Продуктивність озимої пшениці

Проблема полягає у тому, що при рядкових способах сівби насіння розміщується на площі нерівномірно і має надзвичайно несприятливу конфігурацію площі живлення. Схематично її можна зобразити у вигляді дуже витягнутого прямокутника, причому, що більша ширина міжрядь, то вужчим буде цей прямокутник (рис. 1).

 

Рис. 1. Схематична площа живлення однієї рослини, що формується різними способами сівби

 

При рядковому способі сівби (ширина міжрядь 15 см) з нормою висіву 5-6 млн/га відстань між насінинами в рядку становить 1,2-1,4 см. Площа живлення -- вузький прямокутник зі сторонами 15 см і 1,2-1,3 см. Вузькорядний спосіб сівби (ширина міжрядь 7,5 см) забезпечує площу живлення теж у вигляді витягнутого прямокутника, але він удвічі коротший і ширший (7,5 см ? 2,4-2,6 см).

Близьке розміщення насінин одне біля одного створює проблему алелопатії, фітонебезпеки і надзвичайно високої внутрішньовидової конкурентної боротьби на всіх фазах росту і розвитку. Звідси різке зниження польової схожості і виживання рослин.

Можна дійти висновку, що теоретично найкраща площа живлення має форму кола. Схематично при розкидному способі сівби такі площі будуть мати форму неправильних прямокутників і можуть наближатись до форми кола. Тому найпривабливішим із теоретичної точки зору є точний висів, що дає можливість формувати схематичну площу живлення у вигляді квадрата, ромба чи рівностороннього трикутника. Відповідно до наших досліджень найкращі умови росту і розвитку утворюються при розміщенні насіння за схемою 6?6 чи 7?7 см.

На жаль, практичного способу точного розміщення насіння озимої пшениці ще не знайдено. Легше це зробити для культур із широкорядним способом сівби і значно меншою кількістю рослин на одному гектарі. Наприклад, оптимальна кількість рослин цукрових буряків становить 100 тис. на 1 га, картоплі -- 50-60 тис. на 1 га. Оптимальна площа живлення формується тут за рахунок великої ширини міжрядь, що досягає 45-70 см.

Такий підхід абсолютно непридатний для зернових культур, де кількість рослин вища за 3-5 млн/га, або 300-500 насінин/м².

Фактично площа живлення завжди є у формі більшого чи меншого кола. У природі неможливо змусити кореневу систему рослин розвиватись у межах штучно окресленого прямокутника. Кореневі системи поряд розміщених рослин взаємопроникають у різні боки, використовуючи для вбирання поживних речовин спільну площу. Розмежовувати площу живлення для рядкових способів сівби можна тільки теоретично (схематично). Насправді ж спостерігається спільне використання життєвого простору як кореневою системою, так і вегетативною частиною рослини. Це основна причина алелопатичних відносин, нещадної внутрішньовидової конкуренції і недопустимо великих втрат рослин за вегетаційний період.

Краще коренева система розвивається при вужчому контакті периферійних зон кореневої системи, площа взаємопроникнення яких буде меншою при розміщенні насіння за схемою квадрата. Зміщення рівномірно розміщеного насіння у рядку через один рядок на половину довжини відстані між двома насінинами дозволить теоретично зменшити взаємопроникнення до мінімуму. У цьому випадку схематична площа живлення буде у вигляді ромба чи рівностороннього трикутника (рис. 2).

Рис. 2. Перекриття площ живлення сусідніх рослин чи втрата їх корисної площі при розміщенні за схемою квадрата (схема 1) та схемою ромба (рівностороннього трикутника) (схема 2).

 

Площа ймовірного взаємопроникнення кореневих систем при розміщенні насіння за схемою ромба зменшується вдвічі порівняно з квадратом.

На наш погляд, спосіб сівби, який би забезпечував розташування насіння на площі за схемою ромба, є ідеальним для зернових культур. За результатами польових досліджень найвищу врожайність одержували при довжині сторони ромба 6 або 7 см.

Перевага ромбоподібного розміщення насіння підтверджується математичними розрахунками. При розміщенні насіння у вигляді квадрата отримаємо схему 1, а у вигляді ромба -- схему 2 (рис. 3).

 

Таблиця 1. Урожайність зерна озимої пшениці сорту Миронівська 65 залежно від площі живлення

 

У другому варіанті норма висіву зросла до 625 насінин на 1 м² або до 281 кг/га. За рахунок рівномірного розподілу насіння за схемою 4?4 см покращувались умови росту озимої пшениці, проте врожайність підвищилась лише на 2,4 ц/га, або на 4,8%.

Порівняння першого і третього варіантів чітко показує переваги точного висіву насіння. В обох випадках площі живлення висіву були рівні -- 25 см?. Проте формування ідеальної площі живлення, створення сприятливих умов для росту рослин і зменшення за рахунок цього внутрівидової боротьби забезпечило приріст урожаю на 5,9 ц/га, або на 11,7%.

Найкращі умови для реалізації біологічної спроможності рослин формувати найвищу зернову продуктивність були при сівбі за схемою 6?6 см і площі живлення 36 см². Приріст урожаю порівняно з контролем становить 9 ц/га, або 17,8%. Збільшення площі живлення до 49 см² при схемі сівби 7?7 см призводило до неістотного зменшення урожайності зерна (0,6 ц/га) порівняно з попереднім варіантом. У цих двох найпродуктивніших варіантах норма висіву становила тільки відповідно 124 кг/га і 92 кг/га (табл. 1).

Подальше зменшення норми висіву в результаті збільшення площі живлення за цією технологію (N₉₀Р₆₀К₆₀) призводило до зниження урожайності. Важливо зазначити, що навіть при максимальній площі живлення (10?10 см), де висівали всього 45 кг/га насіння, урожайність була на 0,5 ц/га вищою, ніж при рядковому способі сівби. В останніх трьох варіантах для реалізації максимальної продуктивності кожної рослини необхідно застосовувати зовсім іншу технологію, спрямовану на значне збільшення кущистості рослин і продуктивності колоса. Причому вона може бути менш затратною, ніж традиційна інтенсивна технологія. Економія тільки одного насіння може становити більш ніж 200 кг/га. Потрібно врахувати, що рослини в таких посівах практично не вилягають і стійкіші до хвороб, що зменшуватиме пестицидне навантаження технологій.