Система весняного перед- та післяпосівного обробітку ґрунту під ярі культури базується на ранньовесняному його розпушуванні (закриття вологи), безпосередньому обробітку перед сівбою та при догляді за посівами просапних культур, які, залежно від ґрунтово-кліматичних умов місцевості та біологічних особливостей вирощуваної культури, складаються із культивації, глибокого розпушування, післяпосівного коткування, міжрядних обробок тощо. Польові роботи навесні розпочинають з урахуванням основного обробітку ґрунту, проведеного в осінній період, адже від нього залежить рівень урожайності польових культур (табл. 1).
Таблиця 1. Урожайність польових культур під впливом способів основного обробітку ґрунту та глибини його виконання, т/га (середнє за 2011–2017 рр.)
Основним завданням є збереження у ґрунті нагромадженої за осінньо-зимовий період вологи, яка навесні інтенсивно випаровується, особливо з ущільненого ґрунту. Для чорноземів оптимальна вологість становить 15–18% (по відношенню до абсолютно сухого ґрунту). Передчасний обробіток ґрунту навесні призводить до залипання робочих органів ґрунтообробних знарядь, замазування поверхні ріллі, а запізнілий спричиняє засихання ґрунту й утворення великих грудок, тому ранньовесняне боронування проводять вибірково з урахуванням підсихання різних полів і ділянок. Під час боронування можна також використовувати шлейфи та шлейфові борони. Порядок розміщення знарядь залежить від стану ґрунту, зокрема, на дуже ущільнених у першому ряду тракторного агрегату знаходяться важкі борони, а в другому — шлейфи. На більш структурних ґрунтах, де після зяблевої оранки утворюється гребеняста поверхня, в першому ряду розміщують шлейфи, а в другому — борони.
Основною вимогою при закритті вологи є утворення на поверхні ґрунту добре розпушеного дрібногрудочкуватого шару завтовшки 3–5 см. Для цього шлейфування і боронування виконують у два сліди по діагоналі (під кутом 45°) до напрямку осіннього обробітку. Залежно від фізичних властивостей ґрунту та його вологості запроваджують також інші схеми розміщення знарядь під час закриття вологи. Так, спочатку в один слід боронують, а через кілька годин пускають агрегат із шлейфів, борін і райборінок.
Зволікання із боронуванням призводить до втрати великої кількості води, величина її випаровування може досягати в сонячну і вітряну погоду до 80–100 т/га щоденно, тому закриття вологи є терміновою весняною роботою. На вирівняних полях після стерньових попередників, оброблених з осені важкими дисковими боронами або безполицевими знаряддями, виконувати ранньовесняне боронування недоцільно.
Передпосівний обробіток ґрунту і сівба є єдиним технологічним комплексом. Розрив у часі між ними має бути мінімальним і становити не більше півгодини. Якщо посів проводити пізніше, то верхній шар ґрунту пересихає, що в майбутньому різко зменшує польову схожість насіння.
Помилки у виконанні робіт
Головними помилками при передпосівному обробітку ґрунту є надто ранній початок робіт за сирого ґрунту, надмірна кількість робочих проходів через те, що окремі операції не поєднуються в одному агрегаті, велика робоча швидкість їх, глибоке передпосівне розпушування. Найкращим знаряддям для передпосівного обробітку ґрунту є культиватори з лапами, що підрізують його шари. Цими знаряддями можна досягти рівномірного і неглибокого розпушування ґрунту, знищити сходи та розетки бур’янів. На важких і зволожених ґрунтах, де потрібна глибша культивація, для передпосівного обробітку більш ефективні культиватори з розпушувальними лапами.
Не використовують для передпосівного обробітку ґрунту просапні культиватори КПС-4; КПГ-4, адже це призводить до нерівномірності обробітку ґрунту, збільшення втрат вологи, гребенистості його поверхні. Врешті-решт маємо зниження польової схожості насіння. Серед знарядь для допосівного обробітку більш досконалими є культиватори зі стрілчастими лапами на S-подібних пружинних стояках (наприклад КБМ-10,8ПС, КБМ-9,6ПС-4Д, КБМ-14,4ПС-Д та інші).
Запізнення із проведенням передпосівної культивації, за відсутності опадів, затримує сівбу ранніх ярих культур і тим самим знижує їх урожайність. Надмірно глибокий обробіток навесні збільшує шпаруватість ґрунту, що посилює його висушування, особливо за жаркої вітряної погоди. Тому глибина передпосівної культивації в усіх випадках повинна відповідати глибині загортання насіння. Порушення цієї агротехнічної вимоги призводить до зависання зерна в напівсухому прошарку ґрунту і зрідженості сходів.
Під ранні ярі культури ґрунт культивують один раз. Під пізні застосовують, як правило, дві культивації: першу на більшу глибину і приблизно в ті самі строки, що й під ранні ярі, а другу — перед сівбою на глибину висівання насіння. Після кожної культивації під ранні і пізні культури ґрунт боронують. В роки з достатнім зволоження або на мало структурних ґрунтах, які запливають, передпосівну культивацію проводять на глибину 8–10 см, а за надмірного зволоження біля заплав річок із неглибоко залягаючими підґрунтовими водами в низинах мікрорельєфу, де ґрунт навесні дуже ущільнюється, глибину передпосівного обробітку доводять до 14 см і більше, використовуючи для цього, крім культиваторів, ще й чизелі.
Основний глибокий обробіток раннього пару
Його проводять після масового проростання бур’янів на 16–18 см важкими культиваторами КПЕ-3,8, КРГ-3,6, КТС-10. На засмічених багаторічними бур’янами полях (гірчак, осот рожевий та жовтий, берізка польова тощо) кращі наслідки забезпечують культиватори-розпушувачі КР-4,5, КШН-5,6 «Резидент».
За умов перезволоженості верхнього шару ґрунту слід обмежити застосування такого агротехнічного заходу, як прикочування посівів ярого ячменю, вівса, гороху важкими кільчато-зубовими котками. За умов різкого підвищення температури повітря у післяпосівний період і відсутності опадів на таких полях утворюється тверда ґрунтова кірка, яка травмує кореневу систему рослин. Тому коткування краще проводити за умов пересихання верхнього шару ґрунту.
Підготовка площ під ярі культури, попередньо необроблених на зяб, одне з найскладніших завдань в умовах нестачі вологи в ґрунті та можливого прояву навесні суховіїв різної інтенсивності. Глибокий обробіток тут недоцільний. Залежно від погодних і ґрунтових умов його необхідно обмежити глибиною 12–16 см. Застосування плоскорізних знарядь на цих ґрунтах може призвести до збільшення брилуватості поверхні. Найбільш раціональним буде використання протиерозійних, чизельних та важких культиваторів із робочими органами підвищеної жорсткості.
На полях після кукурудзи на зерно, сорго та соняшнику, де збирання відбувалось із залишенням рослинних решток, обробіток доцільно провести з використанням роторних знарядь активної дії вітчизняного (КВФ-2,8, КФ-5,4) чи закордонного виробництва. При їх відсутності на необроблених з осені землях, які йдуть під посів ярих культур, спочатку необхідно стебла подрібнити знаряддями типу ПН-2.0, а ґрунт обробити на глибину 10–12 см широкозахватними дисковими боронами БД-10, ДМТ-6 в комплексі з культиваторами типу КПЕ-3,8 чи комбінованими агрегатами КР-4,5, КНК-6Н, АКШ-5,6, КШН-5,6 із наступною сівбою.
У разі потреби, залежно від стану поля та ґрунту, поєднуючи з весняним обробітком ґрунту перед сівбою польових культур, знищують бур’яни та заробляють у ґрунт добрива й гербіциди. Цей комплекс прийомів у кінцевому підсумку дає змогу мати дружні повноцінні сходи польових культур, а як підсумок, і вищий урожай. Особлива увага має приділятися полям, де озимина висівалась по кукурудзі та соняшнику, а також ділянкам із наявністю «блюдець» у поглибленнях мікрорельєфу та уражених ерозією замулення. На важких переущільнених ґрунтах тут не виключена вірогідність застосування дискових знарядь ощадної дії (ЛДГ-10, МФ-200).
Олександр ЦИЛЮРИК, доктор с.-г. наук
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет
