Мета та умови дослідження
Науковці провели дослідження, метою якого було науково обґрунтувати збільшення виробництва яловичини і способи їх вирішення, вивчити вплив бугаїв-поліпшувачів районованих молочних порід на м’ясну продуктивність потомства.
Дослідження проводили в дослідному господарстві «Поливанівка» Інституту зернових культур України. Було сформовано 5 груп бичків (по 15 голів) — аналогів за віком червоної степової (І група), української чорно-рябої (ІІ група), герефордської (ІІІ група), помісей червона степова × герефордська (ІV група) і червона степова × українська чорно-ряба породи (V група). Умови утримання і годівлі дослідних тварин були однакові.
Як впливають «молочні»
поліпшувачі на м’ясну продуктивність?
Районовані породи є основним джерелом отримання яловичини. Одна корова молочного напряму продуктивності може забезпечити молоком 7–8 чоловік, а м’ясом — тільки 4–5 чоловік. Для задоволення потреби населення у молоці необхідно мати худоби менше, ніж для вирішення проблеми постачання яловичиною. Щоб мати її в достатку, треба аби на кожні 5–6 молочних корів була одна м’ясна корова.
Аналіз господарської діяльності агроформувань Дніпропетровської області свідчить, що у більшості з них вітчизняні породи при інтенсивному вирощуванні проявляють високу енергію росту. В оптимальних умовах вирощування середньодобові прирости становлять 700–800 г, і до 18-місячного віку жива маса бичків червоної степової та української чорно-рябої порід досягають 450 кг. При інтенсивному веденні галузі можливо продовжувати терміни їх вирощування до 22–24 місяців і реалізувати, коли тварини у живій вазі матимуть понад 500 кг.
У найближчі роки в Степовій зоні України більше 50% виробництва яловичини буде засновано на вирощуванні надремонтного молодняку від бугаїв-поліпшувачів за молочною продуктивністю. Для з’ясування, чи не надасть негативного впливу використання «молочних» поліпшувачів на м’ясну продуктивність потомства, і чи не призведе це до скорочення м’ясних ресурсів, нами вивчено розвиток та інтенсивність зростання живої маси 2 тис. нащадків 34 бугаїв-плідників молочної породи (табл. 1).
Таблиця 1. Жива маса і прирости нащадків оцінених
корів червоної степової породи у 18-місячному віці
Сини і дочки, отримані від поліпшувачів різних категорій, розвивалися з різною інтенсивністю, проявляючи до 1,5-річного віку лише деяку тенденцію до переваги над нащадками нейтральних биків.
Можна припустити, що позитивний зв’язок живої маси і молочної продуктивності, який проявився до певного рівня живої маси, досягли в зазначених племінних стадах оптимальних меж, вище яких збільшення живої маси і її зв’язок з молочною продуктивністю втрачає відчутну достовірну значимість. Таким чином, у середньому бики-покращувачі молочної продуктивності генетично не знижують живу масу нащадків. Окремі виробники-покращувачі володіли властивістю давати потомство, котре має вищу енергію росту. Так, в 1,5-річному віці група синів Інея 2165 достовірно з живої маси (Р <0,05) синів також батьків-поліпшувачів з молока в середньому на 25 кг. Це вказує на необхідність індивідуальної оцінки бугаїв молочних порід за здатністю потомків інтенсивно нарощувати живу масу.
Вважаємо, що аналогічно категоріям, які присвоюються бикам-поліпшувачів удою (А1, А2, А3) і жирності молока (Б1, Б2, Б3), поліпшувачів м’ясної продуктивності, залежно від перевищення середньодобових приростів їх синів над однолітками, можуть присвоюватися такі категорії: В1 — 10% і більше; В2 — 5,1–9%; В3 — 1,0–5,0%; Вн — нейтральні — до 1%; Ву — погіршувачі. При цьому виробники-покращувачі надою, жирності молока і м’ясної продуктивності можуть мати категорію А1, Б1, В1 (найкращий варіант). Їх використання дозволить вдосконалювати окремі стада молочної худоби за м’ясної продуктивності, не знижуючи надоїв. Нашими дослідженнями доведено, що аналогічну оцінку і привласнення таких самих категорій слід здійснювати і щодо порід-покращувачів, у результаті можна збільшити виробництво яловичини на 5–6%.
Схрещування молочних порід корів
із виробниками м’ясних порід
Другий напрям — широке застосування промислового схрещування корів і телиць молочних порід із виробниками спеціалізованих м’ясних порід, інтенсивна відгодівля помісного молодняку.
Практикою доведено, що в умовах індустріалізації молочного скотарства найбільш оптимальною є щорічна заміна 30% корів. При такій інтенсивності ремонту стада досить виділити для відтворення 80% корів молочних порід, а 20% використовувати для промислового схрещування з виробниками спеціалізованих м’ясних порід. З цією метою в молочних господарствах можуть використовуватися також низькопродуктивні корови, залишені для відгодівлі, і частина телиць, непридатних для індустріальної технології. Це дозволить на 8–12% збільшити виробництво яловичини.Нами також вивчена можливість використання схрещування районованої червоної степової породи зі спеціалізованою м’ясною (герефордською) і молочною (українською чорно-рябою), встановлені міжпорідні відмінності (Р <0,001) коефіцієнтів кореляції і регресії передзабійних і забійних показників, які у помісей були більш високими.
Проведені дослідження дають підставу підтримати думку багатьох науковців, що розглядають гетерозис у помісей як результат спільної дії генетичних, фізіологічних, біохімічних і цитологічних факторів. Переваги промислового схрещування ґрунтуються також на господарських і економічних передумовах.
Збільшення м’ясного поголів’я
Третій напрям. Прискорення розвитку галузі м’ясного скотарства за рахунок розширеного відтворення наявного поголів’я м’ясних порід і типів, використання для відтворення помісних телиць, отриманих при промисловому схрещуванні в молочному скотарстві.
М’ясне скотарство в майбутні роки має розвиватися шляхом нарощування чисельності чистопорідних і помісних тварин та інтенсифікації їх вирощування. У структурі реалізованого поголів’я питому вагу м’ясної худоби і гібридів необхідно довести до 30%, що істотно вплине на поліпшення виробничих і економічних показників скотарства.
Перед м’ясним скотарством у Степовій зоні України стоїть проблема пристосованості до жаркого клімату і високої розораності земель (80%) з обмеженим випасом. Питома вага цієї галузі тут повинна становити 10% маточного поголів’я, а при стабілізації продуктивності дійного стада на рівні 5 тис. кг частка м’ясної худоби зросте до 12–14%. Спеціалізоване м’ясне скотарство на першому етапі буде не стільки джерелом виробництва яловичини, скільки репродуктором биків для використання їх у відтворювальному і в промисловому схрещуванні. Надалі ця галузь стане одним з основних джерел яловичини. Понадремонтних бичків герефордської породи доцільно вирощувати на м’ясо до живої маси 500–550 кг у віці 17–18 місяців.
Якщо не змінювати порідну структуру стада в скотарстві, зокрема Дніпропетровської області та в цілому України, то потреба населення в яловичині не буде задоволена. Інтенсивне вирощування поголів’я районованої молочної червоної степової та української чорно-рябої порід забезпечить лише на 30% приріст продукції цієї галузі, а виробництво яловичини необхідно збільшити в 1,8 разу, що можливо тільки за рахунок м’ясного скотарства.
Інтеграція м’ясного і молочного
скотарства. Економічна ефективність
Поетапна інтенсифікація виробництва яловичини передбачає інтеграцію молочного і м’ясного скотарства, сутність якої складається у деякому скороченні чисельності корів, які використовуються для відтворення дійного стада, і паралельному збільшенні масиву м’ясної худоби.
Доцільність викладених резервів збільшення виробництва яловичини підтверджується і проведеним нами аналізом їх економічної ефективності.
Безумовно, з віком тварин собівартість 1 голови зростала, але темпи виручки від реалізації випереджали її. Більше прибутку отримано від 1 бичка герефордської породи в 18-місячному віці. Хоча і в 30 місяців він випереджає своїх однолітків з інших досвідчених груп. Непогані показники проявили помісі червона степова × герефордська і червона степова × українська чорно-ряба породи (остання тільки до 24-місячного віку).
Проведені розрахунки ефективності виробництва харчового білка також свідчить про доцільність вирощування бичків різних генотипів до різного віку. З його збільшенням темпи зростання собівартості 1 ц білка м’якоті були нижчі темпів збільшення собівартості 1 ц живої маси. Аналіз добових приростів білка в середньому на 1 голову, а також витрат кормів і матеріальних коштів на отримання його 1 кг підтверджує, що при інтенсивному вирощуванні оптимальним віком реалізації на м’ясо бичків герефордської і знам’янської порід, гібридів червона степова × герефордська породи є 18 місяців, червоної степової, української чорно-рябої, симентальської порід і молочних помісей — до 24 місяців, шароле, сірої української і придніпровського типу української м’ясної породи — до 30 місяців.
У багатьох агроформуваннях Степової зони України відбувається щорічне збільшення чисельності худоби без урахування кормових ресурсів, їх збалансованості, в результаті тварини утримуються на мізерному раціоні, генетичний потенціал м’ясної продуктивності проявляється тільки на 60–70%, господарства недоотримує продукцію, знижується ефективність галузі.
З метою оптимізації структури стада і більш раціонального використання кормів нами розроблена методика і обчислена ефективність (прибутковість) вирощування телят до певних вагомих кондицій при різній забезпеченості їх кормами.
Наприклад, якщо в господарстві є можливість 300-кілограмовому бичку згодовувати на добу не більше 6,5 корм. од., то в таких умовах він щодня завдає збитків на 3 копійки. Аналогічно і в інших вагових категоріях при різному раціоні.
Вирощування молодняку великої рогатої худоби може бути економічно вигідним і при порівняно низьких приростах, якщо випереджаючими темпами буде знижуватися собівартість кормової одиниці і рости питома вага вартості кормів у структурі собівартості приросту.
Висновки
1. У Степовій зоні України накопичені достатній досвід і практика для збільшення виробництва яловичини та поліпшення забезпечення населення м’ясом.
2. Всі генотипи, що розводяться у регіоні, здатні виявляти високу продуктивність при інтенсивному вирощуванні поголів’я.
3. Інтенсифікація молочного і м’ясного скотарства підвищить економічну ефективність галузі, яка в ринкових умовах стане високорентабельною.
