Протягом восьми годин учасники Форуму обговорювали наступні нагальні питання:
● ринок молочної продукції
● канали збуту
● експорт. зовнішні ринки
● бізнес в умовах війни
Мою увагу найбільше привернула доповідь (шкода, що у форматі он-лайн) “Як запустити експорт молочних продуктів на ринках ЄС (асортимент, конкурентні переваги, канали збуту, маркетинг)” директора компанії Alfa Food Impex Максима Залізняка та дискусія “Як цивілізовано протистояти імпорту молочної продукції”, в якій взяли участь заступниця генерального директора Асоціації виробників молока Олена Жупінас, виконавчий директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур, і генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. (Це справді була дискусія двох опонентів і арбітра, а не новомодні “договорняки” під назвою “панельна дискусія”).
Нажаль, дискусія між виробниками та переробника відбулася раніше за виступ Максима Залізняка, бо якби він виступив перед дискусією, то ця дискусія виглядала дуже блідно.
Але почнемо з деяких цифр, яке надало Мінагрополітики.
Усього станом на 01.05.2025 поголів'я корів в України становило 1153,3 тис. голів, що на 8,3% менше до відповідного періоду 2024 року. При цьому частка поголів'я корів на території, де тривають воєнні дії становить 11 відсотків.
Баланс попиту та пропозицій молока та молочних продуктів у перерахунку на молоко, тис. тонн
Перейдімо тепер до дискусії “Як цивілізовано протистояти імпорту молочної продукції” між виробниками молока та його переробниками. (Я дозволив собі її дещо відредагувати для зручності сприйняття.)
Арсен Дідур: Ми конкуруємо з імпортом в роздрібних продажах. Роздрібні продажі – це, на мою експертну думку, – 60% національний ритейл і 40% – ненаціональний ритейл (ринки, базари, маленькі крамниці). В національному ритейлі ми конкуруємо з власним імпортом. Ми конкуруємо з сірим імпортом, тобто з невеликими крамницями з власною торговельною мережею: прийшов наш споживач в польський супермаркет, купив на акції брусок сиру, привіз його в Україну. Нульова ставка ПДВ на молочні продукти у поляків, не заплатив ПДВ тут – суттєва конкурентна перевага. А ще ми конкуруємо з тіньовою економікою і з тіньовим обігом сировини.
Держава знайшла близько 150 тисяч поголів'я корів, але на об'ємах молока це ніяк не відображається. І це підтверджує, що завдяки продовженню процесу ідентифікації поголів'я були знайдені корови. І тіньова сировина від населення – це теж конкурентна перевага.
За нашими аналітичними даними молока вироблено 7,2 мільйонів тонн, з яких 3,2 мільйони пішло на промпереробку. Якщо розкласти ці 7 мільйонів тонн, то 4 мільйони тонн – це господарства населення, 3 мільйони тонн – це промисловий сектор виробництва молока. З господарств населення надійшло щонайбільше 300 тисяч тонн – це 9%. Тобто, за офіційними даними Держстату, вся наша переробка – це промисловий сектор і 300 тисяч тонн молока від населення. 3,7 мільйонів тонн виробництва молока – це достатньо велика база для тіньового обігу, і це база для фальсифікату. Це знову викривлення економіки.
Як все ж таки виграти боротьбу з імпортом? Ми можемо виграти, не порушуючи наше зобов'язання перед Європейським Союзом, перед іншими країнами, просто через забезпечення державою рівних правил конкуренції: “білий імпорт і наша власна продукція” плюс програми підтримки, в тому числі, національний кешбек як стимул купувати українське.
Олена Жупінас: Все ж таки давайте подивимося: а чому польський сир, навіть завезений за “білим” імпортом, є дешевшим за український?
Ми багато років говоримо про те, що Україні треба, щоб було більше молока, бо молока мало. Якщо ціна на товар падає четвертий місяць поспіль, то молока мало чи багато? Ми вважаємо, що на сьогоднішній день в Україні молока багато. Тому що, нажаль, наші переробні підприємства не можуть його переробити в маржинальні продукти і заплатити виробникам на рівні європейського. На сьогоднішній день ціна в Україні на 35% нижча європейської ціни. Через п'ять років фермер продасть молоко на польську переробку, яка йому заплатить 50 центів за кілограм. Звичайно, ми патріоти, ми готові підтримати, але ж не такою різницею.
В свій час сироватку ми утилізували, хто куди міг. Коли побачили, що на цьому можна заробляти хоч якісь гроші, почали її сушити. Але ж собівартість польського сиру ще й залежить від того, що вони не сироватку сушать, а роблять набагато дорожчі білкові концентрати на основі сироватки. То, можливо, нашим сироварам варто об'єднатися та, побудувати кооперативний завод з переробки сироватки. І тоді будемо більш конкурентними.
______________________
Ми маємо перевагу перед поляками в дисконті по молочної сировині, але ми не маємо цінових переваг перед ними в електриці, газі, в державній підтримці
______________________
Арсен Дідур: Є середньозважена ціна європейських виробників молока. В тому році український переробник працював в коефіцієнті 0,9. Зараз дійсно дисконт дещо збільшився, тому що зупинилися внутрішні продажі, і, в середньому, наш переробник закуповує молоко по ціні з коефіцієнтом 0,8 від середньої європейської. Якщо взяти найбільший голландський кооператив Friesland Campina, то так, там коефіцієнт 0,3. Але Friesland Campina – це держава в державі в Голландії, там одна держава, один молочний кооператив.
Ми маємо перевагу перед поляками в дисконті по молочної сировині, але ми не маємо цінових переваг перед ними в електриці, газі, в державній підтримці.
Ми повинні розуміти, що 80% молока, виробленого та переробленого, споживається в Україні, і лише 20% йде на експорт. І тому ми повинні орієнтуватись на українського споживача, хоча нам хочеться, щоби український споживач був такий же заможний, як і голландець.
У середньому по 2024 року переробник з точки зору прибутку спрацював від -5% до +5%. Виробник молока спрацював краще. Я на перший план поставив би закон про торгівлю, регулювання відносин між постачальниками і виробниками, щоби в цьому ланцюгу продажів у нас були однакові умови, як з імпортом. Наша згущенка продається в Lidl з терміном оплати 30 діб, а в АТБ в приват-лейблі – 45 діб. По сирам – 120 діб, але якщо це власний імпорт, то діє відстрочка до 30 днів. Тому найважливіше, що зараз потрібно зробити, – це врегулювати терміни оплати. А далі ми підемо в ефективність, модернізацію, в сироватку і у виховання переробників.
Олена Жупінас: Шанс стати кооперативами, і у виробників молока, і у переробки, був, коли відбувалася приватизація молочних заводів. І тоді ми його, нажаль, не використали. Зараз навіть юридично це зробити досить важко, тому що це різні бізнеси. Це не маленькі сімейні ферми, як у Польщі. Я представляю асоціацію виробників молока, куди входять молочно-товарні ферми від 200 голів, тобто це потужний бізнес. Ми просто маємо подивитись на досвід наших сусідів, які не так давно стали членами ЄС. Ми не будемо говорити про кооператив Friesland Campina, якому 200 років, ми навіть не будемо говорити про польські кооперативи, яким теж дуже багато років, тому що радянська влада там не створила колгоспи.
Ми подивимось на Литву, яка після вступу в Європейський Союз втратила більше 60% потужностей. Виробники молока вимушені були продавати молоко в Польщу, в Німеччину. Спочатку був створений закупівельний кооператив, а потім вони побудували новий сучасний завод Pienas LT, який зараз переробляє 1300 тонн молока на добу, знову-таки, в ті самі маржинальні продукти: сухі молочні концентрати, лактофорин. Тепер у них є кооператив.
Павло Коваль: Я б хотів, щоб ці двоє колег через років два представляли репрезентативні асоціації, які об'єдналися в міжсекторальну репрезентативну асоціацію. І ми тоді реалізуємо політику Регламенту ЄС 1308, яка стосується дуже багатьох аспектів, 232 статті. Там і об'єднання виробників, і державні інтервенції, і багато тих питань, про які колеги обоє сьогодні вже сказали.
Повернімося до теми нашої дискусії “цивілізована боротьба з імпортом”. А що, треба боротися з імпортом? А з яким? Ну, напевне, з чорним-сірим імпортом, з фальсифікатом, з контрабасом. А чи ми готові обмежити нашого споживача, коли ми будемо боротися з імпортом, у виборі його свободи вибору різних торгових марок?
У нас за останні роки тільки у великому ритейлі є 15 брендів. Так ми ж багато ще на базарі купуємо. Ми хочемо це обмежити?
Цивілізована боротьба означає “по певних правилах”. Хто наш основний імпортер? Польща, Нідерланди, Німеччина, Франція. Будемо боротися з імпортом із цих країн? В контексті геополітичних аспектів, в контексті євроінтеграції вони вам просто скажуть: друзі, навіщо ви з нами боротися зібралися? Ви вже кандидати в члени, а у членів наші правила. Ви, будь ласка, наведіть там у себе порядок. А чого ви відділяєте молоко приватного сектору від корпоративного? Це таке у вас стратегічне цілепокладання? Ви що, згортаєте виробництво молока в приватному секторі і будете розвивати тільки корпоративний сектор?
Так, в нас є проблеми з якістю домашнього молока. І тут називали, скільки його виробили і чому ми його переробляти не можемо. Так це не причина його утискати і відмовлятися від нього. Треба наводити порядок з якістю домашнього молока. І от там якраз кооперація.
Це питання державної політики і державного стратегування великого і складного молокопродуктового підкомплексу в економіці України. У нас є дорожня карта для переробних галузей. Дорожня карта – це інструмент, як іти. А куди прийти треба? Де образ майбутнього? До якого комплексу ми хочемо прийти, реалізувавши цю дорожню карту?
Не всі польські виробники і переробники пережили євроінтеграцію. Процентів 30, мабуть, у них відвалилося. Але сьогодні польський молокопродуктовий комплекс – третій в Європі. І вони виробляють 14 мільйонів тонн молока і десь 10 мільйонів тонн молока переробляють. А ми виробляємо 7 і не віримо в цю цифру, переробляємо 3 і теж сумніваємось, і хочемо з ними конкурувати та закрити від них імпорт.
Нам треба буде пройти дуже складний шлях в контексті євроінтеграції. Ну, тут, може, виникне питання: а може, ну ту євроінтеграцію? Так у нас в Конституції записано – вступ ЄС і в НАТО. І нам ЄС потрібне вже не тільки тому, що нам цікаві європейські ринки, бо там все дорого. Нам, щоб туди прийти, ще треба стандарти якості і безпечності підтягнути свої. А за які кошти? Як ми будемо модернізувати наші молокопереробні заводи? Нам очисні споруди іноді немає за що побудувати, щоб відповідати певним вимогам.
Тому, якщо не буде чітко визначено цілепокладання – що ми робимо з імпортом, – то ми будемо через п'ять років говорити тільки про імпорт. Бо не буде кооперативів і сімейних ферм. Залишаться кілька великих виробників. І залишаться глобальні переробники, але без вітчизняних інвесторів. І це – найгірший сценарій, до якого б не хотілося прийти.
Нам доведеться навчитись довіряти і об'єднуватись. Французи, фіни, німці, інші країни довго до цього йшли. Їм дали закон, на основі якого треба було це робити, написали стратегію, і вони брали участь, а потім довго йшли до довіри і до об'єднання. Звичайно, всі поточні проблеми є. Польський фермер в 2024 році на корову отримав 210 євро дотацій. Французький фермер 300+. Німець отримав 300+, ще й зелені технології.
Для чого нам європейський ринок? Нам потрібно гарантувати відкриті двері на будь-які ринки, будучи членом ЄС або як кандидат в члени ЄС. Очевидно, що швидко нам не вдасться це все пройти. Будемо ще просити перехідні періоди для реалізації європейських стандартів. В історії європейської інтеграції не було відтермінувань. Були перехідні періоди з чіткою програмою. І для того, щоб боротися з імпортом я би пропонував нам процентів 20 зусиль і часу витрачати на боротьбу з імпортом, а процентів 80 – на розвиток свого виробництва і нарощування експорту. Оце наш шлях більш цивілізований. І по тих правилах, які нам запропонували, і куди ми хочемо приєднатися. І змушені будемо йти, вивчати їх, приєднуватись. І, на жаль, дійдемо не всі.
Павло Коваль, Олена Жупінас і Арсен Дідур
(Я хотів би додати до цього два роз'яснення. По-перше, термін “маржинальний продукт” в економіці означає додаткову одиницю продукції, яка все ще забезпечує прибутковість виробництва. Важливо не плутати маржинальний продукт (приріст випуску) з маржинальним прибутком (додатковий прибуток від продажу однієї додаткової одиниці товару) чи маржинальністю (показник рентабельності). Хоча всі ці поняття пов'язані з "маржею" (margin), вони мають різні значення в економіці та бізнесі. Тобто використовувати термін “маржинальний продукт” стосовно, наприклад, масла або сиру – невірно. Правильно використовувати термін “продукт глибокої переробки”.
По-друге, ціна на молоко падає не стільки тому, що його багато, а тому, що в населення немає грошей купувати достатньо молочної продукції. Це називається дефіцит платоспроможного попиту.)
Виступ Максима Залізняка, який виглядав як холодний душ, я наведу наступного разу.
Юрій Михайлов
