У київському офісі компанії AgroGeneration нещодавно відбувся семінар «Перспективи біоенергетики у сільськогосподарській галузі України», організований Українською аграрною конфедерацією (УАК). Народний депутат, президент УАК Леонід Козаченко відкрив спілкування, відзначивши, що біоенергетика є для нас нині одним із пріоритетних напрямів розвитку агросфери, враховуючи залежність України від імпортних енергоносіїв (насамперед природного газу), і значний потенціал біомаси як сировини для виробництва теплової та електричної енергії, доступної у нашій країні. «На жаль, темпи розвитку біоенергетики в Україні досі істотно відстають від європейських. Поговоримо про те, що нам заважає», — зазначив Леонід Козаченко.
Ця думка варіювалася у всіх подальших виступах: так, ми пасемо задніх у цій царині порівняно з європейцями. На сьогодні в Україні на енергетичні потреби використовується тільки 10% від загального наявного потенціалу біомаси. Це головним чином деревина (86% від загального обсягу застосованої на ці цілі біомаси) та соняшникове лушпиння (ще 8%). Але як подолати відставання від європейців, і хоча б частково позбутися залежності від дорогого енергоімпорту, особливо російського?
Позицію виконавчої влади озвучив начальник Управління заміщення традиційних видів палива Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Юрій Шафаренко. Стан та перспективи розвитку біоенергетики в Україні коротко окреслив голова правління Біоенергетичної асоціації Георгій Гелетуха. Старший інвестиційний аналітик компанії «Укрлендфармінг» Віктор Крекотін розповів про успішну діяльність біоенергетичного комплексу на курячому посліді, про плюси запровадження в енергетиці «зеленого тарифу».
Директор з розвитку бізнесу й зв’язків з інвесторами компанії «Астарта Київ» Микола Ковальский розповів про біоенергетичний комплекс на Глобинському цукровому заводі (Полтавська область), введений у дію у жовтні 2014 року. Він функціонує на відходах буряку й сої. Основними напрямами діяльності цього агрохолдингу є виробництво цукру на восьми цукрозаводах, вирощування буряків, зернових й олійних культур на загальній площі близько 250 тис. га, а також виробництво м’яса й молока на 70 фермах. Холдинг «Астарта» має виробничі підрозділи в Полтавській, Харківській, Вінницькій, Хмельницькій і Житомирській областях, займається тваринництвом і рослинництвом, і готовий надалі займатися розвитком біогазової індустрії.
Директор Департаменту продовольства Мінагропроду Дмитро Шульмейстер прочитав доповідь на тему «Перспективи виробництва біоетанолу в Україні». Деякі юридичні аспекти діяльності, пов’язаної з енергоефективністю у сільському господарстві, проаналізував юрист фірми «Дентонс» Максим Сисоєв. Він є практикуючим правником саме у сфері енергетики. Зокрема, пан Сисоєв співпрацював із 30 підприємствами, які впроваджували для себе біоенергетичний «зелений тариф» у сфері відновлювальних джерел енергії. Що цінно, він також має досвід у сфері антикорупційного законодавства, і є членом громадської Комісії з екологічних інвестицій, альтернативних та відновлювальних джерел енергії, що працює при Кабміні. Тож було цікаво послухати, як європейські норми втілюються у наше життя, продираючись крізь хащі бюрократії і ділового скепсису.
Науковий співробітник Технічного університету Мюнхена (Німеччина) Дмитро Ромець проаналізував основні мотивації для того, щоб займатися біоенергетикою. За останні 10-12 років невпинно й відчутно зростала вартість газу та електроенергії. До того ж, через війну на Сході ми стикаємося з нестачею вугілля, на якому працюють наші ТЕЦ. Атомна енергетика застаріває і вимагає модернізації. Тож чи не раціональніше буде зосередитися на біоенергетиці, для якої у нас багато поновлюваної сировини? Крім того, фермери Німеччини, наприклад, полюбляють біогазові установки не лише через їхню дешеву енергію, а й тому, що вони дозволяють найкращим чином утилізувати відходи. Тобто, крім економічної мотивації, діє потужна екологічна.
Участь у семінарі взяли представники агробізнесу, громадських об’єднань аграріїв, керівники агропромислових підприємств, аграрні експерти. Вони ділилися досвідом і планами впровадження біотехнологій. Наприклад, агрохолдинг МХП теж добуває біогаз із пташиного посліду, компанія ТEFF монтує котли й заміщує біомасою традиційні вугілля й газ на підприємствах, пов’язаних із переробкою сільськогосподарської продукції. Пелети з органіки вже виготовляє завод «Він-пелета», а фірма PRO ENERGY реалізує проект ТЕЦ на соломі. В Україні поки що, на жаль, для потреб біоенергетики солома використовується пасивно — лише 94 тис. т на рік, що становить менше 1% економічного потенціалу соломи в Україні.
Види біопалива для виробництва теплової енергії, млн т
Фахівці були одностайні на думці, що в Україні наявний значний потенціал біомаси, яка годиться для виробництва енергії. Потрібно й надалі нарощувати переробку аграрних відходів та виробництва біопалива з енергетичних плантацій, удосконалювати законодавство й вирішувати проблемні моменти, які заважають розвитку біоенергетики.
… А через день після цього зібрання відбулася Кліматична Конференція ООН у Парижі. На підтримку екологічних рішень ООН українська молодь пройшла ходою від пам’ятника Шевченку в Києві до Міністерства енергетики, закликаючи владу України активніше впроваджувати енергоощадні заходи: утеплювати будинки, переходити до відновлюваних джерел енергії, реформувати сектор енергетики тощо. На плакатах мітингарів було й таке радикальне гасло: «Вугілля, нафта, газ — обійдемось без вас!» Отже, напрям на залучення аграрної сфери у виробництво біомаси і розвиток біоенергетики — загальносвітовий і, безумовно, прогресивний.
Коментарі
Віктор КРЕКОТІН, старший інвестиційний аналітик компанії «Укрлендфармінг»
— Наша група компаній «Укрлендфармінг» є лідером як з рослинництва, так і з деяких видів тваринництва. Маємо велику кількість біомаси, тому й створили амбітний проект з її використання. За останні 10 років в Україні спостерігається помітне зростання птахівництва: на 4,5% щорічно. У нас є дуже великі птахофабрики: до 400 тис. курей. Тому маємо велику кількість курячого посліду. Пріоритетом біогазового проекту у нас була насамперед проблема відходів, як їх позбутися. А тепер ми маємо не лише біогаз, а й гранульовані добрива, і це дозволяє заробляти додатково.
Але пташиний послід — це складна сировина, для її переробки потрібні інвестиції, обладнання. Тому є важливим залучення довгих кредитів. Після введення «зеленого тарифу» ми маємо гарантовану ціну і гарантований збут енергії. Це, безперечно, знижує наші ризики і дозволяє залучати фінансування.
Є чимало екологічно орієнтованих фондів, які готові давати дешеві кредити під біогаз через те, що це корисно для довкілля. Біогаз має можливості генерації як електричної, так і теплової енергій, його легко накопичувати й потім регульовано використовувати: отримувати влітку, споживати взимку. В Європі зараз створюється єдиний ринок біометану. Україна могла б розвивати цю галузь і заробляти.
Юрій ШАФАРЕНКО, начальник Управління заміщення традиційних видів палива Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження
— На сьогодні біоенергетика набуває особливого статусу. У розвинених країнах 15% енергетичного балансу дає біомаса. Україна теж у цьому напрямі рухається. За 9 місяців поточного року встановлено об’єктів біоенергетики на загальну потужність 492 мегават. Наразі сектор біоенергетики заміщує близько 2 млрд куб. м природного газу, експортує 3650 мегават. До 2020 року, згідно з Національним планом дій з відновлюваної енергетики, нам потрібно буде заміщувати щорічно 7,2 млрд куб. м газу. Поняття біомаси у наших законодавчих актах приведено до вимог директив ЄС. Є державна програма стимулювання енергозберігаючих заходів. Сьогодні у нас є компанії, які вирощують енергетичну тополю. Однак розбудова сектору біоенергетики потребує значних інвестицій.
Георгій ГЕЛЕТУХА, канд. техн. наук, голова правління Біоенергетичної асоціації України
— Ми маємо в сьогоднішньому енергобалансі держави приблизно 2 млрд куб. м газу, заміщеного біопаливом. Темпи приросту цього сектору останнім часом високі: вони становлять 23% на рік. До 2020 року ми повинні заміщувати десь 7,2 куб. м газу. У 2013 році фактично всю біомасу ми отримували з деревини (дрова, тріска, пелети, гранули з деревини тощо).
У 2015 році деревини в цьому енергобалансі вже менше половини, а решта біомаси дають різні види аграрних відходів: солома, тюковані стебла, лушпиння, жом і т.п.
За потужністю виробництва електричної енергії з біомаси нам треба піднятися від нинішніх 3600 МВт до 15000 МВт — це разом для населення, промисловості, житлово-комунального сектору. Зараз найбільш активно заміщення природного газу біомасою відбувається саме у населення. До 2020 року ми частину біоенергії запланували покрити за рахунок енергетичних культур. Під них буде відведено близько 120 тис. га, а зараз маємо лише 4 тис. га.
Ми бачимо також перспективу, щоб під біомасу використовувати силос кукурудзи. За останні роки Україна збільшує площі, засіяні під цієї культурою, підвищує її урожайність. Якщо порахувати відходи від неї, то ми маємо 38 млн т на рік кукурудзяних залишків, які варто використовувати на біопаливо. На жаль, у нас ще немає відповідної інфраструктури, деяких машин. Але можна взяти зарубіжний досвід і технології та застосовувати їх. Ми порахували: якщо ви вирощуєте зернові, то ваш дохід на один гектар сьогодні дорівнюватиме тому, який можна отримати від вирощування кукурудзи на енергетичний силос. Ми повинні, зокрема, також створити ринок теплової енергії, конкурентний із монополістами, які там панують сьогодні.
