Про це повідомляє Економічна правда.
Зазначається, що основною особливістю бренду є принципова позиція щодо ведення бізнесу:
• Власна сировина: Соуси виготовляються з овочів, вирощених у власних теплицях.
• Свідома відмова від кредитів: Подружжя будує справу, не вдаючись до запозичень.
• Принципова відмова від ритейлу: Дмитро та Тетяна свідомо не працюють із великими торговельними мережами на їхніх умовах, натомість зосередившись на співпраці з невеликими крафтовими магазинами.
Цей підхід дозволяє контролювати якість продукції та дотримуватися філософії «не гнатися за мільйонними оборотами».
Після демобілізації у 2015 році Дмитро Голік намагався повернутися до своєї професійної сфери – агровиробництва, де до війни відповідав за технічні комплекси великих підприємств. Попри досвід і кваліфікацію, жодна співбесіда не завершилася працевлаштуванням: у компаніях уникали ветеранів. Це стало першим сигналом того, що повернення до довоєнної кар’єри може бути неможливим.
Читайте також: Ветеран ЗСУ розвиває на Київщині виробництво сушених овочів
Перехід від домашнього виготовлення до напівпрофесійного виробництва став можливим завдяки залученню грантів загальним обсягом понад 330 тис. грн.
Проте підприємці не вважають ці кошти «безкоштовними». На їхню думку, інвестиції, отримані у вигляді грантів, вимагають значно більшої відповідальності.
«Інвестиції дають можливість розвиватися, але вимагають дотримання стандартів, виконання вимог і звітування за кожен крок, а як наслідок – більшу відповідальність за результат», – кажуть крафтовики.
Ветеранський бренд «Витребеньки» став прикладом того, як принциповість, якість сировини та відповідальне використання
