Про це подружжя розповіло в інтерв'ю Kurkul.com.
Леонід і Світлана Величко почали з десяти вуликів у 2012 році як спосіб вирватися з офісної буденності, а згодом виросли до 120 бджолосімей. Та південна пасіка ставала дедалі менш прибутковою: медозбори падали щороку через посушливий клімат і зникнення медоносів. За словами Леоніда, контраст разючий — якщо на старті брали по 90 кілограмів меду з вулика за три збори, то дійшло до викачування раз на рік. На тлі складного для галузі сезону-2026, коли медозбори низькі, а ціни тримаються нижче очікувань пасічників навіть попри дефіцит, тримати бізнес лише на меді ставало ризиковано.
Переломним рішенням став власний бренд натуральної косметики на основі продуктів бджільництва — меду, прополісу, маточного молочка та бджолиного пилку. Виробництво контрактне, на заводах із міжнародним сертифікатом GMP; асортимент виріс від першого крему для рук до повної лінійки догляду. Мед при цьому не зник, а змінив роль.
Косметика годує пасіку, а не навпаки
Показова й економіка самого меду, яку подружжя, на відміну від багатьох пасічників, рахує разом із власною працею.
«На сьогодні роздрібна собівартість з тарою — приблизно 212 грн/л. Продаємо по 300 грн/л. Тобто націнка насправді не дуже велика», — пояснює Леонід Величко.
Саме тому ставку зробили на переробку й доданий продукт, а не на нарощування обсягів сировини.
Диверсифікація дала й стійкість до «хвиль», якими живе галузь.
«Тільки ціна на мед росте — усі купують вулики й стають пасічниками. А далі йде неврожайний рік — і оці пасіки-одноденки закриваються. І так по колу», — описує Леонід типовий цикл, який подружжя спостерігає з 2012 року.
Частину вуликів уже перевезли на Київщину, де медозбори кращі, а мед тепер додають кожному покупцю косметики як подарунок — інструмент лояльності, а не основний товар.
