Про це повідомляє Сільський господар.
Свій бізнес жінка розпочала з 2000 саджанців шипшини. Спочатку це були лише дві сотки городу. Нині ж її господарство розрослося до 60 соток, на яких цьогоріч готуються зацвісти понад 10 тисяч троянд. А наступного року плани ще грандіозніші.
Трояндовий бізнес – це не лише про милування квітами. Це важка фізична праця, де кожен кущ потребує індивідуальної уваги. Пані Тетяна з гордістю розповідає про своїх надійних помічників – синів Івана та Романа. Старшому вже 18, молодшому незабаром 15, але вони обидва повноцінні партнери у маминій справі.
«Ми все робимо разом. Один син відгортає коріння, я роблю щеплення, інший – обв’язує. Це наш сімейний підряд. Хлопці знають сорти, допомагають із пакуванням та відправленнями», – розповіла «трояндова» господиня.
Нині в колекції майстрині понад 150 сортів. Серед них є беззаперечні лідери симпатій українських господинь. Географія клієнтів вражає. Після Тернопільщини, перші замовлення поїхали до Києва та Запоріжжя, а далі – в усі куточки України. А торік стався випадок, який розчулив господарку до сліз: замовлення, сформоване в Україні, поїхало до Португалії.
Читайте також: На Рівненщині родина садівників вирощує в теплицях більше 30 видів різноманітних квітів
«Мої квіти є у кожному регіоні країни. Та найбільше вразило моє серце, коли клієнти розповіли, що троянди досі мужньо тримаються і квітнуть на опаленій війною Луганщині. Люди звідти виїхали, а вони цвітуть, терпеливо чекаючи на господарів», – говорить квітникарка.
За освітою Тетяна Башняк вчителька початкових класів. Каже, що робота з дітьми – це покликання, проте творча натура завжди вимагала чогось більшого, якоїсь «своєї справи», де можна було б проявити талант, закладений природою.
На запитання, чи не важко поєднувати школу і такий масштабний бізнес, жінка щиро відповідає: важко. Бувають дні, коли після уроків доводиться працювати в полі до пізньої ночі. Вона серйозно задумується над тим, щоби повністю присвятити себе квітам. Адже троянди для неї – це не просто бізнес.
«Це справа серця. Дарувати людям красу – це моя місія. Особливо тепер, під час війни. Коли мені пишуть люди з деокупованих територій або ті, хто покинув свої домівки, і дякують за те, що мої троянди квітнуть і дають їм надію – це дорожче за будь-які гроші. Краса лікує емоції, вона дає сили жити далі», – каже квітникарка.
