Важливу роль у виготовленні повнораціонних кормів відіграє монокорм — один із різновидів сінажу, що виготовляється із зернофуражних культур у фазі молочно-воскової стиглості зерна. Результати багатьох досліджень вказують на те, що найкраща перетравність корму та найбільший вміст протеїну в зернових відмічається якраз на цій стадії розвитку. Далі з дозріванням рослин відбувається зниження їхньої кормової цінності в результаті старіння рослинних клітин та підвищення — приблизно на 40% — вмісту в них лігніну, що значно уповільнює процес перетравлення. До того ж за умови дотримання необхідних технологічних вимог монокорм дозволяє скорочувати втрати сухої речовини та протеїну до 12–13%, порівняно із зеленою масою.
Основним компонентом монокорму можуть бути цілі необмолочені рослини зернових, зокрема ячменю чи жита, або, наприклад, зелена маса люцерни. Комбінація в одному кормі елементів грубих та концентратів дозволяє легше та точніше балансувати щоденний раціон та скорочувати витрати на його підготовку та згодовування.
Монокорм із люцерни. Переваги
Виготовляють його за подібною технологією, що й для зернових. Оптимальною фазою розвитку рослин для їхньої заготівлі є фаза бутонізації. Своєю чергою, люцерновий монокорм характеризується вищою поживністю. Залежно від фази збирання у ньому може міститися від 14 до 19% повноцінного протеїну та до 200 мг/кг каротину. В раціоні люцерновий монокорм може частково заміняти концентрати або вводитися як вітамінно-протеїновий носій. До того ж люцерна має помірні молокогінні властивості, що є бажаним для молочного поголів’я, а також позитивно впливає на ріст та розвиток молодняку.
Заготівля зернових методом монокорму забезпечує господарству ряд переваг. Зокрема, зникає потреба у використанні зернових комбайнів для підбирання та обмолоту валків, тож основна техніка звільняється для заготівлі промислових зернових культур, а не кормів. Також відпадає необхідність у збиранні, зберіганні, переробці або зароблянні в ґрунт соломи, оскільки вона використовується як складова монокорму. Зібране зерно також не потрібно зберігати окремо та надавати частковими партіями для згодовування тваринам, що значно скорочує витрати на зерносховища.
У разі заготівлі цілих рослин зернових значною мірою зберігаються всі доступні для згодовування тваринам частини рослин, зокрема полова, що за поживністю прирівнюється до лугового сіна, яка за звичайного способу збирання зерна практично повністю втрачається. Використання у раціоні цільних рослин значно спрощує його балансування за клітковиною. Збирання необмолоченої маси, наприклад ячменю, дозволяє отримати на 2–3 ц більшу врожайність по зерну, порівняно з традиційним способом.
Застереження щодо використання монокорму з люцерни
В той же час люцерновий монокорм має ряд обмежень у використанні. Зокрема, через високий вміст протеїну його частка в раціоні повинна суворо балансуватися для уникнення білкових отруєнь. Через високий вміст сапонінів та танінів — природних токсинів — може виникати подразнення слизової оболонки рота та травного тракту, яке супроводжуватиметься слинотечою. До цього високий вміст кальцію — 12–17 г/ кг СР — повинен у раціоні обов’язково компенсуватися відповідним вмістом фосфору. Тобто у разі використання в раціонах великої частки люцерни слід приділяти особливу увагу кальцієво-фосфорному співвідношенню. Окрім цього, велика кількість люцерни є небажаною для глибоко тільних корів, оскільки зростає небезпека викидня через вміст у кормі речовин з дією, подібною до статевих гормонів — естрогенів.
Таким чином, використання зернових культур у вигляді зерносінажу потребує менших витрат енергії, передусім в результаті уникнення сушіння, транспортування, сортування та зберігання зерна. До того ж ранній збір культури дозволяє раніше проводити необхідні підготовчі роботи на полі та за потреби вирощувати додатково проміжну культуру перед наступною основною. Технологія раннього збирання цілих рослин зернових культур є також виправданою під час вирощування кормів у нестабільних природно-кліматичних умовах, коли існує висока вірогідність втрати врожаю зерна.
Під час заготівлі монокорму наведеним способом із них виготовляють такі види кормів, як трав’яне борошно, зерносінаж, гранули та брикети. Так, наприклад, гранули з зернофуражних культур, зібраних у фазі молочно-воскової стиглості, характеризуються високою енергетичною та поживною цінністю (близько 0,7–0,9 кормові одиниці на кілограм сухої речовини та до 80–90 г перетравного протеїну). З метою додаткового підвищення поживності корму до нього можна додавати мелясу, сечовину, бурякову стружку тощо.
Для виробництва сухого монокорму використовують свіжоскошену та висушену траву бобових культур, а також різнотрав’я. На практиці частіше застосовують скошування та висушування зеленої маси природним способом, ніж із застосуванням спеціальної техніки, що значно скорочує вартість корму та його втрати. В такому випадку рослини скошують за можливості, використовуючи косарку-плющилку, залишають у валку на висушування до досягнення вологості зеленої маси на рівні 17–18%, після чого корм збирають прес- або сінопідбирачем. Надалі масу можна подрібнювати на часточки розміром до 1 мм та отримувати однорідний корм.
Використання монокорму в раціонах ВРХ суттєво спрощує їхнє балансування протягом року. При цьому він може використовуватися постійно, тож господарство не переходить на згодовування зеленої маси, так званий «зелений конвеєр».
Переваги та недоліки зеленого корму
Хоча до основних переваг свіжого зеленого корму і відносять його порівняно низьку вартість, молокогінні властивості та насичення вітамінами, для нього є характерним і ряд певних недоліків. Так, зокрема, використання молокогінних властивостей не є бажаним на всіх стадіях лактації-сухостою дійного поголів’я. Тож для частини тварин зелена маса не тільки не приносить користі, а може навіть зашкодити.
З іншого боку, зміна раціону годівлі завжди важко сприймається коровами, навіть коли вона відбувається, як має бути, поступово. Порівняно з цим використання протягом цілого року однакових компонентів корму стабільно високої якості здійснює набагато кращий ефект на травну та відтворювальну системи корів. Відповідно налагоджена робота із заготівлі монокорму як основного компоненту повнораціонного корму — суміші — дозволяє уникати коливання якості раціону, зокрема в ранній весняний період, коли запаси якісного основного корму часто закінчуються іще до того, як зелений конвеєр повною мірою може його замінити. Також сама зелена маса в зеленому конвеєрі є різною практично щодня під час згодовування, що доволі важко сприймається кишковою мікрофлорою жуйних. Також використання стабільних складових раціону дозволяє легше переводити тварин по статево-вікових та продуктивних групах та спрощує роботу із розрахунку раціонів для окремих із них.
У той же час використання монокорму на підприємстві для постійного введення до раціонів вимагає певної адаптації. Зокрема, виникає необхідність у відповідних площах/приміщеннях та устаткуванні для зберігання корму і його заготівлі у необхідній кількості. Доволі часто підготовка монокорму потребує використання спеціальної техніки, як-то косарка-плющилка, підбирачі. В такому випадку ця техніка має закуповуватися цілеспрямовано, оскільки її застосування обмежується кормозаготівлею.
Використання монокорму порівняно із зеленою масою є, дійсно, більш витратним, оскільки вимагає не тільки скошування та згодовування, а й ряду інших підготовчих процедур. Натомість скошування та транспортування зеленої маси до підприємства має також враховуватися як вагомий фактор витрат, особливо за значної віддаленості полів від ферми. Порівняно із зеленою масою монокорм не дає значного поштовху у збільшенні надоїв. У той же час, якщо розібратися та порахувати продуктивність за сухою речовиною, виявиться, що зелена маса забезпечує фактичне збільшення об’єму молока, але не завжди його складових, як-то жир та білок. В тому випадку, коли підприємство отримує гроші не за об’єм молока, а за його якісні показники, такі перепади у продуктивності не тільки не дають додаткового заробітку, а є й вкрай небажаними.
Таким чином, використання монокорму в раціонах годівлі великої рогатої худоби порівняно з сезонними змінами з введенням свіжої зеленої маси надає ряд вагомих переваг, основними з яких є стабільність продуктивності та збереження здоров’я поголів’я. Такий підхід є насправді частково дорожчим у реалізації, але, залежно від умов роботи, на кожному конкретному підприємстві може виправдовувати себе. При цьому застосування монокорму не виключає можливості вводити до раціону певні сезонні продукти, як, наприклад, буряковий жом чи пивна дробина. В той же час частка таких продуктів залишатиметься невеликою, а монокорм і надалі відіграватиме провідну роль серед основних компонентів раціону.
Марія ЯРОШКО, вет. лікар, магістр МВА
