Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Нібито парадокс: у нас є Дніпро, Дністер, Десна й сотні інших річок, є рукотворні моря й канали. Однак, скажімо, на Донбасі посуха шкодить культурам уже чотири сезони поспіль. Страждала минулого літа й Херсонщина, і Дніпропетровщина. Схід і південь потерпають від спеки регулярно: бо там вистачає тепла й світла, але вологи хронічно бракує. Там по півтора-два літніх місяці немає дощу, тоді як спека стоїть 35–37 градусів. Тож якщо брати на загал, то Україна - держава з дефіцитом водних ресурсів.
Від Нілу до Інгульця
Без води, як відомо, - ні туди, ні сюди. Дощ - головний агроном, але якщо його немає, то людина навчилася його створювати. Давно відомо, що зрошення позитивно впливає на кількість і якість урожаю. У политих штучним дощем культур формуються потужне листя, коренева система, що забезпечує підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Є чимало прикладів, коли врожайність культур при зрошенні зростала в 1,5–3 разів. Також значно підвищується якість урожаю - наприклад, зростає вміст олії у сої або білка в листостебловій масі люцерни.
Досвід землеробства в різних країнах, від Давнього Єгипту до сучасного Ізраїлю, показує, що основною умовою стабільного виробництва аграрної продукції може бути штучний полив. В Ізраїлі 2/3 сільськогосподарських земель зрошується, бо це - піски, пустеля. Але євреї примудряються вирощувати там стільки фруктів і квітів, що навіть експортують їх. У країнах Середньої Азії є така шанована й давня професія - міраб. Це персона, що відає розподілом води у зрошувальній системі.
Трохи ближча до нас Іспанія - спекотна країна, де 300 сонячних днів на рік. Але і це один із найбільших сільськогосподарських виробників у Європі: там близько 24,8 млн га орних земель, це друге місце в Євросоюзі. Землеробство Іспанії почало процвітати здавна саме завдяки зразковій системі зрошення, яке введено було ще маврами. Нині ж гектар зрошуваної землі тут дає продукції ушестеро (!) більше, ніж не политої. Зрошувані ж площі займають 15% аграрних угідь, а продукція, одержувана з поливних земель, становить більше 50% валового сільськогосподарського виробництва Іспанії.
Далі за часів Середньовіччя технології маврів просувалися на південь Франції. І зараз французи поливають близько 2,5 млн га (12,5% земель країни), зрошувальні системи працюють у долинах Луари, Гаронни, Провансу й інших регіонах. Причому дощувальні системи європейських країн добре пристосовані ще й до фертигації - внесення у ґрунт рідких мінеральних добрив за допомогою систем зрошення.
Людство розробило багато різних способів підведення вологи на культурні поля. Ми теж нібито не пасли задніх. Південь України покритий мережею зрошувальних систем - на жаль, на сьогодні вже матеріально й морально застарілих. Наприклад, одна з перших, побудованих в Україні, - Інгулецька, у цьому році відзначатиме своє 55-річчя. Вона постачає вологу на 60,8 тис. га земель. Але це - крапля в морі, дещиця тих угідь, які поливалися ще не так давно.
Зрошуймо, бо всохне
Піде дощ - буде й веселка
Австралійська приказка
В Україні в 1975–1990 роках зводилися зрошувальні системи, переважно самотічні, для приблизно 2,5 млн га земель. Тепер вода постачається лише приблизно на 500–600 тис. га полів. У часи занепаду колгоспів серед білого дня демонтували насосні станції, автогенами розпилювали трубопроводи, щоб здати на металобрухт.
Відомий ґрунтознавець, академік НААН Віталій Медведєв, член Національного комітету ЮНЕСКО «Людина і біосфера», описує ситуацію мало не в апокаліптичних фарбах: «Україна мала величезні площі зрошення - 2,5 млн га. Ви тільки уявіть: Крим же вище стоїть над рівнем моря, ніж Україна. Треба було стільки вологи подати й підняти на рівень Криму! Це була гарантія аграрного благополуччя України. А зараз що? Ми дійшли до 400 тис. га. Як можна було знищити таке багатство? У нас довели зрошення до такого стану, що за це треба нести відповідальність».
Зрошення усохло, як канали на Марсі. Але ми не марсіани, ми ще живі - тож настає час поливати як рослини, так і всю нинішню практику майже «сухого» господарювання. Державною програмою активізації розвитку економіки на 2013–2014 роки, як повідомив міністр агрополітики й продовольства Микола Присяжнюк, планується збільшити зрошувані сільськогосподарські площі на 1 млн га, довівши їх до 1,4 млн га. «Розвиток системи зрошування - це дуже важлива тема, що її буде підтримувати держава… І наше завдання - протягом трьох років відродити зрошення на Півдні: зокрема, у Херсоні, Миколаєві й, звісно, у Криму. Це дозволить значно збільшити обсяги виробництва зерна в цих регіонах», - відзначив чиновник.
Посушливий Причорноморський економічний район, який включає Крим, Миколаївську, Одеську й Херсонську області, найбільш гостро відчуває проблему водних ресурсів. Микола Присяжнюк також зазначав: «Інвестиції у зрошення повинні бути достатньо великими. На 1 млн га землі потрібен $1 млрд». А де їх узяти? Україна в 2012 році домовилась із Китаєм про отримання кредиту у розмірі $3 млрд на 15 років - за умови, що кошти будуть використані для реалізації проектів у сільському господарстві. Отже, Мінагропрод запланувало направити понад $1 млрд з китайського кредиту на відродження зрошувальних систем України. Лише Криму необхідно 10 млрд грн для відновлення системи штучного зрошення. Цю цифру назвав прем'єр-міністр Криму Анатолій Могильов, коментуючи плани уряду. «Такі величезні суми швидко ніхто не виділить, - розуміє чиновник, - але ми проробляємо питання, щоб залучити до цієї справи інвестиційні кошти».
«Фрегат» старої гвардії
Існують різноманітні способи поливу, дощувальні машини й агрегати для зрошення, водяні гармати, імпульсні дощувалки і т. д. На невеликих площах найчастіше застосовують краплинне зрошення (Ізраїль, Туреччина). В Україні ним охоплено загалом десь 65 тис. га. Однак на більших територіях практикують суцільне дощування, тобто зрошення із використанням широкозахватних самохідних і несамохідних систем кругового або фронтального (лінійного) типу. Дощування - це коли вода під напором викидається у повітря, подрібнюється на краплі й падає на рослини й ґрунт у вигляді штучного дощу. Дощувальні агрегати - машини, на яких встановлено насосно-силове устаткування для забору води з каналу чи трубопроводу, якими створюється напор та подача води у розбризкувальні насадки.
Удобрювання через полив
Внесення у ґрунт розчинних у воді мінеральних добрив за допомогою систем зрошення називається фертигацією. Подача розчинів добрив із поливною водою призводить до більш рівномірного розподілу їх у всьому зволожувальному шарі ґрунту, дозволяє вносити збалансовану кількість азоту, фосфору, калію й інших елементів з урахуванням фаз росту рослин, сприяє кращому засвоюванню культурними рослинами добрив. Переваги фертигації - економія витрат на обладнання (зменшується потреба в обприскувачах), раціональніше використовуються дорогі хімічні добрива. Для точного дозування різних концентрованих добавок служать насоси-дозатори. У системах фертигації керування оптимальними концентраціями добрив нескладне, ці параметри можуть контро-люватися в автоматичному режимі. Фертигація може застосовуватися до більшості сільськогосподарських культур.
Вітчизняний полив 20–30 років тому функціонував із використанням широкозахватних дощувальних машин «Фрегат», «Дніпро», «Кубань». Ті ж машини «Фрегат» виробництва однойменного заводу в місті Первомайську Миколаївської області нині ще трудяться на полях - там, де їх не встигли розтягти на металобрухт. Але як тільки в Україні з'явилися перші дощувальні машини західного виробництва, відразу ж аграрії, як-то кажуть, відчули різницю із нашими, первомайськими.
Так, «Фрегатом» можна поливати культури, висота яких не перевищує 2 м, адже його кліренс саме такий. Максимальний просвіт у багатьох імпортних дощувалок - у півтора-два рази вищий, що дає можливість поливати, наприклад, кукурудзу в будь-якій стадії її зростання. Далі: колія від коліс «Фрегата» досягає до 30 см завглибшки, що ускладнює догляд за рослинами. А, скажімо, глибина колії в американських дощувальних машин такої ж інтенсивності роботи й ширини захвату - максимум 15 см.
У «Фрегату» прольоти між секціями невеликі. Тож колій на полі буде багато, і площа витоптаної колесами культури виявиться значною. Надійність редукторів у «Фрегату» теж менша західних, відсоток їхніх відмов - вищий. Істотним недоліком «Фрегату» є те, що машина рухається тільки вперед, повернутися назад вона не може, або для цього їй потрібно зробити повний оберт. Розпилювачі «Фрегату» розташовуються на висоті 2 м, що призводить до значного випаровування води (до 30%) і зносу крапель через вітер. При цьому крапля у «Фрегату» велика, та й вода не проникає одразу до ґрунту, а стоїть калюжками зверху й випаровується (знову втрачається марно). До того ж, великокрапельне зрошення розбиває верхній шар ґрунту, що не добре.
Отже, якщо для збільшення зрошуваних мільйонів гектарів виробляти вітчизняні дощувалки, то, мабуть таки, з урахуванням досвіду провідних світових виробників. А краще - разом з ними, у співвиробництві. Як повідомляє газета «Сільські вісті» (6.03.2013), Херсонський машинобудівний завод планує «відродити випуск поливальної техніки. З цього приводу заводчани ведуть переговори з представниками однієї з іспанських фірм». Хоча не виключено, що швидше за іспанців з нашими чиновниками домовляться усюдисущі китайці - вони теж виготовляють подібне обладнання. І якщо вже Китай дає нам кредит під аграрні проекти, то не міг не врахувати й власних інтересів.
