Особливо це стосується господарств, які не мають змоги закуповувати якісні добрива і пестициди у достатній кількості, а отже, не здатні гарантувати захист своїх посівів від бур’янів і шкідників. Без плуга в такому разі обійтися складно, оскільки його незаперечною перевагою є боротьба з бур’янами, і глибока відвальна оранка є одним із найбільш ефективних способів подолати цю проблему. Звісно, що не повністю.
Плуг допомагає не тільки орати важкі ґрунти, але й справлятися зі збудниками хвороб, що мешкають у землі, таких як різноманітні грибки чи віруси. Причиною їх появи може бути підвищена вологість ґрунту, загущені посіви, недостатня освітленість, а також надлишок азоту в ґрунті. До того ж плуг допомагає домогтися активізації розкладання органічних речовин із вивільненням рухомих форм азоту, фосфору і калію та збільшення виділення вуглекислого газу — основного будівельного матеріалу для рослин.
На початках землеробства сучасного типу використовувалися так звані загінні, або необоротні плуги. При цьому назва «необоротний» означає те, що агрегат відвалює землю тільки в один бік. Це доволі незручно. Наприклад, застарілі моделі плугів, які і досі застосовуються у деяких господарствах, відвалюють землю лише праворуч. Це означає, що такий плуг іде з лівого боку від уже зораного поля, утворюючи великі гребні і глибокі розвальні борозни. В результаті доводиться робити перший прохід на тракторі, а потім як мінімум, робити ще один, розширюючи борозну. Водночас оборотний плуг працює набагато ефективніше, оскільки він здійснює як праві, так і ліві відвали, завдяки чому зорана поверхня поля виходить рівною.
З необоротним плугом доведеться щоразу об’їжджати зорану територію на розворотах. Це економічно невигідно, тому що робота трактора вхолосту досягає 20%. Окрім цього, згубно для ґрунту, адже внаслідок багаторазових проходів техніки по одному і тому ж місцю відбувається ущільнення розворотної смуги, що спричиняє істотне погіршення повітряного і температурного режимів, а також зміну низки хімічних властивостей ґрунту, які впливають на його родючість.
Сьогодні кожне господарство прагне мати бодай один оборотний плуг, розрахований на добру продуктивність роботи. Такий агрегат окуповує свою вартість на полях площею від 40–50 га, оскільки дає змогу скоротити час, необхідний для обробітку значних масивів землі.
Наголосимо на тому, що для правильного обороту пласта його слід повернути таким чином, щоб центр ваги перевалив через вертикаль, і він під своєю вагою впав верхнім боком із рослинністю на дно борозни, здійснивши поворот на 180 градусів.
Традиційно плуги розподіляються на три групи: навісні (до 6 корпусів), напівнавісні (від 5 до 9) і причіпні (від 9 до 12).
Навісні цілковито навішуються на триточкову задню навіску трактора. Такі плуги мають одне опорне колесо, яке задіюється тільки під час їхньої роботи (у разі розвороту трактор повністю піднімає плуг) або ж іноді за транспортування плуга.
Напівнавісний плуг передньою частиною навішується на триточкову навіску трактора, а задньою — на власне опорно-транспортне колесо, яким і регулюється глибина обробітку, коли агрегат опускається у робоче положення.
Причіпні моделі, які кріпляться позаду плуга, зустрічаються в Україні дедалі частіше, у міру насичення господарств потужними тракторами з двигунами від 360 к. с.
Навісні плуги у більшості випадків використовуються із тракторами 80–200 к. с. Більша кількість корпусів призводить до посилених навантажень на задній навісний пристрій трактора, внаслідок чого виникає потреба у використанні вантажів-противаг на передній навісці машини. На відміну від навісних, напівнавісні плуги дозволяють збільшити кількість корпусів, оскільки агрегатуються із більш потужними тракторами. Водночас серед слабких місць таких агрегатів потрібно згадати погіршення маневреності, збільшення ширини розворотної смуги, ускладненість або неможливість використання на полях зі складною конфігурацією тощо.
Насамперед вибір плуга залежить від можливостей тракторів, які наявні в господарстві. Чим більше корпусів у плуга (тобто ширина захвату), тим потужніший трактор потрібен. Розрахунок оптимальної кількості корпусів відбувається наступним чином: на середніх і важких ґрунтах на один корпус припадає приблизно 35–40 к. с. потужності трактора, а на легких — близько 30 к. с. Потрібно враховувати особливості рельєфу та вологість ґрунтів, тому краще працювати із запасом потужності.
Також до плуга необхідно вибрати леміш. Вони переважно бувають двох видів: прості або долотоподібні, з твердосплавним наплавленням різальної кромки чи без неї. Останні коштують дорожче, однак демонструють істотно вищу ефективність роботи.
Наступним визначальним моментом у виборі плуга є тип ґрунту. Залежно від його характеристик застосовують різні типи корпусів (так званих відвалів). Відвали бувають культурними — для добре оброблених ґрунтів, напівгвинтовими, гвинтовими, циліндричними тощо, суцільними та смуговими.
Суцільні відвали — це цілісні пластини, а смугові — що складаються з окремих пластин, між якими є проміжки. У порівнянні з суцільним смуговий відвал легше обертає ґрунт, краще кришить його і вирівнює. Вони ідеально підходять для важких, липких ґрунтів, наприклад суглинкових чорноземів. Крім того, тяговий опір у них набагато нижчий, і тому вони менш схильні до залипання. Зі свого боку, суцільні відвали менш схильні до стирання і пошкоджень, тому їх часто використовують на кам’янистих або піщаних ґрунтах. Гвинтові і напівгвинтові відвали використовують у тому разі, якщо потрібно підіймати сильно задернений ґрунт. При цьому здійснюється повний примусовий оборот пласта.
Під час обробітку цілинних і перелогових земель разом із гвинтовим відвалом рекомендується використовувати передплужник. Він зчищає верхній шар землі і кладе його в борозну від попереднього корпусу, який іде слідом та оре глибинний шар ґрунту. Такий підхід дозволяє істотно поліпшити якість оранки.
Від засміченості ґрунту сторонніми предметами, переважно камінням, залежить вибір системи захисту корпусу плуга. Найбільш поширена технологія, використовувана на ґрунтах, де практично немає каменів, — це так званий зрізний болт. Якщо плуг наїжджає одним із корпусів на камінь, то цей маленький гвинтик зрізається, не пошкоджуючи при цьому ані плуг, ані корпус, ані раму. Потім тракторист підіймає плуг і замінює зрізаний болт на новий.
Більш серйозний захисний пристрій — це пружинний захист. У разі перевищення навантаження вище допустимих показників пружина стискається, і корпус виходить із землі. Потім, після проїзду перешкоди, він повертається назад. Іноді замість циліндричних пружин виробники плугів застосовують ресори.
Найбільш досконалим рішенням і, відповідно, найдорожчим є гідравлічний захист. Замість пружини на корпусі встановлений гідроциліндр, у якому під тиском знаходиться олива. Якщо плуг наїжджає на перешкоду, і тиск на корпус перевищує розрахункове значення, гідроциліндр починає стискатися, корпус підіймається, а після проходу перешкоди йде назад у землю.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
