Енергетика як питання виживання
Особливо це стало очевидним для України в умовах війни, системних атак на енергетичну інфраструктуру та високої волатильності енергоринку.
Саме тому питання енергоефективності, автономності та керованості енергоспоживання перестали бути лише технічним завданням інженерної служби. Сьогодні це вже питання виживання аграрного бізнесу, біологічної безпеки та стратегічної стійкості підприємства.
Український агросектор фактично проходить унікальний практичний тест на здатність працювати в умовах енергетичної нестабільності. І свинарство – один із найбільш чутливих напрямів.
Чому свинокомплекси особливо вразливі
Свинокомплекс неможливо просто «поставити на паузу». Системи вентиляції, мікроклімату, годівлі, водопостачання, репродукції та ветеринарного контролю повинні працювати безперервно.
Особливо критичними є температурні режими для поросят та системи подачі води.
У таких умовах енергетична модель промислового свинокомплексу змінюється фундаментально.
Ще декілька років тому більшість підприємств розглядали резервні дизельні генератори як тимчасове аварійне рішення. У 2025 році цього вже недостатньо.
Ринок рухається до комплексних систем енергетичної автономності, які поєднують:
• ко-генерацію;
• сонячну генерацію;
• системи накопичення енергії (BESS);
• автоматизоване управління навантаженням та локальні EMS-системи;
• використання біогазу та органічних відходів тваринництва як енергетичного ресурсу.
Саме така модель сьогодні стає новим стандартом для сучасного свинарства.
Біогаз як внутрішній енергетичний ресурс
Особливо важливо, що промислове свинарство має власну унікальну перевагу: постійний доступ до органічної сировини для виробництва біогазу.
По суті, сучасний свинокомплекс може бути не лише споживачем енергії, а й її виробником.
У європейській практиці це давно стало частиною економіки тваринництва.
Україна зараз швидко проходить цей шлях, але вже в умовах війни та значно жорсткіших ризиків.
На практиці у 2025 році найбільш ефективними виявляються саме гібридні енергетичні моделі.
Сонячна генерація забезпечує денне покриття базового навантаження, системи накопичення енергії дозволяють згладжувати пікові навантаження та працювати в період відключень, а когенераційні установки забезпечують гарантовану базову генерацію та теплову енергію.
Від економії – до стійкості
Ключова зміна полягає у тому, що сьогодні підприємства вже рахують не лише ціну кіловат-години.
Вони рахують:
• вартість простою;
• ризик втрати поголів’я;
• ризик порушення технологічного циклу;
• стабільність мікроклімату;
• прогнозованість виробничого процесу;
• можливість працювати під час blackout;
• незалежність від зовнішньої енергосистеми.
І саме тут енергоефективність переходить із категорії «економії» у категорію «операційної стійкості».
Практичний досвід агрохолдингу «KSG Agro»
Показовим є практичний досвід українських агрокомпаній, які вже реалізують комплексні рішення енергетичної автономності.
Зокрема, у 2025 році агрохолдинг «KSG Agro» продовжив розвиток моделі енергетичної незалежності своїх свинокомплексів.
Компанія реалізує проєкти, які поєднують резервну генерацію, когенераційні установки, системи накопичення енергії та сонячну генерацію.
Раніше підприємство вже забезпечило автономну роботу свинокомплексу під час blackout завдяки встановленню генераторних комплексів сумарною потужністю близько 1 МВт.
У 2025 році компанія реалізувала перший етап інноваційного проєкту з енергоефективності: це встановлення когенераційної електростанції виробництва компанії RSE 1200, на базі газопоршневого двигуна MWM TCG 2020 V12 модульного виконання з водогрійним котлом-утилізатором в комплекті, загальною потужністю виробництва електричної енергії 1,2 МВт, та теплової енергії 1,0 МВт.
Подальші етапи, над якими зараз працює команда агрохолдингу це сонячна генерація та система накопичення електроенергії (BESS) із централізованим EMS-керуванням.
Новий стандарт агробізнесу
Енергоефективність безпосередньо впливає на конкурентоспроможність українського свинарства.
У найближчі роки українські виробники все більше конкуруватимуть не лише за ціною продукції, а й за:
• стабільністю виробництва;
• вуглецевим слідом;
• ефективністю використання ресурсів;
• рівнем технологічності виробництва;
• здатністю працювати в умовах енергетичних криз та воєнних ризиків.
І саме автономні енергетичні рішення поступово стають частиною нової індустріальної моделі агробізнесу.
На мою думку, саме 2025 рік став переломним для українського тваринництва.
Ми вперше побачили, що енергетична автономність – це вже не «додаткова опція» і не лише питання економії. Це основа безперервності виробництва, біо-безпеки, продовольчої безпеки держави та довгострокової стійкості аграрного бізнесу.
Особливо важливо, що сьогодні великі промислові свинокомплекси фактично стали елементом критичної інфраструктури країни. Вони забезпечують продовольством не лише цивільний ринок, а й сектор оборони, включаючи потреби фронту та державних резервів. Саме тому питання їх енергетичної стійкості виходить далеко за межі окремого бізнесу.
Практичний досвід агрохолдингу «KSG Agro» показує, що енергетична автономність вже сьогодні може бути не лише технічно можливою, а й економічно ефективною.
Станом на квітень 2026 року собівартість виробництва електроенергії для власних потреб свинокомплексів агрохолдингу становить близько 7,45 грн за 1 кВт*год при тотальному забезпеченні енергетичної автономності підприємства. При цьому теплова енергія, що отримується від когенераційної установки через систему утилізації тепла, фактично використовується без додаткової оплати, що суттєво підвищує загальну енергоефективність комплексу.
Окремо варто зазначити, що реалізація подібних проєктів потребує не лише інвестицій, а й стратегічного бачення власників бізнесу.
У випадку «KSG Agro» ініціатором системної трансформації енергетичної моделі, як завжди, став Голова Правління агрохолдингу Сергій Касьянов – підприємець, який одним із перших в українському аграрному секторі відчув масштаб майбутніх енергетичних ризиків та необхідність переходу від моделі «споживання енергії» до моделі «керування власною енергетичною стійкістю».
Фактично ще до того, як питання blackout та енергетичної автономності стали масовою проблемою для українського бізнесу, в компанії вже було розпочато підготовку до створення власної енергетичної екосистеми.
Важливо і те, що економіка подібних проєктів вже сьогодні виглядає практичною та реалістичною для аграрного сектору. За попередніми розрахунками, повна окупність першого етапу нашого інвестиційного проєкту – когенераційної установки – становить близько двох років, що для енергетичної інфраструктури такого масштабу є дуже сильним показником.
Позитивним фактором також є те, що держава останнім часом суттєво спростила процедури реалізації енергетичних проєктів та забезпечує інституційну підтримку розвитку розподіленої генерації.
Водночас аграрний ринок сьогодні очікує наступного кроку – появи повноцінних фінансових механізмів підтримки:
• пільгового фінансування;
• спеціальних програм кредитування;
• компенсацій;
• податкових стимулів;
• грантових програм для енергоефективності та біоенергетики.
Тому що в умовах сучасної війни енергетична автономність аграрного сектору це не лише питання економіки окремого підприємства. Це питання стійкості держави в цілому.
 |
Павло Каюк, PhD, IPMA «B» керівник Департаменту розвитку проєктів, радник Голови Правління KSG Agro Сергія Касьянова |
