Нещодавно довелося натрапити на разючу цифру — 70% витрат на вирощування кукурудзи сьогодні становить вартість мінеральних добрив. Саме так поряд із підвищенням цін на зерно «непомітно» зросло в ціні й мінеральне живлення рослин. Виходячи зі стрімкого здорожчання природного газу та зростання дефіциту фосфорних добрив у світі, NPK зростатиме в ціні й надалі.
Відповідно, усі технологічні процеси, пов’язані із забезпеченням належного «харчування» сільгоспкультур сьогодні мають бути оптимізовані, починаючи із вибору формул цій та способів внесення, і закінчуючи обробітком ґрунту. Та звісно ж, особливу увагу слід звертати на найпоширеніші традиційні технології внесення, зокрема, на вибір й експлуатацію розкидачів мінеральних добрив.
Класичний розкидач, яким ми собі уявляємо, спрощено кажучи — всього-на-всього металева місткість на колесах, яка метає гранули врізнобіч за допомогою металевих «тарілок». Тобто це, на перший погляд, «простий, мов двері» агрегат, що не потребує конструктивного поліпшення.
Та це лишень на перший погляд. Наприклад, свого часу, компанія Kuhn обрахувала, що застосування точних рішень у розкидачах мінеральних добрив дає змогу щосезону заощаджувати від 100 євро на 1 га. І це ще за старими й істотно нижчими цінами на мінеральні добрива! Тому не дивно, що виробники таких машин сьогодні наввипередки пропонують все нові та нові моделі розкидачів із поліпшеними характеристиками у всьому, що стосується точності дозування та внесення гранульованих добрив. Адже практика «зайвий десяток кілограмів туди — десяток сюди» вже давно застаріла, бо недотримання заданої норми внесення у перерахунку на гектар загрожує серйозними витратами й агрономічними проблемами в разі заниження норми.
Також є надзвичайно важливими дотримання робочої ширини розкидання гранул із точністю до 50–100 см, і рівномірне розподілення сипкої маси по поверхні поля. Це все гроші й дуже великі. Тому навіть питання вартості нового розкидача відходить на другий план. Якщо модель відмінно виконує свою роботу, то її треба брати за будь-які гроші, бо за день вона може розкидати добрив на суму в сотні тисяч євро. Від того, як вона їх розподілить, своєю чергою, залежить вже отримання мільйонів євро за вирощений урожай. Відповідно, міркування у виборі моделі на кшталт «ось тут розкидач гірший, але на 5 тис. євро дешевший» буквально втрачають свій сенс, бо ці 5 тис. євро — це вартість міндобрив, потрібних для мінерального живлення 5 га поля.
А ось на що потрібно звернути увагу передусім, обираючи таку машину.
Ширина розкидання
Критерії вибору тут прості: якщо написано, що розкидач метає гранули на ширину, скажімо, 24 м, то це має бути саме 24 м, а не 22 чи 26. У першому випадку частина поверхні поля лишиться не підживленою, або ж доведеться підлаштовуватися та робити більшу кількість проходів розкидачем. У другому — з’являться непотрібні перекриття, що спричинить перевитрату міндобрив. Тому вподобану модель обов’язково слід перевірити за реальних умов роботи, зокрема на полі з нерівним рельєфом. Окреме випробування — робота за умов сильного вітру, якщо це дозволяють обставини. Низка відомих світових виробників такої техніки, наприклад, Amazone, сьогодні пропонують спеціальні рішення для компенсації сили вітру, щоб було дотримано стандарти внесення. І буде незайвим перевірити, як саме вони працюють за реальних умов роботи.
Дозування та рівномірність внесення
Хоча мінеральні добрива в Україні постійно зростають у ціні, на жаль, цього не можна сказати про їх якість. Значний відсоток традиційних азотних добрив і NPK потрапляють до фермерів у відверто нетоварному вигляді. Всередині біг-бегів можна знайти і грудки різного розміру, навіть такі, що їх потрібно розбивати довбнею, і пил, що абсолютно не годиться для розкидання. Це може перетворитися на справжню проблему. Тому наш обприскувач повинен бути оснащений суперефективною «мішалкою», яка подрібнюватиме грудки до більш-менш придатного для внесення стану. Інакше не допоможе жодна електроніка, яка просто не розрахована на роботу з некондиційним матеріалом.
Власне ж дотримання норми внесення гранульованих добрив і рівномірність багато в чому пов’язані із застосуванням технологій точного землеробства. Дуже добре, якщо продавець розкидача може не просто привезти у господарство машину й взяти гроші, а ще й надасть відповідний технологічний супровід для упровадження точних рішень. Тобто розкидач справді розсипатиме, наприклад, по 125 кг карбаміду на 1 га, а 135 кг чи тим більше 150 кг. Інакше за цю всю електроніку і грошей платити не варто, а краще взяти добротну традиційну машину.
Те саме стосується і рівномірності розкидання добрив, особливо ж азотних під час підживлення озимих культур. Якщо це здійснюватиметься за принципом «то густо, то пусто», то результатом стане нерівномірність розвитку сходів, а іноді навіть азотне голодування рослин поруч із надмірною інтоксикацією на різних ділянках поля.
Надійність конструкції та прохідність розкидача
Ця металева місткість на колесах тягне в собі кілька тонн додаткового вантажу. Умови ж роботи можуть бути різними: схили, перезволожений ґрунт тощо. Тому шасі розкидача мінеральних добрив повинно мати додатковий запас міцності, аби якась вісь не тріснула десь на косогорі. Своєю чергою, конструкція самого шасі та коліс мають бути розраховані на те, що десь доведеться рухатися в’язким вологим ґрунтом, і машина не повинна застрягнути.
Мінеральні добрива — це агресивний сипкий матеріал, що за тривалого контакту з поверхнею металу може спричиняти корозію останнього. Тому недарма виробники розкидачів вихваляються тим, що їхні моделі мають три шари фарбування й іншими подібними нюансами. Чим краще захищена поверхня стінок бака, як внутрішніх, так і зовнішніх, тим довше машина прослужить. Натомість неякісно виготовлений розкидач, попрацювавши пару років з агресивними хімічними матеріалами та за умов вологості, дуже швидко потребуватиме серйозного ремонту.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
