Про це Денис Шахбаз'ян розповів в інтерв'ю SD.UA.
Бджоляр Денис Шахбаз'ян родом із Луганщини. Війна змусила його переїжджати двічі: 2014 року він залишив рідне Хрустальне й перебрався до Лисичанська, а після початку повномасштабного вторгнення був змушений покинути Луганщину остаточно. Разом із другом, теж бджолярем із Рубіжного, вони відновили справу вже на Чернігівщині — і побудували навколо неї бренд «Медодай».
Сьогодні пасіка працює на Чернігівському Поліссі, налічує понад 40 бджолиних сімей, а сам Денис займається бджільництвом уже понад п'ять років.. В асортименті — мед із різнотрав'я, акацієвий, соняшниковий та рідкісний фацелієвий, який отримують із нектару фацелії, що вирощується як сидеральна культура. Ставка зроблена не на обсяг, а на крафт: серед експериментів бренду — навіть крем-мед із халапеньйо.
Читайте також: Дохід з сидерату — фацелія дає мед і екологічну вигоду
Ставка на історію, а не на «бездушну баночку»
Логіка бізнесу проста й водночас сучасна: споживач сьогодні купує не лише продукт, а й контекст. «Людям більше не цікава бездушна баночка», — пояснює бджоляр свій підхід. Тому в планах — не нарощування валу, а розвиток крафтового виробництва, інвестиції в обладнання та створення простору для екотуризму, куди можна привезти покупця й показати, як народжується мед. Такий підхід має практичний сенс саме зараз: цьогорічний сезон виявився для галузі провальним, українського меду поменшало, а ціни зросли — і в таких умовах виграє той, хто продає додану вартість, а не сировину. Історія «Медодаю» показує, що навіть двічі втрачена справа може відродитися в новому регіоні — якщо будувати не просто пасіку, а марку.
Читайте також: Дефіцит меду: липового й гречаного ледь вистачить на ринок





