Перед аналізом лаборанти відбирають проби зерна. Це робиться вручну або автоматичними системами, щоб зразок був максимально точним і репрезентативним. Потім зерно очищують від домішок і пилу — лише так можна визначити його реальну якість. Навіть незначна кількість сміття або пошкоджене зерно можуть суттєво вплинути на результат.

Аналіз: від зовнішнього вигляду до складу
Перший етап — органолептична оцінка: фахівці визначають колір, запах і зовнішній стан. Зерно має мати природний аромат, без цвілі чи затхлості. Також перевіряють наявність шкідників, адже вони знижують якість ячменю або сої.
Далі визначають вологість. Зразок подрібнюють, висушують і зважують у спеціальній сушильній шафі. Цей параметр безпосередньо впливає на термін зберігання — надмірна вологість може зіпсувати зерно ще до транспортування.Наприклад, висока якість пшениці передбачає оптимальний баланс вологи, щоб зберегти смак і харчову цінність.
Після цього вимірюють вміст білка та клейковини — головних показників, що визначають хлібопекарські властивості. Якщо клейковина занадто слабка, тісто не піднімається; якщо надто щільна — стає в’язким і непридатним для якісного хліба. Визначають і так зване “число падіння” — показник активності ферментів, які впливають на крохмаль. Він допомагає оцінити, наскільки збережена якість пшениці після збору.
Контроль безпеки та класу зерна
Ще один важливий етап — перевірка на грибкові ураження. Якщо у зразку виявляють фузаріоз, партію негайно бракують. Заражене зерно непридатне для споживання, адже з нього може вийти небезпечний “п’яний хліб”, що викликає отруєння.
Контроль проходять не лише пшениця, а й інші культури. Якість ячменю визначають за крупністю та вмістом білка — це впливає на його придатність для пивоваріння або кормів. Якість сої оцінюють за вмістом протеїну, вологості, кольором і ступенем пошкодження. Саме від цього залежить, чи зможе сировина використовуватись у виробництві олії або харчових продуктів.
Після завершення аналізу зерно класифікують за класом та призначенням. Якщо всі параметри відповідають нормам, партія приймається до зберігання чи переробки. Якщо ні — її повертають або використовують у технічних цілях.
Сучасні лабораторії дозволяють за короткий час оцінити якість зерна. Завдяки цьому аграрії отримують точні дані, які допомагають покращити технології вирощування, сушіння й зберігання. Лабораторний контроль — це не формальність, а запорука безпечного й справді якісного зерна, з якого починається шлях до нашого щоденного хліба.





