Григорій МЕРЕФ'ЯНСЬКИЙ,
Усе популярнішою культурою в Україні стає соя. Але займатися нею непросто, тут є чимало нюансів. Особливо якщо візьмемо до уваги, що це не та рослина, яку українці культивують з діда-прадіда, як гречку. Проте ця культура надає нові можливості для агробізнесу. Нині Україна вийшла на перше місце з вирощування сої у Європі і на 8-е — у світі. На 2015 рік прогнозується її урожай на рівні 3,8 млн т, експорт — 2,4 млн т.
Виробництво сої в Україні
Однак соя потребує і певних знань, яких ще немає «в базі» чи в історичній пам’яті українських агровиробників. Саме під знаком сої пройшла 28 жовтня у Києві VIII науково-практична конференція «Енергоефективність у промислових об’єктах первинної та глибокої переробки сільськогосподарської продукції», яку організувала консалтингова компанія «АгроІнсайтекс».
Виробництво сої та продуктів її переробки
в окремих країнах світу за 2014 (за даними USDA)
Тон спілкуванню задала доповідь президента асоціації виробників і переробників сої Віктора Тимченка. Він змалював широку картину світового ринку сої і зазначив місце на ньому українських агровиробників. Розповів про попит і пропозицію стосовно цієї культури, про її роль у вирішенні глобальної продовольчої проблеми дефіциту білкових рослинних ресурсів, у підвищенні ефективності кормів для тварин. Віктор Тимченко також показав доволі оптимістичну перспективу культивування сої в Україні в недалекому майбутньому, опираючись на дані про її затребуваність у світі й про зростання цін на аграрну продукцію із сої.
Директор підприємства «Спецелеватормельмаш» (Харків) Леонід Фадєєв, зокрема, проаналізував вплив селекції та агротехнологій на зростання врожайності зернових культур. Поділився також особистими спостереженнями від того, як споживають сою у країнах Азії, де він був у наукових справах. Його підприємство виготовляє устаткування з використанням енергоощадних технологій очищення, сортування й калібрування зернових і зернобобових культур.
Ігор Бровченко на досвіді підприємства «Бронто» (Bronto, Черкаси) описав і показав на слайдах деякі реалізовані українськими агровиробниками проекти з переробки сої. Bronto — всесвітньо відомий бренд із представництвом в Україні, виробляє екструдери, агрегати для отримання біопалива, олійні преси.
Екструдер компанії Bronto
Прозвучало ще кілька практично корисних доповідей щодо особливостей заготівлі сої: її чищення, зберігання, збільшення виходу готового продукту із сої за рахунок комплексних харчових добавок. Одна із важливих технологічних операцій, через які проходять соєві боби — це сушіння. Цьому процесу (й відповідному обладнанню) на конференції було присвячено кілька цікавих доповідей. Заступник директора Інституту технічної теплофізики НАН України, професор Юрій Снєжкін (Київ) зробив змістовну доповідь про енерго- та ресурсоощадні технології для аграрної, комунальної, харчової та інших галузей господарства. Розповів про науково-практичні розробки його інституту: теплогенератори, що працюють на біомасі, зерносушильний комплекс на соломі, теплогенератор на біодизелі та ін.
Олійний прес компанії Bronto
Як треба і як не варто сушити боби сої, розповів Володимир Данченко, директор ТОВ «Фінпро Груп» (Київ), на прикладі італійських сушарок «Бонфанті» і «Раваро».
Про практичне застосування альтернативних джерел енергії й палива розповів також Юрій Фаренюк, директор фірми «ТЕФФ» (Одеса). Назва його підприємства — це скорочення від виразу «технології ефективності». Саме цим вони й займаються, виробляючи обладнання, що працює на лушпинні, соломі, тирсі тощо. Це твердопаливні котли, теплогенератори, сушарки для зерна — економічні й екологічні.
Макет теплогенератора компанії «ТЕФФ»
Микола Стиран із Тернопільського представництва німецької компанії «Хайнцтехнік» розповів про твердопаливні котли цієї фірми, що також працюють на біомасі, тирсі тощо. Цікавим різновидом продукції «Хайнцтехнік» є транспортабельні (пересувні) модульні котельні. Така котельня пристосована до швидкого перевезення автомобільним та залізничним транспортом.
Обговорювалися також оптимальні рішення щодо зменшення витрат та підвищення надійності різноманітних систем енергопостачання, застосування енергозберігаючих матеріалів, технологій, пристроїв. Вчені Інституту технічної теплофізики, Одеської національної академії харчових технологій — і аграрні практики, представники відомих компаній «Сіменс», «Астарта», «Стела», «Зернова столиця» обмінялися досвідом, як краще залучати кошти інвестиційних компаній для впровадження енергозберігаючих заходів. Також обговорювалося застосування «зелених тарифів» у сільському господарстві.
Значилися у програмі й доповіді, пов’язані зі злободенними й нагальними проблемами країни. Наприклад, доктор технічних наук Жанна Петрова, головний науковий співробітник Інституту технічної теплофізики НАНУ, поділилася інформацією про технології виробництва сухих пайків для харчування військовослужбовців. Це непросто — досягти, щоб сухпай не псувався, зберігав тривалий час поживні й смакові якості. А від харчування багато в чому залежить боєздатність солдата, тобто тут маємо питання, без перебільшення, національної безпеки.
Зрештою, наука для того й існує, щоб допомагати людям вирішувати практичні і навіть військово-політичні проблеми. Й при цьому допомагати у знаходженні шляхів реалізації спільних проектів, поліпшення енергоефективності українських підприємств — за сприяння міжнародних фінансових інституцій, для яких ця проблематика є пріоритетною.
Коментарі
Леонід ФАДЕЄВ, канд. техн. наук, директор підприємства «Спецелеватормлинмаш» (Харків)
— Майже весь жовтень я провів у Сінгапурі. Спостерігав, як прижилася там сої. Вона, як кажуть, для регулювання цукру в крові навіть краще діє, ніж інсулін. У всіх магазинах продається пророщена соя. Практично в усі свої салати сінгапурці кладуть пророщену сою. Вона затребувана завдяки своєму винятково високому харчовому потенціалу, основою якого є рослинний білок і жир. При тамтешньому університеті Сінгапуру діє близько 30 їдалень. І в кожній — окрема стійка, де зазначено: «дієтичне харчування». Багато чого там зроблено із сої. Я теж набрав там тазик. Не скажу, що прийшов у захват, але їв, хоча соя для мене несмачна. Ну, треба додавати якісь спеції, напевно... Стосовно України скажу, що культура споживання сої в нас практично відсутня, на відміну від країн Азії. Але ж ми за останні 20 років вже звикли до гамбургерів, суші, піци — звикнемо й до сої, підемо по шляху її популяризації. Таке моє відчуття.
Віктор ТИМЧЕНКО, президент асоціації виробників і переробників сої
— Україна лише років 15 як почала працювати із соєю. Ми ще 2006 року імпортували соєвий шрот аж.. із США. А тепер навпаки експортуємо. Отримали у 2014 році від експорту продукції переробки сої $ 850 млн, експортуємо сою у 47 країн, а соєвий шрот — у 18. Темпи росту виробництва сої в Україні — найбільші в світі, бо це нам вигідно. Збільшується населення планети, й усім треба їсти. В основі їжі лежать білки — тваринні й рослинні. Джерелом їх є соя. Виробництво сої вирішує кілька основних питань. У харчовій промисловості — розв’язується проблема харчового білка (кілограм сої по протеїну відповідає 2 кг риби чи м’яса, або 12 кг молока). Використання шроту й олії сої у кормовиробництві забезпечує ефективність відгодівлі тварин, птиці, риби, кролів. Продукти переробки сої застосовуються для виробництва фарб, лаків, біопалива тощо. У медицині — виробництво медпрепаратів: якщо ми подивимося на рецептуру, то десь 150 найменувань ліків виробляється із застосуванням сої. Важливо й таке: за рахунок накопичення з атмосфери біологічного азоту соя покращує родючість землі, ми завдяки їй суттєво економимо на азотних добривах. І незважаючи на те, в якому стані зараз країна, ми усе-таки виходимо у перші світові ряди з виробництва сої.
