Атлас порід

На батьківщині породи, починаючи з ХVІІІ ст. і дотепер, її розводять лише «у собі». У 1789 році був виданий закон, згідно з яким забороняється завезення худоби на острів Джерсі. Цей закон чинний і нині. Проте худоба джерсейської породи може експортуватися з острова. Це одна з небагатьох заводських порід молочної худоби, при створенні якої не застосовувалося схрещування. Селекція проводилась за кількістю і якістю молока, особливо за вмістом у ньому жиру, необхідного для виготовлення високоякісного масла.

Впродовж понад 200 років фермери добирали і розводили молочних корів, здатних найкращим чином використовувати пасовищні угіддя і тих, від яких одержували найбільшу кількість молока високої жирності у розрахунку на 1 га землі. Тривале розведення відносно невеликої групи худоби (12-13 тис. голів) за однобічного добору та підбору за надоєм і якістю молока стало вирішальним чинником у формуванні молочного типу тварин зі стійкою спадковістю як за типом будови тіла, так і за жирномолочністю.

Тварини джерсейської породиналежать до заводських порід вузькоспеціалізованого молочного напряму продуктивності. Худоба має характерні риси короткого краніологічного типу. Впродовж породотворного процесу відбулися глибокі зміни біологічного і фізіологічного статусу худоби. Це єдина порода молочної худоби з генетичним потенціалом продуктивності понад 1т 6%-го молока на 100 кг живої маси за мінімальних витрат кормів.

Уже наприкінці ХVІІІ ст. джерсейська худоба набула широкої популярності як високопродуктивна і на початку ХІХ століття почала розповсюджуватися у США, Канаді, згодом -- в Австралії, Новій Зеландії, Африці, Данії та в інших країнах. На сьогодні за значимістю і поширенням джерсейська худоба займає друге місце у світі після голштинської. Джерсеїв або їх помісей розводять більш, як у 33 країнах світу. Поширення джерсейської породи у багатьох країнах світу пояснюється достатньо високою молочною продуктивністю (середній надій за лактацію 4-7 тис. кг), високими показниками якості молока, скороспілістю і здатністю до швидкої акліматизації у різних географічних зонах.

Джерсейська худоба вигідно відрізняється від інших молочних порід наступними біологічними і господарськими особливостями:

Тривалий добір за надоєм і жирністю молока вплинув на формування типу будови тіла і розвиток продуктивності джерсейської породи. За екстер’єром тварини мають яскраво виражений молочний тип, суху і ніжну конституцію. Тулуб у них плоский, кістяк тонкий, мускулатура розвинена, щільна, суха, ребра косо поставлені, голова легка, суха з сильно розвиненими надбрівними дугами і скороченою лицевою частиною, глибина грудей задовільна, шия пряма, довга і тонка з невеликою кількістю дрібних складок шкіри, спина пряма, часто провисла, клуби широко розставлені, ноги тонкі, прямі, шкіра тонка еластична, вим’я об’ємисте, переважно чашоподібної форми, з широко розставленими невеликими дійками.

Основними вадами екстер’єру окремих тварин джерсейської породи є плоскі форми, вузькість заду з явно вираженою шилозадістю, злегка провисла спина, тонкий кістяк, слабка обмускуленість та неправильна постава й шаблистість тазових кінцівок.

Тварини мають живий темперамент, чутливі до несприятливих умов середовища. Серед бугаїв часто зустрічаються тварини досить суворого норову.

Масть ВРХ -- від світло-сірої до темно-бурої, інколи чорна. Волосся навкруги носового дзеркала, на внутрішній частині тулуба світле, а на паху, на вимені і кінцівках -- темне. Язик також, як правило, чорний або свинцевого кольору.

Джерсейська порода найдрібніша серед молочних порід. Висота корів у холці у середньому становить 124-132 см, глибина грудей -- 66-70, ширина грудей -- 38-42, навскісна довжина тулуба -- 142-150, обхват грудей -- 172-180, обхват п’ястка -- 16-17 см, бугаїв -- відповідно 126-134, 70-75, 41-45, 153-160, 186-192, 18-18,5 см. Жива маса тварин у різних країнах значно коливається. Крупніші тварини цієї породи в США і Данії, менші -- у себе на батьківщині. Середня маса новонароджених телят становить 18-31 кг, корів -- 360-450 кг, бугаїв -- 600-770 кг. Число двійнят у корів сягає 1,02% , а середня тривалість тільності -- 278,8 днів. Оптимальний вік осіменіння ремонтних телиць -- 15-16 місяців за живої маси 270-300 кг.

Джерсеї вигідно відрізняються від інших порід молочної худоби не тільки високим вмістом жиру і білка в молоці, добрими морфолого-функціональними властивостями вим’я, а й вищою міцністю рогу ратиць та більшим діаметром жирових кульок молока, яке більш придатне до виробництва високоякісного масла.

М’ясні якості у джерсеїв значно гірші, ніж у худоби інших молочних порід. Забійний вихід у дорослої худоби становить 45-47%. М’ясо сухе, жорстке, має неспецифічний жовтий колір, недостатні поживність та смакові якості. Вихід сирої шкури сягає 5-5,5%. Шкура тонка, міцна, еластична.

За інформацією ICAR (див. табл.) наразі найвищими надоями характеризуються корови джерсейської породи у США, Швеції, Данії та Канади. При цьому джерсейські корови Данії та Швеції поєднують високі надої з найвищим вмістом жиру і білка в молоці.

Країна	Рік	Підконтрольне поголів’я корів	Молочна продуктивність за 305 днів:			Тривалість періоду між отеленнями, днів
			надій, кг	вміст у молоці, %:
				жиру	білка
Джерсі	2010	3264	4530	5,17	3,77	412
Англія і Уельс	2009	15329	5617	5,31	3,88	406
Шотландія	2009	1383	5370	5,29	3,97	419
Північна Ірландія	2009	1033	4855	5,07	3,81	414
Данія	2009	64936	66801	5,93	4,10	–
Швеція	2009	1904	67581	5,77	3,96	407
США	2009	204826	7419	4,64	3,61	–
Канада	2009	9874	6371	4,87	3,81	–
Японія	2008	2634	5942	4,98	3,87	414
Італія	2008	4501	5933	5,14	3,98	–
ПАР	2009	60330	5392	4,66	3,75	412
Польща	2009	1054	5426	5,26	3,81	422
Швейцарія	2009	1797	5301	5,45	3,90	389
Австралія	2008	64289	5247	4,83	3,72	–

 

До колишнього СРСР джерсейську худобу вперше було завезено 1948 року. В проведених у різних регіонах країни науково-господарських дослідах встановлено, що корови джерсейської породи мали більш високі показники вмісту сухих речовин, жиру і білка в молоці, індексу вим’я, легеневої вентиляції, поглинання кисню, виділення вуглекислоти та менші витрати кормових одиниць на 1 кг молока чотирьохвідсоткової жирності порівняно з тваринами чорно-рябої породи.

Надої джерсеїв за першу лактацію у середньому становили 2893 кг за жирності молока 5,86%, за другою -- відповідно 3386 кг і 6,11%, за третю і старше -- 3553 кг і 6,05%, жива маса корів відповідно за лактаціями сягає 368, 398 і 467 кг.

У породі нараховується кілька провідних заводських ліній та генеалогічних груп, представники яких були завезені у нашу країну. Кращими за молочною продуктивністю і жирномолочністю проявили себе корови генеалогічних груп Вайльбю Е-20, Абільда Нюбелле Е-18, Люнгсис Е-15, Янсона 93 і Одден Меллекера 417.

В Україну джерсеїв періодично завозили для дослідної мети, починаючи з 1950 року, переважно з Данії, а потім із господарств Московської та інших областей Російської Федерації. Бугаїв джерсейської породи в господарствах використовували для схрещування з маточним поголів’ям чорно-рябої, червоної степової та інших порід з метою підвищення жирномолочності поголів’я. Одержані помісі мали на 1,0-1,5% вищий порівняно з місцевими породами вміст жиру в молоці, але поступалися їм надоями, живою масою і м’ясними якостями.

У дослідженнях Т. Мовчан встановлено, що акліматизація джерсейської породи в умовах Дніпропетровської області відбулася задовільно. За надоєм натурального молока за 305 днів І і ІІ лактацій джерсейські породи поступались ровесницям червоної степової породи відповідно на 178 і 85,3 кг, проте перевищували останніх за вмістом жиру в молоці на 1,86 і 2,52%. У перерахунку на чотиривідсоткове молоко продуктивність джерсейських корів порівняно з ровесницями червоної степової породи була вищою за врахованими лактаціями відповідно на 1820 і 1378 кг.

Проте досвід подальшого використання генофонду джерсейської породи для поліпшення жирномолочності худоби вітчизняних молочних порід засвідчив швидке нівелювання ефекту схрещування за вмістом жиру і білка у молоці вже у другому поколінні та небажано істотне зменшення живої маси корів. З огляду на це масове схрещування з бугаями джерсейської породи було припинено. У сучасних племінних стадах молочної худоби генетичний матеріал джерсеїв присутній у поодиноких випадках лише на рівні «прилиття крові». Відсутність серед атестованих племінних стад (за матеріалами держплемреєстру) господарств із розведення джерсейської породи підтверджує втрачений інтерес тваринників в Україні до чистопорідного її розведення. Серед допущених до використання 2010 року в Україні спермопродукція лише п’яти чистопорідних бугаїв джерсейської породи достатньо високої племінної цінності (СІ = +806 … +1109). Два з них використовуються і оцінені у США, три -- у Канаді. В умовах майже виключно приватної власності в аграрному секторі України, зокрема у молочному скотарстві, окремі фермери можуть виявляти інтерес і мають право розводити худобу будь-якої породи. За вибору для розведення худоби джерсейської породи фермерам буде корисна наведена у цій публікації характеристика її переваг та недоліків. Серед останніх варто акцентувати увагу також на вкрай обмежених можливостях селекційного поліпшення джерсейської породи через практичну відсутність чистопорідних її стад в Україні.

Стандарт джерсейської породи в Україні за інструкцією з бонітування 2004 року за молочною продуктивністю для корів-первісток становить 3000 кг молока з вмістом 5,0% жиру і 3,7% білка, за надоєм за другу лактацію -- 3300 кг, третю і старше -- 3600 кг. Стандарт живої маси корів за відповідними лактаціями сягає 420, 460 і 485 кг, маси телиць у піврічному віці -- 140 кг, у 18 місяців -- 325 кг.