Науковці Буковини сформували економічно ефективний конвеєр виробництва яловичини
Одним із найскладніших завдань при організації випасання великої рогатої худоби на культурних пасовищах є забезпечення рівномірного та безперервного надходження пасовищних кормів упродовж літнього періоду. Це питання залишається актуальним для господарств усіх форм власності в Україні.
Показовим прикладом високої культури ведення випасання м’ясної худоби на культурних пасовищах є Державне підприємство «ДГ “Чернівецьке”» Буковинської ДСГДС НААН. Уже чверть століття тут успішно застосовують інтенсивну технологію виробництва дешевої та якісної яловичини з мінімальною собівартістю продукції на одну голову в умовах передгірної зони Карпатського регіону Буковини. Підприємство є єдиним чинним в Україні племінним заводом, де утримують цінний племінний масив м’ясних комолих сименталів із високим генетичним потенціалом м’ясної продуктивності, значною енергією росту та чітко вираженою природною комолістю.
Новостворені нащадки характеризуються високими продуктивними показниками: у підсосний період середньодобові прирости становлять 950–1150 г, а за сім місяців бугайці досягають живої маси 225–235 кг, що відповідає вимогам чинної інструкції для цієї популяції м’ясної худоби. За весь період вирощування — від народження до здачі на м’ясокомбінат — середньодобові прирости становлять 900–950 г, а жива маса у 12-місячному віці сягає 400–420 кг, що відповідає встановленим нормативам для передгірної зони Буковини.
Важливо й те, що бугайці м’ясних комолих сименталів уже у 15-місячному віці досягають живої маси 450–500 кг, а у 18 місяців — 500–550 кг. Це свідчить про високий рівень реалізації генетичного м’ясного потенціалу тварин, адаптованих до умов регіону.
Інноваційний підхід до виведення орних земель з інтенсивного обробітку
У господарстві проведено масштабну роботу з вилучення малопродуктивних схилових орних земель (із крутістю понад 5–7°) з активного обробітку та переведення їх на консервацію терміном 15–20 років. Ці площі було трансформовано в природні кормові угіддя шляхом залуження бобово-злаковими багаторічними травосумішками на площі 100 га.
Слід зазначити, що в передгірній зоні Буковини близько 20–40% сільськогосподарських угідь представлені схиловими, еродованими й малопродуктивними землями. За умов обмеженого внесення добрив, зумовленого економічним станом більшості господарств, інтенсивний обробіток таких ґрунтів забезпечує врожайність зернових лише на рівні 15–20 ц/га, або 25–30 ц кормових одиниць.
Через нестачу коштів на пальне, мінеральні добрива та засоби захисту рослин у багатьох господарствах передгірної зони Чернівецької області ці землі фактично не використовуються. Водночас саме вони є перспективними для створення сіножатей і пасовищ для випасання м’ясної худоби нової генерації.
Багаторічні дослідження науковців станції довели, що вилучення таких земель з активного обробітку та їх залуження багатокомпонентними травосумішами з обов’язковою участю бобових культур — зокрема лядвенцю рогатого, конюшини повзучої та рожевої — дає змогу в роки з нормальним зволоженням без внесення мінеральних добрив отримувати 300–350 ц зеленої маси з гектара, або 55–60 ц кормових одиниць, повністю збалансованих за зоотехнічними вимогами.
Культурне пасовище як модель ефективного використання угідь
За методичного супроводу науковців у господарстві створено культурне пасовище тривалого використання для випасання худоби з кінця квітня до листопада. Залуження проведено пасовищно-сінажною травосумішкою: конюшина повзуча (6 кг/га), лядвенець рогатий (4), конюшина лучна (2), райграс пасовищний (7), костриця лучна (6), тимофіївка лучна (4), грястиця збірна (3 кг/га).
Це дало можливість організувати регульований випас усього поголів’я м’ясної худоби протягом семи місяців без додаткової підгодівлі зеленою масою інших культур та без використання концентрованих кормів. Крім того, з третини площ у другій половині травня заготовляють високоякісне сіно й сінаж для зимового періоду.
Серед бобових культур найменш вибагливим до умов вирощування виявився лядвенець рогатий, який зарекомендував себе як оптимальний компонент для залуження низькопродуктивних схилових земель. Із площ, що залишилися в активному обробітку, половину тепер займають кормові культури, з яких 42% припадає на багаторічні трави.
Іншу половину орних земель використовують під зернові колосові, зернобобові культури та кукурудзу. Така структура посівів дозволила зупинити деградацію ґрунтів, зменшити втрати органічної речовини та рухомих форм поживних елементів.
На перший погляд, система виглядає простою: пасовище умовно поділяють на 14–15 загонів, кожен із яких використовують протягом 2–3 днів. Поки худоба доходить до останнього загону, у першому формується достатня маса трави для повторного випасання.
Проте на практиці все значно складніше. Навіть за високої потенційної продуктивності травостою, без урахування біологічних особливостей росту рослин неможливо забезпечити рівномірне надходження зеленої маси. Найінтенсивніше трава росте у травні–червні, після чого темпи росту знижуються. Саме в цей період формується 60–70% валового збору корму з культурних пасовищ.
Організація правильного випасання м’ясної худоби
Раціональна організація випасання м’ясної худоби має забезпечувати стабільне надходження пасовищного корму протягом усього літнього періоду відповідно до фізіологічних потреб жуйних тварин. Навантаження на пасовище повинно чітко відповідати його врожайності та виходу зеленої маси не лише навесні, а й у пізніші фази вегетації.
Застосування комбінованого сінокісно-пасовищного використання травостою в першому та другому циклах дозволяє вирівнювати надходження корму за періодами за рахунок збільшення площ під отавою в наступних циклах.
У вологі роки в ДП ДГ «Чернівецьке» отримують у середньому 386–450 ц високоякісної зеленої маси з гектара без застосування мінеральних добрив. Азот надходить у ґрунт природним шляхом — із гноєм тварин, які протягом 4–5 років випасаються на культурних пасовищах. За теплої весни випасання розпочинають на 10–12 днів раніше звичайного — за досягнення травостоєм висоти близько 13 см, що збігається з періодом цвітіння кульбаби.
На початку першого циклу врожай зеленої маси в загоні становив 345 ц/га. Зважаючи на інтенсивне весняне наростання трави, затримка з випасанням небажана, адже це або різко скорочує тривалість першого циклу, або змушує випасати перерослу траву з низькою кормовою цінністю.
Запізнення з випасанням призводить до того, що між циклами травостій не встигає відрости до оптимального запасу 70–80 ц зеленої маси з гектара. Як свідчить багаторічна практика, для цього необхідний інтервал щонайменше 20–25 днів.
З урахуванням валового збору корму із загону та добової потреби стада (приблизно 65 ц зеленої маси на 100 корів) можна точно розрахувати тривалість випасання в кожному загоні. Слід враховувати, що корови живою масою 500–600 кг і більше за оптимальної висоти травостою (близько 25 см) здатні споживати 65–80 кг зеленої маси на добу.
Перспективи розвитку м’ясного скотарства на Буковині
Переорієнтація господарств суспільного сектору Буковини на нову технологію виробництва дешевої та якісної яловичини потребує часу, а також зацікавленості керівників і фахівців тваринницької галузі. Необхідно переглянути структуру виробництва та відповідно трансформувати сільськогосподарські угіддя з орієнтацією на виробництво доступної яловичини.
Особливої уваги потребує налагодження системи селекційно-племінної роботи — розведення, вирощування ремонтного маточного поголів’я та молодняку м’ясного напряму з максимальним використанням трави культурних пасовищ.
Таким чином, для розвитку рентабельного м’ясного скотарства в регіоні необхідні дві ключові умови: наявність дешевих кормів і сформований ринок, здатний диференціювати ціну залежно від якості продукції. Кормову базу слід розвивати в міру того, як господарства почнуть ефективніше використовувати свої земельні ресурси та скорочувати виробничі витрати. Попит на екологічну, доступну й якісну яловичину зростатиме разом зі збільшенням її пропозиції.
З огляду на актуальність проблеми науковці відділу селекції, розведення, годівлі та технології виробництва тваринницької продукції Буковинської ДСГДС ІСГ КР НААН рекомендують кожній малопродуктивній молочнотоварній фермі визначитися зі спеціалізацією. Там, де відсутні перспективи розвитку молочного скотарства, доцільно своєчасно перейти на більш рентабельний і менш затратний напрям — м’ясне скотарство. Це галузь майбутнього, здатна стати ефективним інструментом виходу господарств із кризового стану.
Збільшення кількості таких господарств у регіоні сприятиме подальшому підвищенню генетичного потенціалу створюваного типу м’ясної худоби та повнішому забезпеченню населення конкурентоспроможною, якісною яловичиною.
Андрій КАЛИНКА, завідувач відділом тваринництва
к. с.-г. н., с. н. с., член коресподент МАНЕБ,
Буковинська державна сільськогосподарська
дослідна станція ІСГ КР НААН
