Звісно, що в тому разі, якщо в агроформуванні практикується стрічкова технологія обробітку ґрунту, всі види добрив кладуться акуратно в оброблену смугу. Так само, за традиційної технології є сенс значну частину гранул внести в грунт одночасно із висівом насіння. Це забезпечить швидкий старт молодих сходів і дасть змогу використати добрива більш раціонально.
Однак і в такому разі без класичного розкидача міндобрив не обійтися. Його головне завдання — рівномірно розподілити полем великі обсяги добрив, які вносяться з метою закладання бази для отримання врожаю на полі або ж оперативного внесення ключового елементу живлення, тобто азоту.
Це особливо актуально восени з метою основної «зарядки» поля NPK, ранньої весни — із передпосівним обробітком ґрунту, та, звісно ж, із метою азотного підживлення посівів озимих культур.
Сучасний високопродуктивний розкидач гранульованих добрив спроможний зробити впродовж світлового дня до 1000 га. Головне — правильно організувати логістику, тобто підвезення/завантаження добрив. Фактично на сьогодні в агрономів відпала проблема продуктивності роботи цих агрегатів. Нині конкуренція на ринку розкидачів точиться винятково навколо якісних характеристик роботи, таких як рівномірність розподілення і дотримання норми, а також їх можливостей працювати за технологіями точного землеробства.
Як правильно підійти до вибору моделі розкидача мінеральних добрив?
По-перше, слід визначитися із завданням, які він буде виконувати. Адже у тому разі, якщо мова йтиметься про масштабну підгодівлю озимих зернових, то потрібно звернути увагу на висоту кліренсу агрегату. І при цьому — на спосіб розкидання гранул. Більшість розкидачів їх метає за принципом кулеметної черги. Це чудово підходить для рівномірного розподілення гранул на голій землі, але розвинені і досить вже високі посіви озимих навесні стануть на заваді частині гранул. У такому разі краще звернути увагу на модель, яка надсилає гранули за адресою навісним способом.
При цьому необхідно об’єктивно оцінити якість гранульованих добрив, із якими доводиться працювати. Чим більше відхилень від еталону (різна вага, форма гранул, злежаність, розсипчатість), тим нижчою буде точність їх розподілення полем. Якщо немає можливості чи бажання подолати цю проблему, тоді можна особливо не перебирати у виборі розкидача і змиритися з певним відсотком браку під час внесення.
По-друге, ми повинні розуміти, що багато сучасних моделей розкидачів міндобрив відомих виробників апріорі розраховані на підвищення ефективності їх застосування шляхом впровадження технологій точного землеробства. Якщо у конкретному господарстві останні перебувають лише у не дуже близькому майбутньому, то краще взяти простішу модель того ж виробника. І кошти будуть витрачені більш раціонально, і мороки менше.
Та, з іншого боку, високоякісний розкидач гранул, розрахований на точні рішення, — чудова нагода для того, щоб розпочати їх впровадження. Може трапитися, що за рік-два керівник господарства захоче перейти до диференційованого внесення, і тоді модель стане у нагоді.
По-третє, обов’язково потрібно переконатися, що задекларовані виробником експлуатаційні характеристики агрегату відповідають реальним. Звісно, що це правило стосується усієї сільгосптехніки, однак для розкидачів є особливо актуальним. Річ у тім, що модель може «трішки» не докидати гранули до норми — десь на 1–2 м із кожного боку. Воно нібито дрібничка, але із часом поставить перед агрономом серйозну проблему: чи намагатися перекрити ці проміжки, перевитрачаючи час та добрива, чи махнути на них рукою і недодати живлення… Ще гірше, якщо мова йдеться про диференційоване внесення міндобрив, адже це недокидання помножить на «нуль» попередні економічні розрахунки.
Радимо звернути увагу ще на низку нюансів, які можуть зіграти істотну роль під час експлуатації розкидача міндобрив.
Почнімо з того, що якщо обсяг бункера для добрив становить, наприклад, 3000 л, то це повинно означати, що цю масу гранул можна використати на 99%, незалежно від ступеню спорожнення бункера і рельєфу поля. Логіка тут проста — чим рідше заправляємо, тим менше втрачаємо час.
Норма внесення гранул і рівномірність їх розподілення — це святе. Ці показники не повинні залежати ані від рельєфу, ані від потужності трактора, ані від типу добрив чи інших факторів. Машина або нормально працює і розподіляє добрива так, як це було задано, або щось десь не так. У такому разі красномовним може бути приклад одного господарства з Вінницької області, де намагалися впровадити диференційоване внесення добрив під кукурудзу і постали перед неочікуваною проблемою. Розкидач добрив працював ніби як слід, та при цьому вперто роздавав… удвічі нижчу норму, аніж було задано. Не знаємо, чим завершилася ця історія, але довгий час біля агрегату «розважалася» сила-силенна технарів.
До речі, не зайвим буде нагадати і про те, що оператор трактора (а краще ще й агроном у віддаленому доступі) повинен мати змогу миттєво проконтролювати, чи дотримується норма внесення та інші налаштування.
Іноді трапляється, що придбаний розкидач міндобрив несподівано туго працює з наявним у господарстві МТЗ-82 чи трактором трохи вищої потужності. Річ у тім, що висока продуктивність і технологічність сучасних агрегатів потребує відповідних енергорушіїв. Тому краще не орієнтуватися на запевнення, що «із цим трактором воно піде», а все гарненько перевірити на ділі, в тому числі з урахуванням нерівностей рельєфу.
Надійність конструкції різних моделей розкидачів в одній ціновій категорії сьогодні є приблизно однаковою. Звісно, що трапляються неприємні винятки, однак якщо ви купуєте агрегат відомого західного чи вітчизняного виробника, то проблем із надійністю та довговічністю служби виникати не повинно.
В цьому плані важливо звернути увагу на якість транспортерів добрив, а також самих «тарілок», тобто розподільчих дисків. Звісно ж, і на якість виконання тих металевих частин агрегату, котрі безпосередньо контактують із міндобривами. Це відносно агресивний сипкий матеріал, який з часом може спричинити корозію металу.
Також сьогодні на ринку присутні розкидачі, які дають змогу вносити два види добрив водночас. Це актуально в тому разі, якщо, наприклад, ми «заряджаємо» площу універсальним комплексним добривом на кшталт нітроамофоски і водночас прагнемо додатково внести критичний для наступної культури елемент живлення, наприклад калій. Таке технічне рішення є дуже зручним, оскільки дозволяє зменшити кількість проходів техніки полем, а отже, і виробничі витрати.
І нарешті, бажано з’ясувати, чи можна вносити за допомогою конкретного розкидача мікрогранули. Такі види добрив переважно застосовуються безпосередньо під час висіву насіння, однак може виникнути потреба більш масового їх використання. Це досягається зазвичай встановленням спеціальних розподільчих дисків.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
