Ідеться про міскантус — багаторічну енергетичну культуру, з якої виробляють біопаливо, а в перспективі планують целюлозу. Підприємець Вадим Кричковський заклав перші шістдесят гектарів навесні 2023 року, а нині плантація перевищує двісті гектарів. Про це пише Суспільне Житомир.
Причина вибору саме цієї культури була суто практичною. «Ми почали шукати культуру, яка могла б не лише приносити прибуток, а й відновлювати землю», — розповів підприємець, пояснивши, що звичні технології на піщаних ґрунтах потрібного результату не давали. Посадковий матеріал привезли з Великої Британії, спеціально обравши регіон із кліматом, максимально схожим на місцевий, і морозостійкий гібрид.
Урожайність зростає чотири роки поспіль
Економіка цієї культури принципово відрізняється від звичних однорічних. Перший урожай господарство отримало лише через два роки після закладання плантації, і врожайність тоді становила близько п'яти тонн сухої маси з гектара. На другий рік показник зріс майже до десяти тонн.
Максимальну продуктивність — близько двадцяти тонн сухої біомаси з гектара — культура дає аж на п'ятий-шостий рік вегетації. Натомість рости на одному місці вона може близько двох десятиліть, тобто закладена плантація працює двадцять років без пересіву.
Саме ця розтягнутість у часі й формує головний бар'єр для поширення. Як зазначає кандидат сільськогосподарських наук Володимир Зінченко, плантація починає повертати вкладені кошти приблизно через п'ять-шість років, і для багатьох українських фермерів це занадто довга інвестиція.
Техніку довелося конструювати самостійно
Окремою статтею витрат стала відсутність готових рішень на ринку. Разом із двома докторами наук і трьома науковцями підприємство розробило не лише технологію вирощування, а й власні машини для висаджування.
«Ми наймали інженерів, ділилися з ними своїми ідеями, створювали креслення, виготовляли техніку на українських заводах, а потім удосконалювали її вже в полі. Це все затратно. Ми вже інвестували в цю галузь понад мільйон доларів, але бачимо, що цей ринок поки що безконкурентний», — розповів Вадим Кричковський.
Побічним результатом стала окрема лінія доходу. Виготовлення машин в Україні виявилося дешевшим за купівлю аналогів у країнах ЄС навіть з урахуванням витрат на розробку, тож тепер підприємство продає таку техніку іншим виробникам, які починають вирощувати цю культуру й купують посадковий матеріал.
Розвитку сприяє й міжнародне фінансування: у межах програми InnovateUkraine підприємство отримало майже два мільйони фунтів стерлінгів на два роки. У проєкті беруть участь українські технологічні компанії, британські підприємства та наукова установа з Великої Британії.
Без агрохімічного аналізу можна втратити вкладення
Попри репутацію невибагливої культури, ставитися до неї як до універсального рішення не варто — і тут науковець висловлюється категорично.
«Перед висаджуванням потрібно провести агрохімічний аналіз ґрунту. Якщо він кислий, необхідно знизити кислотність, адже для міскантусу оптимальний показник pH — від 5,6–5,7 до 7. Також перед закладанням плантації потрібно внести органічні або мінеральні добрива. Якщо цього не зробити, можна просто втратити вкладені кошти», — пояснює Володимир Зінченко.
Обережніше він оцінює й ефект відновлення ґрунту. Хоча підприємець говорить про зростання вмісту органічної речовини за результатами щорічних лабораторних аналізів, науковець уточнює: про стрімке зростання гумусу говорити неправильно, коректніше — що під культурою формується позитивний баланс, тобто втрат не відбувається.
Теплотворність теж варто знати без ілюзій: близько чотирнадцяти-п'ятнадцяти мегаджоулів на кілограм проти приблизно вісімнадцяти в дуба. Різниця є, хоча культура й лишається енергетично ефективною.
Ресурс для таких проєктів обчислюється тисячами гектарів
Найцікавіше в цій історії — її потенційний масштаб. Лише в одній області налічується 6 651 гектар деградованих земель, що підлягають консервації, та майже 20 тисяч гектарів малопродуктивних. Це площі, які можуть стати ресурсом для енергетичних культур, не витісняючи традиційне сільське господарство.
Показово при цьому, що офіційної статистики про площі посівів цієї культури за поточний рік немає взагалі — тобто виробництво, експорт і робочі місця існують, а в державній звітності напрям поки не відображений.
Плани самого господарства виходять далеко за нинішні двісті гектарів. Навесні 2027 року тут розраховують розпочати будівництво пелетного заводу — для цього вже придбали територію колишнього фаянсового заводу, щоб переробляти сировину безпосередньо біля плантацій і скоротити витрати на логістику. Наступним етапом має стати виробництво целюлози, а площі планують довести до двох — двох з половиною тисяч гектарів до 2032 року. Нині на підприємстві працюють шістнадцять постійних працівників і до шістдесяти сезонних.
Читайте також: Міскантус: чому популярність в Україні зростає повільно?
