Олена СТЕПАНЮК, спеціально для "АС"
Вагомим чинником є правильне структурування відносин між власниками та менеджерами, контроль над менеджерською діяльністю, чіткий розподіл компетенцій над прийняттям рішень. Для інвестора важливо розуміти, чи лежать відносини між партнерами у правовому руслі.
Не менше також цікавлять і показники бізнесу, дохідність, рівень ліквідності, фінансової платоспроможності, стійкості, рентабельність бізнесу в цілому.
«Проблемою середнього, особливо малого сегменту, є те, що вони не можуть затвердити коректне ведення бухобліку, прогноз консолідованого фінансового результату. Це часто стає на заваді до отримання фінансового ресурсу», — говорить Олена Лінник, керівник практики корпоративних фінансів, керуючий партнер Gryphon Investment Consulting Group».Не менш важливу роль в одержанні інвестицій відіграють капіталізація та структурування бізнесу. Не на останньому місці знаходиться і гарантія відносин з державою, відсутність якої на сьогодні породжує купу проблем, зупиняючи тим самим процес інвестування.
Для інвестора важливо також розуміти, чи має підприємство бізнес-план, чітку стратегію розвитку, чи проаналізований керівництвом компанії ринок, чи бачить воно себе у тому середовищі, яку частку на ринку займає, яка ділова активність… Крім того, інвестору необхідно розуміти, як будуть використанні інвестиційні засоби. Усе це становить фінансову модель, яка повинна бути представлена чітко, зрозуміло, з усвідомленням довгострокової перспективи.
«Якщо ми говоримо про інвестиції як інвестиції, а не про кредитування, то безумовно, інвестору важливо розуміти можливість та легкість виходу з бізнесу. Однак на це питання в українських реаліях не завжди є відповідь», — продовжує мову пані Лінник. А якщо це ще й іноземний інвестор, його очікують так звані прогалини українського законодавства.
Що стосується безпосередньо кредитування, то базовими критеріями є наявність застави, на яку оформлене право власності. Досить часто на практиці виникає, що ці застави не оформлені або оформлені на інших осіб, тобто відсутнє структурування активів. І кредитору у такому разі важко зрозуміти, чи є взагалі бізнес. Тому дуже важливо, аби серед працівників банківської установи повинні бути знавці агропромислового виробництва. Як зазначає Жан-Жак Ерве, радник президента Credit Agricole в Україні, фінансувати сільське господарство без спеціалістів у цій галузі — це нонсенс і великий ризик для банків.
Наступний, не менш важливий фактор, — наявність позитивної кредитної історії. Банки на це звертають неабияку увагу. Адже їм важливо зрозуміти, чи можна вам довіряти, даючи кредит, як справно ви сплачуєте позику.
У розвинутих країнах видом гарантії для кредитора є страховка, яка, на жаль, в українському агросекторі є проблематичною. Чомусь міжнародні програми та досвід не діють в Україні. Однак цей сегмент дуже необхідний. Адже це добрий спосіб гарантування повернення грошей.
Аграрні розписки
Тема аграрних розписок в Україні давно уже обговорюється. Однак поки дієвих кроків, які могли б і справді запустити цей процес у дію, не помічено. Тим не менш, робота над їх впровадженням, як виявляється, триває. А значить — може, й бути результат.
Попередня презентація реєстру аграрних розписок мала відбутися у травні цього року, проте в силу різних причин дату перенесли на літній період. Адже система вступає у дію лише після моменту реєстрації. І лише тоді можуть видаватися аграрні розписки.
До слова…
Закон України «Про аграрні розписки» був прийнятий ВР ще 6 листопада 2012 року, а чинності він набув 19 березня 2013 року. Це такий собі новий інструмент кредитування агровиробників, особливо малих та середніх, під заставу нового врожаю. Закон визначає поняття «аграрні розписки» як товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах. Простіше кажучи, це зобов’язання аграрія поставити продукцію або виплатити кошти у майбутньому в обмін на отриманні ним ресурси. Звідси аграрні розписки поділяють на товарні та фінансові.
«Процес створення аграрних розписок сконцентрований на принципі «Не зашкодь!» — говорить виконуючий обов’язки директора Державного підприємства «Аграрні розписки» при Мінагропроді Сергій Клюца. — Справа в тому, що вітчизняний ринок розвивається динамічно, тому, власне, і процес такий довготривалий із введенням у дію аграрних розписок».
Як повідав Сергій Клюца, реєстр аграрних розписок є одним із ключових моментів у системі їх адміністрування. Бразилія, наприклад, немає такого реєстру і наразі відчуває багато неприємностей. «Велика кількість розписок у Бразилії є «шухлядними», тобто їх видають і вони лежать до моменту застосування. Вони навіть не враховуються при аналізі фінансового стану підприємства. А це створює багато ризиків», — пояснює пан Клюца.
Український реєстр формується із двох частин. Перша — відкрита, доступна для всіх громадян країни. Це дасть можливість інвесторам більш впевнено робити капіталовкладення у бізнес та оцінювати загальну ситуацію. Друга частина закрита і доступна лише учасникам відносин з аграрних розписок. У ній відображаються всі операції, які проводилися із розписок: факти видачі, передачі та виконання. Все це створює відкриту базу даних, кредитну історію окремого виробника. А за 10 років ця база даних покаже тенденцію розвитку підприємства.
У будь-якому разі введення у дію аграрних розписок забезпечить доступ до фінансування малого та середнього бізнесу, збільшить обсяг інвестицій у сільськогосподарський сектор в цілому.
