«АС» Пане Валентине, який підхід було обрано Вами на початку свиновідгодівельної справи?
В.З. Особливих розрахунків я не вів, позаяк передбачити все неможливо. Свої міркування я спрямовував на те, що на якісні продукти харчування попит буде завжди, і рано чи пізно при розширенні власного виробництва свинини за технологією, що виключала використання преміксів та інших штучних кормових добавок, зумію створити клієнтську базу, знайти потрібного споживача, який захоче придбати мою продукцію за прийнятною для мене ціною. Оскільки вільних коштів було не достатньо, доводилося спочатку трохи економити, щоб не залізти в непомірні борги і разом з тим мати можливість розвитку. Аби не наробити помилок, вивчав літературу, знайомився з досвідом колег, цікавився цінами на ринках, порадами обізнаних, інтуїцією, проте вирішальним у моєму пізнанні м’ясного свинарства стало набуття практичного досвіду, здобутого у щоденній роботі з тваринами. Коли нагальним стало питання розширення площі приміщення для утримання майбутнього поголів'я, обирався один із не дорогих варіантів. Так, для зведення приміщення використовувалися відходи деревообробки, неліквіди лісового господарства, вживані залізні конструкції. Дешевий, не зовсім досконалий односкатний дах згодом було замінено на двоскатний, що повністю відповідав вимогам зоогігієни.
«АС» Яка порода вирощується на вашому подвір'ї?
В.З. Коли підійшов час купівлі свиней, вибір зупинився на українській м’ясній породі, оскільки, на мою думку, вона варта уваги та довготривалого утримання. Повний контроль над утриманням чистопорідності наразі для мене не є актуальним, позаяк досвід набувався через власні практичні надбання методом постійних проб та помилок, аби надалі їх не допускатися. Наприклад, влітку майже одночасно розпоросились дві свиноматки й народили по 12 поросят. Одна з них у перший же день після народження задушила двох поросят, а в наступні дні ще трьох. Інша зберегла і вигодувала всіх. Висновок напрошується сам -- перша свиноматка не добросовісна мама та невдаха, відповідно вона годиться лише для відгодівлі. З іншого боку, можливо, ця свиноматка наскільки «щиро» годувала своїх поросят ще в своїй утробі, в результаті чого організм виснажився, і як наслідок, не могла нормально лягти при годівлі новонароджених, а падала і при цьому ненавмисне вагою свого тіла душила дітей. Ось тут і є поле для діяльності та підхід у вирішенні щоденної низки виробничих питань, який не може бути чисто механічним, сухим, а обов'язково має включати в себе елементи творчості.
Що Ви можете сказати про годівлю (раціон, режим, тип годівлі) -- важливу складову успіху тваринництва? Як вона проходить у Вас?
В.З. Ясна річ, годівля -- справа важлива, але в моєму випадку вона нині своїм раціоналізмом відповідає традиціям моїх батьків. Годую тварин тим кормом, що вирощується по сезону. Літом-- кропива, щирій, кабачки, гарбузи, восени -- буряки, взимку -- жом із цукрових буряків, який закуповую на сусідньому цукровому заводі. Ці компоненти, якщо потрібно, подрібнюються та змішуються із меленим зерном у відповідних пропорціях для кожної вікової та фізіологічної групи окремо. Доповнюють раціон сіно люцерни високої якості та відходи переробки молока. Ще на початку ведення господарювання я визначив рівень його оптимальності, тому годівля на першому етапі була дещо віддалена від правил кормовиробництва, і спрямована виключно на взаємодію з повним виробничим процесом, який дає можливості економії коштів.
Останнім часом для приготування їжі для свиней використовую спеціальну техніку, яка з зерна злаків та кукурудзи виготовляє гомогенну кормову суспензію (г.к.с.) за допомогою кормоагрегату АГКСМ «Мрія». Він подрібнює зерно в безповітряному, але водяному середовищі, що знижує рівень руйнування органічних речовин зерна та підвищує його засвоюваність, а також збагачує азотними компонентами. Годівля свиней проводиться двократно о 8.00 та 20.00 год. зволоженими кормами, що роздаються вручну. Теж саме стосується водопою. У майбутньому в моїх планах є тільки вдосконалення розпочатої справи за рахунок сучасних методів господарювання, включаючи світові досягнення провідних спеціалістів свинарства.
Як відбувається парування свиноматок?
В.З. При досягненні свиноматкою статевозрілого віку та набрання нею потрібної маси, вона виділяється в окрему невелику групу, за якою ведеться постійне спостереження, і при виявленні перших ознак охоти в клітку на кілька днів направляється кнур. Складнощів особливих немає.
Що можна сказати про реалізацію свинини в ваших умовах?
В.З. Хоч утримання, догляд та годівля свиней є вирішальними критеріями виробництва, саме від реалізації продукції залежить основа його успіху. Свинину реалізую поки на місцевих ринках. Стихійність та відсутність реального прогнозу цін на м'ясопродукцію не дає можливості планового виробництва та реалізації, тому часто трапляються залишки, з яких вдома, згідно з правилами санітарної гігієни, виготовляється готова продукція (домашня ковбаса, паштети, рулети тощо), але наразі тільки для своєї родини та гостинців родичам.
Пане Валентине, для Вашого поголів'я конче необхідне якісне ветеринарне обслуговування. Яким шляхом Ви йдете для реалізації цього питання?
В.З. Як і в багатьох інших питаннях, я обираю шлях оптимізації з перевагою власного ветеринарного обслуговування. Надання послуг лікарем потребує додаткових витрат. Я самостійно проводжу вакцинації, профілактичну обробку проти аскарид, вводжу ліки у разі отруєння та шлунково-кишкових розладів, дотримуючись настанови з використання препаратів, але в складних випадках доводиться користуватися кваліфікованою допомогою.
При недоліку клітковини в раціоні відбувається порушення процесів травлення, а це -- проноси, закріпи і, як наслідок, зменшення добових приростів ваги. Яким чином регулюється у Вас цей механізм?
В.З. Після роздачі в корита основного корму та при частковому його поїданні, дозовано на кожну клітку роздаю прямо на підлогу якісне сіно з люцерни, скошене в молодому віці зі збереженням більшості листочків, які свині з задоволенням швидко поїдають, залишаючи голі стебла. Звичайно, бувають порушення функції роботи шлунку при надмірному поїданні люцерни, але такі випадки трапляються дуже рідко, позаяк поросята змалку привчаються до грубих кормів і самостійно можуть дозувати потрібну їм кількість, проявляючи при цьому особливу кмітливість.
Як розпочинається та проходить Ваш робочий день?
В.З. Зазвичай о п'ятій ранку я обходжу поголів'я свиней з метою виявлення хворих, тих, що в охоті. Потім, якщо все гаразд, приступаю до приготування їжі. Поки готується кормосуміш у бункері «Мрія», чищу клітки від гною. Після чого роздаю їжу в корита. По закінченні годівлі вивожу гній за межі приміщення до місця тимчасового зберігання. Із придбанням вантажного автомобіля з’явилося більше часу та зменшилися фінансові витрати.
Ціни на енергоносії мають тенденцію до зростання, і цей процес, імовірно, в найближчому майбутньому не стабілізується. З метою економії Ви не плануєте впроваджувати інновації в опаленні житлового та тваринницького приміщень, зважаючи на те, що майже все потрібне для цього у Вас є? Мається на увазі виготовлення та використання біогазу, видобутого з гною за допомогою присутніх там мікроорганізмів.
В.З. Поза сумнівом, мені б хотілося мати таке устаткування. На мою думку, вартість його незначна, а користь від застосування -- надзвичайна. Ось тільки в цій справі, очевидно, є свої тонкощі. Наприклад, для ефективної «роботи» мікроорганізмів необхідні спеціальні умови. Швидше за все, гній потрібно перемішати з якимось субстратом, можливо, соломою або тирсою. Отриманий біогаз може в собі містити, крім метану, ще й вуглекислий газ, який, мабуть, треба відокремити. А взагалі було б добре ознайомитись зі схемою та описом подібного устаткування.
Продовжуючи тему економії, хочу навести приклад утримання свиней в холодний період часу з застосуванням простої, але ефективної технології. Вона побудована на рефлексах самих свиней уникати подразників. Наприклад, коли вдарити палкою порося, воно, звичайно, втече. Палка у цьому випадку є подразником. Холод зимою також є подразником. Як може втекти порося від такого подразника з його короткою та рідкою щетиною і з невеликим запасом підшкірного жиру в замкнутому просторі, в клітці? Відповідь може бути однозначною: ніяк, якщо ми йому в цьому не допоможемо. Наша допомога полягає в наступному: по всій ширині клітки на відстані 1 м від стіни закріплюються дошки висотою від підлоги 30-40 см, внаслідок чого отримуємо міні-клітку в клітці, яку заповнюємо дрібною соломою або тирсою висотою 10-20 см. Розміри можуть бути зміненими відповідно до різних вікових категорій свиней. Солома при цьому майже не потраплятиме в гній. Відбувається явна економія тепла та кілокалорій їжі для його підтримання організмом тварини.
В.З. Це проста і водночас цікава ідея, варта уваги. Думаю, я спробую її на практиці у своєму господарстві, Переконаний, що такий спосіб утримання особливо важливим є для малих поросят, оскільки вони у зв’язку з малою кількістю підшкірного жиру не мають можливості зберігати тепло, в результаті чого виникають простуди та відставання у рості.
Розмову вів
Олександр ЛУЦЕНКО
