Про ці процеси, цінові тренди, інвестиції та стратегічні виклики — у розмові з Вадимом Чагаровським, головою Ради директорів «Спілки молочних підприємств України».
Вадим Чагаровський, голова Ради директорів «Спілки молочних підприємств України»
? Ви неодноразово наголошували на необхідності створення Державної програми розвитку молочної галузі. На якому етапі перебуває цей діалог із українською владою у 2026 році?
— У січні Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства затвердило програму розвитку тваринництва. Держава почала більш системно розглядати агросектор як драйвер економіки. Водночас тваринництво — це лише частина молочної галузі, яку потрібно аналізувати комплексно: і виробництво молока, і переробку.
Зараз Спілка молочних підприємств спільно з Інститутом економічного моделювання завершують розробку Стратегії розвитку переробної галузі на 2026–2035 роки. Найближчим часом документ винесуть на обговорення Ради директорів, після чого відбудеться публічна дискусія — у форматі парламентських слухань або «круглого» столу. До роботи залучатимуть й інші профільні асоціації, зокрема, виробників молока. Ми розраховуємо, що ця стратегія стане основою державної програми або буде затверджена урядом для впровадження.
? Розкажіть тезами про ключові положення стратегії.
— До 2035 року виробництво молока має зрости до 10 млн тонн на рік. Частка промислового виробництва — досягти 80%, водночас господарства населення мають трансформуватися у сімейні молочні ферми.
Переробка потребує модернізації та переходу до глибокої переробки. Експорт залишається підтримкою галузі, але його структура має змінитися — потрібно збільшувати частку продукції з доданою вартістю, а не орієнтуватися на біржові товари.
? У чому головні перепони для розвитку галузі, окрім війни?
— Серйозною проблемою залишаються тіньовий сегмент, виробництво фальсифікованої продукції та контрабанда. Це гальмує цивілізований розвиток ринку.
? Які ключові бар’єри залишаються для інтеграції в європейський ринок і як відбувається гармонізація стандартів?
— Україна поступово гармонізує нормативну базу з вимогами ЄС. Опрацьовуються регламенти №1308/2013 і №445/2007, що визначають показники якості та безпечності сировини й готової продукції.
У ЄС немає поділу молока на ґатунки — оцінюються два показники: бактеріальне забруднення (до 100 тис./мл) та рівень соматичних клітин (до 300 тис.). В українському ДСТУ аналогічні вимоги відповідають молоку екстра ґатунку. Торік 62% сировини, що надійшла на переробку, становило саме екстра-молоко, і його частка щороку зростає. Потрібно завершити гармонізацію стандартів із урахуванням національних особливостей.
Зокрема, у ЄС маслом вважається продукт із жирністю понад 80%. Відповідно, українські продукти 72,5% і 62,5% за новими правилами не зможуть називатися маслом. Так само є відмінності щодо класифікації питного молока та сирів. Після скасування санітарних норм частину регулювання доведеться адаптувати відповідно до Кодексу Аліментаріус. Завершити основну роботу плануємо до 2028 року.
Водночас більшість українських заводів, які мають право експорту, уже виробляють продукцію, що відповідає вимогам ЄС.
? Яка модель державної підтримки є найбільш ефективною в нинішніх умовах?
— У першу чергу держава має підтримувати будівництво молочно-товарних ферм. Розвиток промислового виробництва стимулює зростання поголів’я та впровадження сучасних технологій. Сьогодні галузь рухається за моделлю, близькою до американської.
Водночас не можна ігнорувати сектор населення. Як у ЄС, підтримка фермерства повинна мати і економічний, і соціальний характери. Необхідно стимулювати перехід одноосібників до сімейних молочних ферм із поголів’ям 25–50 корів.
Для переробки важливі податкові стимули: скасування ПДВ на імпортне обладнання та зміна підходу до амортизації — з моменту введення його в експлуатацію. В ЄС модернізація фінансується через безповоротну підтримку до 50% вартості інвестицій — подібні механізми були б доцільними й для України.
? Чи є різниця між баченням розвитку ВРХ і козівництва?
— Козівництво в Україні активно розвивається. Серед найуспішніших прикладів — ферма Василя Цвика (ФГ «Тетяна», ТМ «Зінка»). Водночас потрібно розуміти: поголів’я до 500 кіз — це радше хобі, ніж бізнес. Для економічної ефективності оптимальним є масштаб 2–3 тисячі голів. Саме під такі проєкти варто створювати умови державної підтримки.
? В Україні роками скорочується поголів’я корів у господарствах населення. Чи можливе заміщення цього обсягу промисловим виробництвом до 2030 року?
— Проблема в тому, що офіційна статистика щодо домогосподарств не відображає реальної картини — ідентифікація поголів’я досі не завершена. Достовірно можна говорити лише про фермерський сектор.
Попри війну, саме промислове виробництво демонструє зростання. Якщо до війни перероблялося 3,2 млн тонн молока, то у 2025 році — вже 3,5 млн тонн. Частка молока від фермерських господарств у структурі переробки досягла 92%, тоді як від населення — лише 8%.
Водночас сектор домогосподарств значною мірою пішов у тінь. Через систему субсидій селяни не зацікавлені офіційно декларувати доходи від продажу молока. Як результат — зросли готівкові розрахунки та тіньова переробка, що посилило нелегальний сегмент ринку.
? Чи мають перспективу великі інвестиційні проєкти зі створення мега-ферм після завершення війни?
— Ключове питання — земля. Великі ферми повинні мати власну кормову базу, а це означає доступ до земельних ресурсів. Без вирішення цього питання масштабні проєкти неможливі.
Україна має потужний кліматичний і логістичний потенціали. Теоретично країна здатна виробляти до 30 млн тонн молока. Однак потрібно визначити своє місце на світовому ринку. 2025 рік показав, що глобального дефіциту сировини немає, тому важливо інтегруватися у світову молочну систему на конкурентних умовах.
Внутрішній ринок суттєво скоротився через зменшення населення, падіння купівельної спроможності, проблеми з логістикою та релокацію підприємств. Споживання у перерахунку на молоко становить 5,5–6 млн тонн. При переробці 3,5 млн тонн близько 1,5 млн тонн виробляє сектор населення для власного споживання і продажу. Додатково приблизно 500 тис. тонн у молочному еквіваленті заходить в Україну через імпорт, переважно у вигляді сирів з ЄС.
? Чи змінилася якість молока за останній рік?
— Так, є позитивна динаміка. Частка молока екстра ґатунку зросла з 55% у 2024 році до 62% у 2025-му.
? Що відбувається з цінами на молочну сировину?
— За останні два роки українська галузь фактично інтегрувалася у світовий ринок. У 2024 році ціна сягала 22–23 грн за літр, а станом на кінець січня 2026 року — 14–14,5 грн.
? У чому причина падіння?
— Основний фактор — експортна орієнтація. Для конкурентоспроможності ціна в Україні повинна становити 0,85–0,90 від рівня ЄС. Коли у 2024 році в Євросоюзі ціни були високими, це підтримувало й український ринок. Із серпня 2025 року в ЄС почалося зниження, що спричинило падіння і в Україні.
Однак зараз, на мою думку, зниження фактично завершилося. Європейські компанії вже сигналізують про стабілізацію з мінімальними коливаннями, тож різкого подальшого падіння не очікується.
Захист внутрішнього ринку
? СМПУ активно бореться з недобросовісним імпортом та фальсифікатом. Що вдалося досягти?
— Проблема фальсифікату залишається надзвичайно гострою. Через мораторій на перевірки в період війни тіньовий ринок суттєво посилився. Разом із Держпродспоживслужбою ми підписали меморандум про взаємодію та розробили програму боротьби з фальсифікацією.
Пропонуємо внести зміни до закону «Про основні принципи якості та безпечності», щоб чітко визначити поняття фальсифікації як умисного продуктового шахрайства з метою обману споживача та отримання неправомірної вигоди. Також ініціюємо зміни до Кримінального кодексу, адже сьогодні відповідальність за продуктове шахрайство фактично відсутня.
Ми пропонуємо розділити фальсифікацію на два види:
• якісну — із навмисною зміною складу, що може шкодити здоров’ю;
• інформаційну — порушення маркування, відсутність даних про виробника тощо.
Окреме питання — Реєстр експлуатаційних дозволів. Із 726 дозволів у 2024 році діяльність здійснювали лише 366 підприємств. Половина дозволів фактично «мертві», але механізму їх анулювання немає. Ми ініціюємо зміни до законодавства, щоб Держпродспоживслужба могла скасовувати дозвіл, якщо підприємство не працює понад три місяці. Це дозволить очистити реєстр і унеможливити використання чужих назв у маркуванні.
? Чи вдається консолідувати великі та малі підприємства?
— У Спілці вже близько 80 підприємств — від великих компаній («Молочний альянс», «Молокія», «Галичина», «Лакталіс», «Данон», «ПепсіКо») до малих переробників. Створено комітет крафтових виробників сирів. Проблеми однакові для всіх: стандарти ЄС, маркування, вимоги до якості та безпечності. Тому консолідація відбувається.
? Яка ситуація із законопроєктом про недобросовісні торговельні практики?
— Закон уже розглянуто в економічному комітеті Верховної Ради. Ми подаємо свої пропозиції і сподіваємося на його ухвалення цього року, що дозволить врегулювати питання розрахунків торговельних мереж із виробниками.
Експорт та інвестиції
? Які ринки, окрім ЄС, є перспективними?
— З березня 2022 по червень 2025 року діяла спрощена процедура експорту до ЄС, що фактично врятувало галузь. Нині 51 підприємство має право експорту до Євросоюзу. Однак з червня 2025 року повернуто квоти та запроваджено систему ліцензування із заставою 350 євро за тонну продукції, що ускладнило поставки.
Водночас сухе молоко, сироватка, вершкове масло та спреди із вмістом молока користуються попитом у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Активно розглядаємо Алжир і ринки Південно-Східної Азії. 2025 рік був успішним для експорту, і розраховуємо на подальше зростання.
? Чи є інвестиційна активність?
— Три українські компанії працюють над проєктами нових заводів потужністю до 1000 тонн переробки молока на добу. Іноземні компанії також продовжують діяльність в Україні. Попри складні умови, галузь демонструє віру в майбутнє.
? Чи рухається галузь у напрямку виготовлення продуктів із доданою вартістю?
— Ключовий напрям — мембранні технології та виробництво функціональних продуктів із заданим складом білків і амінокислот. У 2026–2027 роках очікуємо появу нових високорентабельних продуктів.
Також підприємства інвестують у когенераційні установки та енергоефективність. Щодо біогазу — перспективи обмежені, адже сироватку економічно вигідніше переробляти у продукти з доданою вартістю. Сонячна енергетика розвивається, хоча основні виробничі потужності нині зосереджені в центральних і західних регіонах.
? Підбиваючи підсумки, яке ваше бачення поточної ситуації?
— Товаровиробники та переробники мають перейти до довгострокових партнерських контрактів і прозорих механізмів ціноутворення.
Другий пріоритет — впровадження «молочного модулю» для простежування сировини від ферми до заводу, що критично важливо для експорту.
Третє — гармонізація стандартів і створення технічного комітету при Спілці для координації цієї роботи.
Четверте — посилення боротьби з фальсифікацією та скасування мораторію на перевірки.
І нарешті — кадрове забезпечення. Необхідно зосередити підготовку технологів у профільних університетах, розвивати сертифікатні програми для спеціалістів виробничої ланки та післядипломну освіту. Галузі потрібні якісні професійні кадри.
