Директор підприємства Петро Гижко розповідає: «У величезних акваріумах зараз живе понад 180 тис. мальків та уже дорослих креветок. Найменших важко розгледіти, бо вони, як мак. Для дорослих креветок готують спеціальний корм із картоплі, борошна, крохмалю, дріжджів, риб’ячого жиру і полівітамінів».
За словами пана Гижка, технологія вирощування креветок у штучних умовах дуже цікава і непроста. Королівські креветки — теплолюбні й вибагливі. У цехах постійно підтримується 29–30 градусів тепла, температура води на градус менша. Вода в басейнах має безупинно бурлити, мов у джакузі. Для цього систему 6 разів за годину підігрівають і закачують свіже повітря. Якщо протягом 10 хвилин повітрообмін не відбуватиметься, креветки загинуть. Щоб підтримувати тепло, закупили українські котли, що працюють на пелетах.
У підприємства величезні витрати електроенергії, щоб забезпечити потреби й запобігти перебоям, ферма живиться від чотирьох джерел енергії. Від малька до дорослої особини розміром у 12 см креветка виростає за пів року. За цей час 6 разів знімає панцир і сама ж його поїдає. Годують ракоподібних спеціальним кормом, який на фермі частково вже виготовляють самі. Креветки можна замовити одразу на фермі за 400–500 грн/кг. Про прибуток ще не говорять, але діляться планами на майбутнє: не лише постачати делікатес на внутрішній ринок, але й вийти на Європейський ринок.
Сільський голова села Леляки Олександр Смущак каже, що на землях Леляцької сільської ради працюють десять фермерів-аграріїв та три підприємства, серед яких і «Новосвіт», що започаткувало креветкову ферму. Всі вони — представники соціально відповідального бізнесу. Сплачують податки, які йдуть на користь бюджету громади, не відмовляють у спонсорській допомозі та надають робочі місця жителям довколишніх сіл. «Все відбувалося так: подали заявку в департамент міжнародного співробітництва та регіонального економічного розвитку Вінницької ОДА, а вони в свою чергу розміщують інформацію на європейських сайтах. Знайшлися латвійські інвестори. Якщо буде стабільною стратегія розвитку держави, тоді будуть заходити інвестори, вкладати кошти в розвиток українського бізнесу. Собівартість цього проекту — до 150 млн грн. Окупитися креветкова ферма, за попередніми підрахунками, повинна через 12 років, але все залежатиме від реалізації. Лише влітку цього року почали продавати продукцію. Покупці — це вінницькі ресторани, а також мережа великих супермаркетів. Зараз бізнесмени тільки вкладаються у проект. Власну кормову базу організували. Закуповують холодильне обладнання, щоб відразу робити «шокову» заморозку для креветок. Намагаються зробити об’єкт повністю на зеленій енергетиці. На території скрізь стоять сонячні панелі. Це потім приноситиме додатковий прибуток для підприємства», — розповів Олександр Смущак.
Ми поспілкувались з директором підприємства Петром Гижком про його досвід у розведенні креветок.
- Пане Петре, Ви директор досить екзотичної для нашої місцевості ферми. Як така ідея виникла, і де власники побачили подібну ферму?
— Така технологія була випробувана в Латвії. Наші власники перетнулися з латвійськими компаньйонами й вирішили зробити таку ж фабрику в нас, але більшу за масштабами. Приміщення, де зараз розводимо креветок, більше 10 років не використовувалося. Банк взяв під заставу це майно, намагався продати, але воно не продавалося. Кілька років тому вінницькі бізнесмени й власники ферми купили це приміщення, за два роки зробили тут ремонт.
- Як Ви здобуваєте практичний досвід та звідки черпаєте інформацію? Можливо, читали якусь спеціальну літературу, адже доглядати за креветками та правильно їх вирощувати, аби не загинули, не так вже й легко? Крім того, Ви першопрохідці у цьому бізнесі, адже аналогічних ферм в Україні поки що не було.
— Ми з латвійцями маємо угоду, і вони нас консультують, приїжджають, надають нам рекомендації. Запустили виробництво торік у вересні. Тоді першу партію мальків привезли. Варто наголосити, що все відбувається у невеликих масштабах, оскільки ми поки що працюємо в експериментальних умовах, в тестовому режимі. Наразі відбувається відпрацювання технології та прилаштовуємося до місцевих умов. У нас є готова продукція, продаємо її бажаючим спробувати екологічно чисту креветку. До речі, корма для креветок маємо свої — і в цьому полягає цікава особливість. Налагоджуємо виробництво власних кормів, експериментальні партії зробили, адже потрібне таке харчування, яке задовольнятиме усі потреби, бо креветки мають рости й набирати вагу. Основа для кормів росте на полях у місцевих фермерів. У принципі, харчування для креветок, яке можна привозити за гроші з-за кордону, нічим не відрізняється від нашого, якщо все правильно зробити. Білок, вуглеводи, риб’ячий жир, крохмаль — це все є у нас в широкому доступі. Немає значення, наприклад, який крохмаль — банановий, кукурудзяний чи картопляний. Всі компоненти, які потрібні креветці для росту та розвитку, є в Україні. Зараз відбувається таке відпрацювання: щось вони їдять краще, інше — гірше, на чомусь ростуть швидше, на чомусь — повільніше. Апетит у креветки прекрасний: за добу з’їдає третину своєї ваги. Якщо ракоподібний важить 1 грам, то споживає 0,3 г корму, коли доростає до 20 грамів, споживає 6 г корму. Все точно розраховуємо відповідно до кількості креветок у резервуарі й передаємо корм через спеціальні годівниці.
- Креветкам для життя та росту потрібна «морська» вода. Як Ви її виготовляєте, звідки берете?
— Набираємо з-під крана прісну воду, що її люди споживають, а потім робимо з неї морську. З Німеччини привозимо сертифіковану морську сіль. Саме її використовуємо, аби зробити морську воду. Технологія така, що воду не потрібно відстоювати, оскільки дуже багато кисню потрібно подавати. У креветок велика щільність, тому якщо не постачати багато кисню, то вони просто загинуть. У басейнах, де ростуть креветки, вода кипить, як у джакузі. Якщо у воду з постійною температурою 29–30 °С подавати багато кисню, то хлор, який є у воді, просто вивітрюється за кілька годин. Перед тим, як заселяти креветок, цю воду тиждень чи два продуваємо, тому вода в нас для життєдіяльності ракоподібних — ідеальна.
- Багато електроенергії використовуєте? Як забезпечуєте її безперебійність? Для того, аби підтримувати постійну температуру, що на виробництві використовуєте?
— У Вінницькій області є мебельні комбінати, які роблять пелети, ми їх використовуємо для обігріву приміщення, для підтримання температурного режиму. У нас кілька джерел електроенергії, коли одне джерело вийшло із ладу, то вмикаємо альтернативне. Креветки не можуть жити без повітря, тому цей момент треба контролювати. Біля нас є залізниця, тому ми так купуємо електроенергію. Маємо свої альтернативні дизелі для виробництва електрики, які вмикаються за 30 секунд, коли раптом зникне енергопостачання.
- Ваші креветки відкладають ікру, тобто можуть вони розмножуватися тут за штучних умов?
— Поки що молодняк купуємо та доставляємо з Малайзії літаком. Мандрівку тривалістю в 45 годин з іншого кінця світу мальки проводять у пакетах, заповнених водою й повітрям. Креветки доволі ніжні й можуть загинути в дорозі. Загалом, від початку вирощування до дорослого віку доживає близько 50% мальків. У нас великі чани по 30–50 тонн води, тому закупляємо під об’єм води необхідну кількість мальків від 100 до 500 тис. мальків. Тільки ікра вилупилася, з’явився в неї хвіст, то вже її можна привозити. Відкладання ікри та виробництво власного малька креветки — це вже наступний крок у промисловому вирощуванні креветок. Ми маємо вже своє маточне поголів’я, але поки що не маємо ікри. Над цим зараз працюємо. Так влаштований богом світ, що в стаді має бути самець та самки. Так як риби, так і креветки. Тут є така велика проблема, що в умовах штучних водойм важко отримати ікру. Потрібні особливі умови. Має бути відповідний тиск, освітлення, температурний режим, якщо відбуваються якісь, хоча б незначні перепади, це стрес для креветок — і вони ікру не відкладають. Зараз ми ці нюанси відпрацьовуємо.
- Вирощену продукцію кому продаєте, в яких масштабах, і яка зараз цінова політика?
— На підприємстві використовуємо швидку заморозку. Смакові якості креветок залежать від способу заморозки та якості розморожування. Креветки продаємо маленькими партіями. Якщо запрацюємо на повну потужність, то можемо вирощувати 5 тонн за рік і навіть більше. Поки що мова йде про малі об’єми, адже потрібно знайти ринки збуту. Зараз вінницьку креветку можна спробувати в жмеринських та вінницьких ресторанах, або ж купити та скуштувати, приготувавши в домашніх умовах. Витрачаємо час та зусилля на рекламування, роздаємо, розвозимо по ресторанах. Робимо рекламу саме смаковим якостям вирощених ракоподібних. Креветки сортуємо, кілограм менших можна купити за 400 гривень, а більші — вже на 100 гривень дорожчі. Креветка дійсно виростає королівська — велика та смугаста.
Тетяна КОВАЛЬЧУК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
