Василь ЗАГАРНИЙ, спеціально для "АС"
Щорічне помітне збільшення населення нашої планети, швидке розростання міст і навпаки, інтенсивне скорочення обсягу земель, придатних для обробітку, ще й, до того ж, також загрозливі кліматичні зміни — усе це істотні виклики для людства в цілому. Тож задля вирішення проблеми забезпечення продовольством численного народонаселення Землі іспанський архітектор Хав’єр Понсе висунув ідею щодо створення агрокультурних комплексів або автономних плаваючих ферм, а інженери компанії Forward Thinking Agriculture («Передова Інтелектуальна Агрокультура») її оформили у вигляді проекту.
Відповідно до міжнародних угод, у нейтральних водах не діють закони конкретних країн. Тому ідея оселитися у морі, подалі від поліцейських і прискіпливої громадськості, зацікавила також і багатьох любителів виходити «за межі дозволеного»: анархістів, нудистів та інших співтовариств із нетрадиційними поглядами. Куди можна віднести, до речі, і пропагандистів абсолютно органічної їжі.
Кожна така ферма займатиметься вирощуванням риби і виробництвом сільськогосподарських культур, а також використовуватиме і акумулюватиме чисту сонячну енергію. На найнижчому рівні її працівники займатимуться рибою — видобутком її просто з навколишнього океану, а також вирощуванням у басейнах. Там будуть обладнані антихвильові бар’єри, причали, склади для зберігання й цехи для переробки риби.
Наступний рівень ферми буде виділено під гідропоніку, тобто для вирощування аграрних культур без ґрунту — на живильних розчинах. Основою таких рідин стануть добрива, отримані з риб — побічні продукти нижнього ярусу. А недоїдки, що їх лишатимуть люди, у свою чергу, підуть на корми для тих-таки риб.
Такий от замкнутий цикл буде дуже виграшним для навколишнього середовища. А електрику для усього обладнання даватимуть сонячні панелі — на третьому рівні, розташованому вище поверхні моря. Тут розміститься фотоелектрична станція, метою якої буде нагромадження сонячної енергії. Розподілом енергії для людей і рослин будуть займатися комп’ютеризовані системи.
Іспанці кажуть, на створення такого проекту їх надихнув заливний спосіб вирощування рису на азіатських неродючих землях. Суть його полягає у тім, що рисові поля заливаються водою, змішаною із рештками дохлих риб — найкращим природним добривом. Реалізувати ідею плавучих ферм можуть насамперед мегаполіси, розташовані на узбережжях океану — Шанхай, Токіо, Сінгапур. Однак цілком можливе розміщення таких ферм на ріках й озерах.
Наприклад, у центрі міста Уппсала (четверте за населенням у Швеції) на річці Фіріс вже зараз розростається плаваюча ферма. Вона виступає як своєрідна «наочна агітація» за такий спосіб бізнесу: там влаштовують дискусії стосовно сільського господарства, проводяться семінари, присвячені змінам клімату, органічним продуктам, вирощуванню овочів на гідропоніці.
Тепер щодо забезпечення енергією. Французька компанія Cіel et Terre озвучила цікаве рішення щодо економії площ, запропонувавши розміщувати сонячні батареї на водоймах, кар’єрних озерах, зрошувальних каналах або відстійниках. Їхня ідея стала мотивацією для створення першої плавучої сонячної ферми в Беркширі, Великобританія, на місцевій річці. На плавучій фермі там було встановлено 800 фотоелектричних панелей «Гідрогеліо» (Hydrelio), розміщених на пластикових поплавцях. Відповідно до заяви розробників, термін служби фотопанелей Hydrelіo становить 30 років. Вони витримують пориви вітру швидкістю до 140 км/год. і коливання рівня води (тобто хвилі) до 1,5 м заввишки. Нині цією компанією створені й обслуговуються 55 сонячних електростанцій по усьому світі.
Здається, це аж надто інноваційні ідеї! Ба — ні. Людству в принципі вже давно відомі подібні рішення. Приміром, у деяких країнах Південної Азії (в Індонезії, Камбоджі) розповсюджені плавучі села. Хатки там збиті з дощок, що плавають на металевих бочках, скріплених у вигляді понтонів. Дах — із пальмового листя. Чому люди живуть отак? Причина та сама, що лягла в основу проекту іспанських інженерів: брак вільного місця. Бо не можуть собі дозволити купити землю на суші, а у плавнях ніякі податки не стягуються, і будуватися можна безкоштовно. У цих селах зустрічається й церква на воді, і магазини, і школи, навіть спортивні майданчики для дітей, накриті сіткою — щоб м’яч не залітав у воду.
Сільське господарство теж є традиційним для мешканців «акваселищ» — там плавають у клітках карликові свині, кури, кролі. Також вирощуються помідори, м’ята, а всередині сіткового огородження — риба: сом і пангасіус. Ну й, як екзотика, де-не-де живуть там приручені крокодили в імпровізованих вольєрах — це і м’ясо, і дорога шкіра. Все це прикріплено якорями або тросами до заростей. Багато з цих «плавзасобів» оснащені електрикою, що подається або від автомобільних акумуляторів, або від генераторів. Можна використовувати там і накопичувачі тепла, так звані геліоколектори.
А найдавнішими жителями штучних островів є індіанці з озеру Тітікака на кордоні Перу та Болівії (Південна Америка). Щоб захиститися від войовничих сусідів з племені інків, ці індіанці переселилися на такі собі штучні острови, сплетені з лози й трави. Зараз на Тітікака дрейфують 42 таких острівці, на найбільшому з них живе 10 родин, є школа.
Дещо подібне «ферм на воді» є й у нас — наприклад, поблизу села Вилкове на Одещині. Це відома «українська Венеція», розташована в усті Дунаю. Там у плавнях чимало нічийної землі. Люди вільно беруть її під городи, потім після повеней, які тут бувають постійно, кидають. Лишаються занедбані дерева, грядки. Трапляються на островах навіть здичавілі кози й корови. Іноді приїжджі мисливці полюють на цих корів як на якусь дичину.
Також відомо, що у наш побут активно входить поняття «розумний (або інтелектуальний) будинок», або по-англійському Hі-Tech House. Мається на увазі споруда, оснащена комплексом автоматики для керування інженерними системами будинку. Є також проекти, втілені в Одесі, типу плавучий «Розумний Дебаркадер». А від нього до плавучої ферми — півкроку.
До речі, щодо геліоколекторів. Зростання популярності використання сонячної енергії в 2016 році і одночасно зниження популярності нафти прогнозують багато аналітиків, наприклад, головний економіст «Шотландського Королівського банку» (Royal Bank of Scotland) Ендрю Робертс. Європейці займаються використанням енергії Сонця дуже активно, спонукають і нас. Так, наприкінці минулого року у селі Часлівці на Закарпатті ввели у дію сільську майстерню із виготовлення сонячних колекторів. На її обладнання було виділено структурами Європейського союзу €150 тис. Запроваджений за допомогою європейців проект покликаний навчити українців виготовити енергоефективний пристрій з матеріалів, які можна або відшукати у себе вдома, або ж придбати у найближчому будівельному магазині.
Ну, а вже готові колектори продає компанія «Альтернатив Солюшн» (Alternativ Solution) з Дніпропетровська. Вона впроваджує на ринку України також інші альтернативні джерела енергії — сонячні батареї, вітрові установки, теплові насоси тощо. Усе це буде доречно використовувати на плавучих фермах майбутнього.
