійкістю до шкідників і хвороб. Крім того, переваги цієї культури в стратегії диверсифікації полягають у тому, що крім харчової цінності його користь полягає також у можливих пізніх строках сівби, що робить просо незамінною культурою для пересівання за певних обставин, коли не вдалося посіяти раніше заплановані сільськогосподарські культури. Серед іншого варто окремо зазначити, що просо є відмінним попередником для інших сільськогосподарських культур у сівозміні. Адже після вирощування цієї культури ґрунт лишається відносно чистим від бур’янів і зі значною кількістю поживних речовин. Це аксіома успішного ведення агробізнесу, про яку варто завжди пам’ятати.
Просо, як і більшість круп’яних культур, є кон’юнктурною культурою, і попит на нього залежить від внутрішньої економічної ситуації. Цього року з огляду на складну ситуацію очікується гарантований високий попит на просо, що буде деяким стимулом збереження високих закупівельних цін на цю сільськогосподарську культуру. Тому агробізнес має шанс ефективно диверсифікувати виробничі та економічні ризики, ввівши в сівозміну цю сільськогосподарську культуру.
Ринок гречки
Гречка, як і просо, належить до категорії досить цінних, корисних продовольчих круп’яних культур, що мають стабільно високий попит на внутрішньому ринку та забезпечують продовольчу безпеку. Наприклад, як відомо, зелена необроблена гречка за харчовим умістом, якщо порівняти з іншими сільськогосподарськими культурами, дуже багата на лізин, якого немає або недостатньо в інших рослинах. Також зелена гречка — сильний антиоксидант. Це досить високоприбуткова сільськогосподарська культура, виробництво якої не вимагає значних виробничих витрат. У вирощуванні гречки мінімально застосовують добрива та майже не потрібне застосування пестицидів. Основний чинник, що впливає на врожайність гречки, — погодно-кліматичні умови року й агротехніка вирощування. Також доробляння, очищення і переробка гречки не потребує значних фінансових витрат.
На сьогодні на внутрішньому ринку, за даними аналізу реєстру сортів, представлено 32 сорти гречки. Більшість із них вітчизняної селекції, що районовані. Біологічна врожайність окремих сортів становить 2,8–3,2 т/га. Їх виробничий потенціал дозволяє отримувати урожай гречки на рівні 3 т/га. Про це, зокрема, свідчить досвід фермерів Франції. Проте вітчизняний досвід не такий успішний, а офіційна статистика показує, що протягом 2018–2022 рр. середня врожайність вирощування гречки не перевищувала 1,5 т/га. Внаслідок цього, за деякими експертними оцінками, реально кожне господарство втрачало через низьку врожайність в середньому з 1 га від 30 тис. грн до близько 55 тис. грн доходу. Сучасні проблеми низької врожайності гречки традиційно пов’язано передусім із досить низькою технологічністю вирощування гречки та нестійким виробництвом. Агробізнес частково розв’язує цю проблему шляхом екстенсивних інструментів розширення посівних площ, а держава через нарощування її імпорту. В підсумку втрачають всі в ланцюгу виробник — споживач.
Водночас, якщо суттєво доопрацювати й підвищити агротехнічну культуру технології вирощування гречки, то цілком можливо забезпечити стійку її врожайність на рівні 2,0–2,5 т/га, що дозволить відновити позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку та експортувати її на світовий ринок під брендом екологічно чистого та корисного продовольства.
У попередні роки з огляду на імпорт і потреби виробництво гречки стабілізувалося на рівні внутрішнього попиту. Однак кризовий 2022 рік змусив агробізнес розширити посівні площі й збільшити її виробництво. За експертними оцінками поточного року агробізнес теж збереже інтерес до гречки, попит на яку є досить високим в умовах соціально-економічних проблем та очікуваної споживчої продовольчої інфляції.
Ринок ячменю
Ячмінь є досить традиційною сільськогосподарською культурою універсального харчового і кормового значення, що має попит як на внутрішньому, так і зовнішньому продовольчому ринках. Сьогодні для агробізнесу представлено майже 286 сортів, з них 173 ярого ячменю. Це найстабільніша й найстійкіша за обсягами виробництва сільськогосподарська культура, яка також тримає провідні позиції в експорті зернових культур. Середня врожайність вирощування ячменю — понад 3 т/га та в окремі роки наближалася до 4 т/га. Водночас наявний генетичний потенціал урожайності ячменю найкращих вітчизняних сортів досягає 6–8 т/га. Для його досягнення потрібно дотримуватися трьох складових компонентів успішного ведення агробізнесу — інтенсивної технології, якісного насіннєвого матеріалу та правильного догляду з інтегрованим захистом посівів від хвороб і шкідників. Також варто не забувати про наукове забезпечення агробізнесу та інновації в різних напрямах — від насіннєвого матеріалу нових сортів і до системи технології аграрного виробництва.
Для агробізнесу ячмінь, особливо ярий, насамперед — це страхова антикризова зернова універсальна культура за будь-яких обставин. Тому цього року варто сподіватися, що вітчизняним сільгоспвиробникам вдасться раціонально диверсифікувати структуру посівних площ не лише для маржиналізації прибутків, а й заради забезпечення продовольчої і економічної безпеки. З тим варто не забувати про рекомендації та прогнози науковців і підтримувати вигідну співпрацю в ланці наука — виробництво.
Юрій КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, завідувач сектору економічних
досліджень та аналізу науково-інноваційного потенціалу ІСГС НААН,
експерт-дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством