Простору для цієї творчості у нас аж занадто… Якщо немає вологи у грунті, то це означає, що приорані з осені пожнивні рештки кукурудзи так і лежать там мертвим вантажем. Так само як і нітроамофоска. Втім, це ще добре, якщо у господарстві встигли те кукурудзиння приорати. Подекуди спочатку доведеться щось із ними вигадувати, перш ніж братися до передпосівного обробітку. А вологи немає…
Як краще повестися у такій ситуації? Як забезпечити дотримання основного фактору нормальної урожайності — отримання міцних своєчасних сходів рослин?
Перше. Цієї весни ми втручаємося у грунт настільки, скільки потрібно для того, щоб здійснити рівномірний висів насіння. Доводилося зустрічати, що у більшості випадків усі наші багаторазові проходи агрегатів для передпосівного обробітку є певним архаїзмом. Мовляв, їхнє головне призначення — підготувати якомога більш якісно грунт для… поганої сівалки. Це повелося ще з тих часів, коли для того, аби нормально посіяти кукурудзу чи соняшник, доводилося рухатися зі швидкістю черепахи і тримати пару сівальників для контролю. Може й так… Тому якщо у вас немає претензій до наявних посівних агрегатів, то землю краще зайвий раз не ворушити.
Друге. Можна скільки завгодно називати закриття вологи і ротаційний обробіток грунту дідівськими методами, однак без них, вочевидь, не обійтися. Ці технологічні операції мають безліч агрономічних переваг. Окрім закриття вологи, це механічне знищення паростків бур’янів, подрібнення грудок, певне вирівнювання посівного горизонту і поліпшене засвоєння азоту. Скажемо більше: якщо з осені поле лишилося більш-менш вирівняним, то краще провести ротаційний обробіток, аніж запускати культиватор у два сліди і втрачати без того дефіцитну вологу.
Третє. Сухої весни не просто можна, але навіть потрібно заощадити на гранульованих добривах. Сульфат амонію чи карбамід, внесений у нормі понад 100 кг/га, за різкого підвищення температури не допоможе, а навпаки, зашкодить. Можна буквально спалити сходи чи істотно загальмувати їх розвиток. Особливо ж за внесення їх припосівним способом. За таких умов виграють ті господарства, які мають змогу вносити КАС перед весняним обробітком грунту. Рідке добриво значно повніше і швидше засвоїться, на відміну від сухих гранул.
Загалом до мінерального живлення рослин слід підійти обачно у разі дефіциту вологи у грунті. Ще не пізно переобладнати сівалки для внесення рідких стартових добрив. Це може бути той самий КАС чи азотно-фосфорні ЖКУ із додаванням мікроелементів. Краще внести 8–10 кг д. в. азоту і фосфору на старті в складі рідких добрив, аніж утричі більшу кількість у сухому вигляді. За посушливих умов ми водночас знизимо витрати на мінеральне живлення рослин і виграємо в плані ефективності засвоєння елементів.
При цьому варто «погратися» із передпосівною обробкою посівного матеріалу ключовими для культури мікроелементами — бором, цинком, молібденом тощо. Вже після появи сходів — інтенсифікувати позакореневе підживлення рослин шляхом внесення карбаміду, сульфату магнію або ж комплексних мікродобрив. Не зайвим буде і використання гуматів.
Четверте. За умов дефіциту вологи в грунті очевидним є той факт, що перегнивання пожнивних решток культури-попередника відбувалося із дуже низькою інтенсивністю. Це означає, що із настанням високих температур і випаданням опадів мінералізація цієї соломи відбиратиме доступний азот у посівів. За таких умов ще раз нагадаємо про КАС як про можливість внести доступний азот у грунт. Ідеальним способом подоланням проблеми було б внутрішньогрунтове внесення рідкого азотного добрива у міжряддя сходів. Цю технологічну операцію можна здійснювати як за допомогою спеціальних агрегатів чи міжрядних культиваторів, оснащених спеціальними ємностями з дозаторами. Це не так дорого, як може здаватися, і краще вкласти кошти у таке переоснащення навесні, аніж потім рахувати збитки від недоотриманого врожаю.
П’яте. Поле і в прямому, і переносному значенні цього слова повинне бути чистим від бур’янів та захворювань рослин. Ми не заощаджуємо на якісних гербіцидах і фунгіцидах, а особливо ж на фунгіцидних протруйниках. Кожна бур’янина відбирає часточку дефіцитної вологи у культурних рослин, тому намагаючись заощадити на якісному гербіциді на кукурудзі чи соняшнику, ми самі собі створюємо проблему.
Здорові рослини набагато краще опираються посушливим стресовим умовам, не витрачаючи життєві сили на боротьбу із захворюваннями. Тим більше, що сучасні оригінальні фунгіциди характеризуються потужним фізіологічним ефектом, буквально додаючи цих сил рослинам. Зокрема, це очевидно проявляється у результатах урожайності у посушливих регіонах України минулого року. Там, де використовувалися якісні фунгіциди і рістрегулятори для протруєння та захисту рослин, навіть за дуже несприятливих умов були отримані істотні прибавки до врожайності.
Звісно, що це дуже загальні рекомендації, і у кожному конкретному господарстві доводиться вирішувати на початку сезону специфічні індивідуальні проблеми. Спільним лишається головне — вітчизняним агровиробникам потрібно усвідомити, що нинішні кліматичні зміни призводять до руйнування усталених агроприйомів і підходів до вирощування сільгоспкультур.
Так, в окремих господарствах на півдні України вже вдаються до підзимніх чи зимових посівів не лише гороху, а навіть такої теплолюбної культури, як соняшник. Логіка тут очевидна. Якщо падалиця сходить навесні без проблем і почуває себе чудово, то чому б не поекспериментувати із культурним соняшником. Тим більше, якщо сіяти його у квітні в суху землю, то точно нічого доброго не буде. Зате, якщо покласти насінину в більш-менш вологий грунт на початку лютого, то, може й, все буде гаразд…
Ще більш очевидною тенденцією є відхід від крайньої інтенсифікації агровиробництва та повернення до ще однієї «дідівської» технології — парів. Відпочивши рік, земля накопичує вологу і доступні поживні речовини. Також за цей час можна знищити велику кількість бур’янів механічним способом. Після пару, навіть за надзвичайно посушливих умов, можна отримувати нормальні результати з урожайності. Тому повернення до парової системи може на початку вдарити по валовій урожайності, однак із часом забезпечити стабільні фінансові результати в господарствах.
Дуже шкода, що тваринництво майже скрізь відійшло в небуття або ж лишилося у статусі соціального проекту. Хоча внесення гною ВРХ та рідкої гноївки — це природній спосіб не лише підвищити вміст доступних елементів живлення у грунті, але й покращити його властивості і структуру, зокрема вологозберігальну здатність.
І починати якісно змінювати технологію уже сьогодні — щось та й вийде! Як кажуть у народі: «Ще такого не було, щоб нічого не було».
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
