Визначення відновлювальних джерел енергії наведено в пп. 14.1.29 ПКУ — це «джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергій, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів». Як бачимо, цей список джерел енергії є вичерпним, тож для того щоб скористатися особливостями оподаткування, що визначені у ПКУ, потрібно, аби енергія вироблялася саме з тих джерел, що перелічені в пп. 14.1.29 ПКУ. Але, крім норм самих Податкового та Митного кодексу, для того щоб можна було скористатися цими особливостями, потрібні ще постанови Кабінету Міністрів України. Отже, розкажемо про все за порядком.
Податок на додану вартість
Згідно з п. 197.16 ПКУ звільняються від оподаткування операції із ввезення на митну територію України:
- устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаючого обладнання і матеріалів, засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріалів для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії;
- матеріалів, устаткування, комплектуючих, що використовуються для виробництва устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії; матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, які будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії; енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів; засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів.
На думку автора, під ці визначення підпадають, зокрема, вітрогенератори, сонячні електростанції та батареї, а також устаткування, яке працює з використанням енергії, що виробляється ними.
Але для звільнення від «імпортного» ПДВ вищевказаних товарів необхідні ще дві умови:
1) ввезені товари повинні застосовуватись для власного виробництва;
2) ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.
Відповідно, виконання цих умов потрібно документально підтверджувати.
А тепер — найцікавіше: згідно з пп. 197.16.2.4 ПКУ перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України. Донедавна такий перелік був затверджений Постановою КМУ від 14.05.2008 № 444 «Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих» (далі — Постанова № 444), яка втратила чинність 10.01.2015 р. Нової постанови КМУ, яка мала б встановлювати такий перелік після 10.01.2015 р., наразі немає. Звідси випливає невтішний висновок — пільгами, передбаченими п. 197.16 ПКУ, скористатися поки що неможливо. Принаймні, до тих пір, поки КМУ не видасть новий перелік.
Мито
Стаття 282 МКУ передбачає звільнення від оподаткування митом (податкові пільги), а саме: при ввезенні на митну територію України або вивезенні за її межі від оподаткування митом звільняються ті ж самі вищеперелічені товари, що звільняються від оподаткування «імпортним» ПДВ, та за умови виконання таких самих двох умов: застосування їх для власного виробництва та за відсутності аналогічних вітчизняних товарів. І така сама умова, як встановлення КМУ переліку таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД, потрібна і для звільнення від сплати мита. Раніше цю функцію виконувала вже згадана Постанова № 444, а тепер такого переліку немає. Відповідно, через це не працюють і норми ст. 282 МКУ.
Акцизний податок
Невелику нотку позитиву вносить хіба що акцизний податок, від якого звільнено операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (пп. 213.2.8 ПКУ). Але для тих суб’єктів господарювання, які виробляють енергію з альтернативних джерел лише для власних потреб, від такої пільги мало користі.
Відмінені пільги
Зауважимо, що до 1.01.2015 р. енергоефективні технології оподатковувалися на кращих умовах, ніж зараз. Зокрема, до 2015 року існувала пільга з податку на прибуток, що встановлювалася ст. 158 ПКУ у редакціях, що діяли до 01.01.2015 р. За певних умов звільнялося від оподаткування 80% або 50% прибутку, отриманого від операцій, пов’язаних із відновлюваними джерелами енергії та енергоефективними заходами.
До 01.01.2015 р. існувала також пільга із земельного податку: згідно з п. 276.6 ПКУ податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об’єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справлявся у розмірі 25% податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 ПКУ.
Обидві ці пільги було скасовано з набранням чинності змін до ПКУ з 01.01.2015 р.
Резюме
На жаль, наразі, у 2015 році, не можна стверджувати, що відновлювана енергетика має якісь пільгові особливості в оподаткуванні. З 1 січня 2015 р., коли набрали чинності численні зміни до ПКУ, та відтоді, як КМУ відмінив Постанову № 444, «енергоефективні» та «відновлювані» господарі опинилися в таких самих податкових умовах, що й інші суб’єкти господарської діяльності. Щоправда, й додаткових податків порівняно з іншими їм теж платити не доводиться.
Тобто, наприклад, якщо власник вітрогенератору використовує його в своїй господарській діяльності та є платником єдиного податку четвертої групи, він буде сплачувати цей податок на загальних підставах, без будь-яких пільг та додаткових навантажень. Так само і платники податку на прибуток та інших податків на загальних підставах теж сплачуватимуть свої податки так само, як і ті, хто не переймається питаннями відновлюваної енергетики.
Нормативна база
