Екологія зернозберігання
Науковці, які вивчають питання зберігання зерна, наполягають не лише на тих чи інших окремих моментах, а на екології зберігання насіннєвого матеріалу. Вона містить усі компоненти навколишнього середовища, які можна поділити на основні групи. Насамперед це біотичні чинники, взаємодія живих організмів. У нашому випадку це мікроорганізми, комахи, що є в зерновій масі, а також гризуни. Вони можуть звести нанівець усі зусилля фахівців навіть у сучасних, технологічно досконалих зерносховищах. Тому не слід покладатися на підготовку самого насіннєвого матеріалу на сучасних насіннєвих заводах, а вживати заходів щодо обробки, знезараження самих складських приміщень, винищення гризунів тощо. Хоча та сама фумігація і дератизація обходяться недешево, втрата посівних запасів обійдеться ще дорожче. Загалом завчасні профілактичні заходи, націлені на зниження шкідників зерна, доступні більшості господарств.
Не менш важливо врахувати низку абіотичних чинників. Такі показники, як вологість зерна й навколишнього середовища, температура в приміщенні, наявність вентиляції приміщення та міжзернових просторів є ключовими для якісного зберігання зерна. Антропогенні чинники також опосередковано впливають на результати зберігання. Якщо посівний матеріал було належним чином вирощено, зібрано без травмування, досконало очищено, дороблено, запаковано, то воно стійкіше до несприятливих чинників зовнішнього середовища. Звичайно, весь цей процес має бути забезпечений у сучасному насіннєвому виробництві, на ділянках гібридизації та насіннєвих заводах. Посівний матеріал від сумнівного виробника може підвести вже в процесі зберігання.
Тривога: підвищена волога
Одним із головних чинників, що впливає на якість зберігання зерна, — вологість. Коли в процесі вирощування агровиробники часто потерпають від недостатнього вологозабезпечення, то не менш часто наражаються на проблеми надмірного зволоження під час зберігання насіння майбутнього врожаю. За перевищення вологи в насінні зростає інтенсивність його дихання, провокується використання природних запасів енергії та поживних речовин. Як наслідок, падає схожість і енергія проростання. Окрім того, підвищена вологість — це справжня оаза для бурхливого розвитку патогенів, розмноження комах тощо.
Фахівці виводять певну закономірність: за підвищення вологості насіння пшениці до 17% його схожість зменшується на 6%, а енергія зростання — на 12%, а вологість 20% знижує схожість на 22%. Це стосується тією чи іншою мірою й інших культур. Критичним рівнем вологості для насіння основних культур, які вирощують в Україні, вважається:
• пшениця, жито, ячмінь, злакові трави, гречка — 14,5–15%;
• зернобобові, бобові трави — 15–16%;
• овес — 13,9–14,5%;
• кукурудза — 13,5–14,5%;
• просо — 13,5–14%;
• соняшник, овочеві культури — до 10%.
Зазвичай нормативна вологість дещо коливається від агрокліматичної зони. Наприклад, у південніших регіонах вона дещо нижча — на 1,0–1,5% проти північніших. Вологість повітря в складських приміщеннях не має перевищувати 60%, бажано мати системи вентиляція для провітрювання.
Мішок має значення
Тут є невеличка деталь: затарене в сучасні поліетиленові мішки чи багатошарові паперові мішки зерно стійкіше до вологості навколишнього середовища, температурних перепадів тощо. Як наслідок, практично припиняється процес вологообміну в зерновій масі, знижується інтенсивність дихання насіння, а вихідна вологість у процесі зберігання практично не змінюється. Таким чином, стабільніший гомеостаз, сталий режим біотичних й абіотичних чинників сприяє збереженню природних, посівних характеристик зерна. Але покладатися тільки на якісне пакування все ж не варто. Та й мішки слід зберігати належним чином.
Щодо зернових культур, таких як пшениця, ячмінь, жито, овес, висота штабеля має бути не вищою за вісім рядів. Для таких бобових, як горох, квасоля чи сочевиця в холодний період висота штабеля має становити вісім, а в теплий — шість рядів. Соя — п’ять у холодний, в теплий — чотири ряди, просо — в шість та чотири ряди. Значна різниця між рекомендованою висотою штабеля в кукурудзи в холодний і теплий час: вісім та два ряди, а також соняшнику — вісім та чотири. Самі мішки мають стояти на піддонах/настилах заввишки щонайменше 15 см від рівня підлоги. Не слід економити на площі складу і складувати посівний матеріал впритул до стіни, адже за перепаду температур він може постраждати.
Чим нижче — тим краще
Температурний режим теж має велике значення. Температура самого насіння — це критично важливий показник стану зернової маси. Її наростання в дисбалансі з температурою навколишнього середовища свідчить про запуск фізіологічних процесів у насінні, процесу самозігрівання, що може призвести до повної втрати посівних якостей.
Тобто за нормальних умов температура в насіннєвій масі має бути нижчою, ніж температура в складському приміщенні. А температурний режим самого зерносховища теж бажано регулювати в бік зниження. Проведені дослідження показали, що зберігання в умовах знижених температур 8–10 °С та 3–5 °С здатне забезпечити високі посівні та врожайні властивості насіннєвого матеріалу. Порівнюючи зі звичайним температурним режимом в стандартних зерносховищах, лабораторна схожість була вищою в середньому на 4–6%, польова — на 7–15%. Відтак і зростали показники врожайності витриманого за знижених температур посівного матеріалу низки культур. Що характерно: за такого температурного режиму краще зберігається навіть насіння зі підвищеною вологістю. Інша справа, що забезпечити такі комфортні умови для зберігання насіння можливо далеко не в кожному господарстві.
На колір і запах
Загалом під насіннєвий фонд господарства виділяють максимально обладнані та підготовлені найкращі складські приміщення. І моніторинг стану посівного матеріалу має бути систематичним. Він містить спостереження за його вологістю і температурою, наявністю шкідників чи гризунів. Важливим показником є зміна кольору насіння та його запаху, що може свідчити про псування, початок процесів самозігрівання. Зерносховище потрібно періодично провітрювати, особливо за небезпеки перезволоження насіння.
Іван КАНДУЛ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
