Низька популярність міскантусу пов’язана, перш за все, з тим, що ринок сьогодні перебуває на стадії становлення. Таку думку висловлює генеральний директор компанії Pro-Consulting Олександр Соколов, передає Агробізнес Сьогодні.
За його словами, перші посадки міскантусу в українських господарствах були у 2006-2007 році. Здебільшого, фермери лише знайомилися з цією культурою.
«Лише у 2013-2014 рр. компанії почали говорити про намір вирощувати міскантус у промислових масштабах. У 2018 році серед 15 компаній, які вирощують енергокультури, площі під міскантусом мали тільки 5 чи 6», – каже Соколов.
Читайте також: На Київщині вирощують "слонову траву" (міскантус)
Експерт вважає, що ще одним стримувальним чинником для розвитку галузі є відсутність енергетичних рослин у класифікаторі сільськогосподарських культур. Це створює низку юридичних проблем і подовжує період повернення інвестицій.
Крім того, під час вирощування міскантусу можуть виникати проблеми зі сплатою ПДВ, бо продукцією вважаються і саджанці, які компанія вирощує для подальшого використання на своїх територіях.
«Нові компанії, які тільки планують вирощувати міскантус, якщо вони ще не є сільськогосподарськими, у цьому статусі можуть працювати не відразу. Це пов’язано з технологією виробництва: перший урожай міскантусу можна отримати тільки через 2–3 роки після висадки, а до того часу компанія не може скористатися програмами підтримки сільського господарства», – говорить експерт.
Відтак щоб уникнути ризиків, пов’язаних із технологією виробництва, чи мінімізувати їх, нині компанії поєднують вирощування міскантусу з іншими культурами. Однак при такій технології варто враховувати, що вирощування міскантусу не передбачає сівозмін. Нині в Україні вже є господарства, які вирощують міскантус як додаткову культуру і використовують сировину для власних потреб енергозабезпечення.
