Німецька асоціація виробників кормів DVT оприлюднила перший звіт про стан ринку сої, йдеться в повідомленні організації. Центральна теза документа стосується самої методики оцінки: екологічний слід сої залежить не стільки від країни походження, скільки від конкретних умов виробництва, ланцюгів постачання та історії землекористування.
Асоціація прямо зазначає, що сучасні просторово диференційовані підходи дозволяють оцінювати сировину точніше, ніж узагальнені середні значення по країнах. Для українських експортерів це принципова відмінність: оцінка за походженням окремої партії, а не за репутацією країни в цілому.
Від сертифікатів до відстеження товарних потоків
Швидкість перебудови німецького ринку показують дані опитування учасників. Якщо у 2023 році лише 35% з них могли надати інформацію про використовувані моделі ланцюга постачання, то у 2024 і 2025 роках цей показник сягнув 88%.
«Вимоги до документованих підтверджень походження, критеріїв сталості та прозорих товарних потоків помітно посилили практичну роботу з різними моделями ланцюга постачання»,
— пояснює речник керівництва DVT д-р Герман-Йозеф Баакен.
Ключовим чинником стало запровадження обов'язкового додаткового модуля QS SojaPlus.
Результат такої роботи асоціація оцінює так: близько 90% соєвого шроту, який використовується сьогодні в Німеччині — незалежно від того, з якого регіону світу він походить, — надходить із територій без вирубки лісів згідно з термінами, встановленими Регламентом ЄС щодо запобігання знелісненню.
Водночас у DVT визнають, що жорсткість вимог має ціну. «Завжди існують конфлікти цілей між ринковим ефектом, витратами, простежуваністю та фактичним впливом на сталість. Виключна фокусація на одній із моделей ланцюга постачання є недостатньою», — зазначає Баакен.
Україна постачає 200 тисяч тонн бобів на рік
Масштаб українського інтересу в цьому ринку конкретний. За даними Agrarmarkt Informations-Gesellschaft, у 2024/25 маркетинговому році Німеччина імпортувала 2,4 млн тонн соєвих бобів, з яких 1,7 млн тонн надійшло зі США, а 0,2 млн тонн — з України.
Окремо країна закупила 1,6 млн тонн соєвого шроту: 1,2 млн тонн із Південної Америки та 0,3 млн тонн з Індії. Тобто в сегменті переробленої продукції українська присутність відсутня — експорт іде саме бобами.
Показово, наскільки критичною є ця частка для німецького тваринництва. За даними федерального відомства BLE, вітчизняні корми покривають близько 88% потреби країни в сирому протеїні, а решту 12% забезпечує білкова сировина, насамперед соя. Тобто йдеться про невеликий за обсягом, але незамінний компонент раціонів — саме тому вимоги до нього такі детальні.
Цінність сої для кормової галузі визначається двома показниками: вмістом олії близько 20% і білка у шроті на рівні 43–49% залежно від походження.
Читайте також: Контроль павутинного кліща у сої
Перспектива для постачальників виглядає однозначною: вимоги до сталості кормової сировини та прозорості її походження надалі посилюватимуться під впливом європейського законодавства, очікувань торгівлі та суспільного запиту. Проте сама логіка оцінки, яку обстоює німецька галузь, лишає простір для країн із чистою історією землекористування — за умови, що постачальник здатен цю історію документально підтвердити.
