Учасники вебінару мали змогу послухати виступ кандидатка біологічних наук Ольги Грабовецької, науковиця Інституту рису НААНУ, яка спеціалізується на селекції малопоширених культур. У розсаднику господарства «Новокаховське» (Нова Каховка) вона з колегами культивують чимало субтропічних рослин, зокрема вирощують посадковий матеріал двох сортів інжиру. Науковиця дала характеристику цій легендарній культурі. Зокрема, схарактеризувала кращі для умов Херсонщини сорти інжиру раннього дозрівання Далматський і Кримський чорний (Муассон).
Далі на вебінарі слово взяв аграрій-практик Віктор Ковалюк. Він вирощує інжир у селі Радісне Скадовського району Херсонщини. Тут у 2018 році фермер висадив 5 сортів легендарної смокви.
На його думку, це культура агротехнологічно нескладна.
«Вже через два роки я зрозумів, що треба тому інжиру, — каже він. — У мене вже на перший рік був урожай: весною посадили, осінню до морозів мали плоди. А на другий рік інвестиції у цю культуру окупилися, і далі є прибутковість. На третій рік окупність, уважаю, гарантована будь-кому, хто візьметься за інжир з розумом». Отже, це — культура скороплідна. Швидко покриває витрати на старті її вирощування. І далі може рясно плодоносити багато років поспіль.
Однак спочатку він потребує додаткової вологи: вирощується на крапельному зрошенні. Полив суміщають із рідким вдобренням, тобто практикують фертигацію. Дають кущам смоковниці азот, фосфор, і більше калію. Коли кущ ще малий, треба виганяти кореневу систему, щоб набирав потужності. Тоді його поливають, вдобрюють. Хвалить пан Віктор зокрема, сізарін — біопрепарат із водоростей для стимуляції кореневої системи рослин і її захисту від грибів патогенів, та гумісол — рідке органічне добриво на основі гумусу. А вже на третій рік інжир вже можна не поливати. Він вельми витривалий, стійкий до спеки. Утім, йому добре робити «сухий полив», тобто культивацію після дощу для збереження вологи у ґрунті.
Ще один ключовий момент полягає в тому, що інжир теплолюбний. Хоча наявні в українських аграріїв сорти здатні витримати приморозки до –15 ºС, Віктор Ковалюк вкриває на зиму й весну кущі агроволокном — тим самим, що і помідори.
Ну, а в умовах теплиць інжир можна вирощувати набагато північніше Херсонщини. Рослина прекрасно себе почуває при температурі +50…+70 ºС, але тоді треба його більше поливати. Сам пан Віктор культивує у теплиці саджанці. На літо вкриває зверху приміщення сіткою, яка створює тінь.
Сказав фермер, звісно, про недоліки культури: сік інжиру — пекучий. Тому вибирають спілі плоди в закритому одязі, рукавичках і в масці — навіть у спеку.
Про що завжди питають аграрії — це про урожайність. «У мене на четвертий рік по інжиру вона склала 15 т/га», — каже Віктор. Тоді як на Близькому Сході (скажімо, в Марокко, Тунісі, Алжирі) на деревах типова його урожайність у садах складає 7-12 т/га. В Каліфорнії на кущах за сучасними технологіями вона доходить до 40-60 т/га.
Цікавилися на вебінарі, звісно ж, варіантами збуту цієї нішевої продукції. Їх чимало — бо попит на біблійні смокви, виявляється, значно більший, ніж на інші овочі фрукти, а пропозиція поки що незначна. Фермер возив інжир у Херсон, в Одесу…. «Там на Привозі його гребуть — аж гай шумить», — каже пан Віктор Ковалюк. У Києві, Харкові теж раді цьому продукту. Особливо він добре йде у вересні. Гуртова ціна минулого року на найбільшому плодоовочевому фермерському ринку Півдня України в селі Великі Копані коливалася у межах 85-120 грн/ кг. «Однак я тільки раз виїхав туди, а потім трейдери самі почали до мене приїжджати. Пропонують по 90 грн/кг. Проблем зі збутом немає. Їм тільки давай!». Полюбляють гуртові покупці, за словами фермера, сорти інжиру Брунсвік, Далмацький, Чорний принц — товстошкірі, які довше зберігаються. Саджанці теж у пана Віктора добре продаються: «Їх у мене забирають інтернет-магазини».
Віктор БОРЗНЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
