Високопродуктивний травостій створюється шляхом поверхневого поліпшення кращих природних чи старосіяних лучних угідь або шляхом докорінного поліпшення вироджених і вибитих худобою сінокосів і пасовищ із посівом бобово-злакових травосумішок.
Поверхневе поліпшення проводиться на угіддях, у травостоях яких є 25% і більше таких цінних трав, як стоколос безостий, костриця лучна, шляхом підсівання трав у дернину й підживлення мінеральними добривами в дозах N45-60Р30-60К45-60 навесні або восени. Дернину обробляють важкими дисковими боронами й висівають трави зерновими та зерно-туково-трав’яними сівалками. Щорічно восени проводять щілювання (ЩН-2-140; ЩП-3-70) на глибину 40–60 см поперек схилу.
З метою зменшення процесів ерозії всі операції з обробітку ґрунту і залуження проводять упоперек схилу, наближено до горизонталей. На крутих схилах проводять черезсмужне залуження, що досягається розорюванням смуг завширшки 10–20 м залежно від крутості схилу.
Докорінне поліпшення здійснюють насамперед на пасовищах і сіножатях, продуктивність яких не можна підвищити до потрібного рівня поверхневим поліпшенням.
На схилах понад 12° слід проводити докорінне поліпшення без попереднього вирощування однорічних культур, а на схилах меншої крутості допустиме вирощування попередніх культур суцільного висіву, зокрема, таких як озиме жито, гірчиця біла, редька олійна, буркун білий та ін., що вирощують на зелений корм.
За проведення докорінного поліпшення слід вносити повне мінеральне добриво з розрахунку 45–60 кг/га поживних речовин або застосувати сидеральні добрива.
Щоб створити високопродуктивні зрошувані сіяні травостої, вносять органічні добрива в нормі 30 т/га, можна їх частково замінити сидеральними.
Під передпосівний обробіток обов’язково вносять основне мінеральне добриво нормою N30-60Р30-90К60-120 (залежно від типу угідь і родючості ґрунту).
Для створення культурних пасовищ на різних типах кормових угідь придатні травосумішки наведено нижче.
Для північних і південних схилів:
• люцерна посівна — 7 кг + еспарцет піщаний — 35 кг + грястиця збірна — 6 кг + стоколос безостий — 12 кг/га;
• люцерна посівна — 8 кг + буркун білий 6 кг + стоколос безостий — 12 кг + житняк широколистий — 14 кг/га;
• люцерна посівна — 10 кг + житняк широколистий — 14 кг + пирій безкореневищний — 12 кг/га.
Для низинних та заплавних луків:
• конюшина лучна — 5 кг + конюшина повзуча — 3 кг + костриця лучна — 7 кг + стоколос безостий — 8 кг + тимофіївка лучна — 6 кг/га.
Для зрошуваних пасовищ:
• люцерна синьогібридна — 7 кг + конюшина лучна або повзуча — 3 кг + костриця лучна — 7 кг + грястиця збірна — 10 кг + пажитниця багаторічна — 3 кг/га (ранньостигла);
• люцерна синьогібридна — 7 кг + конюшина лучна — 3 кг +
• стоколос безостий 10 кг + костриця лучна — 8 кг + костриця червона — 4 кг/га (середньостигла);
• люцерна посівна — 7 кг + конюшина лучна — 3 кг + тимофіївка лучна — 10 кг + мітлиця велетенська — 6 кг + тонконіг лучний — 5 кг/га (пізньостигла).
Бобово-злакові травостої не потребують азотних добрив, містять більше протеїну, їх краще поїдає худоба в пізніші фази розвитку, але вони викликають захворювання тварин на тимпанію, чого не буває за поїдання злакових. Тому потрібно висівати 15–20% чистих злакових трав (стоколосу безостого з грястицею збірною) від площі бобово-злакових травостоїв.
Для пасовищного використання травосумішок співвідношення компонентів становить 40–50% бобових і 60–50% злаків, а для укісного використання — 60–70% бобових і 40–30% злаків. Посіви багаторічних трав на схилах крутістю 7–12° використовують під сінокоси й пасовища, а крутіші схили — тільки під пасовища. Обов’язково застосовують загінне випасання за допомогою електропастухів чи по ділянках, розділених на умовні загони.
Заслуговує на увагу організація прифермських випасів. На відміну від створення постійних культурних пасовищ вона передбачає їх використання від короткочасного — 1–2–3 роки до тривалішого — 4–6 і більше років.
За даними Кіровоградської дослідної станції, у короткострокові пасовищні травостої доцільно додавати частково конюшину лучну як доповнення. Травосумішки з конюшиною лучною збільшують урожайність на 28–35%.
На третій-четвертий рік використання бобово-злакові травостої стають чисто злаковими й потребують підсівання бобовими травами або перезалуження через 4–5 років.
Трави підсівають рано навесні в непорушену або дисковану дернину нормою 6–10 кг/га. Бобово-злакові сумішки слід підсівати тільки в дисковану дернину як навесні, так і влітку за умов достатнього зволоження.
Для випасання м’ясної худоби в другу половину літа, коли відростання трав значно уповільнюється, на кожну дорослу голову слід відводити 0,10–0,15 га посівної площі посівів однорічних кормових культур і застосовувати на них загінно-порційну систему випасання.
Одновидові та змішані посіви кормових культур
Важливим джерелом збільшення виробництва соковитих і грубих кормів для тваринництва є однорічні кормові трави. Одним зі шляхів підвищення їх продуктивності є вирощування багатокомпонентних сумішок, які продуктивніші, ніж злаково-бобові, менш залежні від несприятливих погодних умов, що гарантує біологічно стійкі врожаї.
Багатокомпонентні сумішки ефективніші, покращують процеси фотосинтезу, краще використовують родючість ґрунту, підвищують білковість і якість корму. Провідне місце в сумішках належить ярим зерновим, як більш урожайним і які запобігають виляганню травостою.
З ранніх культур висівають жито яре, ячмінь, горох зерновий і кормовий, гірчицю білу, редьку олійну; із середніх — овес, кормові боби, вику яру, горох кормовий, соняшник і ріпак ярий.
Норма висіву кормових культур становить від повної норми у відсотках: злакових — 50–60, бобових — 30–40, капустяних — 40–50. За збільшення кількості бобових культур посіви вилягають і збільшуються втрати під час збирання.
Заслуговує на увагу поширення посівів жита ярого з гірчицею білою та гороху кормового, які за 38–40 днів від сходів забезпечують одержання високоякісного корму, в період коли укісної стиглості досягають озима пшениця або багаторічні трави.
У пізньовесняних посівах висівають різностиглі гібриди кукурудзи в сумісних посівах із зернобобовими й іншими культурами. Сумішки кукурудзи такого складу, як кукурудзи 60 кг + суданської трави 15 кг + сої 80 кг або вики 60 кг + редьки олійної 6 кг/га, дозволяють інтенсивніше використовувати ріллю й на суходолі одержувати два-три врожаї зеленої маси на рік. Сумарний збір корму до того ж збільшується у 1,5–2 рази проти чистих посівів, а поживність маси — на 10–15%.
За додавання у сумішки пластичних капустяних культур редьки олійної й гірчиці білої підвищується якість корму і зменшується норма висіву окремих культур у сумішках в 1,8–2,5 раза, порівнюючи з одновидовими посівами.
До цінних кормових трав належить і суданська трава. Це посухостійка, високоврожайна культура, що швидко відростає після скошування й спасування. Для покращення якості зеленої маси суданську траву сіють у сумішках із бобовими культурами: чиною, викою, соєю, горохом й ін. Норма висіву в сумішках: 70–80% суданської трави + 20–30% бобових.
Для одержання корму рано навесні широко застосовують озимі культури. Сумішки озимих злаків із викою або хрестоцвітими, порівнюючи з чистими їх посівами, підвищують білковість корму й урожай на 20–35%. Зелена маса цих культур надходить у кінці квітня — другій декаді травня.
Сумішки однорічних культур добре реагують на внесення мінеральних добрив, для підвищення їх продуктивності загальна кількість добрив становить: N40-60Р40-60К40-60 під культури, що мають ранній і середній термін дозрівання, N60-90Р60-90К60-90 — пізні сумішки.
Сумішки в зеленому конвеєрі збирають протягом — 7–10 днів замість 5–8 днів у чистих посівах.
Максим ПОДЛЄСНИЙ, агроном
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук,
вчений секретар, завідувач відділу
маркетингу та наукового забезпечення
трансферу інновацій ІСГС НААН,
старший науковий співробітник
